tag:blogger.com,1999:blog-5376660834970232412024-03-10T18:12:50.031+02:00Полісся: історія та карта, природа, туризм, фото і культура ПоліссяТрадиційна поліська культура. Заповідники і сучасність
<br>Полісьсе | Палессе | Polesie Ukraińskie | Полесье | Polesė | Ukrainian PolesiaUnknownnoreply@blogger.comBlogger431125tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-6268721121339522712024-01-17T16:43:00.000+02:002024-02-29T16:50:49.738+02:00ГОРОДКІВКА село: костьол Святої Клари в с. Городківка: Халаїмгородок, костел<b>Неоготичний костел Св. Клари в Андрушівському районі</b><br />
<br />
<a href="/2012/01/gorodkivka-kostel-selo-kosciol.html"> <img align="left" alt="foto: gorodkivka Klara kosciol" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidoNgzml6NkTj99MAEUuSCYZ60jkCqoCaTJvwi-e7fr5a-u9NzhvLPbLi_bwjiK9P3QaaEApEj8IDqkp9FR017xvRGCqAwtLfp1lhW2YZArfD2vKc-c12y9O4-zNoGdYZdN21SOgmhDuo/s320/gorodkivka-kostel-klari-kostiol.JPG" title="фото: Городківка костьол Клари" vspace="5" weight="230px" /></a> Село <b>Городківка</b> Андрушівського району Житомирської області, колишній <b>Халаїмгородок</b>, що стоїть на правому березі річки Гуйви.<br />
<br />
Городківка відома тим, що тут стоїть один з найкрасивіших, єдиний в Україні неоготичний <a href="/2012/01/gorodkivka-kostel-selo-kosciol.html">костьол Святої Клари...</a><br />
<a name='more'></a><br />
Перша назва села Городківка - <b>Великі Жерделі</b>, заснове в часи Великого князівства Литовського. За даними історика Е. Руліковського, першими відомими власниками села були <a href="/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html">литвини</a> шляхетського роду Лозовицьких, що за значні бойові заслуги одержали цю землю в дар від литовського князя.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPy-bzEXOPHwZMcDdRuPMOfAZMyDlh3F0m90vSm4Q0E1PTzt951JQ29ML8zfT3lT_rDkIwba6PE9jTSZtJNxP8LGldXvmv8ToG61zWsb4PeDbuy2SeVzI9SqVBtwCm6YLkhJFE8nlVNNU/s1600/gorodkivka-selo.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjPy-bzEXOPHwZMcDdRuPMOfAZMyDlh3F0m90vSm4Q0E1PTzt951JQ29ML8zfT3lT_rDkIwba6PE9jTSZtJNxP8LGldXvmv8ToG61zWsb4PeDbuy2SeVzI9SqVBtwCm6YLkhJFE8nlVNNU/s320/gorodkivka-selo.JPG" title="Село Городківка Андрушівського району" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Село Городківка Андрушівського району Житомирщини</span></i></div>
<br />
1482 року <b>Великі Жерделі</b> було спалено під час великої навали татарської орди й місцевість лишалася незаселеною аж до початку 17 століття, коли відроджене поселення отримало назву <b>Халаїмгород</b>. Однак невдовіз село знову зазнало спустошення від козаків під час повстання Богдана Хмельницького.<br />
<br />
З 18 століття село належить шляхтичам Івановським, з-поміж яких був і письменник <b>Євстафій Геленіуш Івановський</b> [Eustachy Heleniusz Iwanowski], що мав безпосередньо причетність до спорудження в Городківці її найбільшої перлини - казкового <i>костелу Св. Клари</i>, на подвір'ї якого і похований.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGh8u4q84a36oM0od44dl9qmfPfI4Fj1-VM5VpyaRwZY2vvUkkdvYz7Ma_58HU-mbt7VfrsErPPTIVqIGmWY2P02EmLbfx08u2s48GXZMgFZsHqOHy_0VUKgTNAg7QJAf5bZ_-AxfIoA4/s1600/gorodkivka_kostel-neogotika.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhGh8u4q84a36oM0od44dl9qmfPfI4Fj1-VM5VpyaRwZY2vvUkkdvYz7Ma_58HU-mbt7VfrsErPPTIVqIGmWY2P02EmLbfx08u2s48GXZMgFZsHqOHy_0VUKgTNAg7QJAf5bZ_-AxfIoA4/s320/gorodkivka_kostel-neogotika.JPG" title="Городківський костел" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Городківський костьол Св. Клари</span></i></div>
<br />
<b>Костел Святої Клари в Городківці: історія </b><br />
<br />
Згідно з заповітом Клари Івановської, костел на її честь намагалися спорудити з 50-х років 19 ст., однак російська влада не давала родичам відповідного дозволу, й костьол постав лише 1913 року.<br />
<br />
<i>Костел Святої Клари в Городківці</i> поєднує в собі елементи романського стилю й готики, має дивовижну башту-дзвіницю та унікальні, дуже масивні ковані двері.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEip5KcAAJTyEjmm-hf6U8gYvp2-ynnVPtuZusuPbPq5YvmMySKwR_ETDdsLL1YHxUy8tGKhmOm09GAv8bjO6f34vFhZibnIde99GJzI01s0pi06nMwSh6J_ELyWnZFnXyi8C7iWkifyEvI/s1600/gorodkivka-kosciol-dveri.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEip5KcAAJTyEjmm-hf6U8gYvp2-ynnVPtuZusuPbPq5YvmMySKwR_ETDdsLL1YHxUy8tGKhmOm09GAv8bjO6f34vFhZibnIde99GJzI01s0pi06nMwSh6J_ELyWnZFnXyi8C7iWkifyEvI/s320/gorodkivka-kosciol-dveri.JPG" title="Двері костьолу в Городківці" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Дивовижні ковані двері костьолу Св. Клари</span></i></div>
<br />
Спорудили <b>костел Св. Клари</b> польські майстри на чолі з архітектором Яблонським. Після встановлення Радянської влади, католицька церква та ксьондзи Городківки зазнали репресій і у 1935 року <i>Халаїмська парафія Святої Клари</i> припинила своє існування. <br />
<br />
У часи німецької окупації <i>костел Св. Клари</i> відновив свою роботу, новим ксьондзом парафії став авторитетний <b>отець Йосип Козинський</b>, відомий тим, що у важкі часи комуністичних репресій та Голодомору провадив серед селян збирання коштів на допомогу засланним та засудженним священникам і зрештою був заарештований комуністами у справі "Фашистської контрреволюційної організації римсько-католицького та уніатського духовенства на Правобережній Україні".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTjUly6YDK11BwRVddu5lDimRWiI3BsDrqYuaM7T90jMJiKgTKCWid_QQIssB16dvMOQDGABuGVu2twb9vbqmiEqHyeKUTcDHau23aEdAec1Y-KGONVOdDYiBAiDS48Cfkj0OGgKOwlcA/s1600/gorodkivka-kostel-ikoni.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTjUly6YDK11BwRVddu5lDimRWiI3BsDrqYuaM7T90jMJiKgTKCWid_QQIssB16dvMOQDGABuGVu2twb9vbqmiEqHyeKUTcDHau23aEdAec1Y-KGONVOdDYiBAiDS48Cfkj0OGgKOwlcA/s320/gorodkivka-kostel-ikoni.JPG" title="Ікона в костелі Св. Клари" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Місцева ікона в костелі Святої Клари</span></i></div>
<br />
Після повернення радянської влади <b>костел Святої Клари</b> 1961 року було знову забрано в громади й перетворено на колгоспну комору, орган та внутрішні розписи знищено. <br />
<br />
Лише 1989 року костел Клари було повернуто католицькій громаді села <b>Городківка</b>.<br />
<br />
<b>Костел у Городківці: сьогодення </b><br />
<br />
Сьогодні <b>костьол в Городківці</b> є діючим католицьким храмом Ружинського деканату Києво-Житомирської дієцезії, що належить до <b>парафії Святої Клари</b>.<br />
<br />
Стараннями громади та передусім старости костьолу Анатолія Куренівського храм дотримується у надзвичайній красі як всередині, так і ззовні.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizVVlQJKJj9pXDUGeCvswtQYL7gTgCj0eXh-Ei2vEIYrwqX2tYPck5Tmj3cTlfEgqBY_5cywGQ4U7deYioki9HMYA2PAx9kY6i_iuEGHA8sIuIKCyp-K0g2WPre6bhj0rgy5FYdMtxN5U/s1600/gorodkovka-kostel.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizVVlQJKJj9pXDUGeCvswtQYL7gTgCj0eXh-Ei2vEIYrwqX2tYPck5Tmj3cTlfEgqBY_5cywGQ4U7deYioki9HMYA2PAx9kY6i_iuEGHA8sIuIKCyp-K0g2WPre6bhj0rgy5FYdMtxN5U/s320/gorodkovka-kostel.JPG" title="Костел Городківки над ставком" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Костьол Святої Клари в Городківці</span></i></div>
<br />
Територія довкола костелу Св. Клари засаджена квітами, так само багато квітів і всередині костелу. Приміщення фактично повністю реставровано, включно з дзвіницею, невдовзі очікується встановлення викрадених при радянській владі дзвонів.<br />
<br />
У костьолі Св. Клари, покровительки телебачення, зберігається <b>частинка мощів Папи Римського Івана Павла ІІ</b>, декілька оригінальних місцевих ікон, стародавній клавесин.<br />
<br />
Люди відзначають надзвичайно добру й заспокійливу атмосферу всередині цього невеличкого храму.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfy_TsGODKzd2X0krdYv_bnhtI1SX31lae3buV0TNZc7Mhmf5Nx5tnNbzwMFUsswZJKACGvasdfk74woGqLmsecb9raWFnsIHuRTP_L6rIim4blY9UdNAEPbviP7kTzU3H7YYiJ38qfZw/s1600/gorodkivka-kostel-svyatoi-klari.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfy_TsGODKzd2X0krdYv_bnhtI1SX31lae3buV0TNZc7Mhmf5Nx5tnNbzwMFUsswZJKACGvasdfk74woGqLmsecb9raWFnsIHuRTP_L6rIim4blY9UdNAEPbviP7kTzU3H7YYiJ38qfZw/s320/gorodkivka-kostel-svyatoi-klari.jpg" title="Всередині костелу Св. Клари" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Всередині костелу Св. Клари</span></i></div>
<br />
2013 року костьол Святої Клари в Городківці відзначатиме своє <b>100-річчя</b>. Очікується величезне свято за участю вірних з усіх навколишніх подільських і поліських парафій, гостей із Києва та інших регіонів України, з Польщі тощо.<br />
<br />
<b>Як доїхати до Городківки:</b><br />
<br />
До села Городківка можна дістатися автобусом із Бердичева або райцентра Андрушівка, так само назад (автобус від костелу на Андрушівку по обіді йде о 15-20).<br />
<br />
Костьол знаходиться над ставком на в'їзді в село з боку Бердичева (направо від центру при в'їзді з Андрушівки або Червоного).<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-u1Gv2uK3TX-tViwtSNiSmtYYJVf_U3i0drf-KhNAd_byUPwRztCBlvg40nI8ncHLpWHhJ6N2H9lBufNGo5ViJ8PhDdyDSHsBRzBpvEMTrrisIMls4_vDKSgUC0ikverM47THw-zZKxQ/s1600/gorodkivka-avtobus-andrushivka.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg-u1Gv2uK3TX-tViwtSNiSmtYYJVf_U3i0drf-KhNAd_byUPwRztCBlvg40nI8ncHLpWHhJ6N2H9lBufNGo5ViJ8PhDdyDSHsBRzBpvEMTrrisIMls4_vDKSgUC0ikverM47THw-zZKxQ/s320/gorodkivka-avtobus-andrushivka.JPG" title="Автобус на Городківку" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Автобусна зупинка в с. Городківка</span></i></div>
<br />
Щоб помолитися в костьолі Св. Клари поза месою, необхідно звернутися до старости костелу - п. <i>Анатолій Куренівський</i>, телефон (096) 522-59-два п'ять.<br />
<br />
<b>Адреса костелу Св. Клари</b> - с. Городківка Андрушівського району Житомирської області, вул. Шкільна, 40. Храмове свято парафії Св. Клари відзначається 11 серпня.<b> </b><br />
<br />
<b>Село Городківка: інфраструктура</b><br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxczNFq7p3zCyXzPXqnJd1KnXZr-bxB5tgyPp7Tygfvh060mmhb7W3XieLT4LuWEt1UZRA7aBpB3IEh7V37kQBEY3KfFaYcZxaspMpCP_cu6H6b7DVLsUq3gsGWf0WAdqq_g0-2_FFHc8/s1600/gorodkivka-cerkva-pravoslavna.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhxczNFq7p3zCyXzPXqnJd1KnXZr-bxB5tgyPp7Tygfvh060mmhb7W3XieLT4LuWEt1UZRA7aBpB3IEh7V37kQBEY3KfFaYcZxaspMpCP_cu6H6b7DVLsUq3gsGWf0WAdqq_g0-2_FFHc8/s320/gorodkivka-cerkva-pravoslavna.JPG" title="Православна церква в Городківці" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Православна церква в Городківці</span></i></div>
<br />
У Городківці є також <i>діюча <b>церква Св. Покрови УПЦ Московського партріархату</b></i>, в центрі села стоїть пам'ятний знак містечка. Працює магазин та фельдшерсько-акушерський пункт.<br />
<br />
<b>Що подивитися поруч</b>: палац Терещенків у Червоному,<a href="http://www.polissya.eu/2012/01/berdichiv-foto-berdychiv-berdichev.html"> Бердичів</a>, бердичівська <a href="/2012/01/ikona-materi-bojoi-berdichivska-ikona.html">ікона Діви Марії</a>. <br />
<br />
<span style="font-size: x-small;"><i>Фотоматеріали: © 2012, Олексій Шевченко, "Пікетажний клуб". </i></span><br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /> <span style="font-size: 80%;"> </span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите –<b> Городковка</b>, Городкивка, Халаимгородок, <b>костел Св. Клары в Городкивке</b> Андрушевского района Житомирской области.</span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: To get more information in English please ask or google for – <b>Gorodkivka</b> (Horodkivka) village, <b>Khalaimgorodok</b>, <b>St. Klara catholic church</b> in Andrushivsky region of Zhytomyr oblast in Ukraine. </span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Šv. Klaros bažnyčia</b>, Gorodkivka kaimas Ukrainoje.</span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - Городки</span><span style="font-size: 80%;">ў</span><span style="font-size: 80%;">ка, Халаимгородок, <b>касцёл Св. Клары </b> Андруше</span><span style="font-size: 80%;">ў</span><span style="font-size: 80%;">скага раёна Жытомірскай вобласці;</span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>kościół św. Klary</b>, Gorodkiwka na Ukrainie.</span> <br />
<h3>
Тема: Село Городківка (Халаїмгородок), костел Св. Клари</h3>
Unknownnoreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-32085216263849648682023-12-12T21:43:00.000+02:002023-12-24T15:17:29.052+02:00БЕРДИЧІВ (Berdychiv, Бердичев, Berdyczów): фото, історія, екскурсія до Бердичева<b>Бердичів: екскурсії в славетний центр на південному прикордонні Полісся</b><br />
<br />
<a href="/2012/01/berdichiv-foto-berdychiv-berdichev.html"> <img align="left" alt="foto: berdichiv berdichev" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwvn7fa1sdAtjzNv0diELX9Am2nhxUqWUfOTjCB4BIK1M1Iw7Sl_kXDi8SbzYUEdba_rsk03PypLx3Gv_Q9Jaxrygag7p8UvUrcTGKQG8u4ETEPCdkD2ny-35nDBx8WFx_oSiaeTzYhjc/s320/berdichiv-berdichev.JPG" title="фото: Бердичів (Бердичев, Berdychiv)" vspace="5" weight="230px" /></a> В останні місяці свого життя, <b>1430 року</b>, правитель Великого князівства Литовського, до складу якого входить на той час Полісся та Поділля, <b>князь Вітовт</b> [Вітаутас Великий, Vytautas Didysis] віддає місцину на березі р. Гнилоп'ять в управління намісника, який доручає своєму дружиннику на ім'я <b>Бердич (або Бардич)</b> заснувати тут хутір, що за кілька століть перетвориться на величний <a href="http://www.polissya.eu/2012/01/berdichiv-foto-berdychiv-berdichev.html">Бердичів...</a><br />
<a name='more'></a><br />
У жовтні того ж року князь Литви, Русі та Жемайтії <a href="/2009/11/zbory-koroliv-lucko-suvaziavimas-1429.html">Вітаутас Великий</a> помирає в своєму замку у литовському місті Тракай, натомість дружинник Бердич виявляється вмілим господарем, хутір якого поступово перетворюється на невеличке містечко.<br />
<br />
Саме ім'я <b>Бердич</b> або <b>Бардич</b>, від якого вірогідно походить назва міста Бердичів, недвозначно вказує на його військові заняття, адже словом "<i>барда</i>" або "<i>бардина</i>" колись називали бойову сокиру (<i>пор. сучасне литовське "bardišius" - довга бойова сокира; характерно, що корінні літні мешканці міста й до сьогодні часто вимовляють назву міста як <b>Бардичів</b></i>). Тож попервах поселення Бердича, ймовірно, було замкового типу.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<img alt="Vytautas Didysis Vitovt" border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1RTZ-8X79fE1xxEiVGjhR91s7G5-fmyb-53ARCxWWGVgJqS5VxfdZLavEAdvDXz6X6dPCe6UJkNv01IvfdxLU4j1viPoc6CyO6oLXasain8RHjaZvzFtMYGqFR_ErK-Q3BdVFx9mJtzk/s320/Vytautas-Didysis-Vitovt-Velikiy-knyaz-VKL.jpg" title="Князь ВКЛ Вітаутас Великий" width="240" /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Князь ВКЛ Вітаутас Великий </span></i></div>
<br />
За іншими джерелами дарча грамота на бердичівські землі датується також 1437 роком від князя Свидригайла [Швитригайла, Švitrigaila] <br />
<br />
1483 року <b>первісний Бердичів</b> спалюють кримські татари, що часто й активно атакують Поділля й південні кордони <a href="http://www.polissya.eu/">Полісся</a>. Похід очолює особисто хан Менглі I Гірей [I Meñli Geray], литовсько-русинські війська не в змозі зупинити їхню навалу, й <b>Бердичів</b>, так само як усі інші містечка краю, крім Житомира, виявляються вщерть зруйнованими. <br />
<br />
Однак невдовзі Бердичів відновлюється, його володарями, відповідно до дарчої литовського <a href="/2010/02/velike-knyazivstvo-zemli-vitovt.html">князя Гедиміна</a> [Гядімінас, Gediminas] є магнати - <a href="/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html">литвини</a> з роду Тишкевичів [<i><b>Tiškevičiai, Tyszkiewiczowie</b></i>].<br />
<br />
Близько 1546 року православний граф на Логойську й Бердичеві, <b>воєвода Підляський Василь Тишкевич</b> зводить у місті першу відому церкву Михаїла Архангела.<br />
<br />
Після укладення Люблінської Унії між Великим князівством Литовським і Польщею та створення Республіки Обох Народів <b>Бердичів</b>, на відміну від поліських земель, потрапляє під юрисдикцію польської корони.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2TXbYq1gYVUBJ9OFTalX4G_0o0sH5VNw0XPtV0wynBxYOcAPoAZvuLIZt0ZziNSPv2v_i3kjO3ef9XcCcli65b3iWcrhpaGrIr7rqWeCTHOSxVftZnbsFlRPcfcc1E2rZ1J_3AUzZhlc/s1600/rika-gnilopyat-berdichiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2TXbYq1gYVUBJ9OFTalX4G_0o0sH5VNw0XPtV0wynBxYOcAPoAZvuLIZt0ZziNSPv2v_i3kjO3ef9XcCcli65b3iWcrhpaGrIr7rqWeCTHOSxVftZnbsFlRPcfcc1E2rZ1J_3AUzZhlc/s320/rika-gnilopyat-berdichiv.JPG" title="Бердичівський замок на р. Гнилоп'ять" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Фортеця в Бердичеві </span></i></div>
<br />
<b>Бердичівський замок </b><br />
<br />
Проте <i>родина Тишкевичів</i> зберігає за собою володіння містом і 1593 року онук Василя, один із активних діячів новоутвореної Греко-Католицької Церкви, уніат <i><b>Теодор (Федір) Тишкевич</b></i> розпочинає будувати в Бердичеві його головну перлину - <b>Бердичівський замок</b>, одночасно запрошуючи до містечка селян-переселенців, які на 20 років звільняються від будь-яких податків.<br />
<br />
Будівництво Бердичівського замку продовжує і його син, <b>воєвода Київський Януш Тишкевич Логойський</b>, який 1627 року вирушає з великим походом на кримських татар, однак зазнає поразки та потрапляє в полон. У полоні воєвода Тишкевич бачить сон про своє звільнення через молитву невідомих монахів, який згодом справджується. Тож отримавши волю, Януш Тишкевич 1630 року передає у розпорядження чернечому Ордену Босих кармелітів увесь <b>Бердичівський замок</b>, <i>с. Скраглівка</i> та встановлює щорічну ренту заради будівництва костьолу на честь Святої Діви Богородиці та кармелітського монастиря.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2TXbYq1gYVUBJ9OFTalX4G_0o0sH5VNw0XPtV0wynBxYOcAPoAZvuLIZt0ZziNSPv2v_i3kjO3ef9XcCcli65b3iWcrhpaGrIr7rqWeCTHOSxVftZnbsFlRPcfcc1E2rZ1J_3AUzZhlc/s1600/rika-gnilopyat-berdichiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhe_KCMzanQjWy3VQ0LBj5ouhLovXDm9rgstuf6S8EifQ4T7XsBzS_H_SbOPy1V9t-dBAdoJ64maESbCbuWjRH7NvdGTWmmJD9X5UGgxJyqY1Di24EY_XxtEBI6w3nPxLBVbX178ilKGoA/s320/Yanush_Tishkevich_Janusz_Tyszkiewicz.jpg" title="фото: Януш Тишкевич" width="177" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Воєвода Януш Тишкевич</span></i></div>
<br />
22 липня 1642 року новозбудований нижній храм освячується й у жертовний дар йому воєвода Київський передає найбільшу святиню родини Тишкевичів - славетну ікону Пресвятої Діви Марії Бердичівської.<br />
<br />
Вміщена у головному вівтарі костьолу, <a href="/2012/01/ikona-materi-bojoi-berdichivska-ikona.html"><b>Бердичівська ікона Богоматері</b></a> уславилася численними дивами й у травні 1647 єпископ Київський Станіслав Заремба оголошує ікону Божої Матері Бердичівської чудодійною.<br />
<br />
Наступного 1648 року в Україні спалахує козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького. У липні <b>козацькі загони на чолі з Максимом Кривоносом</b> завдають поразки урядовим військам і штурмом беруть <b>Бердичів</b>. Козаки руйнують католицький кляштор Босих кармелітів, однак ченцям удається врятувати й вивезти чудодійну ікону до Львова, де вона перебуватиме протягом наступних 70 років. Наступного року в Любліні помирає й воєвода Януш Тишкевич.<br />
<br />
Протистояння Січі з Урядом проходить із перемінним успіхом. Козаків підтримує більшість українського православного населення, селяни та міщани. На боці Уряду більшість шляхти, польські та єврейські мешканці.<br />
<br />
Протягом 1648-1653 року місто декілька разів переходить із рук у руки, в результаті постійних бойових дій край надзвичайно спустошується. У <b>літописі Самійла Величка </b>зазначено "<i>Того ж 1653 року, навесні, Хмельницький почув, що в мурованім замку Бедрикові, або Бердичеві, переховується багато польської шляхти з численними скарбами. Він рушив туди з невеликим військом і, хоч замок був міцний, з абиякою затратою сили дістав його, видушив у ньому, як ведмідь бджоли, бідолашну шляхту, а їхні скарби забрав собі і своєму війську. Після того він повернувся назад, за тим-таки заходом віддавши повній руїні й розору ще й кам’яний замок Чолганський</i>".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk4xx0b9uMc4zwPDcXEsuQVdhakszEKhFVea2MVUgUXmTWbvtbVnT1MDwJZVzaWVIgu8oGgjQ3kVtw-l1hhx4S6IpHVGyBI_LFxLwjkDZPHAprxVMaEs_fu7VwiS-kAmRJH1G_mI8PPT0/s1600/IMG_0238.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk4xx0b9uMc4zwPDcXEsuQVdhakszEKhFVea2MVUgUXmTWbvtbVnT1MDwJZVzaWVIgu8oGgjQ3kVtw-l1hhx4S6IpHVGyBI_LFxLwjkDZPHAprxVMaEs_fu7VwiS-kAmRJH1G_mI8PPT0/s320/IMG_0238.JPG" title="Орден Босих кармелітів" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Орден Босих кармелітів</span></i></div>
<br />
<b>Бердичів у руїні</b><br />
<br />
У Бердичеві голод, спалахує епідемія чуми. 1654 року російський боярин Андрей Бутурлін в листі до царя пише: "<i>6 вересня ми прийшли під порожнє містечко Бердичів і стояли до 15 числа...</i>". Укладення Переяславської угоди не покращило становище Бердичева, адже місто опинилося в центрі подальших бойових дій між військами Республіки Обох Народів, Гетьманщини та Московського царства.<br />
<br />
Спокій не настає і після укладення сепаратної Андрусівської угоди 1667 року між Річчю Посполитою та Московщиною, за умовами якої <b>Бердичів</b> увійшов до складу Брацлавського воєводства Республіки Обох Народів. Зокрема, згідно з переписом <i><b>1683 р. у Бердичеві нараховується лише 6 оподатковуваних домогосподарств</b></i>. 1695 року Бердичів знову спалюють кримські татари, а 1702 року - повсталі козаки Семена Палія, які завдають тут нищівної поразки урядовим військам.<br />
<br />
У травні 1704 року до Бердичева входить <b>лівобережна козацька армія</b> на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, котрий заарештовує Семена Палія й передає його росіянам, що засилають бунтівного полковника до Сибіру.<br />
<br />
Ситуація ускладнюється й ворожнечею між нащадками Тишкевичів, що формально володіють містом, і ченцями кляштору Босих кармелітів. Збіднілі шляхтичі постійно намагаються захопити замок,і зрештою відбирають його у монахів 1687 року. Лише 1717 року суд остаточно вирішує довготривалу справу на користь кармелітів, після чого їм у власність знову повертається <b>Бердичівський замок</b> і монахи привозять зі Львова назад до Бердичева його головну святиню - чудотворну ікону Богоматері.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB-CwD7106isrouvFBUXq5IsqsvqPTpLDZTk59D0ysZsHZYMaHgo328FqdRhBiNJyyxe65Y5jxnxjIFgX4KV6o9CYE1_F-wkfPX4fPD3lJ0u2B658Sg7w19Fw3ORAJIzgF_bNFYeBT4MQ/s1600/berdichiv-klyashtor.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhB-CwD7106isrouvFBUXq5IsqsvqPTpLDZTk59D0ysZsHZYMaHgo328FqdRhBiNJyyxe65Y5jxnxjIFgX4KV6o9CYE1_F-wkfPX4fPD3lJ0u2B658Sg7w19Fw3ORAJIzgF_bNFYeBT4MQ/s320/berdichiv-klyashtor.JPG" title="Костел у Бердичеві" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Кляштор Босих кармелітів</span></i></div>
<br />
<b>Радзивілли та коронація Бердичівської ікони </b><br />
<br />
З 1721 року новим власником маєтку в Бердичеві стає <b>поліський шляхтич з <a href="/2010/07/radzivill-mikolay-mikalojus-radvila.html">роду Радзивіллів</a></b>, головнокомандувач військ ВКЛ князь Миколай Фаустин Радзивілл [Mikołaj Faustyn Radziwiłł].<br />
<br />
З 1739 до 1754 року кармеліти зводять у Бердичеві новий великий надземний костьол у стилі бароко, який будує визначний <b><i>архітектор Ян де Вітте</i></b>. <br />
<br />
При цьому будівництво ведеться на тлі гайдамацьких повстань на Поділлі, зокрема 1750 року <b>гайдамаки атакують Бердичів</b> - взяти фортецю їм не вдалося, проте повстанці грабують саме містечко, вбивають багатьох шляхтичів, католицьких священиків і євреїв, нищать міський костьол і документи. <br />
<br />
Однак будівництво костьолу Босих кармелітів триває і невдовзі нова споруда стає справжньою окрасою всього краю, а <b><i>орган Бердичівського костелу</i></b> за своїми якостями визнається одним з найкращих у всій Європі.<br />
<br />
16 липня 1756 року в Бердичеві відбувається найбільша подія в усій історії міста - урочиста <a href="/2012/01/ikona-materi-bojoi-berdichivska-ikona.html">коронація чудотворної Бердичівської ікони</a>.<br />
<br />
"<i>На коронацію прибули магнати Любомирські, Потоцькі, Сангушки, Радзивілли, Слугоцькі, Хоєцькі, Воронічі та сотні інших воєвод, старост, каштелянів, маршалків тощо, – із своїм коронним й надвірнім військом; прибули чернечі валки єзуїтів, базилян, домініканців, піяр, кармелітів й інших; прибуло 72 різних релігійних братства. Сам Акт коронації ікони пройшов за межами міста, на широкій площі, де збудували дерев'яну каплицю з 11 вівтарями, яка могла вмістити 20 тисяч чоловік. О дев'ятій годині ранку апостольський промотаріус прочитав коронаційний декрет і під звуки фанфар Каєтан Солтик наклав корони на чола Божого Дитятка та Марії.<br />
<br />
Ця подія надовго залишилася в пам'яті сучасників. Згідно з одними джерелами, на проведення свята було витрачено 83 655 польських злотих, за іншими ж – 114 тисяч. Для процесії паломників розробили спеціальний маршрут. Алею від самого костьолу до коронаційної каплиці оздоблено вісьмома тріумфальними арками барокової архітектури, прикрашених різьбою по дереву, картинами, а також символами і написами. Урочистості не припинялися навіть вночі: все місто освітлювалося тисячами смолоскипів, ліхтарів. Повсюди спалахували вогні феєрверків. Образ внесли до верхнього храму і встановили у головному вівтарі. Загалом близько 50 тис. вірян стали свідками великої події в історії міста і краю. На згадку про ту урочистість кармеліти викарбували золоті медальйони. "Дольний" костьол відтоді став використовуватися для поминальних богослужінь</i>", - описує подію дослідник Анатолій Горобчук.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt_LKC7zp7o90uhTQec0KWLFjt9yynW_GMHMzghaacBMFw1XI19fHwk_WY2c69XyhiqJwbmxX171lTkr-2X5Rk6oJxjYlEcn-NWNaAb7WS-QC9PQpsM7RDzjrv4jKL_qjfxK7JebY2bS0/s320/ikona-bogomateri-berdichivskoi-berdichiv-ikona.jpg" title="Бердичівська ікона Богоматері" width="196" /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Ікона Божої Матері Бердичівської</span></i></div>
<br />
<b>Бердичівський кляштор Босих кармелітів</b><br />
<br />
Сам Бердичівський <i>кляштор Босих кармелітів</i> стає одною з найміцніших фортець Європи, що мала 60 гармат та підземний хід до річки.<br />
<br />
1758 року в місті відкривається <b>друкарня</b>, обладнання для якої привезено з Австрії. Бердичівська друкарня стає найбільшою в Київському воєводстві та випускає понад 700 книг. Особливим попитом серед прочан з Поділля, Галичини, Полісся, Наддніпрянщини та інших країв користуються високоякісні <i>бердичівські календарі</i>.<br />
<br />
1765 року <b>Бердичів</b>, що ніколи не мав Магдебурзького права, отримує від короля дозвіл на проведення ярмарок - які стають одними з найпопулярніших на всій Правобережній Україні. Великої популярності набувають і <i>бердичівські базари</i>. Водночас значного поширення в Бердичеві набуває і контрабанда, чому сприяють численні підземні ходи, в яких купці влаштовують свої склади без сплати належного мита.<br />
<br />
Однак у 1768 році Бердичів знову опиняється в епіцентрі бойових дій, зокрема <b>Барської конфедерації</b> радикально налаштованих шляхтичів Речі Посполитої, що боролися проти Російської імперії та тероризували православне українське населення. <br />
<br />
Після поразки під Житомиром та Баром від російських військ 700 барських конфедератів, на чолі яких стоїть <b>Казимир Пуласький</b> [Kazimierz Pułaski] відходять до Бердичева й зі згоди ченців-кармелітів укріплюються в замку. Невдовзі до міста підходять і росіяни на чолі з Петром Кречетніковим [<b>Петр Кречетников</b>]. <br />
<br />
Генерал Кречетніков наказує розпочати <b>безперервний обстріл кляштору</b> - протягом 3-х тижнів облоги росіяни випустили по Бердичівському замку більше як півтори тисячі залізних ядер (одне з яких і сьогодні можна побачити на фасаді кляштору), що завдає надзвичайно великої шкоди споруді. Зрештою конфедерати здаються у полон і залишають Бердичів, російські війська захоплюють скарбницю кляштора й по тому теж відходять із міста.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgh_j0QMH20Cql5WLxIefUBCmfTt-w_Tqu_9griXMvo9rAJotgrumOrK0_HeqeELekzpPZE-58QIip_q_7uy-6gXZo4W1LtlOS1VCXqNgTl6Nqm0fGUZu9Vw__szX2Czjir03XC4UUrIHQ/s1600/kliashtor-bosih-karmelitiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgh_j0QMH20Cql5WLxIefUBCmfTt-w_Tqu_9griXMvo9rAJotgrumOrK0_HeqeELekzpPZE-58QIip_q_7uy-6gXZo4W1LtlOS1VCXqNgTl6Nqm0fGUZu9Vw__szX2Czjir03XC4UUrIHQ/s320/kliashtor-bosih-karmelitiv.JPG" title="Костьол Діви Марії в Бердичеві" width="213" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Костьол Діви Марії в Бердичеві </span></i></div>
<br />
Розвиток міста гальмують і часті епідемії. Зокрема 1771 року <b>Бердичів</b> охоплює страшна епідемія чуми, безліч померлих мешканців ховають у братських могилах.<br />
<br />
Однак, незважаючи на всі ускладнення, надзвичайне вдале торговельне розташування Бердичева та висока активність його єврейської громади забезпечують місту наприкінці 18 століття статус провідного економічного та культурного центру всього Правобережжя.<br />
<br />
<b>Населення Бердичева</b> в цей час сягає майже 5000 осіб, у місті працює дві швейні фабрики, шкіряний і цегельний завод, діють 2 млини, постійну торгівлю ведуть 126 купецьких лавок.<br />
<br />
<b>Єврейська громада Бердичева</b><br />
<br />
Починаючи з кінця 17 століття <b>Бердичів</b> стає провідним центром єврейської культури всієї Україні, хоча перепис 1787 фіксує в місті лише 1500 мешканців-юдеїв, отже реальна їхня кількість не перевищувала 3000 чоловік.<br />
<br />
Однак головна заслуга культурного розвитку міста належить талановитим провідникам, зокрема хасидам, що живуть у місті. Серед інших у Бердичеві проповідує дуже популярний <b>рабин Еліезер Лібер</b> [דניל לודגה], що прожив 104 роки та був похований у місті, так само як і видатний хасидський проповідник та <b>богослов Леві-Іцхак Бен Меїр Бердичівський</b> [לוי יצחק מברדיצ'ב], перу якого належить відомий твір "Кдушат Леві". Усипальниці обох святих збереглися до сьогодні та є місцем поклоніння вірних. <br />
<br />
Характерно, що по смерті Леві-Іцхака у 1809 році мешканці Бердичева на знак вічної пам'яті про праведника ухвалюють рішення більше не обирати собі Головних рабе міста, котрі б мали повний титул "Рабин міста, котрий очолює суд".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgh_j0QMH20Cql5WLxIefUBCmfTt-w_Tqu_9griXMvo9rAJotgrumOrK0_HeqeELekzpPZE-58QIip_q_7uy-6gXZo4W1LtlOS1VCXqNgTl6Nqm0fGUZu9Vw__szX2Czjir03XC4UUrIHQ/s1600/kliashtor-bosih-karmelitiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrrjXXYAnFsPq-uvlkd0klH-6XjwthUKw79fxQykmE8XDDBuN71Gq3K8_6umEL270onW8_u7wqHxuPLY1RIvS8P2n0XJpE5REVifvYcfnTt6Lf2lAlFc6BEIve8oF6mVrpfkYBOTYSOm4/s1600/berdichiv-mavzolei.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrrjXXYAnFsPq-uvlkd0klH-6XjwthUKw79fxQykmE8XDDBuN71Gq3K8_6umEL270onW8_u7wqHxuPLY1RIvS8P2n0XJpE5REVifvYcfnTt6Lf2lAlFc6BEIve8oF6mVrpfkYBOTYSOm4/s320/berdichiv-mavzolei.JPG" title="Мавзолей Леві-Іцхака в Бердичеві" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Мавзолей Леві-Іцхака Бердичівського</span></i></div>
<br />
<b>Бердичів російський</b><br />
<br />
У результаті ІІ та ІІІ поділів Республіки Обох Народів Бердичів разом із усім Правобережним Поліссям включено до складу Російської імперії. <br />
<br />
<b>Бердичів</b> уходить до складу Житомирського повіту Волинської губернії та потрапляє до т. зв. Смуги осідлості, в якій російський Уряд дозволяє проживати євреям, і невдовзі перетворюється на головний центр єврейської легальної та нелегальної торгівлі всієї України, Білорусі та Литви, а також юдейську культурну столицю.<br />
<br />
Якщо в 1789 році в місті зареєстровано лише 2000 мешканців-юдеїв, то в 1847 р. уже понад 23 000, 1884 році - 62 тис.<br />
<br />
На початку 19 ст. Радзивілли будують у Бердичеві новий палац (знищено комуністами у 1970 р.), активно розвивається кляштор кармелітів. У 1830 році на теренах колишньої Республіки Обох Народів спалахує <b>Листопадове (Польське) повстання</b> проти російського панування, яке в Бердичеві очолює <b>Карл Ружицький</b> [Karol Różycki]. Повстанська шляхетська армія зазначає поразки від російських військ, після чого в Бердичеві закривають друкарню, школу та монастир кармелітів.<br />
<br />
Поза тим у місті дедалі більше поширюється торгівля, Бердичів отримує від короля право на проведення 10 щорічних ярмарків, завдяки чому в польскій мові з'являється навіть сталий фразеологічний вислів, збережений до сьогодні - "Pisz do mnie na Berdyczów", що означає писати листи в нікуди.<br />
<br />
У місті з'являється також славетна "<b>Золота вулиця" купецьких крамниць</b>, розвивається банківська справа, <b>Бердичів</b> стає резиденцією провідного банкіра та відомого мецената Йосипа Гальперина, а також перетворюється на популярний центр розваг усього краю. Місто відвідують зокрема <b>Тарас Шевченко</b>, польский композитор Фредерик Шопен [Fryderyk Chopin], визначний єврейський письменник Шолом Алейхем [שלום־עליכם] та французький <b>Оноре де Бальзак</b> [Honoré de Balzac], який 1850 року бере в костьолі Св. Варвари шлюб із Евеліною Ганською [Ewelina Hańska]. <br />
<br />
Населення Бердичева на середину 19 століття перевищує житомирське й становить понад 51 тис. осіб (більше людей живе лише в Одесі, Києві, Львові та Харкові), з них понад 90% євреї. З-поміж відомих осіб, що народжуються цього часу в Бердичеві, майбітній класик англійської літератури Джозеф Конрад [Joseph Conrad].<br />
<br />
1845 року <b>Бердичів</b> офіційно отримує статус міста в складі Київської губернії. Невдовзі місто сполучається залізницею з Козятиним і Житомиром, у Бердичеві розвивається промисловість, крізь місто проходить <b>головна телеграфна лінія світу з Англії до Індії</b>. <br />
<br />
1883 року в Бердичеві горить цирк, під час пожежі гине понад 300 осіб. Невдовзі у місті з'являється телефон і трамваї, під управлінням бельгійського акціонерного товариства "<i>Tramways de Berditcheff</i>".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgko5bkE5pGQJTmsbIVji-4tDQeKU9-5hOzwhxHfA1r7ilWGi17ByqSczD4X4VTbwIJK1qbej2btsZJF_DvNJWCt1udJ0ktdAOhPTfWbyLeaCZRPKA03HP5N53G8YtbnfegJO1SUiN2XLY/s1600/berdichiv-pivo-zavod.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="244" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgko5bkE5pGQJTmsbIVji-4tDQeKU9-5hOzwhxHfA1r7ilWGi17ByqSczD4X4VTbwIJK1qbej2btsZJF_DvNJWCt1udJ0ktdAOhPTfWbyLeaCZRPKA03HP5N53G8YtbnfegJO1SUiN2XLY/s320/berdichiv-pivo-zavod.JPG" title="Бердичівський пивзавод" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Бердичівський пивзавод</span></i></div>
<br />
<b>Бердичів на зламі століть </b><br />
<br />
Початок І Світової війни зумовлює різке ускладнення життя для мешканців Бердичева, 1916 року тут розміщено штаб російської армії.<br />
<br />
Після Лютневої революції в Росії бердичівська влада визначає її Тимчасовий уряд. Після його указу про зрівняння в правах православних і католиків у Бердичеві відновлює свою діяльність <b>кляштор Босих кармелітів</b>.<br />
<br />
1917 року в Бердичеві під керівництвом Павла Скоропадського формується проукраїнський <b>артилерійський дивізіон імені Шевченка</b>, в після проголошення ІІІ Універсалу в місті встановлюється влада УНР. Під час українсько-радянської війни Бердичів переходить із у руки, в місті відбуваються запеклі бої між українськими та радянськими військами, проходить кілька єврейських погромів. 5 травня 1920 року в Бердичеві відбувається зустріч очільника Польщі маршала Юзефа Пілсудського [Józef Piłsudski] з головою УНР Симоном Петлюрою.<br />
<br />
Після поразки українських військ з 1921 року в Бердичеві остаточно встановлюється <b>радянська влада</b>, хоча партизанська боротьба в околицях міста триває до 1925 року.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUXUFQae6CvJzPoDFGcCdJRdr4SzmOU8xI_VefMH19LWFUb85adPXH6ldmmvaXlBmc7k7ixa0-5h6uizw6WOopXQ95aX99HTyuw_g67lngUUruum3L8vhNwQ7Vb8yLZC2TswGIA70HSw/s1600/berdichev-cemetry-jewish.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUXUFQae6CvJzPoDFGcCdJRdr4SzmOU8xI_VefMH19LWFUb85adPXH6ldmmvaXlBmc7k7ixa0-5h6uizw6WOopXQ95aX99HTyuw_g67lngUUruum3L8vhNwQ7Vb8yLZC2TswGIA70HSw/s320/berdichev-cemetry-jewish.JPG" title="Єврейський цвинтар Бердичева" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Єврейський цвинтар у Бердичеві </span></i></div>
<br />
У радянські часи Бердичів неухильно втрачає свій економічний та культурний потенціал, дедалі більше поступаючись обласному центрові Житомиру.<br />
<br />
<b>Екскурсії до Бердичева: визначні пам'ятки</b><br />
<br />
1. Бердичівський замок<br />
2. Монастир Босих кармелітів (Кляштор) та костьол Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії (Маріїнський костел).<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUXUFQae6CvJzPoDFGcCdJRdr4SzmOU8xI_VefMH19LWFUb85adPXH6ldmmvaXlBmc7k7ixa0-5h6uizw6WOopXQ95aX99HTyuw_g67lngUUruum3L8vhNwQ7Vb8yLZC2TswGIA70HSw/s1600/berdichev-cemetry-jewish.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6zVh8KDkqn4YH5YDzZw8YTRj0_8624Hz9A0ydpj7q4HpCDVlqN8XUFu70rY9dy-470qgp4z5Vxd2ONe58mlk62mCNoR5YcCWJc3tuK85KjFQsKcJa8HL-p3IJAkzCF8jb2tzJMvYXmjM/s1600/berdichiv-kostel-karmelitiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6zVh8KDkqn4YH5YDzZw8YTRj0_8624Hz9A0ydpj7q4HpCDVlqN8XUFu70rY9dy-470qgp4z5Vxd2ONe58mlk62mCNoR5YcCWJc3tuK85KjFQsKcJa8HL-p3IJAkzCF8jb2tzJMvYXmjM/s320/berdichiv-kostel-karmelitiv.JPG" title="Санктуарій Св. Марії" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Санктуарій Св. Марії в Бердичеві </span></i></div>
<br />
3. Костьол Святої Варвари (Фарний костел) та грот Діви Марії на честь коронації Бердичівської ікони.<br />
4. Церква Св. Миколая.<br />
5. Хоральна синагога. <br />
6. Пам'ятний знак жертвам єврейського гетто Бердичева.<br />
7. Мавзолей Леві-Іцхака Бердичівського.<br />
<br />
<b>TOP-5 місць, які варто відвідати в Бердичеві:</b><br />
<br />
1. Кляштор Босих кармелітів і санктуарій Св. Марії<br />
2. Єврейський цвинтар (тел. ребе 067-9320170)<br />
3. Костел Святої Варвари<br />
4. Кав'ярня "Філіжанка" (поруч із Бердичівським замком)<br />
5. Міський пляж на р. Гнилоп'ять<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg6zVh8KDkqn4YH5YDzZw8YTRj0_8624Hz9A0ydpj7q4HpCDVlqN8XUFu70rY9dy-470qgp4z5Vxd2ONe58mlk62mCNoR5YcCWJc3tuK85KjFQsKcJa8HL-p3IJAkzCF8jb2tzJMvYXmjM/s1600/berdichiv-kostel-karmelitiv.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"></a><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvP7ia-PmTyuF96pkHuTdP1J3ahJJrjDMD9uUfuOT55nIxKaqjw2S8s5rcwKbMnd1gJwDswvrQnUuaj6Xm7MLQFqHFa95CI5aKBCpJIsbU7JY-DU9bXTs7AGHw8AnYNtvBN889ZWZ_p2A/s1600/berdichiv-kafe-filijanka.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhvP7ia-PmTyuF96pkHuTdP1J3ahJJrjDMD9uUfuOT55nIxKaqjw2S8s5rcwKbMnd1gJwDswvrQnUuaj6Xm7MLQFqHFa95CI5aKBCpJIsbU7JY-DU9bXTs7AGHw8AnYNtvBN889ZWZ_p2A/s320/berdichiv-kafe-filijanka.JPG" title="Кафе Філіжанка в Бердичеві" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Кафе "Філіжанка" м. Бердичів </span></i></div>
<br />
<b>Де поїсти в Бердичеві</b>: кафе "Оскар" на Білопольській (Лібкнехта)<br />
<br />
<b>Де зупинитися в Бердичеві</b>: готель "Дежа вю" поруч із синагогою<br />
<br />
<b>Що подивитися поруч:</b> палац Терещенків у Червоному, неоготичний <a href="/2012/01/gorodkivka-kostel-selo-kosciol.html">костел Св. Клари</a> в Городківці.<br />
<br />
<span style="font-size: x-small;"><i>© 2011, Ігор Свірин, спеціально для ІЦ "Полісся". Фотоматеріали О. Шевченка, "Пікетажний клуб".</i></span><br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /> <span style="font-size: 80%;"><br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>Бердичев: фото, история, достопримечательности</b> города Бердичева Житомирской области Украины; <b>экскурсии в Бердичев</b>.<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>Berdychiv (Berdichiv, Berdichev, Berdytschiw, ברדיצ'ב): photos, history</b>, touristic sites. <br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Berdičiv (Berdičevas) miestas</b> Ukrainos Žitomiro srityje: nuotraukos, istorija, įžymybės.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>Бярдычаў: фота, гісторыя, славутасці </b> горада Бярдычава Жытомірскай вобласці Украіны.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b> Berdyczów: zdjęcia, historię, atrakcje turystyczne</b>; miasto na Ukrainie, w obwodzie żytomierskim.</span><br />
<br />
<h2>
Тема: Бердичів: фото, історія, визначні місця Бердичева, екскурсії в Бердичів</h2>
Unknownnoreply@blogger.com6tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-76339506365622323262023-11-03T10:05:00.002+02:002023-11-03T10:05:46.419+02:00Чому корейська косметика така популярна?Довгий час пальму першості на б'юті-ринку ділили Франція, США та Японія. Але корейській косметиці вистачило буквально якихось 10 років, щоб перевершити всіх цих іменитих L'Oreal, NYX та Shiseido.
<a name='more'></a>
<p><span>Сьогодні Корея входить до шістки лідерів з експорту косметичних засобів. Існує навіть окремий термін <em>K-beauty</em> , що позначає продукцію для догляду за шкірою з Південної Кореї. Ми вирішили розібратися, в чому ж секрет шаленої популярності корейської косметики, і виділила 7 (магічна цифра, погодьтеся) основних причин.</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Натуральний склад</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Корейські виробники воліють по максимуму використовувати натуральні інгредієнти ( <em>алое, зелений чай, азіатська центелла, женьшень, водорості та ін</em> ) для виробництва своєї косметичної продукції. Завдяки грамотно продуманим формулам така <a title="корейська косметика купити, замовити, відгуки, ціна, вартість, корейська косметика Київ, Україна, Інтернет магазин, недорого, харків, одеса, Дніпро," href="https://koreacosmetic.com.ua/">косметика </a>не лише приємно пахне, а й працює. Також багато брендів відмовляються від використання пластику, що не розкладається, для своїх баночок, а найгуманніші не проводять клінічних випробувань на тваринах.</span></p>
<h2 style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Безпека</strong></span></h2>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Виробники корейської косметики вкладають багато часу та грошей у розробку нових формул. Вся продукція проходить державний контроль та має сертифікати якості.</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Екзотичні компоненти</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Європейські продукти завжди містять однакові інгредієнти, а ось корейська косметика рясніє унікальними дієвими компонентами, наприклад:</span></p>
<ul style="padding-left:16px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;" type="disc">
<li style="color:#262626;"><span><em>слиз (муцин) равлики</em> – стимулює вироблення еластину, загоює рани, відлущує ороговілі частинки;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><em>зміїна отрута</em> – підтягує шкіру, розгладжує зморшки;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><em>кінський жир</em> – пом'якшує та відновлює суху шкіру;</span></li>
<li style="margin-bottom:0px;color:#262626;"><span><em>екстракт ластівчиного гнізда</em> – регенерує клітини епідермісу, живить, насичує вологою, повертає здоровий колір обличчя.</span></li>
</ul>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Зустрічаються в складах і давно відомі компоненти - <em>пептиди</em> з сильним anti-age ефектом, <em>колоїдне золото</em> для прискорення регенерації клітин шкіри, що надає кожному покриву сяйво <em style="margin-bottom:0px;">перлинна </em><em>пудра</em> , протимікробний <em>прополіс</em> , що знімає запалення деревне вугілля , потужний антиоксидант <em>зелений чай </em><em>ніацинамід</em> та ін.</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Висока ефективність</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>У Кореї зареєстровано понад 2 тисячі брендів. Між ними встановлено сильну конкуренцію, тому найменший дефект у косметичному засобі миттєво усувається. Інакше як вижити на такому тісному ринку?!</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Висока ефективність корейських б'юті-засобів значною мірою зумовлена унікальною багатоступеневою системою догляду за шкірою. Ми звикли до 2 етапів - вмилися і нанесли кремушок. Кореянки проходять зазвичай 10 ступенів і за раз можуть вдатися до допомоги 18 продуктів! Довго? Проте ефективно! Жодні негативні чинники довкілля з такою підготовкою не страшні.</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Постійний випуск новинок</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Корея не тільки виробляє засоби для будь-яких цілей та вікових категорій, але також є винахідником багатьох продуктів, які вже звичні для нас сьогодні, наприклад:</span></p>
<ul style="padding-left:16px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;" type="disc">
<li style="color:#262626;"><span><em>тканинні маски</em> – одноразові бавовняні серветки, просочені активними речовинами;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><em>тонер</em> - продукт для підготовки шкіри до нанесення наступних доглядових засобів;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><em>гідрофільна олія</em> - ефективний засіб, що очищає і видаляє макіяж;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><em>кушон </em> - губка, просочена тональною речовиною і поміщена в пудреницю;</span></li>
<li style="color:#262626;"><span><a title="патчі під очі корейські купити, замовити, відгуки, ціна, вартість, корейська косметика Київ, Україна, Інтернет магазин, недорого, харків, одеса, Дніпро," href="https://koreacosmetic.com.ua/catalog/patchi"><em>патчі</em> </a>– гідрогелеві або тканинні наклейки під очі, що надають омолоджуючий ефект та усувають темні кола;</span></li>
<li style="margin-bottom:0px;color:#262626;"><span><em>Тінт</em> - рідкий пігмент для губ, який довше тримається в порівнянні з помадою.</span></li>
</ul>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Більше того, завдяки старанням корейців широко відомим став <em>ВВ-крем</em> (хоча вигадали його німці). Такий вид косметики – чудова основа під макіяж.</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;">Цікаво:</strong> а ще корейці вигадали серветки для зняття жиру з волосся. Помити голову не завжди є можливість, але виглядати на всі 100% тепер можна завжди!</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Доступна ціна</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Корейські засоби по догляду за шкірою зазвичай у 2-3 рази дешевші за американські або європейські аналоги. Ну, класно ж!</span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span><strong style="font-family:robotobold;margin-bottom:0px;">Яскрава та приваблива упаковка</strong></span></p>
<p style="margin:0px 0px 14px;line-height:24px;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;background-color:#ffffff;"><span>Крем для рук у формі рожевого дельфіна, панди, пінгвіна, тюленя, яблука, банана, персика, яйця – користуватись такими оригінальними баночками дуже приємно.</span></p>
<div class="blockquote-wrap" style="margin:24px 0px 18px;padding:30px 30px 36px 42px;background-color:#f9f9f9;color:#000000;font-family:'roboto_ltregular', sans-serif, arial;font-size:14px;">
<blockquote style="margin:0px;padding:0px;font-size:18px;line-height:30px;color:#888888;"><span>Корейські продукти можуть стати чудовим подарунком. Мало того, що корисно, то ще красиво.</span></blockquote>
</div>
<p><span>Корею називають країною ранкової свіжості. Спірно, чи справді корейський ранок найсвіжіший, але те, що шкіра кореянок ніжна і сяюча, наче ранок, що зароджується, - це факт. А раптом країна одержала цю поетичну назву на честь краси своїх мешканок? Не поспішайте сперечатися. Хто знає… Краще перевірити. </span></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-76182478885500509772023-10-04T17:38:00.006+03:002023-10-04T17:40:57.491+03:00Чоловік дивиться на інших жінок, що робити?<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEie6hmEZGNyBR0nGSOW-DrBdYWj5yCek77dD8trZJoKasqcmunfEIkk3T4ZJN6UWHBoL_lFx_59rKBHsJodVs_hwbN8ble4QfgZQBHvaJJjrkR-a6c8V5TkGwshfTMe_Bc1ep1_1QNVbOwwmlhF5uRe_hRkkQgbfKzjy80n4Hw3WYQFIt1nbifdWv5-B60/s280/bdbfd.jpg"> <img align="left" alt="foto: Чоловік дивиться на інших жінок" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEie6hmEZGNyBR0nGSOW-DrBdYWj5yCek77dD8trZJoKasqcmunfEIkk3T4ZJN6UWHBoL_lFx_59rKBHsJodVs_hwbN8ble4QfgZQBHvaJJjrkR-a6c8V5TkGwshfTMe_Bc1ep1_1QNVbOwwmlhF5uRe_hRkkQgbfKzjy80n4Hw3WYQFIt1nbifdWv5-B60/s320/bdbfd.jpg" title="фото:" vspace="5" weight="230px" /></a>Авторитетний жіночий психолог зі стосунків Алла Янсонс ділиться рекомендаціями, що робити, якщо ваш хлопець чи чоловік дивиться на інших дівчат і жінок... І для початку слід зрозуміти, що нормальний чоловік ніколи повз себе красиву жінку не пропустить, щоб не подивитися на неї уважніше.
<a name='more'></a><p>
Чоловік дивиться на інших жінок, що робити?<br /><br />"Любий, ти такий уважний, жодної спідниці не пропустиш!" - Старе прислів'я, але віриться... легко. </p><p>Думаю, ви і самі не раз ловили на собі захоплені погляди чоловіків, що проходять повз, але що, якщо ваш коханий ходить точно так само і заглядається на не менш прекрасних панянок? Ну кому ж це сподобається? </p><p>Звичайно, в більшості випадків ви ревнуєте і задаєте собі внутрішнє питання, а чим вона, власне, краща? То чи можуть ці “красуні”, на яких звертає таку пильну увагу ваш хлопець чи чоловік, загрожувати стосункам? <b>Чи варто взагалі хвилюватись, якщо ваш чоловік дивиться на інших жінок?</b></p><h2 style="text-align: left;">Чому чоловік дивиться на інших? </h2><p>Психолог зі стосунків Алла Янсонс вказує, що для початку слід зрозуміти, що нормальний чоловік ніколи повз себе красиву жінку не пропустить, щоб не подивитися на неї уважніше. Така чоловіча реакція на привабливих жінок цілком природна та закладена генетично.<br /><br />Вона каже лише про те, що він здоровий чоловік, у якому грає інстинкт продовження роду. Як відомо, з природою не посперечаєшся, тому навіть якщо вдома на нього чекає красуня дружина, то він все одно дивитиметься на інших жінок, милуватиметься ними.<br /><br />Проте, увага! </p><h3 style="text-align: left;">Дивитися на інших жінок у присутності своєї коханої чоловікові не дозволено!</h3><p>Він повинен боятися дати привід сумніватися у собі та своєму коханні до вас. А ось це вже завдання прекрасної половини – зробити так, щоб у партнера і думки такої не виникало.<br /><br />Тому, якщо ви помітили, що чоловік у присутності вас когось розглядає, обертається слідом, а ще гірше – починає з вами обговорювати “принади” тієї дівчини, треба терміново вживати заходів! </p><p>Яких саме?<br /><br />Ви повинні дати зрозуміти, що його інтерес до іншої ви не залишили поза увагою, і вам це вкрай неприємно. А вже як це зробити, залежить від стадії відносин.</p><h3 style="text-align: left;">Якщо ви тільки почали зустрічатися, то можете просто надути губи</h3><p>Будьте певні, що чоловік у голові вибудує логічний ланцюжок, через що ваш настрій змінився, і надалі уникатиме подібних ситуацій. Насправді йому хочеться бути в очах жінки найкращим, це закладено в ньому ще з народження, коли хлопчиком боявся розчарувати маму.<br /><br />Такий принцип зберігається і в дорослому житті, тільки в ролі мами вже виступає кохана жінка, яку він прагне зробити щасливою, щоб чути на свою адресу лише похвалу та схвалення.<br /><br />Але якщо ви разом не один рік, і він ніяк не хоче реагувати на ваші побажання якось приборкати підвищену увагу до "прекрасного", то існує два варіанти, чому так відбувається:<br /><br />1. Або він не зрозумів перший раз того, що ви намагалися йому своєю поведінкою донести.<br /><br />2. Або ви насправді йому байдужі, і він не може і не хоче напружуватися заради вас.<br /><br /><img alt="фото чоловік дивиться на інших" src="https://jansons.com.ua/images/unikal/fghb.jpg" style="border: 1px solid rgb(0, 0, 0); float: right; margin-bottom: 10px; margin-left: 10px; margin-top: 20px;" title="він дивиться на інших жінок" />Тому найвірніший спосіб, якщо з першого разу він не здогадався, сказати прямо: “<b>Коли ти дивишся на інших жінок, мені це дуже неприємно</b>”, або щось таке. Людина повинна зрозуміти, що вам не подобається і перестати так робити.</p><h3 style="text-align: left;">Що робити: експертна порада </h3><p>Є ще один спосіб – почніть також звертати увагу на інших чоловіків. Пограйте в таку гру: коли з'явиться в полі зору якийсь симпатяга, скажіть своєму чоловікові: <br /></p><p>«<i>Поглянь-но, який гарний хлопець! А яке в нього тіло, просто атлет!</i>».<br /><br />Однозначно ваш коханий почне ревнувати, і тепер залишиться лише домовитися надалі не ображати один одного.<br /><br />Але якщо ваш <b>чоловік дивиться на інших жінок знову</b>, навіть попри всі вжиті заходи, значить, він вами не дорожить. А це привід задуматися, чи потрібно бути далі з такою людиною і чи є майбутнє у стосунків? Головне - у жодному разі не надумайте змиритися з існуючим станом справ і не терпіть цього.<br /><br />Однак кожен робить висновки сам, і якщо вас влаштовує балансувати у відносинах і ділити увагу коханого з іншими, то це ваш вибір і він буде єдиним вірним для вас.<br /><br />Якщо ж ні - треба вживати кардинальніших заходів - наприклад, влаштувати скандал. Не бійтеся здатися йому слабкою і невпевненою в собі, головне - щоб він по-справжньому зрозумів, що для вас це категорично неприйнятно.<br /><br />Дивитися на інших жінок представники сильної статі будуть завжди, і це нормально, але важливо не загратися і дотримуватись рамок. Наше ж завдання, якщо навіть колись ваш чоловік і зверне увагу на іншу, то він, неодмінно, повинен просто в черговий раз переконатися, що його одного разу зроблений вибір, без сумніву, найправильніший!</p><p style="text-align: right;"><i>З любов'ю,</i></p><p style="text-align: right;"><i>жіночий психолог зі стосунків Алла Янсонс</i></p><p style="text-align: right;"><i>Джерело <a href="https://jansons.com.ua" target="_blank">https://jansons.com.ua</a> </i><br /></p><h3>Тема: чоловік дивиться на інших<br /></h3>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-60556726347416635082023-09-09T12:49:00.000+03:002023-09-27T10:46:56.070+03:00Поліське КАМІННЕ СЕЛО: український стоунхендж, заказник "Кам'яне село"<b>Природні дива Полісся: заповідник КАМІННЕ СЕЛО воно ж Кам'яне</b><br />
<br />
<a href="/2010/02/kaminne-selo-kamyane-foto-stounhendj.html"> <img align="left" alt="kaminne selo kamyane" border="0" height="180px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixeIhlYYSKuZIEo4_aSLfHRTvNORQZ8pllEjBv-mHgOVG7EdoEqPg3QEmv5gAOZMec22jhxd05zIdITjxn2VYwHcl-BPVYrhb4D4s_4O-wzBwlx5wLOoCzyAM_pZJWwFBDSXqvugMubk0/s320/kamennoe+selo+foto+ukrainskiy+stounhendj.jpg" title="фото: Камінне село (Кам'яне село)" vspace="5" weight="250px" /></a>Величезні камені-валуни посеред глухого соснового лісу утворюють справжнє селище – уздовж дороги неначе стоять величезні кам'яні будинки в натуральний розмір порослими мохом дахами та хлівами, церквою та школою…<br />
Це – так званий <b>український стоунхендж</b>, а насправді одне з найбільших див Полісся, таємниче та загадкове <b>Камінне Село</b>...<br />
<a name='more'></a><br />
<b>Камінне Село</b> або як ще його іноді хибно називають "<b>Кам'яне село</b>" знаходиться на Центральному Поліссі за 30 км. від <a href="олевськ">Олевська</a>, Житомирської області, точна локалізація – поблизу села <i>Рудня Замисловицька (неправильно - Замисловецька)</i>.<br />
<br />
Сьогодні <b>Камінне Село</b> є <i>геологічним заказником місцевого значення на території Замисловицького лісництва площею 15 га</i>, у 20-х км від білоруського кордону. Тут у лісі розкидано великі, опуклі та шорсткі валуни, що утворюють справді унікальний для Полісся, абсолютно неповторний пейзаж. Навколо ж – немов<i> зачарований ліс</i>, який вирізняються надзвичайною тишею та ніколи не набуває надто яскравих зелених кольорів, властивих цьому краю…<br />
<br />
<b><i>Походження Камінного Села</i></b><br />
<br />
<i>Пам'ятка природи</i>. Науковці стверджують, що дивовижний <b>рельєф Камінного Села</b> утворився внаслідок сходження льодовика зі Скандинавії біля 20 тис. років тому, що приніс сюди камені, які згодом набули такої дивної форми через їхнє поступове вивітрювання. Інша версія полягає в тому, що ці валуни є мало не останніми наочними рештками прадавнього ландшафту, що звався <b>Поліські гори</b>.<br />
<br />
<b><i>Легенди про Камінне Село</i></b><br />
<br />
Як то й властиво Поліссю, історія говориться надвоє... За переказами одних поліщуків, колись дуже давно, "ще за древлян", до глибокого заболоченого лісу посеред непролазних хащ Надуборття забрів дивний бідний чоловік, який попросив у першому ж подвір'ї багатого села трохи хліба... Проте підозрілий господар йому відмовив, тож чоловік подався до другої хати – так само, нарешті з третьої хати викинули йому окраєць хліба. Вкусив його чоловік і мало зуби не зламав, такий твердий був той хліб. Тож розлютився він і пішов собі далі у ліс, та й присів там спочити й з'їсти хоча б папороті трохи. У ту ж мить усе село перетворилося на камінь, і таким стоїть воно досі, оточене величезною солодкою папороттю, бо то був сам Білобог (він же Дажбог, бог Сонця, батько Перуна й всього руського народу), або ж прийшов Білобог на заклик того чоловіка, що й насправді був бідняком із сусіднього села. Так чи інакше, а на тому місці де він спочивав, лишився скам'янілий "<b>Божий слід</b>" Камінного села, святе місце краю, справді найдивніший із дивних валун із зрізаною частиною, із неоднорідного каменю, наче скріплений швом, яке ніколи не буває гарячим – ступивши на нього босоніж, людина враз наповнюється здоров'ям, а її замовлені при цьому потаємні бажання мають доладно справдитися…<br />
<br />
Глибша ж правда легенди є в тому, що шов той – зовсім і не шов, а магічне провалля, що утворилося через те, що на цьому самому камені за часів стародавніх "до Христа" билися Білобог із Чорнобогом (він же Кощій) за володарювання над усіма поліськими землями... І так билися сильно, що аж сліди їх полишалися на камені, одна частина якого зрізалася в Морок, а де Білобог здолав нарешті свого супротивника, там камінь аж розколовся майже навпіл, утворивши вузеньку щілину. А той, хто пройде цією щілиною, є великим Воїном Пралісу, що здатен буде стати на прю із ким завгодно…<br />
<br />
Інша ж, альтернативна, легенда говорить, що "колись за литовців" у цьому лісі чорти вирішили побудувати собі млин. І була то погана ідея, бо колись на цьому місці стояв <b>древлянський жертовник</b>. І так напилися чорти місцевих пиво-медів, що поснули й не встигли скінчити роботу до світанку, коли заспівав перший півень – тож із першими променями сонця чортів млин розпався на друзки, перетворившись на окремі кам'яні брили. З того часу й кояться тут різні дива, особливо ж довкола каменя <b>Божа ступня </b>чи то чортової ступи, куди неодмінно варто кинути хоч одну монетку, хоч з орлом, хоч з серпом, хоч з тризубом - так, на всяк випадок…<br />
<br />
При цьому варто зазначити, що зазвичай чужинцям на глибокому Поліссі розказують ту версію місцевих легенд, яка корегується з уявленням оповідача про те, чи є ці гості зараз тут бажаними, чи ні…<br />
<br />
<b>Як доїхати до Камінного Села?</b><br />
<br />
З Києва чи Заходу дістатися до Камінного Села можна, їдучи <b><i>"варшавкою" через Олевськ.</i></b> Там з лівого берега Уборті знайти та їхати ґрунтовою дорогою через Тепелицю, Артинськ, Обище до села Шебедиха і <i>повертати на Устинівку</i>, їхати до села Рудня Замисловицька.<br />
<br />
У цьому малесенькому, але старовинному селі, заснованому ще в часи Великого князівства Литовського, з гарненьким дерев'яним місточком, варто знайти лісництво – воно розташоване ліворуч од головної вулиці. Там у лісників можна нормально розпитати про шлях, або й домовитися якось краще, особливо якщо маєте щось із собою під назвою приміром "Житомирська" чи "Поліська"… У цьому разі місцеві починають непогано розуміти і російську, і польську, іноді навіть німецьку... Всяк випадок, якщо машина стара або водій недосвідчений – авто краще лишити й далі йти пішки 3 кілометри. Бо проїхати пісками до Камінного Села та по ньому на машині не у всіх вийде. На місці є доладний дерев'яний стіл для невеличкого перекусу, влітку можна поласувати ягодами, навколо повно грибів, можна натрапити на борті.<br />
<br />
Знайти ж "<b>Божий слід</b>" у лісі самим теж треба постаратися. Потрібно шукати драбину, приставлену до високого валуна, одна частина якого наче скраяна якимсь ножем... Саме вона веде до "Божого сліду". На місці зважайте на час, він там зупиняється. Надвечір майже кожній людині стає страшно, точніше сказати - моторошно…<br />
<br />
Дивіться також: <a href="/2010/03/ekskursii-poizdka-kaminne-selo-kamyane.html" target="new">ЕКСКУРСІЇ ВИХІДНОГО ДНЯ ДО КАМІННОГО СЕЛА</a>.<br />
---<br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>Каменное Cело под Олевском</b>, украинский полесский стоунхендж, как добраться в стоунхенж Полесья, Рудня Замысловицкая (Замисловецкая, Рудня Замысловичская).<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>Kaminne Selo</b> (Stone Village or Stones' Village) aka Ukrainian Polissian Stonehenge nearby Olevsk town, Zhytomyr region of Northern Ukraine, Polesian pogan religion, legends of Polissia.<br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašome kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Kaminne Selo</b> ("Akmeninis kaimas") Ukrainoje, Olevskio sritis, Ukrainos pagoniškos legendos.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b> <b>Каменное Cело</b> пад Олевском </b>, украінскі палескі стоунхендж, як дабрацца ў стоунхенж Палесся.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Kaminne Selo (wieś) na Polesiu Ukrainskiem.Unknownnoreply@blogger.com6Рудня-Замисловицька, Україна51.304531 27.952475351.277701 27.8941103 51.331360999999994 28.010840299999998tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-12268646702620012382023-07-18T12:05:00.000+03:002023-11-17T10:18:39.924+02:00Žalioji Polesės žemė: ekskursijos į Ukrainą ir Baltarusiją, Kijevą, Černigovą, Lucką...<b>Ar žinoma jums Polesė?</b><br />
<br />
<a href="/2011/04/ekskursijos-turai-polese-ukraina.html"> <img align="left" alt="polese zemalapis " border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6anqZajICf9ni3AjjiOaO4SC4ClFuFq4iWt6JKZb-9SMd6Y4CR0nw5DLq9UlFo8_RV-Tg40pOql-dTaPQepGRVDHzXZwAXD9o_Bh4lAfXSck4jXCES5FC-89VB7Pbii_M3KHVvQf3ObU/s320/karta+polissya+polesie+polissia+mapa.png" height="150px" hspace="10" title="foto: Polese zemalapis" vspace="5" weight="230px" /></a> Polesė šiandien – tai vienas gražiausių, o kartu gal net ir paslaptingiausių Rytų Europos regionų.<br />
<br />
Didžiosios <a href="/2010/03/rayon-rayonniy-centr-oblasti-karta.html" target="_blank">Polesės teritorija</a> plečiasi iš vakarų nuo lenkų miesto Vlodava, šiaurėje apima didesnę dalį Baltarusijos Bresto bei Gomelio sričių, o pietuose beveik visą Ukrainos Volynės, Rivnės, Žytomyro, Kijevo, Černigovo sritį bei šiaurinius Sumų srities rajonus, net iki Rusijos Briansko miesto <a href="/2011/04/ekskursijos-turai-polese-ukraina.html">rytuose...</a><br />
<a name='more'></a><br />
<b>NUOSTABI KELIONĖ POLESĖS VIETOVĖMIS</b><br />
<br />
Kadais <a href="http://www.polissia.eu/" target="new"><b>Polesė</b></a> <i>(ukrainietiškai Polisia, baltarusiškai Paliesie)</i> pažinojo nevaržomus laikus medžiotojų šiaurės elnių ir mamutų, pirmykščių baltų ir slavų genčių sąjungas; čia gyveno drevlianai ir volynėnai, dregovičiai (drėgvai) ir dulibai (dulebai), severianai (severai) ir kiti... Maždaug prieš 1000 metų didžiausias Polesės miestas Kijevas apjungė aplink save visas Polesės ir daugelį kitų žemių – tam, kad taptų didžiulės valstybės - Kijevo Rusios - sostine. Ir nors netrukus didingas sostinės miestas ir visas Polesės kairysis krantas buvo nusiaubti Ordos, vakarinė, o iš dalies ir centrinė Polesė sugebėjo šiek tiek pasislėpti nuo mongolų ir netrukus įėjo į <a href="/2010/02/istoriya-ukraini-u-skladi-vkl-litvi.html" target="new">Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės</a> sudėtį...<br />
<br />
<b>Lietuviški keliai Polesėje</b><br />
<br />
Polesė apsijungė su Lietuva kunigaikščių Gedimino ir Algirdo valdymo laikais, <a href="/2009/11/zamok-liubarta-foto-kniaz-liubartas.html" target="new">kunigaikštis Liubartas</a> čia pastatė iki šiandienos išsilaikiusią didžiulę Lucko pilį, čia valdė maištadarys Švitrigaila, būtent čia buvo beribiai Radvilų giminės ir kitų Lietuvos bajorų dvarai, 11 Polesės karių pulkų stovėjo kartu su lietuviais <a href="/2010/05/600-rokiv-yuviley-bitvi-zalgiris.html" target="new"><b>Žalgirio lauke</b></a>, būtent Polesėje kunigaikštis Vytautas Didysis surengė 1429 m. didžiausią viduramžių istorijoje Rytų Europos <a href="/2009/11/zbory-koroliv-lucko-suvaziavimas-1429.html" target="new">monarchų suvažiavimą...</a><br />
<br />
Tūkstančiai persikėlėlių iš Lietuvos apsigyveno palei Pripetės upės baseiną, apie ką ir šiandien primena labai daug <a href="/2010/02/istoriya-pohodjennya-slova-i-nazvi.html" target="new"><b>baltų kilmės</b></a> vietovių pavadinimų. Per šimtmečius Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės laikų lietuvių persikėlėlių palikuonys susiliejo su slavais, sudarydami etnonimus "<a href="http://www.polissya.eu/2011/12/litvini-licvini-litvin-litovci.html" target="new"><b>Litvinai</b></a>", o kai kurie iš jų, tokie kaip žymaus ukrainiečių dailininko G. Narbuto šeima iš šiaurinių Černigovo žemių, sugebėjo išsaugoti <a href="/2007/03/pohodzhennja-nazv-sil-sivershhyny.html" target="new"><b>lietuvišką protėvių kalbą</b></a> net iki XX a. pradžios. Galų gale net ir Polesės herbas yra ne kas kita, kaip Vyčio variantas, polesinė "<a href="/2009/09/pogonia-pagonya-gerb-polissia-vkl.html" target="new">Pohonia</a>".<br />
<br />
Vėliau, pergyvenus gerus ir nelabai laikus Abiejų Tautų respublikos ir Rusijos imperijos sudėtyje, Polesė susidūrė su totaline katastrofa pražūtingame sau XX amžiuje... Iš pradžių kairiakrantė ir centrinė Polesė atsidūrė sovietų-ukrainiečių ir sovietų-lenkų audringų karo įvykių sukūryje, vėliau buvo naikinama sovietine kolektyvizacija ir Holodomoru (1932-1933 m. badas), netrukus jau visa Polesė įjungta į TSRS sudėtį ir padalinta tarp Ukrainos ir Baltarusijos, Antro pasaulinio karo metu daugkart sugriauta mūšiuose visų su visais. Vėliau ji per akis pajuto socialistinio ūkininkavimo pasekmes ir nė nemirktelėjo, kaip buvo jai suduotas naikinantis atominis Černobylio smūgis...<br />
<br />
Tačiau, naujo tūkstantmečio pradžioje sunkiai sužeista Polesė pamažu atgyja ir vilioja vis daugiau keliautojų, kurie trokšta pamatyti kažką naujo ir tikro.<br />
<br />
<b>Nes juk tik Polesėje galima:<i></i></b><br />
<br />
• pasivažinėti tikru, ilgiausiu iš veikiančių šiandien Europoje virš 100 km siaurabėgiu geležinkeliu "<a href="/2009/07/antonivka-zarichne-vuzkokolijka.html" target="new">Poliskyi tramvai</a>"...<br />
• įminti savo koją į Dievo pėdą <a href="/2010/02/kaminne-selo-kamyane-foto-stounhendj.html" target="new">Akmeniniame kaime</a> – unikaliame Polesės stounhendže...<br />
• aplankyti Lietuvos kunigaikščio <a href="/2009/11/zamok-liubarta-foto-kniaz-liubartas.html" target="new">Liubarto pilį</a>, Rusios soborus Kijeve arba <a href="/2010/03/ekskursii-vihidnogo-dnya-v-chernigiv.html" target="new">Černigovo kazokų cerkves</a>...<br />
• pernakvoti tikroje <a href="/2009/09/paleolit-mezinskaya-stoyanka-mezin_18.html" target="new">pirmykščių žmonių stovykloje</a> Mezine, įkurtoje 15 tūkst. metų prieš m.e.<br />
• apžiūrėti <a href="/2010/12/ekskursija-cernobylio-zona-polese.html" target="new">Černobylio zoną</a> ir pasivaikščioti mirusio Pripetės miesto gatvėmis...<br />
• rasti tikrą gintarą prie miestelio <a href="/2009/06/burshtyn-prykrasy-ta-jantarna-kyslota.html" target="new">Klesiv</a> - šimtų kilometrų nuo jūros atstumu...<br />
• iki soties prisivalgyti skaniausių bulvinių blynų "deruny" ir lietiniai "nalysnyky"...<br />
• paklaidžioti tarp pasimetusių laike ir erdvėj bažnyčių ir Rytų (graikų) apeigų katalikų cerkvių, išsilaikiusių <a href="/2011/02/olika-olyka-zamok-kolegiata-radziviliv_18.html" target="new">nuo LDK laikų...</a><br />
• išgirsti nuostabią Polesės patarmę "volodą" – ukrainiečių, baltarusių, rusų ir senovės slavų tarmių mišinį...<br />
• prisirinkti tikrų spanguolių beribėse Pinsko apylinkių pelkėse...<br />
• pailsėti miško ežerų kopose, kur nerasite nei vieno žmogaus dešimties kilometrų atstumu aplinkui...<br />
• nuvažiuoti į tikrą tankų poligoną <a href="/2010/02/regionalniy-landshaftniy-park-podorozhi.html" target="new">Desnos tarpupyje...</a><br />
• mėgautis paskutiniais Europoje nepaliesta Belovežo giria...<br />
• sužinoti, ką Polesės gyventojai vadina "kudra" ir "lytovka" bei kur yra jų "galasvit"...<br />
• pernakvoti tikroj kaimo sodyboje...<br />
• pasmaližiauti tikru laukiniu medumi iš <a href="/2010/02/poliskiy-prirodniy-zapovidnik-rayon-10.html" target="new">Polesės draustinio</a> – vienintelė galimybė Europoje...<br />
• arba atverti dar kažką stebuklingai netikėto...<br />
<br />
Jūs jau buvote prie jūros ir kalnuose? Tada atvažiuokite į Polesę. Nors ES piliečiams, norintiems aplankyti baltarusišką Polesės dalį šiandien dar reikia vizų, didesnioji Polesės teritorija yra Ukrainos sudėtyje ir atvira bei prieinama turistams! Maža to, viskas čia, išskyrus Ukrainos sostinę, yra maloniai pigu. O už Černobylio zonos ribų – dar ir ekologiškai švaru, natūralu.<br />
<br />
<i><b>Patogiausia pradėti kelionę į Polesę nuo Kijevo, į kur galima atvykti lėktuvu arba mašina (geriausia!) per Lenkiją</b></i>, o taip pat (turint Baltarusijos vizą) reisiniu autobusu arba traukiniais per Baltarusiją.<br />
<br />
Iš Kijevo lengvai galima pasiekti bet korį Polesės kampelį ekskursinės grupės sudėtyje, tame tarpe ir su lietuvių kalbos gidu. Atgal mašina patogu išvykti iš Lucko, kur <b><i>iki Lazdijų tik 6 valandos kelio</i></b>, jei važiuosite per lenkų Chelmą ir Bialystoką (Balstogę).<br />
<br />
Taigi, kaip sako vietiniai gyventojai "poliščukai" – darykit tai dabar, nes paskui bus per vėlu. Siųskite savo paraiškas į icpolissya@gmail.com ir atvažiuokite vasarą ar rudenį pasisemti tikrų įspūdžių. <b>Polesė – tai netoli.</b><br />
<br />
<i>Parengė: Oleksandr Krashtovsky for IC Polissya</i><br />
<h3>
Tema: kelionė į Polesę - Ukraina, Kijevas, Černigovas, Luckas...</h3>
ІЦ Полісся :: IC Polissyahttp://www.blogger.com/profile/15920704117274073350noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-46644277445412802752023-07-05T09:50:00.000+03:002023-07-31T14:20:34.240+03:00Борис Симонович - голова Олевської республіки, біографія<a href="/2016/06/boris-simonovich.html"> <img align="left" alt="foto: Borys Symonovych Olevsk" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8mYfRSUQMxo3sp_Ch4NpTguFS5h101UvW9n8MmFjKzLb6gw0rkWCJa4xZTeGaP0zKG7BcRtnDqAa-NBkYWR_iMQvoxLudoPx5_QxjAURn5V6RRPo0T2fMWXrM_tVxuMSTPClmDzDEyUM/s400/Simonovich-Boris.JPG" title="фото: Борис Симонович Олевськ" vspace="5" weight="230px" /></a> Борис Симонович - голова уряду незалежної Олевської республіки 1941 року, що повстала на Центральному Поліссі за підтримки військових загонів УПА Поліської Січі.<br />
Біографія видатного поліського діяча, досі не реабілітованого багаторічного в'язня радянських таборів Бориса Олександровича Симоновича (1903-1985) з нагоди 75-річного ювілею Поліської Січі від Івана Ольховського. <br />
<a name='more'></a><br />
<b>Господар-самородок</b><br />
<br />
Борис Симонович ніколи в житті не мріяв про керівну роботу. Та і як було мріяти, коли жив при чужій владі: царсько-російській, польській та більшовицько-совєтській. Тоді рідко хто з українців добивався керівної посади. Хоча у священицькому роду Симоновичів від народження закладалося головне призначення людини - служити ближнім. Борис був продовжувачем цієї традиції у шостому поколінні. Він, як і його предки, розпочав свій свідомий життєвий шлях зі здобуття духовної освіти: вступив до Житомирського духовного училища. Почалася Перша світова війна. Навчання довелося закінчувати аж у місті Муромі нинішньої Владимирської області Російської федерації, куди були евакуйовані царем Миколою мешканці Волині перед наступом австро-німецьких військ у серпні 1915 року. Після повернення на батьківшину у місті Кременці закінчив Волинську духовну семінарію, відбув службу у польському війську. Але священиком не став, оскільки одружився із розлученою жінкою, що забороняється церковними правилами. Це сталося 1929 року у селі Боровому тодішнього Сарненського повіту Волинського воєводства, де жили батьки і де працювала директором початкової польської школи його обраниця Юлія Панасюк.<br />
<br />
Не знаю чи відбилося якось на долі Бориса Симоновича це порушення церковного правила, але, справді, власних дітей у сім’ї не було. Однак, незважаючи на те, що дружина була розлучена та ще й на 16 років старшою, їхньому подружньому життю заздрив багато хто. Як пише Євген Симонович у своїй книзі «Родовід Симоновичів», «вони (Борис і Юлія –І.О.) між собою жили дуже добре, ніколи не сварилися, жили в мирі, злагоді, взаєморозумінні і творчих пошуках». Їх не роз’єднало навіть десятилітнє розлучення через заслання Бориса Олександровича на каторгу аж на крайню північ Росії до міста Норильська. Ба більше, чоловіка не залишила вірна дружина наодинці з цілою купою хвороб після повернення з ув’язнення. Навпаки, вона понад два роки лікувала його, обігрівала жіночим теплом і ласкою, доки не повернула до повноцінного життя. Якщо правдиве євангельське твердження про те, що любов покриває багато гріхів, то, гадаю, подружні стосунки Бориса і Юлії Симоновичів надзвичайно серйозна заявка на те, щоб їм багато чого скоєного в земному житті простилося.<br />
<br />
Пов’язавши свої долі, вони вже через шість років самовідданої праці (Борис трудився на заготівлі та вивезенні деревини), зібрали грошей і купили у селі Боровому шість гектарів землі після вирубки лісу. Хто хоч одного пенька викорчував за своє життя, той знає, яка це важка робота. А тут тобі – шість гектарів. Роки часу і ручаї поту стекли, доки лісовирубка перетворилася на врожайне поле. Окрім того, як розповідає Євген Симонович, Борис Олександрович розчистив велику частину річки Млинок, на березі якої була його ділянка, прокопав нові канави, зробив відвід води і підготував майданчик під будівництво.<br />
<br />
За короткий час звів добротні господарські споруди: хліви для худоби, клуню, комору, погріб і чудову хату, в якій оселилася родина. Біля хати на березі річки з’явився прекрасний город, садок, у якому були спеціально виписані з ботанічного саду Варшави фруктові дерева. В саду росли різні сорти ягід: малина, порічки, аґрус, смородина, полуниці та різні сорти суниць. <br />
<br />
Диво-господарство Бориса Олександровича не могло не привабити до себе односельців та й мешканців довколишніх хуторів і сіл. Вони приходили до нього за порадою, а то й за допомогою. Чоловік став авторитетним в окрузі. Це помітив тодішній власник каменоломні у селі Карпилівка, що недалеко від Борового, Тарас Боровець. Знайомство майбутніх творців «Олевської республіки» відбулося у 1938 році за святковим обідом на честь освячення місця під забудову церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Карпилівці, який влаштував Боровець-меценат. На нього був запрошений настоятель парафії, священик Михайло Симонович та його родина в тому числі і Борис Олександрович. Тому у серпні 1941 року, після здобуття вояками УПА <b>«Поліська Січ» Олевська</b>, сам повстанський головнокомандувач прибув на садибу Бориса Симоновича з пропозицією очолити у місті районну управу. Борис Олександрович опирався, мовляв, не має досвіду, адже ніколи в житті не перебував на адміністративній роботі. Однак Бульба-Боровець стояв на своєму: добрий господар буде добрим адміністратором. Відступати було нікуди, Борис Симонович пристав на пропозицію отамана.<br />
<br />
<b>Керував краще за німців</b><br />
<br />
Відверто кажучи, я був шокований такою характеристикою роботи Бориса Симоновича, яку дав йому староста села Стовпинка Олевського району Олександр Ковальчук, а переказав їх на допиті староста села Ревель того ж таки Олевського району Василь Хлань. Як правило, совєтські слідчі-вибивайли не записували позитивних характеристик арештантів, яких тягли на вищу міру покарання. А тут раптом… Тому процитую її: «<i>Він (Олександр Ковальчук -І.О.) мені розповідав, коли головою Олевської управи був Симонович Борис Олександрович, то працювати було краще… Тоді я запитав, чому було краще працювати при Симоновичу? Він мені відповів, що Симонович Борис був українським націоналістом (насправді, він до жодної партії не належав –І.О.), вів усю свою роботу за самостійну Україну, болів душею, щоб Україна була самостійною державою, а селянство щоб мало індивідуальне господарство</i>». <br />
<br />
Після цих слів так і хочеться заволати на всю нашу державну пустелю: гей, президенти, міністри, ви ж хоч інколи цікавтеся, як у складні часи ті, хто душу й тіло клали на вівтар України, підбирали кадри. Може, варто й нашу дорогу Академію державного управління перенести з київських пагорбів на поліські болота та вирви і там претендентам на державні посади виділити по п’ять-десять гектарів спустошених бурштиношукачами земель. Хто зможе рекультивувати їх та привести до Божого вигляду – хай стає керівником. А хто ні – геть з Академії та з обійманих посад. Доки у нас нездари куми, свати, словоблуди, партійні блюдолизи та баблоносці будуть перетворювати Україну на руїну?<br />
<br />
То <b>що ж такого вдалося зробити Борису Симоновичу всього за три місяці існування української влади в Олевську</b>, що заслужило такої високої оцінки? Зрозуміло, спочатку йому довелось укомплектувати апарат районної управи, чого німці добре за короткий час в принципі зробити не могли, оскільки не знали місцевого населення і хто чого вартий. Борис Олексадрович знайомий був із низкою січовиків, бо секретарював в української міліції свого села. Декого, очевидно, знав через спілкування із олевчанами. Відтак відділ безпеки і правопорядку очолив Іван Дежнюк (західняк), господарський – Тарасюк (місцевий), відділ здоров’я та народної освіти – Ніна Троїцька (вчителька із Житомира), відділ торгівлі та промисловості – Іван Лукашевич (Лук’янчук), відділ військових справ – Анатолій Мандибура (поручник УПА «Поліська Січ» із селища Томашгород Рокитнівського району Рівненської області), відділ фінансів та кооперації – Іван Свиридюк (колишній інспектор фінвідділу), земельний відділ – Найман (місцевий німець). Писарем став Сергій Грабовський (мешканець селища Рокитного). <br />
<br />
Крім того, до уряду «Олевської республіки» входив міський староста Сазон Дубик, голова Олевської сільської управи Зінько Покальчук, суддя Ілько Шатківський. <br />
<br />
Уряд підпорядкував собі сільські управи Олевського, частини Лугинського, Овруцького і Ємільчинського районів, а також українську міліцію, яка у лісових селах налічувала 50 і більше народних охоронців порядку. П’ятнадцятого вересня 1941 року весь апарат управи разом із січовиками-новобранцями, старостами сільських управ та комендантами української міліції при велелюдному зібранні на міському стадіоні в Олевську прийняв присягу на вірність Українській державі та українському народу.<br />
<br />
Одним з першочергових завдань української влади в <a href="/2010/03/olevsk-pogoda-karta-putivnik-foto.html" target="_blank">Олевську</a> була ліквідація колгоспів, розподіл і передача землі, майна та худоби в індивідуальні господарства. Це пояснювалося тим, що посівні площі озимих культур в приватних господарствах в усіх селах району давали вищий урожай, ніж у колективних, селянство на власній землі працювало краще. <br />
<br />
Згідно з постановою Олевської районної управи від 16 вересня 1941 року, встановлено проведення щотижневих ярмарків у райцентрі та щоденних базарно-торгових днів, за винятком неділі, релігійних та національних свят. На продовольчі товари повернуто довоєнні стабільні ціни. Підвищувати їх суворо заборонялося. <br />
<br />
Водночас <b>українська влада Олевська</b> організовувала ремонт доріг, мостів, відновила телефонний зв’язок, роботу місцевих підприємств, які підривали червоні партизани загону імені Чапаєва. <br />
<br />
Як повідомляла газета «Гайдамака», відділ здоров’я відкрив у Олевську амбулаторію та лікарню, отець Михайло Симонович разом із релігійною громадою відновив місцеву церкву, яку більшовики перетворили на склад клоччя та старих орчиків і почав проводити у ній служби. Освітній відділ вишукував національно свідомих вчителів для того, щоб розпочати навчальний процес у місті і районі. <br />
<br />
Аби забезпечити УПА «Поліська Січ» продуктами харчування для населення були встановлені фіксовані податкові збори натурою. Згідно з оголошенням, надрукованим у газеті «Гайдамака» 21 вересня 1941 року, з вимолочених ярих хлібів 1941 року вимагалося відсипати зерно для посіву, 10 відсотків віддати у фонд держави, а решту розділити населенню. Колгоспну картоплю також вимагалося закагатувати для посадки, 20 відсотків здати державі, а решту розділити населенню. Гадаю, багато читачів знають розміри податків, які вони нині у мирний час сплачують державі і можуть порівняти з тими, які збирала українська влада в Олевську для потреб УПА «Поліська Січ». <br />
<br />
Слід сказати, що зібрані продукти харчування йшли не лише на потреби військових формувань «Поліської Січі». Частина з них, зокрема борошно, видавалось вчителям району. Частково місцева влада забезпечувала харчуванням і осіб, які повернулися із заслання і не мали власного господарства.<br />
<br />
Дбала влада і про культурне дозвілля олевчан. У місцевому театрі було здійснено постановку п’єси «Посол на сесії» за памфлетом Тараса Боровця. З нагоди прийняття присяги до Олевська приїжджали з Рокитного і виступали фабричний оркестр та аматорський театральний гурток під керівництвом Галини Божовської, який показав дві вистави для мешканців міста і для січовиків.<br />
<br />
<b>Розплата</b><br />
<br />
Вона розпочалась ще під час перебування в Олевську «Поліської Січі». Так, розпорядженням Житомирського обласного управління голову райуправи Бориса Симоновича зобов’язано було видати 11 жовтня 1941 року наказ, 12-й пункт якого забороняв розподіл колгоспного майна і навіть зобов’язував повернути його, де вже розподіл відбувся. Німецьке керівництво вимагало від голови Олевської управи видати 29 жовтня 1941 року наказ про звільнення євреїв із закладів та організацій, а на тих підприємствах, де вони залишалися працювати, зробити вивіски жовтого кольору з написом «жидівське виробництво». Євреїв також було зобов’язано переселитися в окремий квартал міста (гетто). <br />
<br />
Коли стало зрозуміло, що справа іде до знищення цієї національної меншини і що до неї окупанти хочуть залучити січовиків, Головна команда УПА «Поліська Січі» оголосила про ліквідацію збройного формування. Борис Симонович також подав заяву на звільнення. Однак окружний німецький комісар затримав його до кінця лютого 1942 року, поки не було утворено німецьку адміністрацію. <br />
<br />
Після звільнення Борис Симонович працював у своєму господарстві у селі Боровому Рокитнівського району. Взимку 1942-1943 років його схопили червоні партизани і разом із 28 боровчанами-заручниками обміняли на своїх побратимів, заарештованих бульбівцями. Запримітивши перебування у Боровому червоних партизанів, німці 9 квітня 1943 року спалили все село, у тому числі і господарство Бориса Симоновича, нажите важкою працею. Родина стала шукати притулку у родичів та знайомих у Рокитному. Борис Олександрович на кілька місяців влаштовується працювати секретарем мирового суду, а потім агрономом земвідділу при райуправі. З приходом на початку 1944 року Червоної армії і відновленням совєтської влади його взяли на посаду головного агронома земельного відділу райвиконкому. Але незабаром натякнули, що за цю милість совєтської влади треба потрудитися додатково.<br />
<br />
Начальник Рокитнівського райвідділу НКГБ Агапов делікатно просить: під час зустрічі з агрономами області у Рівному поцікавитися, чи не заважають, бува, кому із них лісові банди. Перед Борисом Олександровичем постав вибір: або втрачати роботу і залишати без утримання дружину передпенсійного віку та малолітнього польського хлопчика-сироту Здіслава Сихлера, якого взяли на виховання після загибелі батьків, або здавати побратимів по боротьбі за Українську державу. Він вирішує діяти так, аби не нашкодити нікому. Через понад місяць часу подає пустопорожній звіт про те, що під час перебування у Рівному нічого суттєвого не виявив. Але щоб створити видимість виконаного доручення, подав невеличкі розповіді агрономів Костопільського та Тучинського районів про події річної давнини.<br />
<br />
Після такого несерйозного ставлення до виконання завдання за Бориса Симоновича (агента «Гаршина» - таке псевдо дали йому совєтські чекісти) взявся начальник відділу другого відділення Управління НКГБ по Рівненській області майор Максимов. Він наказав Борису Олександровичу викласти все, що знає про діяльність Тараса Бульби-Боровця та його прихильників. Так з’явився документ під назвою «Агентурне донесення» від 30 серпня 1944 року, яке опублікував у своїй книзі «Тарас Бульба-Боровець. Документи. Листи.Статті» доктор історичних наук Володимир Сергійчук. Борис Олександрович у ньому розповідає історію виділення у 1936 році Тарасу Боровцеві у селі Карпилівці п’яти гектарів землі під розробку граніту, про побудову місцевої церкви, про людей, з якими знайомився власник каменоломні (більшість із них уже були покійні або виїхали за межі СССР), про склад Рокитнівської райуправи, який публікувала сарненська газета «Сурма», та нібито про недавню появу самого отамана біля села Борового. Оскільки і на цей раз нічим особливим не потішив енкагебістів їхній «агент», бо навіть названі ним деякі живі бульбівці давно уже були в розробці, вони тепер дають йому конкретне завдання - допомогти упіймати колишнього коменданта місцевої охорони села Борового Мирона Шупрудька, у якого він був секретарем. Як свідчить агентурне донесення від 5 вересня 1944 року, Борис Олександрович таки зустрівся зі своїм колишнім начальником на хуторі Пасіка біля села Борового і нібито почав обговорювати з ним план легалізації. Для остаточної домовленості була нібито призначена нова зустріч, на яку Шупрудько, зрозуміло, не прийшов. Чи не правда, блискуче спрацював «агент» «Гаршин»! Згодом і енкагебісти зрозуміли, що їх обвели навколо пальця. На цьому їхня «співпраця» із Борисом Симоновичем припинилась. Хоча ні, тепер совєтські лицарі плаща і кинджала взяли в розробку самого Бориса Олександровича, а 19 листопада 1945 року заарештували. Слідчим було наказано копати агентові-зраднику вищу міру покарання. Відтак українську райуправу в Олевську, яку очолював Борис Симонович, вони перетворюють на «окупаційну владу», українську міліцію, яка оберігала спокій та порядок на території «Олевської республіки»,- на «каральний орган окупаційного режиму». До речі, самі німецькі окупанти не довіряли українській міліції УПА «Поліська Січ», тому роззброїли її і розпустили.<br />
<br />
Фактом «зміцнення німецької окупаційної влади» Борисом Симоновичем слідство називало розпуск колгоспів, роздачу майна та землі населенню. Однак це заперечив Воєнний трибунал, оскільки німецькі окупанти підтримали совєтську колгоспну систему, і не дозволяли її ліквідовувати.<br />
<br />
Нечуваним прикладом знущання над совєтськими громадянами вказувався арешт на три доби Анни Пантус за спробу відібрати корову у жінки із шістьма дітьми. До «прєдатєльства родіни» слідство зарахувало прийняття Борисом Олександровичем присяги на вірність українським націоналістам (насправді – Українській державі і українському народові, адже серед членів уряду «Олевської республіки» не було жодного представника ОУН).<br />
<br />
І слідчі, і Воєнний трибунал білими нитками в’язали наказ Бориса Симоновича про переселення євреїв в окремий квартал Олевська (гетто) із їхнім знищенням, що стало вирішальним у винесенні йому смертного вироку. Однак колегія суддів Верховного суду СССР відкинула цю прив’язку і замінила смертний вирок Борису Симоновичу на 20 років каторги та 5 років ураження у правах.<br />
<br />
Борис Олександрович кілька разів опротестовував і це рішення. Але його протести відхиляли. Звільнили його з каторги у зв’язку з виходом указу Президії Верховного Совєта СССР від 17 вересня 1955 року, яким він був віднесений до категорії тих, хто через малодушність був утягнутий до співробітництва з окупантами і відбув 10 років ув’язнення.<br />
<br />
Після звільнення з каторги Борис Симонович звертався до Прокурора СССР з проханням реабілітувати його. Однак звернення його не було задоволене. У незалежній Україні <b>голова уряду «Олевської республіки»</b>, борець за незалежну Українську державу під час минулої війни донині залишається злочинцем і під реабілітацію не підпадає, адже Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» оцінює дії репресованих з точки зору совєтсько-комуністичного режиму.<br />
<br />
<i><b>Автор: Іван Ольховський</b></i><br />
<br />
Довідка та біографія: <b>Борис Симонович</b> народився 29 липня 1903 року у селі Сехи (нині Томашгород Рокитнівського району Рівненської області) в родині священика. 1908 року сім’я переселилася у село Борове цього ж району. 16 червня 1929 року одружився з директоркою місцевої початкової польської школи Юлією Панасюк. 20 серпня 1941 року призначений на посаду голови Олевської районної управи, з якої звільнився 1 березня 1942 року. 19 листопада 1945 року заарештований органами НКГБ у Житомирській області.<br />
<br />
4 лютого 1946 року засуджений Воєнним трибуналом військ НКВД у Житомирській області до вищої міри покарання – розстрілу. 16 квітня 1946 року Колегія Верховного суду СССР змінила вирок на 20 років ув’язнення та 5 років ураження у правах.<br />
<br />
23 лютого 1956 року Борис Симонович звільнений з ув’язнення, згідно з Указом Президії Верховного Совєта СССР від 17 вересня 1955 року. Помер Борис Олександрович 21 квітня 1985 року. Похоронений поруч із дружиною, яка упокоїлась на одинадцять років раніше, у місті Сарни, де проживав останні роки.<br />
<h3>
Тема: Борис Симонович - голова Олевської республіки, біографія</h3>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-49538329279186486252023-03-21T10:34:00.000+02:002023-04-14T09:42:50.617+03:00"Погоня": прапор і герб Полісся, історична символіка українських земель, Пагоня<b>"ПОГОНЯ": історична та сучасна офіційна символіка Полісся</b><br />
<br />
<a href="/2009/09/pogonia-pagonya-gerb-polissia-vkl.html" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img align="left" alt="foto: polissia VSU 2015" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIRcou286fxj_gDvI2yeG0kM5z_5Jn8NQssi5yicMe0-SeAoUf_hwLwK6631C1DBISP2hjYx1iWI2uojPxuC2RSrS8yOyLack3-rZKdGpAZCFCxymzVLyk9lXq-nM5Mpft_Ast7deWyGM/s320/Gerb-Polissia.png" style="cursor: move;" title="фото: мобілізація на Поліссі" vspace="5" weight="230px" /></a> <span style="font-weight: bold;">Герб Полісся</span>, який називають поліська "<b>Погоня</b>", також відомий білоруською як "<b>Пагоня</b>", польською "<b>Pogoń</b>" і литовською "Vytis", веде своє коріння від стародавнього герба <i>князів роду Гедіміновичів [Gediminaičiai]</i>, Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського (ВКЛ), <a href="http://www.polissia.eu/" target="_blank">Полісся</a> та Білорусі.<br />
<br />
Існує багато різних стилістичних варіантів <span style="font-weight: bold;">зображення герба "Погоні"</span>, що вирізняються передусім кольором, фігурою вершника та символом, зображеним на щиті лицаря.<br />
<br />
Так, <span style="font-weight: bold;">історичний герб Полісся</span> являє собою зображення білого вершника на червоному тлі, з синьою попоною, золотими елементами оздоблення, пір'ям шолома <i>(плюмаж</i>) та червоним щитом із срібними Стовпами Гедіміна (також відомі як Гедимінові колони або Стовпи Гядімінаса, колюмни)...<br />
<a name='more'></a><br />
Останній елемент герба – <span style="font-weight: bold;">Стовпи Гедиміна</span> на щиті вершника – вирізняють Погоню Полісся від усіх інших споріднених геральдичних символів сучасності, зокрема теперішнього герба Литовської Республіки, на якому вершник у шоломі із забралом без плюмажу, зі щитом синього кольору, що має золотий <b><i>Подвійний хрест</i></b> (шестираменний, <i>"апостольський" хрест</i>), або державного герба Білорусі 1918 та 1991-1995 року (біла попона, білий щит, простий шолом без пір'я, золотий Подвійний хрест).<br />
<br />
<i><b>Стовпи Гедиміна (колюмни)</b></i><br />
<br />
Один з найдавніших символів Східної Європи, що з великою імовірністю є спорідненим із руським Тризубом, можливо також опосередковано і з Генуезьким порталом. Уперше колюмни, вірогідно, почав застосовувати ще перший литовський <b><i>король Міндаугас</i></b> [Mindaugas, Міндовг, Мендовг, Міндовґ, Мендог], що правив близько 1236-1263 рр. Усяк випадок, колюмни зафіксовано в 14 столітті на монетах князя Кястутіса [Kęstutis, Кейстут]. У часи Вітаутаса Великого колюмни набули особливо широкого застосування. Так, під час <i><b><a href="/2010/05/600-rokiv-yuviley-bitvi-zalgiris.html" target="new">Грювальдської битви 1410 року</a> </b></i>військ ВКЛ та Польщі проти хрестоносців, у якій брали участь і руські загони Полісся, 10 хоругв війська князя Вітаутаса мали на своїх знаменах власне колюмни, решта – <span style="font-weight: bold;">герб Погоня з колюмнами</span>.<br />
<br />
<div align="center">
<img alt="" border="0" id="на фото: герб Великого князівства Литовського" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjaittmnh7CBQmdJV4zTqCJeYVPLO2P7hgaaSqTEouXX05nvkg0aA86CuTmp-FkkTGOeOmWwZPgeFJJ76dq9tEMGYokUqUOVl5Z-TLkze8kgf-pSOEALDGkd0i-J3zcLPXz5Z4r7PZyZhw/s200/gerb+Velikogo+Knyazhestva+Litovskogo.jpg" /></div>
<br />
<b><i>Геральдика, історія герба "Погоня"</i></b><br />
<br />
Історія виникнення герба Погоня пов'язана із європейською лицарською традицією, геральдичні елементи якої з'являються в Середні віки й у Східній Європі, зокрема Галичині, Литві. Хто першим з литовських князів почав використовувати подібне зображення вершника-охоронця невідомо. Вірогідно, це був <i>князь Вітяніс</i> [Vytenis, Вітень], правив близько1295-1315/16, про що свідчить <i>Густинський літопис.</i><br />
<br />
Уперше ж документально вершник із піднятим мечем як <span style="font-style: italic;">державний символ ВКЛ </span>зафіксовано 1366 року на печатці <b><i>великого князя Литви, Русі та Жемайтії </i></b><b><i>Альгірдаса</i></b> [Algirdas, Ольгерд]. Подібним чином використовувався також і князем <i>Йогайлом</i> <i>[Jogaila, </i><i><span lang="pl" xml:lang="pl">Władysław II Jagiełło, </span></i><i>Ягайло, Ягелло</i>] та<b><i> Вітаутасом Великим </i></b><i>[Vytautas the Great, Вітовт, Витовт</i>]. У подальшому Погоня слугувала як <span style="font-weight: bold;">державний герб ВКЛ</span>, зокрема вона зображена на <i>Литовських Статутах</i>, була елементом герба Речі Посполитої (<b><i>Республіки Обох Народів</i></b>), різні модифікації Погоні були символами різних воєводств Полісся.<br />
<br />
<i><b>Походження назви та значення "Погоні"</b></i><br />
<br />
Незважаючи на те, що першими використовувати "Погоню" почали литовські князі, <span style="font-weight: bold;">назва герба має слов'янське, руське походження</span>, адже більшість земель та населення Великого князівства Литовського становили русини, предки сучасних білорусів та українців, яких часто називали <a href="/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html" target="_blank"><b>литвини</b></a>, а домінуючою мовою ВКЛ була <i><a href="/2011/03/oficiyna-mova-vkl-velikogo-knyazivstva.html" target="_blank">русинська мова</a> </i>(також відома як руська, в популярних джерелах також - "старобілоруська", "староукраїнська"). Тому вершник уособлював лицаря загалом та литовського князя-охоронця земель зокрема, сам герб - гонитву , погоню за загарбниками – тобто військову дію, вдалу оборону міста чи поселення, після якої місцеві війська та ополченці на чолі із князем "гнали в погоні" відступаючого супротивника подалі від своєї землі. Литовська назва герба – Vytis – фіксується значно пізніше, в самому ж Великому князівстві Литовському герб називався по-русинські <span style="font-weight: bold;">"Погоня" або "Пагоня"</span>, чи по-польськи Pogoń Litewska.<br />
<br />
При цьому центральним елементом герба, безвідносно до його варіантів, незмінно виступає вершник, лицар – князь із піднятим над головою мечем (т. зв. "Меч помсти") - положення якого знаменує те, що князь здійснює помсту, жене, відганяє з земель ВКЛ ворога: монголо-татар, московитів, хрестоносців тощо.<br />
<br />
<span style="font-weight: bold;">Текст Привілею Великого князя Литовського Йогайла</span> від 1387 року, латиною: "...Quotiescunque etiam hostes et adversarios nostros et ipsius terrae nostrae Lithuanicae fugitivos insequi opportuerit, ad insequutionem huiusmodi, quod роgоniа vulgo dicitur, nоn solum armigeri, verum etiam omnis masculus, cuiuscunque status aut conditionis extiterit, dummodo аrmа bellicosa gestare poterit, proficisci teneatur." - … У тому ж разі, коли доведеться переслідувати ворогів, супротивників наших, які втікали би з нашої литовської землі, то для цього штибу переслідувань, що в народі зветься погоня, зобов'язуються вирушати не лише лицарі, але й кожен чоловік (мужчина).<br />
<br />
Сьогодні в різних варіантах <b>"Погоня" присутня на гербах Житомирської області України</b>, обох поліських областей Білорусі – <i>Брестської та Гомельської, Підляського воєводства Республіки Польща, є державним гербом Литовської Республіки.</i><br />
<br />
Загалом, можна стверджувати, що <b><i>український герб Полісся являє собою одну з найдавніших та найбільш автентичних форм "Погоні"</i></b>, передусім стосовно Стовпів Гедиміна – символу, спорідненого зі Тризубом, що зображувався на гербі "Погоні" раніше за подвійний хрест. <br />
<br />
<b>Сьогодні герб Полісся репрезентовано на офіційному гербі <i>Житомирської області України.</i></b><br />
<b><i><br />
</i></b> <br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIRcou286fxj_gDvI2yeG0kM5z_5Jn8NQssi5yicMe0-SeAoUf_hwLwK6631C1DBISP2hjYx1iWI2uojPxuC2RSrS8yOyLack3-rZKdGpAZCFCxymzVLyk9lXq-nM5Mpft_Ast7deWyGM/s1600/Gerb-Polissia.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIRcou286fxj_gDvI2yeG0kM5z_5Jn8NQssi5yicMe0-SeAoUf_hwLwK6631C1DBISP2hjYx1iWI2uojPxuC2RSrS8yOyLack3-rZKdGpAZCFCxymzVLyk9lXq-nM5Mpft_Ast7deWyGM/s320/Gerb-Polissia.png" width="320" /></a></div>
<b><i><br />
</i></b> Історичний <span style="font-weight: bold;">прапор Полісся</span> являє собою червоний або малиновий стяг із зображення по центру герба "Погоні".<br />
<br />
---<br />
<br />
To get more information in English please ask or google for – <span style="font-weight: bold;">coat of arms of Ukrainian Polesia</span>, <b>gerb Pogonia</b>, Pogon, Pahonia, flag, <span style="font-weight: bold;">Columns of Gediminas</span> or Pillars of Gediminas, The Grand Duchy of Lithuania, <span style="font-style: italic;">Magnus Ducatus Lituaniae</span>.<br />
Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <span style="font-weight: bold;">герб Полесья, флаг</span> украинского Полесья, "Погоня" или "Пагоня", герб Великого княжества Литовского, символ ВКЛ, <span style="font-weight: bold;">столпы Гядиминаса</span> (колюмны, колоны Гедимина), Грюнвальдская (Жальгириская) битва, литвины.<br />
Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Ukrainos Polesės herbas, vėliava, LDK Vytis, <span style="font-weight: bold;">Gediminaičių stulpai Ukrainoje</span>, Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, <span style="font-style: italic;">Lietovuos Dėdliuojė Konėgaikštīstė</span>, Didi Kunigiste Letuvos.<br />
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <span style="font-weight: bold;">herb Polesia</span>, symbol Poleski, flaga, Pogoń Wielkiego Księstwa Litewskiego, <span style="font-weight: bold;">nazwa Pogoń</span>, herb Jagiellonów, <span style="font-weight: bold;">słupy Giedyminasa</span>, Wialikaje Kniastwa Litowskaje, Ruskaje, Żamojckaje.<br />
Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <span style="font-weight: bold;">герб Палесся</span>, сцяг ўкраінскага Палесся, Пагоня, <span style="font-weight: bold;">герб Вялікага княства Літоўскага</span>, сімвал ВКЛ, <span style="font-weight: bold;"> столпы Гядымінаса </span> (колюмны, <span style="font-style: italic;">колоны Гедыміна</span>), ліцьвіны.<br />
<h2>
Тема: прапор Полісся, герб, gerb Pogonia</h2>
Unknownnoreply@blogger.com6tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-10044326608873618482023-02-15T03:08:00.000+02:002023-02-22T16:06:12.460+02:00ОЛИКА: смт Олика - замок Радзивіллів (Radvilos, Radziwiłłowie)<b>Історичні перлини Полісся: Олика на Волині</b><br />
<br />
<a href="http://www.polissya.eu/2011/02/olika-olyka-zamok-kolegiata-radziviliv_18.html"> <img align="left" alt="foto: olyka kolegiata" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjvzpwbEXUSCqER4Qqs_zybiPjtdrEJFe7DuHZ59q1ddCC_VmiHaadrWGLlYbI1ZBl4Qis154XDt5gofGySeDb0V6t6wSfRP3rQuLtnf62C7xgGYg8TYD6lpnROAhBPtGOmPdQsJQ538Fe5/s320/2011_PK_olyka.png" title="фото: Колегіата Олика" vspace="5" weight="230px" /></a> Родинне гніздо поліської гілки великого литовського роду князів Радзивіллів (Радивилів), один з найславетніших у часи <b>Середньовіччя</b> куточків Полісся – шляхетна Олика - перебуває сьогодні у вкрай занедбаному стані. Історія Олики та її найвизначніших пам'яток: <b>замок Радзивіллів</b>, Колегіата Св. Трійці в <a href="/2011/02/olika-olyka-zamok-kolegiata-radziviliv_18.html">смт Олика Ківерцівського району...</a><br />
<a name='more'></a><br />
Стародавня <b>Олика</b> (наголос на другому складі, раніше також <b>Олича, Олица</b>) була заснована в часи Київської Русі, коли на місці злиття річок Путилівки та Осенища люди з сусіднього містечка Чемерин заснували нове поселення, давши йому ім'я, вірогідно, від популярних місцевих промислів з виробництва лика. <br />
<br />
<b>Історія Олики</b><br />
<br />
Перша згадка про містечко фіксується руським <b>Іпатіївським літописом за 1149 рік.</b> З 1199 року Олика перебуває у складі <b>Галицько-Волинського князівства</b>. У 40-х роках 14 століття Олика разом із більшістю поліських земель входить до складу <b><a href="/2010/07/istoriya-ukraini-rusi-vkl-belarusi.html" target="new">Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського</a></b> (ВКЛ) на чолі з великим <a href="/2010/02/velike-knyazivstvo-zemli-vitovt.html" target="new">князем Альгірдасом</a> [Ольгерд, Algirdas].<br />
<br />
Першим документально підтвердженим володарем Олики був у 1433 році <b>Ленько Зарубич</b> – воєвода князя Федора Любартовича, сина останнього правителя об'єднаного Галицько-Волинського князівства, литовського князя Любарта [Любартас, Liubartas].<br />
<br />
У 1450-1460 рр. литовський гетьман, воєвода Тракая і пізніше староста Луцька <b> Петро Янович Монтигердович [Petras Jonaitis Mangirdaitis]</b>, також відомий як Петро Білий Мангірдайтіс (у польських джерелах - Piotr Montygerdowicz, у російських посол Петр Янович Белый) зводить в Олиці чудовий ренесансовий костел Св. Петра і Павла, що зберігся до сьогодні і є найдавнішим храмом Волині.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka kostel" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyvZdM-zi6ymMJHaWuy8O2dFO-iz8qmFhOqaPgtoqudl7czRw-ZNQZh56M2lnhy5WrKKmz5lNUYTvKw3LBYuYN4fzR8rWZcwvRcrVy4879qxWw4kWo3G71bfJD7ZQaWQrNK7v0acRdpXM3/s1600/olika-petra-pavla-kostel.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика Петропавлівський костел"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyvZdM-zi6ymMJHaWuy8O2dFO-iz8qmFhOqaPgtoqudl7czRw-ZNQZh56M2lnhy5WrKKmz5lNUYTvKw3LBYuYN4fzR8rWZcwvRcrVy4879qxWw4kWo3G71bfJD7ZQaWQrNK7v0acRdpXM3/s320/olika-petra-pavla-kostel.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
По смерті гетьмана Оликою кілька років володіли його син і донька, після яких Олика переходить у володіння онуки Петра Монтигердовича – Анни Кішки [Ганна, Anna Kiszka]. 1513 року <b>Анна Кішка</b> виходить заміж за маршалка Великого князівства Литовського <b>Яна Радзивіла ІІ Бородатого</b> [Йонас Радвіла, Jonas Radvila II, Jan Radziwiłł] – завдяки чому Олика на майже чотири століття стає головною резиденцією поліської гілки литовського роду Радзивіллів (Радвилів).<br />
<br />
У їхньому шлюбі народжується найвизначніший представник поліських Радзивилів – <b>засновник Олицького роду, канцлер Великого князівства Литовського <a href="/2010/07/radzivill-mikolay-mikalojus-radvila.html" target="new">Миколай Радзивілл Чорний</a></b> [Mikalojus Radvila Juodasis, Mikołaj Radziwiłł Czarny].<br />
<br />
Саме він 1547 року отримує з рук правителя Священної Римської імперії Карла V Габсбурга [Carlos I, Carolus V, Karl V] почесний титул князя на Олиці та Нясвіжі (Несвіжі).<br />
<br />
У кінці 50-х років 16 століття Миколай Радзивілл Чорний приймає кальвінізм і перетворює малесенький Петропавлівський костел Олики, що й до сьогодні вміщує не більше 30 чоловік, на протестантський храм. <br />
<br />
1564 року Миколай Радзивілл Чорний завершує будувати первісний <b>Олицький замок</b>. Перебуваючи на перетині важливих торгових шляхів, Олика надзвичайно швидко розвивається й 31 травня того ж року дістає <b>Магдебурзьке право</b> та герб міста у вигляді двох сплетених ріжків.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: gerb oliki" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjK9oGQ-KhOva8A95fWwnuNpipPTidn9c_oJNlmEqow_O1Lb5aj_QSjC_sskI05C7xbkeoL8BoNytgn3AdBcCu2vPI-tPlE0Z8CnB6vwzaDRt3UidtGMKrcaNXjxWdCsB2VD36PoKpILHtD/s1600/gerb-oliki-olyka-gerb-mista.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика герб міста"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjK9oGQ-KhOva8A95fWwnuNpipPTidn9c_oJNlmEqow_O1Lb5aj_QSjC_sskI05C7xbkeoL8BoNytgn3AdBcCu2vPI-tPlE0Z8CnB6vwzaDRt3UidtGMKrcaNXjxWdCsB2VD36PoKpILHtD/s1600/gerb-oliki-olyka-gerb-mista.png" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i></i></span></div><br />
За рік, у травні 1565 року <b>князь Олики та Несвіжа</b>, який активно відстоював незалежність руських і литовських земель від польської корони, помирає у містечку Лукішкес поблизу Вільнюса. <br />
<br />
1569 року, відповідно до умов <b>Люблінської унії</b>, Олика, що на той час мала близько 300 подвір'їв, разом з майже всім Поліссям (окрім сучасних білоруських теренів) переходить з-під влади <a href="/2010/07/istoriya-ukraini-rusi-vkl-belarusi.html" target="new">ВКЛ</a> до складу Королівства Польського.<br />
<br />
У 1586 році сини Миколая Радзивілла Чорного засновують кілька ординацій (спадкових маєстатів), завдяки чому Олика в майбутньому залишається у володінні нащадків роду.<br />
<br />
Володарем Олики з того року стає <b>Станіслав Радзивілл [Stanisław Radziwiłł, Stanislovas Radvila]</b>, який повертається з протестантства назад до католицької традиції. Добре знаний як визначний поліглот, князь Олики здобуває титули маршалка ВКЛ й старости Жемайтії, у складі поліських загонів бере участь в боротьбі з Московським царством.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka kollegiya" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQnNO33ihtLL0z22l43tVvLyEPabWhRA34NSdfvEOPzCPjsfwYDxXw95pvOt0_mQXLCfYaRxZDIc4xEQAYQyA3-OLU3Ye01OQXF5Xg_wgWgESLfnl9F67MDbdelxz1g-J5SmP9bke_Hjd7/s1600/olyka-kolegiata-kostel.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика колегіальний костел"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQnNO33ihtLL0z22l43tVvLyEPabWhRA34NSdfvEOPzCPjsfwYDxXw95pvOt0_mQXLCfYaRxZDIc4xEQAYQyA3-OLU3Ye01OQXF5Xg_wgWgESLfnl9F67MDbdelxz1g-J5SmP9bke_Hjd7/s320/olyka-kolegiata-kostel.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
У ці роки в місті функціонує майже дві сотні вітряків і круподерка, Олика славиться своєю надзвичайно дорогою на той час цукровою горілкою та рибою з численних навколишніх ставів.<br />
<br />
У 1593 році в Олиці засновуються шпиталь, а народжений того ж року в замку син Станіслава Радзивілла – <b>Альбрехт Станіслав Радзивілл [Albrecht Stanisław Radziwiłł, Albertas Stanislovas Radvila]</b> продовжує активну розбудову міста, започатковану його дідом.<br />
<br />
Здобувши блискучу освіту у Вільнюсі, Альбрехт Станіслав Радзивілл у віці 28 років обіймає посаду Великого канцлера Литви, до сфери відповідальності якого належала вся зовнішня політика ВКЛ.<br />
<br />
Протягом 1635-1640 років Альбрехт Станіслав Радзивілл за проектом італійських архітекторів Бенедетто Моллі [Benedetto Molly] та Джованні Маліверно [Giovanni Maliverno] зводить в Олиці її найбільшу перлину - <b>Колегіальний костел Св. Трійці</b>, що на загальну думку стає найгарнішим бароковим храмом не лише Полісся, а й всіх підвладних Польщі земель. Стіни костелу було оздоблено кількома різновидами мармуру та скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) польського майстра М. Ерленберга та різьбою у виконанні галицького скульптора М. Ампелі.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka kosciol kolegialni" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjyK9MhPUMrDyfWmvG8I0coLydNRAZAsxmCSDsiyOvzLs41QQnV28_ZP9NmW0x35vv_sVgiwcjO1BPcLS8yBhhTGYuHxEJs9lqCPvvHD71Y_HaoahGpcZLjHXev3BFWw1O-W49wbI6Gu5I/s1600/olika-kollegiata.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика католицька колегія"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhjyK9MhPUMrDyfWmvG8I0coLydNRAZAsxmCSDsiyOvzLs41QQnV28_ZP9NmW0x35vv_sVgiwcjO1BPcLS8yBhhTGYuHxEJs9lqCPvvHD71Y_HaoahGpcZLjHXev3BFWw1O-W49wbI6Gu5I/s320/olika-kollegiata.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
В середині 17 століття <b>Олицька колегія</b> (семінарія) стає філією Замойської академії, кілька професорів викладають у ній логіку, риторику, теологію, граматику та загальні основи інших наук, місто перетворюється на <b>один з провідних наукових центрів Полісся</b> – разом із білоруським Пінськом, де володар Олики також засновує єзуїтську колегію.<br />
<br />
1640 р. Альбрехт Станіслав Радзивілл завершує реконструкцію Олицького замку – перетворюючи його на величний <b>Олицький палац</b> загальною площею в 2,7 гектари з 365 приміщеннями всередині. Внутрішнє подвір’я квадратного Олицького замку модернового на той час бастіонного типу з дозорними вежами й черепичним дахом по периметру було оточене 4 корпусами-палацами, що з’єднані між собою прибудовами й переходами, завдяки чому його навіть починають шанобливо називати "<b>Волинський Версаль</b>". Місто оточується валами та мурованими стінами.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: radvilu pilis" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEWNRlB13y5NS-dRGM8Ri_H7Jkh6-_ArqHPy5uVm_lqGJDVHhyphenhyphen08qzbVYttG0FabN-_uHCtFwFbOx1ifkZFfYe90UXfhykuZ4nG3goMBoXC5JBfmxz1ngtp61bT0DTsRmmWAsClK4eT5Ei/s1600/olyka-zamok-palac-radzivilliv.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: замок і палац Радзивіллів"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEWNRlB13y5NS-dRGM8Ri_H7Jkh6-_ArqHPy5uVm_lqGJDVHhyphenhyphen08qzbVYttG0FabN-_uHCtFwFbOx1ifkZFfYe90UXfhykuZ4nG3goMBoXC5JBfmxz1ngtp61bT0DTsRmmWAsClK4eT5Ei/s320/olyka-zamok-palac-radzivilliv.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
Загальна площа поліських володінь Радзивиллів сягає <b>140 тисяч гектарів</b>, князі регулярно влаштовували найграндіозніші в усій Східній Європі мисливські лови.<br />
<br />
Потужний замок, оточений з трьох боків ровом, що мав на озброєнні до 200 гармат, витримує численні облоги, в т.ч. у ході <b>Визвольної війни</b> під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657.<br />
<br />
Більшість населення Олики виступає на боці уряду Республіки Обох Народів і завдяки могутнім стінам свого замку відбиває атаки козацьких загонів, хоча саме місто було спалено 1648 року та пізніше в 1651 році військами Івана Богуна.<br />
<br />
Згідно з легендарною традицією, заслугу порятунку міста загалом та її єврейської громади зокрема приписують провідному тогочасному равіну ашкеназі на ім'я <b>Давид Сегаль [David HaLevi Segal, דוד_הלוי_סגל]</b>. <br />
<br />
По закінченні війни й смерті свого володаря, який не залишив дітей і був похований у Колегіаті, Олика, відповідно до угоди синів Миколая Радзвилла Чорного, переходить у володіння <b>білоруської гілки роду Радзивіллів з містечка Несвіж (Нясвіж)</b>, який на той час був уже повністю полонізований.<br />
<br />
1702 року Олику сильно <b>спустошили шведські війська</b> під час Північної війни, проте сам Олицький замок знову встояв і лишився непереможеним. <br />
<br />
Наступний володар Олики <b>Михаїл Казимир Радзивілл Рибонька [Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko]</b> у 1737-1755 рр. суттєво перебудовує замок, добудовуючи третій поверх.<br />
<br />
1784 року в місті будується її найвизначніша греко-католицька споруда – кам'яна <b>Стрітенська церква</b> оборонного типу, сьогодні православна. Населення міста сягає 1770 осіб.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka cerkva" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIoct_2tfxiHIp2qpxChLTOAFeFQ1mXkbP5pyR8yXBrj8yqHBKmLGMa-9ZEb5vI9S_tdf2W5Ne6z3zJEIO-lzEII8Dxo-d_qHRKlupqConSDZCBiCpADB5I-102lpVhV4viUcRYUFXbb1u/s1600/olika-pravoslavna-cerkva.png" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика православна церква"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIoct_2tfxiHIp2qpxChLTOAFeFQ1mXkbP5pyR8yXBrj8yqHBKmLGMa-9ZEb5vI9S_tdf2W5Ne6z3zJEIO-lzEII8Dxo-d_qHRKlupqConSDZCBiCpADB5I-102lpVhV4viUcRYUFXbb1u/s320/olika-pravoslavna-cerkva.png" width="255" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
Однак 1795 року, після остаточного падіння Речі Посполитої, <b>Олика опиняється в складі Російської імперії</b>, що знаменує собою поступовий, але неухильний занепад міста, яке до того ж 1803 року спустошує велика пожежа. Росіяни закривають в Олиці католицькі установи, ліквідовується місцевий монастир із колегіатою.<br />
<br />
Під час французько-російської війни 1812 року останній прямий нащадок засновника Олицького роду Радзивіллів <b>Домінік Ієронім Радзивілл [Dominik Hieronim Radziwiłł]</b> був полковником наполеонівської армії й квартирував у себе польський кавалерійський полк, через що пізніше був позбавлений права на маєток. Росіяни перетворюють Олицький палац на шпиталь, яким він і зостається до 1837 року. <br />
<br />
Наступного року завалюється будинок колегії, внаслідок відсутності торгівлі місто залишають багаті купці, натомість заселяє переважно малозаможнє єврейське населення, кількість якого сягає приблизно 50%. <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka zamok" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNkVZWkQoE2Jsz8y1IwmCBC5uhpy34DpzHdXzTVXCE6GxBjk_QHSsBzYUwxpd2x3FkWG0ha39uWpLcwZsy5iPnwPrx0IlePa5WohXFx-1CcyIuTrkWVDSCFj30UuiW__McF44HnyhnWpdl/s1600/radvilos-pilis-olykoje.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика замок Радивилів"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhNkVZWkQoE2Jsz8y1IwmCBC5uhpy34DpzHdXzTVXCE6GxBjk_QHSsBzYUwxpd2x3FkWG0ha39uWpLcwZsy5iPnwPrx0IlePa5WohXFx-1CcyIuTrkWVDSCFj30UuiW__McF44HnyhnWpdl/s320/radvilos-pilis-olykoje.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
Натомість замок поступово оживає, ним володіє <b>російський граф Лев Вітгенштейн [Лев Витгенштейн]</b>, ад'ютант царя Російської імперії Александра І, який одружився на дочці Домініка Радзивілла Стефанії. До міста приїздить багато гостей з Росії, Східної та Західної Європи, в Олицькому замку влаштовуються пишні гуляння. <br />
<br />
У 1856 році варшавське видання Tygodnik Ilustrowany так описує Олику: "<i>чудові костел, замок і ратуша, біленька церква, повсюди охайні та прикрашені садками будиночки міщан, сріблясті поверхні спокійних ставків, горбки й звивисті річечки творять прегарний вид</i>".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: smt olika volyn" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCYpkrw8dBZFiVsumsv_RIPevy6MeKNqz3uRshKbKJ6J1LAHxmIP_UYKAWoIshTFCfGONEqmy7_PWEEVxl7fSwduLH4h78xDoDA4nqyyRmdDRKWJeB45RiJbZ0fXbe-2GcGFgu2uyNTqJp/s1600/napoleon-orda-olika.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: смт Олика Ківерцівського району"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCYpkrw8dBZFiVsumsv_RIPevy6MeKNqz3uRshKbKJ6J1LAHxmIP_UYKAWoIshTFCfGONEqmy7_PWEEVxl7fSwduLH4h78xDoDA4nqyyRmdDRKWJeB45RiJbZ0fXbe-2GcGFgu2uyNTqJp/s320/napoleon-orda-olika.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
1870 року Олику спіткало велике лихо – згоріла міська ратуша з усім архівом, однак краса Олики все ще приваблює до неї численних гостей, серед яких був і відомий <b>поліський митець Наполеон Орда з-під Пінська</b>, який 1874 року пише найвідоміший малюнок Олицької Колегіати.<br />
<br />
На кінець 19 ст. російський енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона подає такий опис Олики: "<i>Містечко Волинської губернії Дубнівського повіту. Жителів 4882, дворів 505, 2 православні церкви, костел, 4 єврейських молитовних будинки, початкове училище і церковно-приходська школа, миловарня і красильня</i>". Жодна синагога Олики до наших днів не зберіглася.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzIjfdEFi5jNw__ay8C2_S6zbTbQev9Wu-wz0PNmku0vTZzDDcaGeBtsCes-1RwnAmki3uejQfbKlTXLCY7PV7DVObvg8gaw_xDXyNTrRnRfMsAO4WGx28AcZx9yAnIesgV5ibTWAC6sgV/s1600/Olyka_napoleon-orda.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="235" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzIjfdEFi5jNw__ay8C2_S6zbTbQev9Wu-wz0PNmku0vTZzDDcaGeBtsCes-1RwnAmki3uejQfbKlTXLCY7PV7DVObvg8gaw_xDXyNTrRnRfMsAO4WGx28AcZx9yAnIesgV5ibTWAC6sgV/s320/Olyka_napoleon-orda.jpg" width="320" /></a></div><br />
Разом із тим містечко поступово дрібніє, під час І Світової війни російські війська обдерають мідний дах з Колегіати, 1918 року Олика в складі Волинської землі входить до складу УНР, після падіння якої <b>з 1920 року відходить до Польської Республіки</b> в складі Волинського воєводства.<br />
<br />
У цей час переважну більшість населення міста становлять євреї. Так, згідно з переписом 1923 р., в Олиці мешкало 2777 жителів, із них 2480 євреїв. У місті активно діють "Спілка дрібних купців", товариство "Тарбут", "Сіоністська організація".<br />
<br />
Після падіння Польщі <b>в 1939 році Олика входить до складу Української ССР.</b><br />
<br />
Одразу після вступу до Олики Червоної армії комуністи <b>спаплюжили родинну усипальницю Радзивіллів</b> і <b>пограбували всі багатства палацу</b>, в якому знаходилася величезна бібліотека старовинних книг і рукописів, багаті колекції живопису, родинної зброї та посуду, кришталю й золотих годинників. Врятовано було лише кілька живописних полотен.<br />
<br />
Ім'я командира Червоної армії, який віддавав накази про спалення бібліотеки Радзивіллів, досі не оприлюднене.<br />
<br />
У кімнатах палацу розмістилася стайня. Останній ординатор Олики, сенатор Речі Посполитої <b>Януш Францишек Радзивілл [Janusz Franciszek Radziwiłł] </b>заарештований.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka dzvinica" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8E6ScCvbs4UuuxUsFEBCBKd0Yf0D04ShwthKAgyTkjhcKvTi7CFDBKDyRn3GS3Wrk5ymgf7Vqfew8YGIEP_16aSsVEL_XNaMWSIHtnwHn7yKnUdbGtsujY1Nsg93H0F4B13RlYKSr9pwG/s1600/olika-dzvinica.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика дзвіниця Колегіати"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8E6ScCvbs4UuuxUsFEBCBKd0Yf0D04ShwthKAgyTkjhcKvTi7CFDBKDyRn3GS3Wrk5ymgf7Vqfew8YGIEP_16aSsVEL_XNaMWSIHtnwHn7yKnUdbGtsujY1Nsg93H0F4B13RlYKSr9pwG/s320/olika-dzvinica.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
В роки ІІ Світової війни Олика зазнала геноциду свого населення. <b>1942 року фашистами було розстріляно 90% її мешканців</b>, які були євреями. В живих у місті лишилося трохи більше 100 людей.<br />
<br />
Радянські війська зайняли Олику 1944 р. Невдовзі з Колегіати було знято всі її дзвони та вивезено в невідомому напрямку. За свідченням місцевих краєзнавців, один із них зараз використовується в кафедральному <b>Володимирському соборі Києва</b> УПЦ Київського патріархату.<br />
<br />
По війні в Олицькому замку розміщується <b>Волинська обласна психіатрична лікарня №2</b>, що й до сьогодні займає всі його приміщення.<br />
<br />
Український уряд та Волинська обласна влада демонструють повну байдужість щодо долі своєї колишньої перлини. Вже в часи незалежної України Колегіату було двічі пограбовано, востаннє 2003 року, коли з костелу було вкрадено рештки старожитностей 16 століття.<br />
<br />
Ставлення сьогоднішніх оличан, яких налічується близько 2 500, до власних скарбів подібне. Унікальний старовинний орган не так давно було розібрано на самогонні апарати. Більшість населення байдуже до історичної спадщини свого містечка, що увібрала в себе надбання литовської, польської, єврейської, білоруської, російської культури.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka misto 2011" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9DgntF3Rr8L6v9860-QmpEXbCqLaEnx8xhuIyXPR_yUYx0Ed7uSZesnAU0antAwecl4qdTWSKfOrS164TJONemC1IbI-pc0qbkbUYzWX3A3mrXSdawUSQngkzG331H5BqTGzvn-yOj_2F/s1600/radvilu-olyka-ukrainoje.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика 2011 рік"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9DgntF3Rr8L6v9860-QmpEXbCqLaEnx8xhuIyXPR_yUYx0Ed7uSZesnAU0antAwecl4qdTWSKfOrS164TJONemC1IbI-pc0qbkbUYzWX3A3mrXSdawUSQngkzG331H5BqTGzvn-yOj_2F/s320/radvilu-olyka-ukrainoje.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
1997 року <b>костел Св. Трійці повернуто Католицький церкві</b>, яка силами близько 200 парафіян Олицької парафії за підтримки Луцької дієцезії намагається врятувати й потроху відновити храм, однак пожертвувань вірян не достатньо для реставрації цієї величезної споруди, що перебуває в жахливому стані (особливо це стосується її дзвіниці). <br />
<br />
<b>ЯК ДОЇХАТИ ДО ОЛИКИ?</b><br />
<br />
<b>З Луцька на Олику</b> – траса Н22 на Рівне або пряма маршрутка на Олику (44 км).<br />
<b>З Рівного на Олику</b> – траса Н22 на Луцьк або пряма маршрутка з Рівного (35 км).<br />
<b>З Києва (Чернігова), Житомира до Олики</b> – по трасі Е-40 до Рівного, далі Н22 на Луцьк, відстань від Києва близько 350 км (5 годин дороги на авто).<br />
<b>Зі Львова в Олику</b> – траса Е-40 на Рівне, далі Н22 на Луцьк.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka church inside" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid6uqI4hszm-Lub4yGvXs_Yp8tZU19Nc3zJglnqFbjP0Ci1Mh9aVfjpWvsvC5JRi0CEKZ-KLEBeWNJPFBdMb5WS-cWvqmn5Oxe0GLWiRPuAEhRCQmsXnByZuiocCxzU3nENjHmuyX8R5Se/s1600/olika-interier-kosciol.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: інтер'єр колегіати"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEid6uqI4hszm-Lub4yGvXs_Yp8tZU19Nc3zJglnqFbjP0Ci1Mh9aVfjpWvsvC5JRi0CEKZ-KLEBeWNJPFBdMb5WS-cWvqmn5Oxe0GLWiRPuAEhRCQmsXnByZuiocCxzU3nENjHmuyX8R5Se/s320/olika-interier-kosciol.jpg" width="320" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: журнал City Life (м. Луцьк)</i></span></div><br />
В усіх маршрутах необхідно їхати дорогою Н-22 до повороту на Олику (з Луцька – до залізничної станції Олика), звідти <b>9 км. до власне містечка по бруківці останніх Радзивіллів…</b><br />
<br />
<b>На поїзді до Олики</b> можна доїхати з Києва потягом №363 Київ-Ковель (відправлення 21.10, прибуття в Олику 5.42). Зі станції 9 км пішки або на попутній маршрутці з Луцька, що зупиняється в селі Дерно.<br />
<br />
<u>УВАГА</u>: <i>пряма дорога на Галичину Олика – Дубно через Млинів</i> (25 км) станом на 2011 рік перебуває в дуже поганому стані, мало хто наважується нею користуватися. Телефон приватного таксиста в Дубно, який їздить по ній на "Жигулях" 097-514-3400 (інформація надана "Пікетажним клубом"). <br />
<br />
<u>УВАГА</u>: в Олиці немає жодного кафе та служби таксі. Єдиний заклад харчування "Хасім" працює лише з 16.00 та знаходиться в сусідньому селі Дідичі. Виїхати з містечка можна або <i>маршруткою на Луцьк</i> (10 гривень квиток), що ходять приблизно щогодини (рідше на Рівне), або замовивши таксі з Рівного (приблизно 270 гривень).<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a alt="foto: olyka site" href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlqI1XD8kHi8E0UxlHguY2CrydB677fpcA_i2BfquAi8rs3OWmpg7DZ8OhD6KsTgU1tQS0eYU0uGBWcpJ9oEaXtvGTgSHkLscBKCt58QSn5GbMlsQ4dGyLoExUfmbiLeeLtFWVGkGMaaPX/s1600/olika-pamyatki-dostopimechatelnosti.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: Олика пам'ятки архітектури"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjlqI1XD8kHi8E0UxlHguY2CrydB677fpcA_i2BfquAi8rs3OWmpg7DZ8OhD6KsTgU1tQS0eYU0uGBWcpJ9oEaXtvGTgSHkLscBKCt58QSn5GbMlsQ4dGyLoExUfmbiLeeLtFWVGkGMaaPX/s320/olika-pamyatki-dostopimechatelnosti.jpg" width="240" /></a></div><div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-small;"><i>Фото: ІЦ Полісся</i></span></div><br />
<b>Збережені архітектурні пам'ятки Олики: </b><br />
<br />
1. <b><i>Олицький замок та палац 16-19 ст.</i></b> – сьогодні психіатрична лікарня.<br />
2.<i><b> Колегіальний костел Св. Трійці 17 ст.</b></i> – умовно діючий, служби правляться по великих святах. Всередині зберіглися 5 з 12 дерев'яних скульптур апостолів, підземна усипальниця Радзивиллів. Дзвіниця майже зруйнована.<br />
3. <i><b>Костьол Св. Петра і Павла 15 ст.</b></i> – діючий.<br />
4. <i><b>Церква Стрітення Господнього 18 ст.</b></i> в передмісті Залісоче – колишня греко-католицька, зараз діюча православна Московського патріархату.<br />
5. <i><b>Луцька брама</b></i> – єдиний збережений фрагмент колишніх міських укріплень, зараз магазин.<br />
<br />
<b>Як потрапити до Олицького замку та Колегіати:</b><br />
<br />
Вхід на територію замку, де розміщується психлікарня, вільний. Можна оглянути внутрішнє подвір'я та залишки бастіонів.<br />
<br />
<i>Ключі від Колегіати</i> знаходяться в ксьондза, який живе на її території. В разі відсутності ксьондза, можна спробувати розшукати через сільраду пані Геню, яка має запасні ключі. <br />
<br />
<i>© 2011 р., Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся</i><br />
<br />
<b><a href="http://maps.visicom.ua/ua/?c/25.816667:50.720556:12/m/25.816667:50.720556/" target="new">Координати Олики</a> на карті</b><br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – пгт <b>Олыка Киверцевского района</b> на Волыни, <b>замок и дворец Радзивиллов</b> (Радзивилы) в Олыке, Колегиата Олыки, <b>Олыцкий (Олицкий) замок и бастионы</b>, Волынская областная психбольница №2.<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>Olyka town in Kivetsi</b> district of Volyn oblast in Ukraine, <b>Olyka Radvilos palace</b>, <b>Collegiate</b> Church of the Holy Trinity, Radziwill notable landmark, <b>castles of Grand Duchy of Lithuania</b>, אוליקה. <br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Olyka miestelis</b> Voluinės srityje Polesėje Ukrainoje, Radvilų pilis, <b>Radvilų rūmai</b>, Olykos Kolegiata.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>мястэчка Алыка</b> ў Ківерцоўскім раёне Валынскай вобласці Украіны, <b>замак і палац Радзівілаў</b> (Радзівілы) у Алыцы, <b>Калегіята Тройцы у Алыцы</b>, Валынская абласная псіхлячэбніца № 2.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>Ołyka na Ukrainie</b> (obwód wołyński), <b>zamek Radziwiłłów i Kolegiata</b> Świetej Trójcy, <b>zdjęcia z Ołyki</b>.<br />
</span> <br />
<h3>Тема: Олика - замок і колегіата Радзивиллів, історія</h3>ІЦ Полісся :: IC Polissyahttp://www.blogger.com/profile/15920704117274073350noreply@blogger.com10tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-59343495116420212782022-11-07T14:33:00.000+02:002022-11-22T10:51:16.426+02:00Історія Полісся: з’їзд європейських монархів у Луцьку в 1429 р.<h2 style="text-align: left;"><b>Великий Луцький королівський з'їзд</b></h2>
<a href="/2009/11/zbory-koroliv-lucko-suvaziavimas-1429.html"> <img align="left" alt="foto: konferenciya lutsk" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhK9jPk6u6TlxAcLgpM7eCD-nd-xy566wauoQyHoRuEs1EpfIHHfNk-ZpKo5tJOKnnolrH2qpcnmgKSL4cZyA1CdTR1j5ZWVXzExV_1WLYFIQz-IeWFNElYisdGUehyphenhyphenvgMqkeI9cG4dwQY/s320/Lucko+suvaziavimas+paveikslas+mackevicius.jpg" title="фото: Луцький з'їзд монархів" vspace="5" weight="230px" /></a> 9 – 29 січня 1429 року в <a href="http://www.polissya.eu/2009/11/zamok-liubarta-foto-kniaz-liubartas.html">замку Любарта</a> на Волині відбулася найбільша в середньовічній історії України та всієї Східної Європи міжнародна конференція, котру організував князь Литви Вітаутас Великий [Вітовт, <b>Vytautas Didysis</b>] та імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембурзький [<b>Sigismund von Luxemburg</b>], у якій взяли участь король Польщі Ягелло [Ягайло, <b>Jagiełło</b>, Jogaila], король Данії, Швеції та Норвегії Ерік Померанський [Ерик, <b>Erik af Pommern</b>], Великий князь Московський Василій Васильович [Василь, <b>Василий II</b>]...<br />
<a name='more'></a><p style="text-align: left;"></p><h2 style="text-align: left;">З'їзд князів на Волині </h2><p>Великий князь Тверський Борис, Рязанський Олег, легат Папи Римського Мартина V [<b>Martinus Quintus</b>] Андрій Домінікан, господар Молдови Александр Добрий [Олександр, <b>Alexandru cel Bun</b>], великий магістр (гросмейстер) Тевтонського Ордену хрестоносців Пауль-фон-Русдорф [<b>Paul Bellitzer von Russdorf</b>], посли імператора Візантії Іоанна V Палеолога (Іван Палеолог), хани Золотої орди, єпископи, митрополит та безліч інших вельмож...<br />
<br />
Загальна кількість гостей Луцького королівського з'їзду сягала 15 тис. осіб, що перевищувала все тогочасне населення міста <a href="/2010/04/karta-lucka-mapa-mista-luck.html" target="_blank">Луцьк</a>.<br />
<br />
Прикметно, що спершу цей грандіозний з’їзд володарів Центральної та Східної Європи планувався князем Вітаутасом у давній литовській столиці місті Тракай [Trakai], проте на особисте прохання імператора Священної Римської імперії та угорського короля Сигізмунда був перенесений ближче до його земель – завдяки чому <b>князь Вітаутас і обрав Любартів замок</b>.<br />
<br />
Від часів ВКЛ і до сьогодні Луцький з’їзд монархів Європи лишається найбільшою подією подібного характеру в історії не лише Полісся, а й всього регіону Східної Європи.<br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><br />
<span style="font-size: 80%;">:: To get more information in English please ask or google for – <b>Congress of European monarchs in Lutsk</b> in 1429 (Congress in the royal castle of Liubart), coronation of Vytautas the Great, Prince of the Grand Duchy of Lithuania.<br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>cъезд европейских монархов в Луцке</b> (Луцкий королевский съезд в замке Любарта), коронация князя ВКЛ Витаутаса Великого 1429 г., па-беларуску -<b> з'езд еўрапейскіх манархаў у Луцку</b> (Луцкі каралеўскі з'езд у замку Любарта), каранацыя князя ВКЛ Вітаўтаса Вялікага 1429.<br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Vidurio ir Rytų Europos valdovų ir jų atstovų susitikimas Lucke 1429 m., Vytauto Lucko suvaziavimas, Jonas Mackevičius.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – zjazd łucki monarchów europejskich 1429 roku w Łucku.</span><br />
</p><h3>
Тема: монарший з'їзд у Луцьку</h3>
Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-24760482370081215252022-10-14T08:24:00.000+03:002022-10-25T14:42:56.001+03:00БЕРДИЧІВСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ: головна католицька святиня України<b>Чудодійна ікона Святої Діви Марії Бердичівської</b><br />
<br />
<a href="http://www.polissya.eu/2012/01/ikona-materi-bojoi-berdichivska-ikona.html"> <img align="left" alt="foto: ikona berdicheva" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt_LKC7zp7o90uhTQec0KWLFjt9yynW_GMHMzghaacBMFw1XI19fHwk_WY2c69XyhiqJwbmxX171lTkr-2X5Rk6oJxjYlEcn-NWNaAb7WS-QC9PQpsM7RDzjrv4jKL_qjfxK7JebY2bS0/s320/ikona-bogomateri-berdichivskoi-berdichiv-ikona.jpg" title="фото: Бердичівська ікона оригінал" vspace="5" weight="114px" /></a> Офіційно коронована з 1753 року чудодійна ікона Матері Божої Бердичівської є на сьогодні найбільшою католицькою святинею України.<br />
<br />
2001 року під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну саме відновлена й втретє коронована <b>ікона Божої Матері Бердичівської</b> була розміщена на вівтарі під час його урочистого пастирського <a href="/2012/01/ikona-materi-bojoi-berdichivska-ikona.html">богослужіння...</a><br />
<a name='more'></a><br />
22 липня 1642 року <b>воєвода Київський Януш Тишкевич</b> передає в дар новозбудованому костьолу міста <a href="/2012/01/berdichiv-foto-berdychiv-berdichev.html">Бердичева</a> головну сімейну реліквію родини Тишкевичів - славетну ікону Пресвятої Діви Марії Бердичівської.<br />
<br />
Вміщена у головному вівтарі костьолу, <b>Бердичівська ікона Богоматері</b> уславилася численними дивами, які записуються до спеціальної книги. Лише протягом 1643-48 рр. було зареєстровано 77 оздоровлень. Тож у травні 1647 єпископ Київський Станіслав Заремба оголошує <i>ікону Божої Матері Бердичівської</i> чудодійною.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt_LKC7zp7o90uhTQec0KWLFjt9yynW_GMHMzghaacBMFw1XI19fHwk_WY2c69XyhiqJwbmxX171lTkr-2X5Rk6oJxjYlEcn-NWNaAb7WS-QC9PQpsM7RDzjrv4jKL_qjfxK7JebY2bS0/s1600/ikona-bogomateri-berdichivskoi-berdichiv-ikona.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjt_LKC7zp7o90uhTQec0KWLFjt9yynW_GMHMzghaacBMFw1XI19fHwk_WY2c69XyhiqJwbmxX171lTkr-2X5Rk6oJxjYlEcn-NWNaAb7WS-QC9PQpsM7RDzjrv4jKL_qjfxK7JebY2bS0/s320/ikona-bogomateri-berdichivskoi-berdichiv-ikona.jpg" width="196" /></a></div>
<br />
<br />
<b>1753 року</b> Папа Римський Бенедикт ХІV видає перший декрет про коронацію Бердичівської ікони й висилає золоті корони, які однак були викрадено. Вдруге <b>коронація чудотворної Бердичівської ікони</b> відбувається 1856 року.<br />
<br />
Проте після встановлення в Україні радянської влади комуністи 1926 року закривають костьол, перетворюючи його на музей. У 1941 році в ньому стається пожежа, під час якої ймовірно гине й <b>ікона Богоматері Бердичівської</b>.<br />
<br />
Після півстолітніх невдалих пошуків оригіналу, у 1990 році ченці-кармеліти вирішують написати нову ікону за подобою стародавньої Матері Божої Бердичівської. Невдовзі Конгрегація Божого культу та дисципліни Таїнств у Ватикані дозволяє коронувати нову ікону для санктуарію Матері Божої у Бердичеві.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuYB1ikdblKi67Zbsy700vAcfQm9ECqcSzxgh5Lxhonuvubbk0XRKYHcWdwnlTVqwimf0cD8-GGE918ZHrG_r_bBEGa72U1fOAYOxvOP6F-Qe8GQ7gyyMtHJU83K-gsAqhvcmMFa3VnbY/s1600/berdichivska-ikona-bojoi-materi.JPG" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuYB1ikdblKi67Zbsy700vAcfQm9ECqcSzxgh5Lxhonuvubbk0XRKYHcWdwnlTVqwimf0cD8-GGE918ZHrG_r_bBEGa72U1fOAYOxvOP6F-Qe8GQ7gyyMtHJU83K-gsAqhvcmMFa3VnbY/s320/berdichivska-ikona-bojoi-materi.JPG" title="Бердичівська ікона Божої Матері" width="320" /></a></div>
<br />
У липні 1998 року в Бердичеві відбувається <b>третя коронація ікони</b>, яку здійснює <b>єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський</b>.<br />
<br />
2001 року під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну саме <b>чудесна ікона Божої Матері Бердичівської</b> була розміщена на вівтарі під час його урочистого богослужіння.<br />
<br />
Сьогодні <i>ікона Богоматері Бердичівської</i> є найбільшою католицькою святинею України, подібно до чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської Польщі та Остробрамської ікони Литви.<br />
<h3>
Тема: чудодійна ікона Божої матері Бердичівської</h3>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-53371623758650323802022-10-10T06:38:00.000+03:002022-11-07T15:16:01.707+02:00Велике князівство Руське гетьмана Івана Виговського та канцлера Юрія Немирича<b>Історія Полісся: Гадяцький договір середини 17 століття</b><br />
<br />
<a href="/2010/07/gadyach-dogovir-knyazivstvo-vigovskiy.html"> <img align="left" alt="foto: knyazivstvo ruthenia" border="0" height="180px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgbbJok5naHyFl7kqeVjTSUf2zctlXs8y7w_qjLetOaaRSTfFI-AW4Vc6x6ycdkrBzxdB6DBTZT8z0L_7X5G04YN9qG7BGZYi6teTsV1S9z1Go6SEGz_ZOO79S-dkioZAVI9-G707MokIA/s1600/polsko+litovsko+ruska+derjava.PNG" title="фото: карта руського князівства в Республіці Обох Народів" vspace="5" weight="250px" /></a> Згідно з доповненними умовами Гадяцького договору 1659 року, Гетьманщина мала приєднатися до Республіки Обох Народів у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського на правах третьої федеративної сторони - <b>Великого князівства Руського</b>.<br />
<br />
На чолі українських земель у новій федеративній польсько-литовсько-руській державі - Республіці Трьох Народів - стають <b>видатні поліщуки: <a href="/2010/07/gadyach-dogovir-knyazivstvo-vigovskiy.html">гетьман Іван Виговський та канцлер Юрій Немирич...</a> </b><br />
<a name='more'></a><br />
У середині 17 століття Полісся лишається роз'єднаним. Північне білоруське Полісся продовжувало лишатися в складі Великого князівства Литовського, західне українське Полісся перебувало під владою Корони Польської, а центральні та східні поліські землі входили до складу незалежного протодержавного утворення - <b>Гетьманщина</b>.<br />
<br />
Козацька протодержава Гетьманщини постала <b>в результаті українсько-польської війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького протягом 1648 — 1657 років</b>. Наприкінці цієї війни, згідно з рішенням Переяславської Ради 1654 року, <b>Військо Запорізьке визнало над собою зверхність правителя Московського царства</b> за умови збереження власної автономної самоуправи.<br />
<br />
Однак рішення Переяславської Ради спровокували широкий розкол: присягати на вірність царю Московії <b>відмовилася Православна церква на чолі з Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Русі </b>Сильвестром Косовим, численні козацькі полки та окремі міста, в т.ч. поліські, та сама <b>Запорізька січ</b>. <br />
<br />
Після завершення війни з Річчю Посполитою та смерті гетьмана Хмельницького розкол лише посилюються. На загальній козацькій Раді 1657 року новим Гетьманом Війська Запорізького обрано <b>поліщука Івана Виговського</b> - генерального писаря (міністра іноземних справ) Хмельницького, що <b>належав до старої поліської шляхти Коростеня</b>. <br />
<div style="text-align: center;">
<b>Карта Великого князівства Руського в складі Республіки Трьох Народів:</b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrejvyiNGBSg9XYALu1gKdlkGVi4hBYFl3mqqqXJvQwn5Eqvz8dv7kHnxjL6W6jOTmixlruIC_eAbAKOF-3KEjvSh-y_7xrBH6ZHwe1v0jzRY6U8Nghkx-VYFfNBtw5xQYLP7gDyHKUcA/s1600/velike+knyazivstvo+ruske+u+skladi+rechi+pospolitoi.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: карта князівства Руського"><img alt="karta ruthenia map" border="0" height="250" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrejvyiNGBSg9XYALu1gKdlkGVi4hBYFl3mqqqXJvQwn5Eqvz8dv7kHnxjL6W6jOTmixlruIC_eAbAKOF-3KEjvSh-y_7xrBH6ZHwe1v0jzRY6U8Nghkx-VYFfNBtw5xQYLP7gDyHKUcA/s320/velike+knyazivstvo+ruske+u+skladi+rechi+pospolitoi.png" width="320" /></a></div>
<br />
Натомість Московський уряд намагається скористатися з ситуації й закріпити свою владу на землях Гетьманщини. Оскільки <b>письмово Переяславського договору не існувало</b>, лише присяга на вірність царю з одного боку, та поручительство посла від імені царя з іншого, сторони могли досить вільно трактувати змість і дух цих домовленностей.<br />
<br />
Однак майже відразу Москва досить явно порушує Переяславські домовленості, прямо втручаючись у виборчі та адміністративні процеси Війська Запорізького та Православної церкви Русі, автономію яких було недвозначно застережено в Переяслові. Надіслані до міст Гетьманщини, зокрема й Центрального та Східного Полісся, царські воєводи пробують встановити в них своє безпосереднє <b>правління та збір податків на користь Московії. </b><br />
<br />
Одночасно московські представники розколють козацьку старшину, роздаючі щедрі хабарі деяким полковникам, особливо на Лівобережжі. Прямо порушуючи умови Переяслава, <b>царський воєвода Києва Шєрємєтьєв</b> відмовляється підкорятися гетьману.<br />
<br />
Зважаючи на фактичний <b>провал Переяславських домовленостей</b>, гетьман у січні 1658 року починає поволі змінювати координати зовнішньої політики, шукаючи контактів з Кримом та Краковом. У вересні 1658 року <b>Гетьманщина укладає Гадяцький договір</b> про своє входження до конфедерації Республіки Трьох Народів.<br />
<br />
Суть договору: Військо Запорізьке (пізніше фігурує як <b>Велике князівство Руське</b>, ідентично до першого однойменного протодержавного утворення 1432—1435) <b>здобуває рівні права з Короною Польською та Великим князівством Литовським</b>. До складу князівства Руського входить Київське та Чернігівські поліські воєводства, а також Брацлавське. При цьому західне Полісся лишається під владою Польщі, а північне - Литви.<br />
<br />
Інші умови існування Великого князівства Руського, передбачені Гадяцьким договором, що був підготовлений до ухвали Сеймом: <br />
<br />
1. Виконавча та військова влада наледить гетьманові, що обирається козацтвом, шляхтою та страшиною довічно і затверджується королем Республіки.<br />
2. Усе діловодство ведеться руською (протоукраїнською) мовою, князівство карбує власні монети, запроваджується посада канцлера (прем'єра). <b>Першим і єдиним канцлером Великого князівства Руського стає автор Гадяцького законопроекту - поліський шляхтич з Овруча Юрій Немирич.</b><br />
3. Князівство Руське має власні збройні сили, польські та литовські сили самостійно не мають право діяте на теренах Русі.<br />
4. Праволавні зрівнюються в правах з католиками, діяльність уніатської церкви на території Князівства забороняється.<br />
5. <b>Києво-Могилянська колегія зрівнюється в правах з Краківським університетом, </b>відкриваються інші навчальні заклади.<br />
6. Землі польської та литовської шляхти, втрачені в результаті українсько-польської війни гетьмана Хмельницького, <b>повертаються їхнім власникам</b>.<br />
<br />
Саме останній пункт домовленностей викликає найбільше заперечень. Фактичне повернення князівства Руського вже в автономному статусі до складу Речі Посполитої без схвалення, але <b>спокійно сприймається на більшій частині Полісся</b>, чільними представниками якого активно лобіюється, проте викликає активний і недвозначний <b>спротив на Лівобережній Україні</b>, зокрема на Січі. <br />
<br />
Головною причиною цього були, вочевидь, релігійні побоювання, старі рахунки з поляками та активна пропаганда і протидія з боку Москви. <br />
<br />
<b>Московське царство підтримує народне невдоволення</b>, оголошує про своє невизнання умов Гадяцького договору та влади гетьмана Виговського і <b>вводить у Гетьманщину свої війська</b>, призначивши місцеву маріонетку - "наказного" гетьмана Безпалого.<br />
<br />
<b>Критично важливою стає позиція Запорізької Січі</b> - козаки кошового отамана Барабаша <b>підтримують Московське царство</b> й відмовляються підкорятися Великому гетьману князівства Руського Іванові Виговському. <br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Герб Великого князівства Руського у складі Речі Посполитої</b> (проект 19 століття)</div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdJqnpzYVPkZINIn4aFRMzdLL8DzR4lc7yS-E4t6i0-y13znKvV-w5B419bZCLy2Eg7XnkEbyZdZtMxXY2Fxuxw3dPsNs5v_I57856uT7bQ-JkoRmEA2GB5P-5OAKc6i9zE-z2oYI2or8/s1600/respublika+trioh+narodiv.PNG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;" target="new" title="фото: герб Великого князівства Руського"><img alt="herb ruthenia gerb rusi" border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdJqnpzYVPkZINIn4aFRMzdLL8DzR4lc7yS-E4t6i0-y13znKvV-w5B419bZCLy2Eg7XnkEbyZdZtMxXY2Fxuxw3dPsNs5v_I57856uT7bQ-JkoRmEA2GB5P-5OAKc6i9zE-z2oYI2or8/s320/respublika+trioh+narodiv.PNG" width="218" /></a></div>
<br />
На українських землях розгортається громадянській конфлікт та починається війна з Московським царством, що призводить до <b>перемоги союзних військ під командуванням гетьмана Виговського над московитами під Конотопом</b>.<br />
<br />
У результаті Конотопської битви, що стала <b>центральною подією українсько-російської війни 1658-1659 рр.</b>, усю територію Гетьманщини звільнено від московських військ, проте ціною цього стала поява тут армії вкрай <b>непопулярного у народі союзника - татарських загонів </b>Кримської Орди. <br />
<br />
Агресивна поведінка татар по відношенню до цивільного населення, промосковська пропаганда на користь руської єдності та захисту православ'я, а головне - страх перед поверненням під польську владу спричинюють <b>широке невдоволення політикою гетьмана</b>. Кошовий <b>отаман Січі Іван Сірко</b> знову встає на сторону Москви, атакуючи союзний Гетьманщині Крим. У результаті цього, татари відходять з українських земель. До того ж, на Правобережжі повстання проти гетьмана здіймає один з найвизначніших військових діячів Гетьманщини <b>полковник Іван Богун. </b><br />
<br />
Зрештою, у травні 1659 року, незважаючи на всі зусилля присутнього у Варшаві Юрія Немирича, <b>Сейм Речі Посполитої більшістю голосів відмовляється від ратифікації ключових пунктів Гадяцького договору</b>, зокрема й автономії Великого князівства Руського. У липні 1659 року король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир [Jan II Kazimierz Waza] підписує урізаний варіант Гадяцького договору (Унії), проте <b>фактичне формування князівства Руського так і не відбувається.</b><br />
<br />
Того ж року в ході війни <b>гине канцлер Юрій Немирич</b>. У ситуації гострого громадянського конфлікту <b>гетьман Іван Виговський складає з себе булаву</b>, українські землі розколюються по Дніпру, настає доба Руїни.<br />
<br />
Центральне Полісся (крім Києва) лишається в складі Республіки Обох Народів, а <b>Східне Полісся та Київ потрапляють під владу Московського царства</b>.<br />
<br />
© <i>Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся. </i><i> </i><br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /> <br />
<span style="font-size: 80%;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>Великое княжество Руськое в составе Речи Посполитой</b>, Гадяцкий договор гетьмана Ивана Выговского 1659 года, объединенное польсько-литовско-украинское госсударство, Рутения, <b>канцлер Юрий Немырич</b> (Немирич).<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>Ruthenia, Duchy of Ruthenia in the Republic of Three nations</b>, hetman Ivan Vyhovsky (Vygovsky), Yuri Nemyrych, Treaty of Hadiach, Polish-Lithuanian-Ruthenian (Ukrainian) Commonwealth, Commonwealth of Three Nations.<br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Trijų Tautų Respublika</b>, Rusinų (Ukrainos) kunigaikštystė Žečpospolitoje 1658-1659, Jurijus Nemyryčis, hetmanas Ivanas Vyhovskis.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>Вялікае княства Рускае</b>.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat –<b>Wielkie Księstwo Ruskie</b>, Unia Hadziacka, Rzeczpospolita Trojga Narodów, <b>kanclerz ruski Jerzy Niemirycz</b>.</span> <br />
<h3>
Тема: Велике князівство Руське у складі Речі Посполитої</h3>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-4331231096067914172022-10-09T13:54:00.000+03:002022-10-21T12:53:57.837+03:00Костянтин ОСТРОЗЬКИЙ - князь Волині та Великий гетьман ВКЛ<a href="http://www.blogger.com/storinka"><img align="left" alt="foto:" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhfvgcIZWRgs20ba-2u8SZM3sjxDflQnx0Waft3gXpWc0aP0TWRywFn4bgDsjooxp81eISQvcX4Qjuid4UpJ3fhsM992scvFRxE8vfbwS3gMJdc6NOch4M6-_Hekt7KckIISIsqNyBeRAI/s320/konstantinas-ostrogiskis.jpg" title="фото:" vspace="5" weight="230px" /></a> Перший в історії Великий гетьман (головнокомандувач збройних сил) Великого князівства Литовського, староста Луцька та каштелян Вільнюса, православний меценат та голова "руської партії" ВКЛ, уславлений переможець битви на Орші та один з найвидатніших полководців Полісся всіх часів, що виграв 58 битв із 60 - <b>Костянтин Острозький </b>народився 1460 року на Рівненщині в родині доньки князя Івана Бельського, внука Великого князя Литви Ольгерда [Algirdas], та русинського шляхтича <a href="/2013/09/kostyantin-ostrozkiy.html">Івана Острозького...</a><br />
<br />
<a name='more'></a>Рано втративши батьків, малий княжич Костянтин зростає під опікою свого старшого брата Михайла. З 1486 живе при дворі великого князя Литви Казиміра Ягеллончика [Kazimieras Jogailaitis] у Вільнюсі, де залучається до державних справ та виявляє неабиякі здібності під час першої Литовсько-Московської війни 1492-1494 рр., в ході якої <a href="https://www.polissia.eu/" target="_blank">Полісся</a> неодноразово зазнає нападу московських і татарських загонів (зокрема 1482 року було спалено Київ), однак у кінцевому підсумку литовсько-русинським військам вдається зберегти контроль над всіма поліським землями.<br />
<br />
Наприкінці свого життя головнокомандувач військ Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського <a href="http://www.polissya.eu/2011/02/olika-olyka-zamok-kolegiata-radziviliv_18.html">Петро Янович Монтигердович</a> [Petras Jonaitis Mangirdaitis] рекомендує новому Великому князеві ВКЛ Александру призначити Костянтина своїм наступником.<br />
<br />
Таким чином 1497 року православний русин, князь Костянтин Острозький стає Великим гетьманом збройних сил ВКЛ.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2HoTvNlV33GUvkLe5uOt-lH6UMhx6YiYpLzy2azbuAZzIkE_cUOeIbYUtwEe9VECe1Qd1Z2H70AtupbvsBa0giTPYq3KcLc16eae3mHPK1_-iIQGPicL-mDcY93BQQJeeoi4CPwWTMW0/s320/knyaz-osytrozkiy-hetman.jpg" width="228" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Великий гетьман ВКЛ, князь Костянтин Острозький</span></i></div><br />
Два шлюби (перша дружина - Тетяна, єдина донька Семена Олельковича, князя Ольшанського і Настасії, княгині Збаразької; друга дружина – Олександра Слуцька, дочка Семена, князя Слуцького) неабияк розширюють території спадкових маєтностей князя, що становлять загалом 91 місто, містечко й село. Серед них – <i>Дорогобуж, Городець, Здолбунів, Красилів, Луцьк, Острог, Полонне, Рівне, Світязь, Турів, Чуднів</i>. За великі здобутки на державній службі Костянтин Іванович Острозький також отримує чималі територіальні наділи - подвір'я Вільнюсі, Мінську, Луцьку, Кракові; піддані князя користуються привілейованим правом звільнення від повинностей, а купці, що торгують товаром із земель князя Костянтина, не платять мита до скарбниці Його коронної Величності. Дещо пізніше Костянтин Острозький отримує у своє користування ще й міста Чуднів та Звягіль з довколишніми селами.<br />
<br />
Довіра Великого князя Литви та короля Польщі <b>Жигимонта Старого</b> [Žygimantas Senasis, Zygmunt I Stary] до князя є настільки великою, що 1522 року він призначає Костянтина Острозького на посаду воєводи давньої литовської столиці м. <b>Тракай</b>. Католики в сенаті, що їх була переважна більшість, протестують проти цієї кандидатури, адже князь був лідером православної партії. Однак Жигимонт Старий наполягає на своєму, і кандидатуру князя Костянтина утверджують всупереч незадоволенню польських магнатів. <br />
<br />
<b>Політична діяльність князя Острозького</b><br />
<br />
Політичний вплив гетьмана на життя держави важко переоцінити. Як друга особа Великого князівства Литовського, Руського та Жямайтійського, Костянтин Острозький стає найбільш впливовим православним магнатом усієї країни, що в змозі домогтися від влади, наприклад, 10 річних податкових канікул для міста Луцька. Окрім репутації власника майже фантастичного багатства і людини безмежного авторитету серед руської шляхти, князь заслуговує також на повагу православного духовенства як щедрий жертводавець у справі розвитку православ'я на території Великого князівства. Зокрема, під керівництвом гетьмана у Вільнюсі проходить православний собор, який серед іншого виступає за відновлення православного єпископства у Львові, а на Сеймі в Бресті підтверджуються принцип невтручання світської литовської влади у справи руської церкви.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjqZTrE5ZN3GXYYGhLm8loh64zD09xYV6u5H_U-V1QyEdS61v-1_vORq46K8Othb6YzT1JX_shcIqHwwzTzfsnZvZ88Si30o_wmVWuKdGgJtdvqoCLDMFuPvXzSKq8gLzRS2kIrWc_Db5o/s320/kostyantin-ivanocich-ostrozkiy.jpg" width="215" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">князь Волині Костянтин Іванович Острозький</span></i></div><br />
Крім того, князь Острозький ініціює і фінансує будівництво кам'яної п'ятибальної Богоявленської церкви та Троїцького монастиря в Острозі, а також церкви в селі Смолевичі Мінського повіту Білорусі. Дерманський монастир, що пізніше, за панування сина князя Костянтина, стане одним із центрів друкарства та книжної культури у Східній Європі, отримує від свого покровителя князя Костянтина рукописне Євангеліє в коштовній обкладинці. Будує і щедро оздоблює князь також і Миколаївську й <b>Троїцьку церкви у Вільнюсі</b> - остання збереглася до сьогодні та відома як головна українська церква столиці Литви.<br />
<br />
Поза тим, гетьман Острозький активно долучився й до розвитку освіти на Волині, в Києві та інших поліських теренах. Зокрема, цілком вірогідним, хоча й не підтвердженим документально, є припущення про те, що саме Костянтин Острозький сприяв виходу книг білоруського книгодрукаря Франциска Скорини у Вільнюсі, надаючи тому відповідну фінансову допомогу. Опікування князя друкарською справою зумовило також і появу друкарського обладнання в Острозі, яке згодом було передано до Києво-Печерської лаври. <br />
<br />
<b>Полководець ВКЛ гетьман Острозький</b><br />
<br />
Найбільш визначні здобутки князя Костянтина Острозького пов'язані з його бойовою доблестю. Впродовж своєї військової кар'єри <a href="/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html" target="_blank">литвини</a> на чолі з князем виграють 33 битви з татарами, московитами і половцями... На Заході князя величають "руським Сципіоном" за видатне стратегічне мислення. Посол Ватикану Пізо пише, що "князь Костянтин може бути названий найкращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви... в бою він не поступається хоробрістю Ромулу" (лист датовано 1514 р.). Польські хроністи й біографи возвеличують князя-гетьмана "як другого Ганнібала, Піра та Сципіона руського і литовського... муж святої пам'яті і надзвичайно прославленої діяльності".<br />
<br />
Так, обіймаючи посаду гетьмана ВКЛ, Костянтин Острозький успішно протидіє татарським військам Кримської орди на українських землям. Зокрема, 1512 року князь Острозький разом з польським гетьманом Каменецьким зупиняє татар під Вишневцем на Волині - у битві гине близько 5 000 татар, визволено 15 000 бранців і захоплено 10 000 коней. В 1518 році на Київщині гетьман знову розгромив татарське військо, ситуація повторила й 1527 року, коли татари знову спробували напасти на Волинь, однак були розбиті армією ВКЛ.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQZlbp-8y34kSph0tK7UYivBmgj8NF9wuXoPmX7m74d445xJNEqi86ZUDnFaMTwlKF1VbP9qwj171ChCBbNX83cA5vXIeTxm-k3vH1T7JRZOdbF_lRz3kcBHV-8wcojRRjrCiM8nh3rG0/s320/LDK-kariuomene-armija.jpg" width="320" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Військо Великого князівства Литовського</span></i></div><br />
Однак, крім боротьби з татарами, гетьманові доводилося оборонятися також і від Московії. Так, у липні 1500 року під час битви біля Дорогобужа на річці Ведрош, що на Смоленщині, 8 тисячний загін ВКЛ зазнає поразки від 20 тис. московського війська.<br />
<br />
У битві зазнає поранення та потрапляє в полон до ворога також і гетьман Острозький. Князь перебував в ув'язненні протягом 7 років, причому Москва наполегливо вмовляє його прийняти московське підданство.<br />
<br />
Нарешті 1506 року Костянтин Острозький зважується на ризиковану справу: він буцімто погоджується скласти присягу, оформлюючи свій "заручний запис" про служіння Москві. Завдяки цьому гетьманові вдається вибратися з глибин Московії ближче до литовського кордону, звідки він вдало втікає на Батьківщину.<br />
<br />
Найгучнішою ж перемогою полководця стає <b><a href="/2013/09/bitva-pid-Orsheyu-data-1514.html" target="_blank">битва під Оршею</a></b> 8 вересня 1514 року (зараз – містечко у Вітебській області Білорусі) в рамках війни Московського князівства з Литовсьоко-Руською державою. Військо ВКЛ на чолі з Костянтином Острозьким зустрічається в нерівному бою з московською армією, що переважає русинсько-литовське військо майже вдвічі, завдаючи їй тотального розгрому.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgI6pklwK5GIedhwEP159W54Uk9vB7Sipz1VTN21Ng9x_JzgE6n0nvalvRo5tpXYcRtZ0u7uhy3I6QTDTnKGWoECSad5ByZ36jfrwyoVcOaIfcJzs6UngwvHiC7kpKJ9R_xBzmd9bgl_bI/s320/knyaz-osytrozkiy.jpg" width="211" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Православний меценат Костянтин Острозький</span></i></div><br />
При цьому в усіх битвах, які проводив гетьман, активну та помітну участь брали поліські хоругви ВКЛ. Зокрема, як засвідчує показ війська Великого князівства від 1529 року, лише Волинське воєводство виставляло 5-те за чисельністю ополчення всієї держави.<br />
<br />
Оборонець православної віри і щедрий меценат, один з найуславленіших полководців ВКЛ гетьман Костянтин Іванович Острозький помирає 1530 року у віці 70 років. Похований князь у Києво-Печерській Лаврі, де в Успенській церкві споруджено його надгробок - один з найяскравіших зразків української середньовічної пластики. Надгробок Костянтина Острозького переживає численні буремні події в Києві, однак знищується разом з усією Успенською церквою в листопаді 1941 року німецькою окупаційною владою.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="176" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdlF-Fpm50QRvepejMLLGRpX-byBNiNwhnrWGXtW3__1yfv_h-0fa7TtjFTfomSd7BJotjLK3hmq3LoddcvY25riiAxkdFFw1LIzauueVPEa8vuY7ljaQbuFhyphenhyphenU9mGHyaBfJk9o7bIPMo/s400/nadhrobok-kniaz.jpg" width="400" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Знищений надгробок князя Острозького</span></i></div><br />
По собі князь лишає двох синів – Іллю, спадково – старосту Браславського та Вінницького, який помер у віці 30 років, та ще одного сина – князя Василя-Костянтина, що активно примножить собою величну славу гербу Острозьких.<br />
<br />
<i>© 2013, Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся</i><br />
<h3>Тема: князь Костянтин Іванович Острозький - великий гетьман ВКЛ</h3>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-38191638087228911602022-09-07T11:08:00.000+03:002022-10-27T10:39:28.108+03:00КЛІМАТ ПОЛІССЯ: дослідження вчених і довготривалий прогноз погоди на Поліссі<b>Проект ЄС "Включення питань змін клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся, Україна".</b><br />
<br />
<a href="/2012/01/wetlandsclimate-polissya-proekt-es.html"><img align="left" alt="foto: WetlandsClimate Project" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEMV6gvF3dGdeNISHVgPtWkNXSr_m5RjtI_kvMf2QZoVTyg5Fo9H3ymtHoI16nLjDThllTMN9G-GtuPy6STA1ke67lyKwAzD0cck-o4b41H29gNEii7NuCilExcF_f5X9AE6lvQPUB2-M/s320/WetlandsClimate_Project.png" title="фото: проект ЄС WetlandsClimate" vspace="5" weight="230px" /></a>Комплексне дослідження вчень щодо кліматичних змін на Поліссі вказує на зростання середньої річної температури повітря (особливо влітку), пом'якшення зими, збільшення повторюваності сильних дощів і злив, триваліше затоплення річкових заплав, значне зростання кількості та інтенсивності сильних снігопадів, натомість зменшення на поліських теренах швидкості вітру та <a href="/2012/01/wetlandsclimate-polissya-proekt-es.html">кількості ураганів...</a><br />
<br />
<a name='more'></a><br />
2011 року в <a href="/2010/02/poliskiy-prirodniy-zapovidnik-rayon-10.html">Поліському заповіднику</a> відбувся семінар по проекту Європейського Союзу "<b>Включення питань зміни клімату в управління вразливими екосистемами: водно-болотні та лісні заповідні території Полісся (Україна)</b>".<br />
<br />
В першу чергу метою проекту є розробка Місцевих планів по адаптації до змін клімату для обох пілотних територій, що стане основою для реалізації пілотних проектів, що також фінансуються за рахунок проекту. Водночас, багато уваги приділяється підвищенню обізнаності громадськості та потенціалу місцевих органів влади з питань адаптації до зміни клімату. <b>Проект впроваджується Асоціацією VERSeau Développement </b>(Франція) у співпраці з <b>Українським товариством охорони птахів</b> і <b>Національним парком Піренеї</b> (Франція).<br />
<br />
Пілотними територіями проекту є <b><a href="/2010/02/poliskiy-prirodniy-zapovidnik-rayon-10.html">Поліський заповідник</a></b> (Житомирська область) та <b>Національний природний парк "Прип’ять-Стохід"</b> (Волинська область).<br />
<br />
Вчені відмічають, що з 90-х років ХХ ст. на Поліссі спостерігається значима тенденція до зміни клімату, яка проявилась насамперед у зростанні за останні двадцять років (1991-2010 рр.) середньої річної температури повітря на величину близько 1,0 ºС відносно кліматичної норми (1961-1990рр.). Найбільший внесок у зміну річної температури в регіоні мали зимовий та весняний сезони. Їх середня температура зросла, відповідно, на 1,6 Сº та 1,3 Сº.<br />
<br />
Зростання середньої річної температури приземного шару повітря призвело до <b>зменшення суворості зими на Поліссі</b> і збільшення кількості днів з надзвичайною пожежною небезпекою у теплий період, особливо на півночі Житомирської області. Підвищення температури повітря впродовж останніх десятиріч, призвело також до зростання середньої річної температури води від 0,1 до 0,6 ºС.<br />
<br />
Найбільше зросла температура води весною. Важливим фактором функціонування екосистеми річок є дата переходу температури води через 0,2 ºС, яка навесні являється показником зникнення льодових явищ на річках та початком процесу інтенсивного насичення киснем річкових вод, а восени – початком утворення льодових явищ. Проведені дослідження показали, що дати переходу температури води через 0,2 ºС навесні (в цілому по басейну Верхньої Прип’яті) змістилася за 1991-2010 рр. на 10 діб до початку року, тривалість періоду "вільного" русла (відсутність льодових явищ) збільшилась на 13-15 діб. На 20% впродовж останніх двох десятиріч зменшилася на річках басейну середня товщина льодового покриву. При цьому його максимальна товщина зменшилася майже на третину.<br />
<br />
Дата переходу температури води через 10 ºС навесні характеризує початок швидкого росту водної рослинності, розвиток планктону, а також початок нересту риби та земноводних у водному середовищі. <b>В останні десятиріччя ці процеси на Поліссі починаються на два тижні раніше.</b><br />
<br />
Вчені зазначають, що зміна термічного режиму на Поліссі супроводжується зміною режиму зволоження. Протягом останніх двадцяти років просторовий розподіл опадів, а відповідно і <b>режим зволоження на Поліссі змінився</b>. Ці зміни полягали у тому, що при несуттєвих змінах річних сум опадів в цілому на Поліссі впродовж 1991-2010 рр.(різниця з попереднім періодом становить всього 4-5%) відбувся перерозподіл їх сезонних та місячних значень.<br />
<br />
Кількість опадів зросла в усі сезони (крім зимового), але найбільш суттєво – у перехідні – навесні та восени (відповідно, на 12 та 8%). Зимовий сезон характеризується певним зменшенням кількості опадів, особливо значним впродовж грудня-січня місяців (на 15-18%). Вказані зміни є однією з причин зменшення величини вологозапасів впродовж зимового сезону та, відповідно, зменшення об’єму весняного водопілля на річках регіону в останні десятиріччя.<br />
<br />
Ці зміни також зумовили <b>зміну гідрологічного режиму річок басейну Верхньої Прип’яті</b>. Водний режим річок басейну визначається їх живленням, що залежно від сезону року може бути сніговим, дощовим та підземним. Від переважання тих чи інших видів живлення та їх змін впродовж року залежать внутрішньорічні коливання стоку. Протягом останніх двадцяти років у регіоні спостерігається суттєве (майже на половину) зменшення внеску снігового живлення річок і збільшення майже вдвічі частки постійного підземного живлення.<br />
<br />
Кліматичні зміни, що відбуваються впродовж останніх десятиріч, вплинули на характеристики весняного водопілля річок басейну. Передусім, це стосується термінів проходження водопілля в цілому та його максимуму, зокрема. Суттєве зростання середньомісячної температури повітря впродовж січня-березня місяців сприяло зміщенню початку весняного водопілля на більш ранні терміни(близько двох тижнів) впродовж останніх двох десятиріч. Аналогічні зміни відбулися із термінами проходження максимуму весняного водопілля.<br />
<br />
Важливим аспектом гідрологічного режиму для річок басейну Верхньої Прип’яті є <b>тривалість затоплення</b> їх заплави. Заплави річок регіону активно використовуються як сіножаті та пасовища, тому питання тривалості їх затоплення є достатньо важливим для місцевого населення. Вплив сучасних кліматичних змін на гідрологічний режим річок регіону призвів до збільшення імовірності виходу води на заплаву та зростання тривалості затоплення заплав. <b>Ці зміни стосуються насамперед північно-західної частини Полісся</b> (північ Волинської та Рівненської областей), де спостерігається найбільший ріст опадів (до 10%). У той же час на півночі Житомирської області у районі Поліського заповідника спостерігається зменшення річної кількості опадів і збільшення посушливих явищ.<br />
<br />
Змінилась також структура опадів. <b>Біля 70% опадів на Поліссі випадає у теплий період року</b>, при цьому майже третина з них у вигляді сильних дощів та злив. Протягом останніх двадцяти років внесок сильних дощів та злив у суму опадів теплого періоду і відповідно річну суму суттєво збільшився. Це характерно для північно-західного регіону Полісся. На сході регіону протягом останніх років цей показник залишався майже незмінним з незначною тенденцією до зниження.<br />
<br />
<br />
Одним з головних проявів регіональних кліматичних змін в Україні на фоні глобальних процесів потепління є збільшення кількості стихійних метеорологічних явищ та екстремальних погодних умов. <b>На Поліссі стихійними можуть бути близько 20 метеорологічних явищ</b>, за якими Українська гідрометслужба проводить регулярні спостереження, прогнозування і попередження населення. Це – сильні вітри, шквали, смерчі, зливи, град, сильні та тривалі дощі, снігопади, сильні хуртовини та пилові бурі, налипання мокрого снігу, складні відкладення, ожеледь, туман, сильна спека, сильний мороз, надзвичайна пожежна небезпека.<br />
<br />
<b>Протягом останніх десятиріч на Поліссі спостерігається стійка тенденція до збільшення повторюваності сильних дощів та злив</b>. Найбільш яскраво ця тенденція проявилась на північному заході регіону. На цій території кількість зазначених явищ за останні тридцять років зросла майже вдвічі. Цей ріст супроводжувався збільшенням інтенсивності опадів . На сході регіону ці зміни були значно меншими і почали проявлятися лише з початку ХХІ ст.<br />
<br />
З середини 90-х років на Поліссі спостерігається <b>значне зростання кількості та інтенсивності сильних снігопадів</b>. Ці тенденції характерні для усього Полісся, але на півночі Житомирської області, у районі Поліського заповіднику вони більш інтенсивні. На відміну від сильних снігопадів, <b>кількість випадків налипання мокрого снігу</b>, що досягли критеріїв небезпечності на Поліссі зменшувались протягом 80-х рр. ХХ ст. У 90-і роки таких явищ у регіоні стало значно більше, але з початку ХХІ ст. їх повторюваність знову суттєво зменшилась. Зменшився і діаметр відкладень та тривалість їх наростання та зберігання.<br />
<br />
У другій половині ХХст. в Україні спостерігалось зменшення кількості випадків стихійних ожеледно-паморозевих явищ, у тому числі і сильної ожеледі, яке досягло свого мінімуму на початку 90-х років. Цей процес був характерний і для <a href="http://www.polissia.eu/">Полісся</a>. При цьому у регіоні тривалість обледеніння зростала, а діаметр відкладень залишався майже незмінним.. У кінці ХХ на початку ХХІ ст. кількість сильних обледенінь на Поліссі почала зростати. Вони мали невеликий діаметр і незначну тривалість, порівняно з попередніми десятиріччями.<br />
<br />
На Поліссі спостерігається послаблення циклонічної і посилення антициклональної діяльності, яке призводить до <b>зменшення швидкості вітру в цілому і відповідно зменшення повторюваності випадків ураганного вітру</b>.<br />
<br />
З середини 80-х рр. ХХ ст. у регіоні спостерігається <b>стійке зменшення кількості буревіїв</b>, яке досягло свого мінімуму на початку ХХІ ст. При цьому найсильніші вітри спостерігались у 90-х роках ХХ ст.<br />
<br />
Посилення антициклональної діяльності у теплий період на Поліссі зумовило збільшення трансформації повітряних мас, підвищення температури повітря, що разом з посиленням вологовмісту повітряних мас призвело до зростання інтенсивності конвекції. Внаслідок таких змін у регіоні зросла кількість сильних злив, граду, шквалу, збільшилося число днів з грозою. Збільшення інтенсивності конвекції, яке спостерігалось на фоні зростання антициклогенезу призвело також до зміни структури опадів. Опади у теплий період року наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. на Поліссі мали переважно зливовий характер і велику інтенсивність.<br />
<br />
Посилення антициклональної діяльності у регіоні сприяли встановленню спекотної і сухої погоди у теплий період, яка зумовлює <b>виникнення загрози пожеж</b>. Ця загроза зростає по мірі збільшення тривалості такого періоду і посилюється із підвищенням температури повітря, швидкості вітру і зменшенні відносної вологості повітря та відсутності опадів.<br />
<br />
Протягом останніх десятиріч на Поліссі, особливо у районі Поліського заповідника спостерігається <b>стійка тенденція до зниження середньої пожежної небезпеки іі підвищення високої та надзвичайно високої пожежної небезпеки</b>. Такі зміни вимагають навіть в умовах не дуже посушливого літа посиленої роботи лісових господарств та підрозділів цивільного захисту щодо попередження пожеж.<br />
<br />
Результати моделювання клімату на 2011-2040 рр. для збалансованого сценарію розвитку суспільства А1В показують, що <b>середня річна температура повітря на Поліссі </b>продовжуватиме зростати і збільшиться на 0,6-1,2 0С порівняно з 1971-2010 рр. При цьому зростатиме як максимальна, так і мінімальна температура повітря. <b>Найбільший ріст температури спостерігатиметься влітку</b>.<br />
<br />
Прогнозовані зміни багаторічних середніх місячних та річних сум опадів незначні – для більшості місяців близько 5%. Збільшуватиметься кількість та інтенсивність екстремальних погодних явищ, зокрема, <b>зросте кількість днів з сильними та дуже сильними опадами</b>, особливо на північному-заході регіону. Збільшиться і їхня інтенсивність.<br />
<br />
Водночас зміни клімату на півночі Волинської та півночі Житомирської області будуть проявлятися по-різному. Так, максимальне за рік число вологих днів (R≥1мм) у 2011-2040 рр. по відношенню до 1971-2010 рр. зросте на півночі Волинської області (10 днів) і зменшиться на півночі Житомирської області (7,5 днів).<br />
<br />
На практиці це означає, що якщо у першому регіоні <b> зростатиме кількість повеней</b>, тривалість затоплення заплав то другий регіон <b> потерпатиме від посухи</b>. Зросте й пожежонебезпечність. Ці явища негативно вплинуть на екосистеми та господарську діяльність регіону.<br />
<br />
Такі <b>зміни клімату</b> вже призвели до погіршення стану водно-болотних екосистем, а також різкого зменшення при цьому біологічного різноманіття, зменшення приблизно у 10 разів біологічної продуктивності травостою (сіна – з 120 т/га до 10-15 т/га). При додатковій дії осушення відбувається швидка <b>трансформація осокових боліт у торф’янисті луки</b> – справжні луки – пустищні луки; у лісових екосистемах – збільшення у складі флори південних теплолюбних світлолюбних та узлісних видів, деякі з яких негативно впливають на екосистему на здоров’я людей, такі як амброзія. У ботаніко-географічному плані очікується проникнення у ліси низки середньоєвропейських теплолюбних видів, в т.ч. гірських. У видовому складі фауни також спостерігаються зміни: зафіксована поява південних степових видів, таких як нетопир середньоземноморський, канюк степовий, совка, білозубка мала тощо. Водночас <b>скорочується кількість видів фауни, притаманні лісовій зоні Європи: рись, глухар, бородата сова, косуля</b>.<br />
<br />
Вчені визначили наступні <b>вразливі екосистеми</b> на території НПП "Прип”ять-Стохід" та в Поліському заповіднику: русла річок - зменшення чисельності водоплавних птахів, таких як крижень, лиска, заплавні луки – стійке зниження чисельності чайки, коловоднику звичайного; осушені торфовища та луки – загалом зменшення видового різноманіття на 70%.<br />
<br />
В рамках проекту планується провести ряд практичних заходів з відновлення вразливих екосистем, такі як підтоплення торфовищ, розчистка русла річки від зайвої рослинності. Результати одного з таких пілотних проектів з протипожежного захисту на території Поліського заповіднику можна було побачити на практиці: встановлено ряд гребень для утримання води на території заповіднику, а також проведено протипожежну мінералізовану смугу між торфовищем та лісом загальною довжиною 36 км.<br />
<br />
Сподіваємося, що ці заходи дозволять пом’якшити прогнозований вплив змін клімату на екосистеми та зберегти унікальну природу Полісся!<br />
<br />
Докладніше про проект "<b>Включення питань змін клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся, Україна</b>" дивіться на сайті <a href="http://www.wetlandsclimate.net/">www.wetlandsclimate.net</a>. <br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /> <span style="font-size: 80%;"> </span><br />
<span style="font-size: 80%;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>климат Полесья</b>, исследования, проект ЕС "<b>Включение вопросов изменения климата в управление уязвимыми экосистемами: природно-заповедные территории Полесья, Украина</b>".<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <a href="/2012/01/polesia-climate-of-wetlands-and-forest.html"><b>climate of Polissya</b></a>, natural parks in wetlands and forest areas in Polissia, EU project "<a href="/2012/01/polesia-climate-of-wetlands-and-forest.html"><b>Integrating Climate Change into Vulnerable Ecosystems Management: natural parks in wetlands and forest areas (Ukraine)</b></a>". <br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>klimat na Polesiu</b>, badania naukowców, projekt UE.<br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Polesės klimatas</b>, ES proektas "Klimato kaitos problemų įtraukimas į pažeidžiamų ekosistemų valdymą: <b>saugomos teritorijos Polesėje</b>, Ukrainoje".<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>клімат Палесся</b>, даследаванні, праект ЕС "Уключэнне пытанняў змены клімату ва ўпраўленне ўразлівымі экасістэмамі: <b>прыродна-запаведныя тэрыторыі Палесся</b>, Украіна". <br />
</span> <br />
<h3>
Тема: клімат Полісся, прогноз погоди в поліських регіонах</h3>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-77939091347115949912022-09-05T19:59:00.000+03:002022-09-15T14:36:08.667+03:00Мавки Полісся - красиві й страшні поліські мавки лісові<b>Поліські мавки лісові</b> <a href="/2015/01/mavka-lisova.html"> <img align="left" alt="мавки полісся фото" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPNQK-fooniJhVR7s2V9EM_YxVXyVZk450RFKnlWfa9C1g4cWn6KdUcsPrZfYkviW7ArQMJ4n1o5QKJLzmSHHyDHQ7JumGg_tjIzU4raJ03v0Fxjde7OZt3u8vcyMdpxsvVITReeY7F1E/s320/mavka-lis.jpg" title="фото: Мавки Полісся" vspace="5" /></a> Мавки (також відомі як нявки, лоскотки) — лісові німфи Полісся. <br />
<br />
<b>Мавка Полісся</b> здебільшого сексуально приваблива молода дівчина. Водночас вона доволі наївна, не надто рішуча в своїх діях, часто не вміє боротися за своє щастя й кохання...<br />
<br />
<a name='more'></a><br />
<b>Хто така поліська мавка</b><br />
<br />
Етимологію імені мавки М. Фасмер виводить з видозміненої форми - Навка, зближеної з основами "малий" (мавкати), нявкати та ін. В старовину сучасне Полісся являло собою цілісний лісоболотяний масив від російської Брянщини через усю північну Україну й південну Білорусь до польської Влодави й литовської Дзукії, тож історична поліська мавка, можливо, споріднена також із Навь - людським втіленням смерті, що не має фізичного тіла, а також з готським mawi - "дівчина" та литовською богинею лісу Медейною (Medeina).<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTMFjOKbxVWInEgO5PBOS1SBB9SH80X3Deok9TRqSpqoHGCsNHIvDYBDmcnJrE8vYk0tnkoK_k9bhJ6YVzxRFG8p4abPU8-adMQQdFcn7gA9aaOz8qTD87sp2G0NBnLu0v4alKdn29Fp0/s1600/mavki-lisovi.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgTMFjOKbxVWInEgO5PBOS1SBB9SH80X3Deok9TRqSpqoHGCsNHIvDYBDmcnJrE8vYk0tnkoK_k9bhJ6YVzxRFG8p4abPU8-adMQQdFcn7gA9aaOz8qTD87sp2G0NBnLu0v4alKdn29Fp0/s320/mavki-lisovi.jpg" /></a></div><br />
<i>Поліські мавки</i> - це душі померлих молодих дівчат, що лишають по собі на землі чи болотах сліди босих дитячих ніг, влаштовують голі танці та інші забави, особливо під місячним сяйвом, власним співом і красою заманюючи до себе молодих хлопів, яких вони залоскочують до смерті або заводять у безвість. При цьому лоскотати означає не лише фізичну дію, але й замовляння.<br />
<br />
Щоб уберегти себе від чар лісових мавок парубкам радили попоїсти добряче часнику або цибулі, чи мати в руках листя полину або любистку. Вважалося також, що сексуальну хіть мавок можна було відвернути від себе, вивернувши назовні власну сорочку. При цьому проти дівчат та жінок чари мавки не діють. <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3p9aYaFxLeDZYHywiTqXKfx0Nk3NXW_6hsbnWz5nOZef5q75yqIT9T7XT8YDaUIVsqA_Cpr_qXl7N1vvEbfoVPdFcybIoufCfVOch-u_cB_nFLJEML9fv3eeJ5ZJ0ArnBei1ENyzfolg/s1600/mavki-polissya.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3p9aYaFxLeDZYHywiTqXKfx0Nk3NXW_6hsbnWz5nOZef5q75yqIT9T7XT8YDaUIVsqA_Cpr_qXl7N1vvEbfoVPdFcybIoufCfVOch-u_cB_nFLJEML9fv3eeJ5ZJ0ArnBei1ENyzfolg/s320/mavki-polissya.jpg" /></a></div><br />
<b>Замовляння від мавки</b><br />
<i><br />
Мавко, мавко,<br />
На тобі полинь,<br />
А мене покинь.</i><br />
<br />
<b>Як виглядає мавка?</b><br />
<br />
Мавки Полісся переважно мають округле бліде обличчя, красиві й блискучі очі, високий зріст і довге лляне (світле) волосся. При цьому голодна ("хтива") мавка завжди тримає свої волосся прикрашеним квітами. Головна особливість, за якою можна було впізнати мавку - її тіло на спині наче відкрите, крізь спину видно нутрощі. <br />
<br />
Не маючи справжнього тіла, <i><b>лісові мавки</b></i> також не віддзеркалюються у воді й не відкидають тіні ніде, крім болота. Біжучи по траві, мавка також його не колише. Живуть мавки Полісся переважно на березах у глухому лісі поблизу боліт.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizL3RNt9Z4hMgq5H53NdjLLVfgzpU8d8TGTGCkFArm94gHUkW8o4GNLmVu5-xjiX84Iydhaw2GQ9r1YtIJo8nbUwdW3UYsdifpvsVmQ-G-ozPaScKVEdXIDyXu5tvIMtUpGQYFEUQDMgc/s1600/u0QFnR01njs.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEizL3RNt9Z4hMgq5H53NdjLLVfgzpU8d8TGTGCkFArm94gHUkW8o4GNLmVu5-xjiX84Iydhaw2GQ9r1YtIJo8nbUwdW3UYsdifpvsVmQ-G-ozPaScKVEdXIDyXu5tvIMtUpGQYFEUQDMgc/s320/u0QFnR01njs.jpg" /></a></div><br />
Подекуди зустрічалися також і мавки-хлопчаки, вочевидь гомосексуальної орієнтації, що мали коротке, кучеряве й руде волосся. Пізніше в деяких краях Полісся мавку вважали також за втілення нехрещеної дитини - яку можна відправити до раю, просто вголос "хрестивши" її будь-яким християнським іменем.<br />
<br />
<i><b>Поліська мавка</b></i> постає перед чоловіком цілком оголеною, або вдягненою в тонкий і прозорий одяг. Доволі ревнива до своїх подруг-русалок. При цьому вважається, що мавки красивіші й менш небезпечні - тому "краще з мавкою, ніж русалкою".<br />
<br />
<b>Мавчин тиждень</b><br />
<br />
Особливу активність лісові мавки проявляють до і після Купала, на Мавчин тиждень, відомий також як Зелений. У цей час по цілому Поліссю ходять голодні мавки, намагаючись звабити незайманих і нецілованих хлопців. При цьому, на відміну від іншої пори роки, на Мавчин тиждень вони переважно не залоскочують, а власне закохують у себе хлопців - які живуть по тому бобилями.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZzbc6dCCzqUbD0LVmZSx_r185R-AeIFGU0ihpbRUqhc8GUeeMXump_HV_asqfI7Cuge3e_7d6ejOYCrsmNo3xT-oTmhBx4f5VzMFY8rDCNO434e9af3TBAh9BCW_768n40S1QUenKsNI/s1600/x_3d95850b.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjZzbc6dCCzqUbD0LVmZSx_r185R-AeIFGU0ihpbRUqhc8GUeeMXump_HV_asqfI7Cuge3e_7d6ejOYCrsmNo3xT-oTmhBx4f5VzMFY8rDCNO434e9af3TBAh9BCW_768n40S1QUenKsNI/s320/x_3d95850b.jpg" /></a></div><br />
Особливо активні лісові оргії спостерігалися на Мавчин великдень - у четвер Мавчиного тижня.<br />
<br />
<b>"Лісова пісня" Лесі Українки</b><br />
<br />
<i>Мавка - Ох, як я довго спала!<br />
Лісовик - Довго, дочко!<br />
Вже й сон-трава перецвітати стала.<br />
От-от зозулька маслечко сколотить,<br />
В червоні черевички убереться<br />
і людям одмірятиме літа.<br />
Вже з вирію поприлітали гості.<br />
Он жовтими пушинками вже плавають<br />
на чистім плесі каченятка дикі.<br />
Мавка - А хто мене збудив?<br />
Лісовик - Либонь, весна.</i><br />
<br />
Поліська мавка увічнена в світовій літературі геніальним твором Лесі України "Лісова пісня".<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf6ecnhRP6oKbIdsCN426N-SuKbsJrsNTcjeQLkOpNAIALiFJ1kUlos0wdzNx42UKw02fMnXzao8Oo00XvtAOft0PSZ8uvMt3K2dJWBnq8xcbf01cUhEl6b6loa8bjFmMChZAKP8fOjho/s1600/mavka-Notre_Dame_d%E2%80%99Ukraine.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf6ecnhRP6oKbIdsCN426N-SuKbsJrsNTcjeQLkOpNAIALiFJ1kUlos0wdzNx42UKw02fMnXzao8Oo00XvtAOft0PSZ8uvMt3K2dJWBnq8xcbf01cUhEl6b6loa8bjFmMChZAKP8fOjho/s320/mavka-Notre_Dame_d%E2%80%99Ukraine.jpg" /></a></div><br />
Вишуканий міфологічний спомин про лісову царівну Мавку, в образі якої поліський люд втілив уявлення про ідеал краси. Ідеал, який у Лесиному творі відзначається калейдоскопічним динамізмом і приймає іпостасі Весни-красни, царівни Хвилі, ясена-князя, озера “у рутвянім вінку”, суцільно заквітчаного простору, тобто образів з незаперечною етноестетичною генезою. Ще й сьогодні на території Полісся при дослідженні жанрової свідомості носіїв фольклору, можна натрапити на низку пісень, що в сільському середовищі побутують як "лісові" чи "ягідні", а в основу сюжету покладено здебільшого мотив про кохання. Записуючи поліський пісенний фольклор Леся Українка, без сумніву, була добре обізнана з його жанровою структурою та сюжетною палітрою.<br />
<br />
<i>Докладніше про Мавку лісову читайте в книзі Оксани Забужко "<a href="http://m.ka4.ru/read/380809/388000-389000?page=1" rel="nofollow" target="_blank">Нотр Дам де Юкрейн</a>".<br />
</i><br />
<i>Фото: vk.com/lisova__pisnya</i><br />
<h3>Тема: лісові мавки Полісся</h3>Unknownnoreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-79434869654055796132022-08-19T11:06:00.002+03:002022-10-28T09:57:59.904+03:00Історія поліської вузькоколійної залізниці "Кукушка" Антонівка - Зарічне<div align="justify">Справжня, а тому й скромна перлина Полісся, найдовша з діючих в Європі вузькоколійних пасажирських залізниць, що їх в Україні лишилося тільки три... Головний вид транспорту для поліщуків Володимирецького та Зарічненського районів Рівненської області, стара добра "Кукушка", вона ж просто "Поїздок", вона ж УЗК для місцевих мешканців та, можливо, майбутній "<span style="font-weight: bold;">Поліський трамвай</span>" для туристів та гостей Полісся.</div><div align="center"><br />
<img alt="" border="0" id="BLOGGER_PHOTO_ID_5337449033118718370" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBwP78Io2rqgwmCXcPshzNuLnyHsa_dlkW09h_QTo8bSdURq4T5W6YDG5_Fv77BT_-m3aU6O2UK_wTWjxX3hpmUsu7XqU7VtpvCI9QAuawvnNYmYWsVXed7lXYpsqn_5J9U68rXQCYXNM/s200/300px-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F.jpg" /></div><div align="justify"><br />
<a name='more'></a>
<b><i>Історична карта Кукушки:</i></b><br />
<br />
<span style="font-weight: bold;">Вузькоколійна залізниця</span> шириною 750 мм <span style="font-style: italic;">від Антонівки до станції Кухітська Воля</span> була побудована орієнтовно біля 1895 року, можливо трохи пізніше. На той час майже усе Західне українське Полісся входило до складу Волинської губернії Російської імперії, тому, очевидно, залізниця й отримала своє неофіційне ім'я російською (у перекладі "кукушка" означає "зозуля").<br />
<br />
Основним завданням цієї залізниці наприкінці 19 – початку 20 століть було перевезення лісу: від місця валки на півночі до місця складування на півдні. <span style="font-weight: bold;">Лісовозна залізниця</span> була рентабельною, особливого стратегічного значення набула під час Першої світової війни, тож було відкрито ще гілку <span style="font-weight: bold;">Хиночі – Дубровиця – Висоцьк</span> (село на Горині, за 19 км на північ від Дубровиці). За деякими даними, вузькоколійкою доправляли тоді також і торф...<br />
Уряди УНР та Гетьманату протягом свого недовгого володарювання на Поліссі жодним особливим чином Поїздок не використовували. Натомість з 1919, коли Рівненщина була окупована Польщею, по 1939 рік цим активно займалися польські власті – на Захід возилися ліс, дьоготь та смола, а також картопляний спирт.<br />
Після того, як <span style="font-weight: bold;">Західне Полісся</span> увійшло до складу СРСР, вузькоколійка фактично не встигла попрацювати на нових господарів – залізниця була зруйнована під час воєнних дій Другої світової війни й почала відновлюватися лише в кінці 40-х років. Радянській "<span style="font-weight: bold;">Альбом схем железных дорог</span>" 1948 р. подає лінії Антонівка — Хиночі — Кухітська Воля та Хиночі — Дубровиця як такі, що відновлюються МПС (Міністерством пасажирського сполучення СРСР).<br />
<br />
У 1957 р. діючу <span style="font-weight: bold;">лінію Антонівка - Кухітська Воля</span> було передано на баланс Сарненського лісгоспу Рівненської області, який використовував вузькоколійку переважно для транспортування лісу з районів Хіноч та Білого, пізніше почали перевозити також і торф та камінь.<br />
<br />
У цей час ділянку від Тиховижа, що поруч колишньої станції Борове, до Кухітської Волі було розібрано, натомість побудовано нову – від Тиховижа до Локниці на північ від м. Островська, а також кілька тимчасових лісових гілок. Що ж стосується давньої гілки Хиночі - Дубровиця – Висоцьк, то за переказами місцевим мешканців, вона ще працювала принаймні до 50-х років, хоч документально це наразі й не встановлено (можливо, її просто не відновили з часів війни).<br />
<br />
Найцікавіший період історії Кукушки розпочинається в 1967 році… Саме тоді її було передано назад від <span style="font-style: italic;">Сарненського лісгоспу</span> до складу МПС, а наступного року відкрито ділянку від Локниці до райцентру Зарічне. Таким чином, вузькоколійка отримує сучасний маршрут, але… зникає з будь-яких схем, карт УРСР та атласів залізничних шляхів СРСР на понад 20 років! Що ж сталося?<br />
<br />
<b><i>Хто і чому вирішив засекретити Поїздок?<br />
</i></b><br />
Чіткої відповіді на це питання досі не існує. Очевидно, на це вплинуло стратегічне розташування залізниці неподалік західного кордону СРСР . Можливо, алмази були знайдені тут ще в 60-х роках і хтось у Москві вирішив на всяк випадок перестрахуватися. Можливо, хтось із КГБ просто не хотів бачити зайвих облич серед пралісів <span style="font-style: italic;">Рівненського Полісся</span>…<br />
<br />
Так чи інакше, а таємнича, секретна <span style="font-weight: bold;">поліська залізниця</span> продовжувала працювати. У період з 1968 до 1972 року на лінії було виведено з експлуатації всі паровози, які, на жаль, не збереглися – на межі століть вони пішли на металобрухт, а свідченням паровозної доби залізниці лишилася хіба <span style="font-weight: bold;">гідроколонка</span> в Антонівці. На зміну ж паровозам прийшли російські <i>тепловози серії ТУ-2</i> – чотирьохосні вантажно-пасажирські для вузьких колій з двома постами керування та електричною передачею (цей дуже вдалий на думку фахівців локомотив використовується до сьогодні також і на дитячих залізних коліях). У 70-і роки змінилися в Антонівці й вагони – замість старих польських вагонів Pafawag почали використовувати російські ПВ-40, що суттєво поступалися зручністю своїм попередникам. Ці <span style="font-weight: bold;">вантажні вагони російського виробництва</span> поставлялися на залізницю майже до самого розпаду СРСР.<br />
Загалом же поліською вузькоколійкою ходили і пасажирські, й товарні, й змішані поїзди, в певні моменти аж по 5 пар потягів удень та по 2 пари вночі. Було проведено реконструкцію станції та депо Антонівка, обладнано перевантажувальний комплекс з вузької колії на широку з мостовим краном.<br />
<br />
<b><i>Алмазні скарби Полісся</i></b><br />
<br />
На початку 90-х років минулого століття Кукушку спіткали великі зміни. Поруч села Кухітська Воля Зарічненського району Рівненщини було знайдено уламки алмазоносних кімберлітів, подібних до тих, з яких видобуваються алмази в Якутії та Південній Африці. За оцінками фахівців, тут може бути сконцентровані чи не найбільші в Україні алмазні поклади. Всяк випадок, задля розробки району радянські власті планували навіть заміну 70 км. вузькоколійки з Антонівки до станції Тиховиж на широколінійку, проте - кому на щастя, а кому на лихо - цього не сталося, а зі здобуттям Україною незалежності Кукушка увійшла до складу Львівської залізниці. Невдовзі геологорозвідувальні роботи через брак коштів було призупинено, тож подальша доля поліських алмазів лишається невідомою… Натомість, <span style="font-weight: bold;">лісову вузькоколійку</span> нарешті стали позначати <i>на картах Рівненської області та картах залізничних шляхів України.</i> Між іншим, деякі ледащі картографи досі випускають карти, на яких <span style="font-weight: bold;">поліська вузькоколійна залізниця</span> довжиною в понад 100 км не позначена, що слугує непоганим індикатором якості мап даних картографів загалом…<br />
<br />
<b><i>Сучасний Поїздок – "Поліський трамвай"</i></b><br />
<br />
З 1991 по 2008 роки <span style="font-weight: bold;">поліська вузькоколійна</span> переживала не найкращі часи. Вантажні перевезення зійшли нанівець, поступово на лінії залишився лише один щоденний потяг, що складається з тепловозу ТУ-2 та чотирьох маленьких пасажирських вагончиків російського виробництва ПВ-51. Зважаючи на нерентабельність лінії, <span style="font-weight: bold;">керівництво Львівської залізниці</span> час від часу погрожувало повним закриттям вузькоколійки, проте, на щастя, галичани до цього так і не дійшли. Адже з огляду на відсутність автошляхів та автобусного сполучення поміж багатьма селами Володимирецького та Зарічненського районів Рівненської області, Кукушка вже давно є фактично єдиним засобом пересування для місцевих мешканців. Крім того, з початку 2000 років рівненську вузькоколійку починають потроху відвідувати туристи, в т.ч. <span style="font-weight: bold;">любителі історії залізничного транспорту</span> з України та з закордону.<br />
<br />
2009 рік, можливо, принесе вузькоколійці нове піднесення. Розроблений спільно Володимирецькою та Зарічненською райдержадміністраціями на чолі з першим заступником Воломирецької РДА, корінним поліщуком Петром Вакулічем, <span style="font-weight: bold;">туристичний проект "Розробка туристичного продукту "Поліський трамвай" </span>опинився серед переможців ІІ категорії у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Цей проект передбачає <span style="font-weight: bold;">створення туристичного маршруту по вузькоколійній залізниці "Антонівка-Зарічне"</span>, зокрема облаштування відповідних рекреаційних місць для відпочинку туристів, ремонт залізничного полотна, розробку нових "зелених" екскурсій і турів, маркування туристичних шляхів, підтримку <span style="font-weight: bold;">розвитку сільських туристичних садиб</span>, замовлення сувенірної продукції та інформаційно-рекламного забезпечення.<br />
<br />
Бюджетних грошей (субвенцію) на проект у 2009 році збираються виділити аж 50 тис. гривень, що, безумовно, є краплею в Київському морі, але в цьому вкрай небагатому районі Полісся навіть такі гроші будуть досить відчутними. Головний же ефект проекту "Поліський трамвай", безперечно, не в грошах, а в промоції та офіційному визнанні туристичного потенціалу Кукушки. Відповідно, будь-яким спробам її закриття з боку занадто ширококолійних залізничників покладено край, і легендарна поліська вузькоколійна ще довго тішитиме нас своєю роботою та незабутніми враженнями від <a href="/2009/07/antonivka-zarichne-vuzkokolijka.html">поїздок на Поїздку</a>.<br />
<br />
<span style="font-family: verdana;"><span style="font-size: 78%;">Стас Литвин © 2009 <br />
<span style="font-size: 78%;">To get more information in English please ask or google for</span><b><span style="font-size: 78%;"> – history of Ukrainian narrow gauge railway "Kukushka" in Polesia (Rivne region), Antonivka - Zarichne (Antonovka village – Zarechnoje village).<br />
</span></b><span style="font-size: 78%;">Чтобы получить информацию по-русски, ищите</span><b><span style="font-size: 78%;"> – история узкоколеек Украины, узкоколейная железная дорога "Кукушка" в СССР на украинском Полесье, карта Ривненской, Ровенской области, зализница, УЖД Антоновка-Заречное, карта украинских жд дорог.<br />
</span></b><span style="font-size: 78%;">Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat</span><b><span style="font-size: 78%;"> – informacje i aktualności o kolejce wąskotorowej na Ukrainie w obwodzie rówieńskim, Antoniwka (Antonówka) – Zariczne (pohost Zarzeczny), historia, opisy, polskie koleje wąskotorowe.<br />
</span></b><span style="font-size: 78%;">Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete</span><b><span style="font-size: 78%;"> – Ukrainos Pamiškė, siaurieji geležinkeliai Ukrainoje, "Kukuškos" Polesės siaurojo geležinkelis istorija, Antonivka- Zaričnė, Rivnės sritis.</span></b><br />
</span></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-76847682401559520802022-07-22T12:43:00.003+03:002022-11-22T10:40:45.552+02:00Автостанція "ВИДУБИЧІ": розклад автобусів а/с Видубичі, довідкова, телефон, сайт<h2 style="text-align: left;"><b>Довідкова: розклад руху автобусів з київської автостанції "Видубичі"</b></h2><b>
</b> <a href="http://polissia.eu/2010/03/avtostanciya-vidubichi-as-rozklad.html"><img align="left" alt="Видубичі Київ" border="0" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYLy07aAjCF7N6c0J8nWJFDRYMWTp5bs6uNSA2SMlNBrWz6L0Eo75kgJ6YazwpXog-UjQ6VJQF6Z1VUP7YAXjXvIeqMgHyqPM4NG8qgb1TP5mnikZBpoo6-WVKCVW8AI4h3E8tyNFU6Cc/s1600/vydubychi%20kyiv%20vydubichi%20avto%202010.jpg" title="Vydubychi Видубичі Київ" vspace="15" /></a><br />
<b>Автостанція "Видубичі" (АС №7) в Києві</b> обслуговує міжобласні та приміські <i>автобуси Черкаського напрямку</i> й знаходиться поруч <i>метро "Видубичі"</i> та залізничної станції Київ - Видубичі.<br />
<br />
<b>Розклад руху автобусів з АС "Видубичі"</b> Київ на м. Кіровоград, Кривий Ріг, Канів, Черкаси, Жовті Води, Звенигородка, Чигирин, Канів, Богуслав, Шпола, Олександрія, Сміла, Шпола...<br />
<br />
<a name='more'></a><h2 style="text-align: left;">Автостанція Видубичі - як доїхати</h2><p><b>Автовокзал "Видубичі"</b> має зручну пересадку на метро Видубичі, <b>електрички напрямку Ніжин, Яготин, Гребінка, Шостка</b> тощо, <b>тролейбус № 38</b> (Залізничне шосе - вулиця Бойчука - Печерський міст - бульвар Лесі Українки - метро "Арсенальна" - вул. Івана Мазепи - Печерська Лавра). <br />
<br />
У приміщенні автостанції "Видубичі" працює маленька камера схову, здійснюється попередній та поточний <b>продаж квитків на автобуси</b>. Поруч працює кафе швидкого харчування, достатньо точок продажу шаурми. Через підземний перехід від <b>автостанції "Видубичі"</b> на відстані приблизно 300 метрів відкрито також цілодобовий супермаркет "Фуршет". Неподалік автостанції знаходиться також маленький готель "Видубичі" (адреса Набережно Печерська дорога 5).<br />
</p><h2 style="text-align: left;">Розклад руху по автостанції Видубичі 2022 року</h2><p>
Міжобласні <b>рейси з автостанції "Видубичі" Київ</b> здійснюються на Кривий Ріг, Городище, Жовті Води, Звенигородка, Кам'янка, Богуслав, Чигирин, Кіровоград, Мала Виска, Олександрія та Олександрівка, Сміла, Черкаси, Шпола, Кагарлик.<br />
<br />
Міжміські <b>автобуси з автовокзалу "Видубичі" Київ </b>ідуть на <i>Ржищів, Халеп'я,</i> Витачів, Германівка, Сущани, Деремезне, Демівщина, Долина, Яблунівка, Красна Слобідка, Липовець, Матяшівка, Стайки, Степок, Шубівка, Розаліївка. Також автовокзал "Видубчиі" обслуговує автобусні маршрути на аеропорт "Бориспіль", <b>автобус - експрес Київ - Обухів</b>, а також <b>маршрутки на Обухів через Романків (маршрутка № 309)</b>, Великі Дмитровичі (маршрутка № 310), автобус Київ - Обухів через Козин № 311, маршрутка Київ - Україна - Обухів № 313, через Рудики №314, Підгірці, Лісники. <br />
<br />
Увага: посадка на <b>автобуси на Канів і Богуслав</b> здійснюється на Видубичах з відокремленої платформи, що знаходиться за приміщенням автостанції.</p><h3 style="text-align: left;">Автостанція Видубичі - сайт, карта і контакти</h3><p>
Актуальний <b>розклад автобусів по автостанції "Видубичі" онлайн</b> має відображатися на сайті підприємства "Київпастранс", проте він не завжди коректно працює, тому радимо звертатися телефоном до диспетчера автостанції (044) 285-03-85. <br />
<br />
<b>РОЗКЛАД АВТОБУСІВ ПО АС "ВИДУБИЧІ":</b><br />
</p><ol>
<li><b>Автобуси з автостанції "Видубичі" Київ на Канів</b> ідуть у середньому щопівгодини, перший автобус на Канів відходить з Видубичів о 4.40 (прибуття 6.45), останній автобус Київ - Канів : 20.00 (23.05).</li>
<li><b>Автобуси з автовокзалу "Видубичі" Київ на Богуслав</b> ідуть у середньому щогодини, перший автобус на Богуслав відходить з Видубичів о 4.50 (прибуття 6.45), останній автобус Київ - Богуслав : 20.00 (21.55).</li>
<li><b>Розклад автобусів на Жовті Води, Кривий Ріг , Кіровоград та Олександрію</b> дізнавайтесь через довідкову АС "Видубичі".</li>
</ol>
<b>4. Автобуси з автостанції "Видубичі" Київ на Кагарлик:</b><br />
<i>Час відправлення автобусу | Кінцевий пункт | Прибуття </i><br />
7.50 Кагарлик 9.08<br />
8.15 Яблунiвка 10.41 <br />
8.25 Автобус на Ржищiв 10.43 <br />
8.50 Демiвщина 11.22<br />
9.10 Переселення 11.22 <br />
9.30 Кагарлик 10.33 <br />
9.50 Липовець 12.00<br />
9.55 Демiвщина 12.11<br />
10.45 Кагарлик 12.59<br />
11.05 Автобус на Кагарлик 12.23<br />
11.50 Демiвщина 13.58 <br />
12.40 Шубiвка 14.58 <br />
13.10 Кагарлик * Пт Сб Н 15.22<br />
13.30 Автобус на Кагарлик 15.00<br />
14.15 Яблунiвка 16.41 <br />
15.00 Кагарлик 16.17<br />
15.30 Ржищiв 17.43<br />
16.30 Демiвщина 18.47<br />
17.20 Автобус на село Яблунiвка 19.34<br />
17.40 Шубiвка 19.56 <br />
17.55 Шубiвка 20.13<br />
18.10 Переселення 20.08<br />
18.10 Кагарлик 19.28<br />
18.15 Автобус на с. Липовець Пт Сб Н 20.35<br />
18.45 Кагарлик Пт Сб Н<br />
18.50 Демiвщина 21.03 <br />
19.10 Кагарлик Пт Сб Н 20.08<br />
<br />
<b>5. Автобуси з автостанції "Видубичі" Київ на Черкаси:</b><br />
<br />
6.30 Стеблiв 9.00 Крiм среди 3 0762 6.50 Шпола 10.45<br />
7.40 Автобус на Черкаси 12.35 Пн Сб Н <br />
8.05 Автобус на Новомиргород 12.15 <br />
8.20 Автобус на Смiла 11.50 Пн В Сб <br />
8.40 <i>Автобус на Звенигородку</i> 13.45 Пн Сб Н <br />
9.00 Шпола 13.35 <br />
11.15 Маршрутка на Шпола 14.40<br />
11.20 Стеблiв 13.50<br />
11.45 Черкаси 16.00<br />
12.25 Городище 17.30<br />
12.40 <i>Маршрутка на Черкаси</i> 17.50<br />
13.00 Шпола 17.20<br />
13.40 Смiла 18.25<br />
14.10 Лебедин 18.50<br />
14.40 Черкаси 19.35<br />
15.00 Стеблiв 17.20<br />
15.20 Шпола 19.10 <br />
15.40 Кам'янка 20.35 <br />
15.55 <i>Автобус на Черкаси через Канів</i> 21.45<br />
16.00 Шпола 19.20<br />
16.30 Мала Виска 21.25<br />
16.45 Черкаси 21.20<br />
17.05 Звенигородка 21.55<br />
17.30 <i>Автобус на Чигирин</i> 22.05 <br />
18.05 Ватутiне 23.15 Пт Н <br />
18.30 Шпола 22.55<br />
18.45 Стеблiв 21.15<br />
19.10 Смiла 22.40 Пт Н<br />
<br />
<b>6. Автобуси з автостанції "Видубичі" Київ на Миронівку та Ржищів:</b><br />
<br />
7.10 Ржищiв (Сб, Пн) 9.00 <br />
7.20 Миронiвка 9.37<br />
7.30 Ржищiв 8.55<br />
7.40 Вел. Букрин 10.15<br />
8.15 Яхни 10.52<br />
8.10 Ходорiв 10.20<br />
8.30 Вел. Прицьки 10.35 <br />
8.45 Олександрiвка 11.37<br />
8.50 Ржищiв 10.20<br />
9.10 Миронiвка 11.28<br />
9.30 Ходорiв 11.50<br />
9.30 Шпендiвка 11.45<br />
9.40 Потiк 12.05 <br />
10.00 Маслiвка 12.05 <br />
10.00 Вел. Прицьки 11.55<br />
10.30 Ходорiв 13.16 <br />
11.05 Пiї 13.15<br />
11.25 Маслiвка 13.35<br />
11.30 Автобус на смт. Миронiвка 13.40<br />
11.40 Македони 13.59<br />
12.10 Ржищiв 13.35<br />
12.30 Ржищiв 13.55<br />
13.00 Вел. Прицьки 14.55<br />
13.15 Ржищiв (ч/з Кагарлик) 15.05<br />
13.40 Ржищiв 15.05<br />
14.30 Ходорiв 16.52<br />
14.35 Миронiвка 16.55<br />
15.00 Автобус на Ржищiв 16.25<br />
15.40 Яхни 18.32<br />
15.50 Вел. Прицьки 17.45<br />
16.20 Ходорiв 18.40<br />
16.40 Ржищiв (Пт) 18.05 <br />
16.20 Миронiвка 18.40<br />
17 3992 17.10 Пiї 19.10<br />
7.30 Ржищiв (Пт Нд) 18.55 <br />
17.35 Олександрiвка 20.27<br />
17.50 <i>Маршрутка на Ржищiв </i>19.55<br />
18.10 Македони (Пт Сб Нд) <br />
18.25 Маслiвка 21.17<br />
18.30 Шпендiвка 20.45<br />
18.35 Вел. Прицьки 20.30<br />
18.35 Потiк 21.03<br />
18.50 Ходорiв 20.47<br />
19.10 Маслiвка 21.25 <br />
19.40 Миронiвка 21.45<br />
<br />
<b>Адреса автостанції "Видубичі"</b>: Набережна-Печерська дорога, 5, метро "Видубичі". <br />
<br />
<span style="font-size: large;"><b>Телефон довідки а/с "Видубичі": 044 </b></span><span style="font-size: large;"><b><span class="phone"><span>285-03-85</span></span> (диспетчер, довідкова автостанції).</b></span><br />
---<br />
<span style="font-size: 80%;"> Чтобы получить информацию по-русски, ищите – автостанция "Видубичи" Киев ("Выдубичи", "Відубічі", "Відубичі", "Відубичи"), рассписание автобусов на Черкассы, Кировоград, Канев (Канив), Кривой Рог, Чигирин, Желтые Воды, Смела (Смила), Олександрия, маршрутки на Обухов (Обухив), автовокзал "Выдубичи" справочная, телефон диспетчера. <br />
To get more information in English please ask or google for – Vydubychy Kyiv bus station, Vidubichi schedule buses to Cherkasy, Kirovohrad, Kaniv, Kryvyi Rih, Chyhyryn, Zhovti Vody, Obukhiv.<br />
Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Kijevo "Vidubiči" autobusų stotis, autobusai iš Kijevo, Čerkasai, Kirovohradas, Kanivas.<br />
Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - аўтастанцыя "Выдубычы" Кіеў, рассписание аўтобусаў на Чаркасы, Кировоград, Канев, Крывой Рог, Чигирин, Жоўтыя Воды, Смила, Олександрыя, маршруткі на Абухоў, аўтавакзал "Выдубычы" даведачная, тэлефон дыспетчара.<br />
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat - Widubiczi Kijów autobusy na Czerkasy, Kirowograd, Kaniów, Krzywy Róg, minibusy na Obuchów.</span><br />
<h2>
Тема: автовокзал "Видубичі" Київ: автобуси</h2>
Unknownnoreply@blogger.com12Видубичі, Київ, Україна50.4022222 30.560833350.398803199999996 30.553537799999997 50.4056412 30.5681288tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-21196742825039763872022-05-06T20:32:00.001+03:002022-11-07T15:20:14.568+02:00МАЛИН (Malyn): місто Малин на Поліссі - історія та путівник<b>Путівник та історія: місто Малин Житомирської області України</b><br />
<br />
<a href="/2012/02/malin-misto-malyn-foto-mapa.html"><img align="left" alt="foto: Malyn, Malin" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjn9WkdGvl3ceW6_7bxtEZRlc_wrN3lLUoe_NFH14EcAGjE9GHjwmtFpVhZKu5lT893ly48ymYzgVB2DCfeIQuYWaHPQ__UMUAbidZ26Nbqgp-HlPlALS-1HXNu8Wu5OwvsWEgLplEhRDg/s320/malin-misto-malyn-gorod-foto-malin.jpg" title="фото: місто Малин" vspace="5" weight="230px" /></a> Поважний <b>Малин</b> - древнє місто князя Мала й один із центрів легендарної Древляні, батьківщина родини славетного дослідника папуасів Миклухи-Маклая.<br />
<br />
Сьогодні <b>місто Малин</b> Житомирської області на річці <b>Ірша</b> знамените своєю єдиною в Україні <i>Фабрикою банкнотного паперу</i> Національного банку, де друкуються всі гривні та паспорти України. Більше про <a href="/2012/02/malin-misto-malyn-foto-mapa.html"> місто Малин...</a><br />
<a name='more'></a><br />
На центральній площі міста, що друкує всі українські гроші й паспорти та вклоняється пам'яті Миклухи-Маклая, стоїть православний собор, який підпорядковуються зарубіжній православній церкві, пожежна частина в приміщенні колишньої синагоги та камінний знак під синьо-жовтим прапором, який ухвалою міськради було піднято над містом ще за радянської влади весною 1990-го року. Це - <b>Малин</b>, один-єдиний на ціле Полісся.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhESVzDOlzUlI5ApRWFEDB4KiX-Y00tPPsiRnkjkn6t2ksuoi-RVKl6ZeqrzxReBOXsfoN-Hvt-5VwIZDUJEiuG6HNIOv5GISy0qsaUz2rByO3vuYI3tQf02hXCvu6ZsLY4qZMFxzujs7w/s1600/malin-soborna-ploscha-malina.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="227" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhESVzDOlzUlI5ApRWFEDB4KiX-Y00tPPsiRnkjkn6t2ksuoi-RVKl6ZeqrzxReBOXsfoN-Hvt-5VwIZDUJEiuG6HNIOv5GISy0qsaUz2rByO3vuYI3tQf02hXCvu6ZsLY4qZMFxzujs7w/s320/malin-soborna-ploscha-malina.jpg" title="Центральна площа Малина фото" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;"> фото м. Малин - центральна площа</span></i></div>
<br />
<b>Що цікавого подивитися в Малині? </b><br />
<br />
<i>ТОП-10 визначних принад міста:</i><br />
<br />
1. Найбільша на Поліссі та єдина в Україні "<b>Банкнотка</b>" - підприємство, де друкують папір на гривні, паспорти та інші цінні папери. <br />
<br />
2. Мальовнича <b>центральна вулиця Грушевського</b> з тінистими каштанами та єдиним у Європі пам'ятником Миколі Миклусі-Маклаю.<br />
<br />
3. Центральний<b> Свято-Покровський собор</b> міста, що не підпорядковується ані Київському, ані Московському патріархатам, але Російській православній церкві зарубежем (РПЦЗ).<br />
<br />
4. Велика <b>Соборна площа</b>, на якій серед іншого вміщується "Білий дім" міськради, православний собор та пожежна частина в приміщенні колишньої синагоги.<br />
<br />
5. Багатий <b>малинський базар</b>, що працює у середу, п'ятницю, а головне - в суботу та неділю.<br />
<br />
6. Захований у дворах, поруйнований ззовні й красивий усередині <b><a href="/2010/11/malin-kostel-cerkva-malini-malyn.html">костьол Св. Анни</a> </b>на вулиці Кривенчука, 6, неподалік Соборної площі, побудований коштом княгині Радзивілл у грецькому стилі.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjchAY4CbPAaXCqnCeCLEj1u-IXThBl5557sw9Pkszc3KJpLlMSgXn9lQOFNfccHB5Yraf8FcXIUOlFUZL6smtefC2TUhkL8K9NQ2wO-m0lnuYHWYB_bnQ2UPquoSSPtBN-Zeks7I777mo/s1600/malin-malyn-jertvam-golodomoru.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjchAY4CbPAaXCqnCeCLEj1u-IXThBl5557sw9Pkszc3KJpLlMSgXn9lQOFNfccHB5Yraf8FcXIUOlFUZL6smtefC2TUhkL8K9NQ2wO-m0lnuYHWYB_bnQ2UPquoSSPtBN-Zeks7I777mo/s320/malin-malyn-jertvam-golodomoru.jpg" title="Пам'ятник жертвам Голодомору в Малині" width="239" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Пам'ятник жертвам Голодомору в м. Малин</span></i></div>
<br />
<br />
7. <b>Свято-Успенська церква</b> з пам'ятником жертвам Голодомору та княгині Ользі й князю Володимиру на вулиці Огієнка. <br />
<br />
8. <b>Малинське море</b> - величезна як для Полісся штучна водойма Малинського водосховища, утворена завдяки греблі на р. Ірша, з міським пляжем при виїзді з міста в напрямку села <a href="/2011/02/potiivka-istoriya-ipatiy-potiy-sela.html">Потіївка</a>.<br />
<br />
9. <b>Великий парк</b> з пам'ятником, курганом слави та алеєю героїв радянського малинського підпілля.<br />
<br />
10.<b> Садиба Миклухи-Маклая</b> в урочищі <b>Гамарня</b> на околиці Малина, сьогодні потужний Малинський лісотехнічний коледж, на території якого збереглися рештки парку з 500-річними деревами (відомий як дендропарк Малинського лісотехнічного коледжу) та працює скромний краєзнавчий музей.<br />
<br />
Крім того, у Малина можна помилуватися перекатами річки Ірша, вид на які відкривається з мосту за базаром, смачно поїсти та послухати музику в РЦ "Замок володарів", а також відвідати православний храм Св. Димитрія, відбудований коштом меценатів і відомих людей міста, пам'ятний знак жертвам Голокосту і нацистської окупації та автентичну капличку шляхетського роду Гіжицьких [Giżycki] гербу Гоздава на цвинтарі в Городищах. <br />
<br />
<b>Інфраструктура Малина </b><br />
<br />
Населення міста становить близько 25 тис. осіб. <br />
<br />
Завдяки передусім паперовій фабриці (ПАТ "<b>Малинська паперова фабрика - Вайдманн</b>" - JSC WEIDMANN MALYN PAPER MILL, що за рахунок швейцарських інвестицій перетворилася на одне з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості всієї Європи), а також роботі деяких інших підприємств ("Граніт ЛТД", "Юнігран ЛТД", Малинська меблева фабрика, Малинська швейна фабрика "Ельфа", МДЕЗ, "Прожектор" тощо), відносній близькості до Києва тощо малинчани мають суттєво вищі доходи в порівнянні з мешканцями сусідніх поліських містечок.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<imageanchor style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjb6ej6IREWoGRrPCiqXWemSdAaoZdDdhXQgjRgPzdmRmtSKTJygycTwCHthvYT6OKk3ZmQpc_CvNmcRmHCkKr94s9-JyxLzap9jPf86Nw1klk722Wf9sdeRu62Rn1GxODQq8MKAJE8Jm4/s320/malin-banknotka.jpg" title="Фабрика банкнотного паперу у м. Малин" width="320" /></imageanchor></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Фабрика банкнотного паперу в м. Малин</span></i></div>
<br />
Зокрема, середня зарплата в Малині є найвищою в Житомирській області. Це зумовлює серед іншого й велику популярність малинського базару - селяни сусідніх районів намагаються продавати свою продукцію не на "бідному радомишльському" чи іншому ринку, а саме на "багатому" малинському базарі. <br />
<br />
Попри це <b>Малин</b> вирізняє стала історична конкуренція з більшим за розмірами сусіднім містом <a href="http://www.polissia.eu/2010/11/karta-korostenya-mista-mapa-goroda.html">Коростень</a>, де навчається та працює багато малинчан.<br />
<br />
Навіть пам'ятник князю Малу, який вважається патроном міста, зведено лише в Коростені, Малин такого пам'ятника не має, а на його центральній площі досі стоїть Ленін.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjK8woH2nH1CreICG-1BKk_UVJxXfzz9CFlmogCnrcjBq5bF3KOJKaUqNy1I_kxNdmTIoGbSBKB0AK_I59W0a5oq29qMbuvxKtBlzQkkm_6r3cxXlf2kOYHyPvkDhWkaLR1IXlPWtZZ_vs/s1600/knyaz-mal-pamyatnik-malu.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjK8woH2nH1CreICG-1BKk_UVJxXfzz9CFlmogCnrcjBq5bF3KOJKaUqNy1I_kxNdmTIoGbSBKB0AK_I59W0a5oq29qMbuvxKtBlzQkkm_6r3cxXlf2kOYHyPvkDhWkaLR1IXlPWtZZ_vs/s1600/knyaz-mal-pamyatnik-malu.jpg" title="Князь Древляні Мал" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Пам'ятник князю Малу в Коростені</span></i></div>
<br />
На вулиці Грушевського в центрі міста розташований супермаркет "Сільпо", "АТБ", чимало гастрономів, універмаг, оригінальна крамничка "Париж" , кав'ярня "Мищель" з досить вишуканим дизайном і смачною кавою, магазини дитячих товарів.<br />
<br />
Міський стадіон "Авангард" є базою місцевого футбольного клубу "Металург". <br />
<br />
Місто відоме діяльністю своїх екологічних активістів, зокрема проведенням Еко-фесту, під час якого організовується масове прибирання сміття. Значною активністю вирізняється і робота Малинської районної санітарно-епідеміологічної служби (www.malyn-ses.org.ua).<br />
<br />
Надзвичайно розвинута в Малині також районна преса, що має добрі історичні традиції. Лідерами місцевих ЗМІ є незалежний <b>тижневик "Соборна площа"</b> <b>і газета "Малинські новини"</b>, що подають доволі якісну й незаангажовану (крім передвиборчого періоду) інформацію, завдяки чому користуються широкою популярністю не лише в Малинському, але й Радомишльському та інших сусідніх районах. <br />
<br />
<b>Транспорт у Малині </b><br />
<br />
Міський транспорт представлено винятково маршрутками, що курсують по всьому місту.<br />
<br />
<b>Залізничний вокзал Малина</b> розташовано на околиці міста за мікрорайоном БАМ (маршрутки з центру їздять щодесять хвилин). Прямі <b>поїзди та електрички з Малина</b> ідуть на <b><i><a href="/2010/07/mapa-kieva-online-vulicyami-kyiv.html">Київ</a>, Новоград, <a href="http://www.polissia.eu/2010/11/karta-korostenya-mista-mapa-goroda.html">Коростень</a>, <a href="http://www.polissia.eu/2010/03/olevsk-pogoda-karta-putivnik-foto.html">Олевськ</a>, Сарни, <a href="http://www.polissia.eu/2010/03/karta-kovelya-online-mapa-katalog.html">Ковель</a></i></b>, інші містечка Полісся, а також на Львів, Ужгород та ін.<br />
<br />
При цьому прямого залізничного сполучення з обласним центром Житомиром з 2011 року Малин не має.<br />
<br />
Автобуси з Малина курсують у напрямку Києва та Житомира, а також на <a href="http://www.polissia.eu/2012/01/berdichiv-foto-berdychiv-berdichev.html">Бердичів</a>, <a href="http://www.polissia.eu/2010/12/karta-radomishlya-radomyshl-mapa.html">Радомишль</a>, <a href="http://www.polissia.eu/2010/10/ovruch-karta-ovrucha-mapa-goroda-mista.html">Овруч</a>, Вінницю, <a href="http://www.polissia.eu/2011/01/selo-bazar-memorial-geroyam-bazaru.html">село Базар</a>, <a href="http://www.polissia.eu/2009/09/selo-chopovichi-malinskogo-raiona-nazva.html">Чоповичі</a> та ін.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5L5gAid0_Ei2_QbKw16laTGry7euYTNnicFfK7pL8_IPRpa2lHy3v595pcWEuiZWG3ScXnQHdHCLReWRkGIWatzhh_mdFuCmPKSo9aL2OOvYxzw8_vnBNBzP2T_6IoFqEr1Pon88X92o/s1600/malin-malyn-foto-maklay-pamyatnik.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5L5gAid0_Ei2_QbKw16laTGry7euYTNnicFfK7pL8_IPRpa2lHy3v595pcWEuiZWG3ScXnQHdHCLReWRkGIWatzhh_mdFuCmPKSo9aL2OOvYxzw8_vnBNBzP2T_6IoFqEr1Pon88X92o/s320/malin-malyn-foto-maklay-pamyatnik.jpg" title="Пам'ятник Миклухо-Маклаю у Малині" width="239" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Пам'ятник М. Миклухо-Маклаю в Малині</span></i></div>
<br />
<b>Як доїхати до Малина?</b><br />
<br />
З Києва на Малин щогодини відправляються маршрутки. <b>Автобуси Київ-Малин</b> курсують від ст. метро "Святошин". Назад автобуси й <b>маршрутки Малин-Київ</b> відправляються з автостанції Малина на вул. Українських повстанців.<br />
<br />
<i>Розклад маршруток Малин-Київ: </i>відправлення щогодини. Ціна квитків на автобус Київ-Малин, що ідуть по Варшавській трасі, становить близько 30 гривень, час у дорозі біля 1,5 годин.<br />
<br />
<b>Електрички Київ-Малин</b> та <b>Малин-Київ</b> через Святошин ідуть біля 2,5 годин, потяг близько 1,5 годин.<br />
<br />
З Житомира на Малин ідуть маршрутки з інтервалом приблизно 40 хв. Автобуси Малин-Житомир та Житомир-Малин курсують з ценрального автовокзалу Житомира через Черняхів, <a href="http://www.polissia.eu/2011/02/potiivka-istoriya-ipatiy-potiy-sela.html">Потіївка</a>.<br />
<br />
Ціна квитків на <b>автобуси Малин-Житомир</b> близько 30 грн, час у дорозі 1,5 години.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiC7w_cikx6ZEG_JbAY1Tdj1kDM0p2NuhXoAjAGRQIKDYOFYGKOXTGeYTlumxw-6PlY-n6FDoYv4K-M3bZv9Y1WzPrp40ArfFYst6mql-GxLd1baUNA5LMTZTMzGqlW-xGF0oB_g448XRk/s1600/malin-misto-malyn-pamyatnik.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiC7w_cikx6ZEG_JbAY1Tdj1kDM0p2NuhXoAjAGRQIKDYOFYGKOXTGeYTlumxw-6PlY-n6FDoYv4K-M3bZv9Y1WzPrp40ArfFYst6mql-GxLd1baUNA5LMTZTMzGqlW-xGF0oB_g448XRk/s320/malin-misto-malyn-pamyatnik.jpg" title="Пам'ятник жертвам Голокосту у Малині" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Пам'ятник жертвам Голокосту та нациської окупації в Малині</span></i></div>
<br />
<b>Готелі Малина</b><br />
<br />
<i>Готелі в Малині</i> представлено розважальним і бізнес-центром "Замок володарів", що розташований на центральній Соборній площі. Єдиний сучасний<b> готель у Малині</b>, що належить цьому центрові, має оригінальну назву "Україна".<br />
<br />
<b>Ресторани та кафе в Малині</b><br />
<br />
Титульні ресторани Малина - це класичний пострадянський ресторан "Ірша" та модерний "Замок володарів" у центрі міста, що має дуже гарну кухню (зокрема українську та японську), інтер'єр та wi-fi, у т.ч. пристойну сцену й звук, літні кабінки.<br />
<br />
Культурно-розважальний центр "<b><i>Замок володарів</i></b>" у Малині разом із Будинком культури є також і головними концертними майданчиками міста.<br />
<br />
Кафе у Малині можна знайти в різних районах, з-поміж них відносно популярне кафе "Малуша" на вул. Гагаріна на шляху від центру міста до "банкнотки". Поруч із базаром збудовано і новий малинський ресторан "Асторія".<br />
<br />
<b>Що цікавого подивитися поблизу Малина:</b><br />
<br />
1. <b><a href="http://www.polissia.eu/2009/08/urochische-kupalnia-kipiache-kipiachee.html">Урочище Кип'яче</a></b> поблизу селища <a href="http://www.polissia.eu/2009/09/selo-chopovichi-malinskogo-raiona-nazva.html">Чоповичі</a>, де є знамените по всьому Центральному Поліссю цілюще джерело, а також православні чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері та жіночий Св. митрополита київського Михаїла Московського патріархату. <br />
<br />
2.<b> Підводний музей </b>у кар'єрі озера в с. Гранітне, що невдовзі може стати одним з визначних дайвінг-центрів.<br />
<br />
3. <b>Молитовні дома</b> християн-протестантів, яких на Поліссі традиційно називають "штунди". Зокрема, Малин є одним з головних центрів Церкви християн віри євангельської України (ЦХВЄУ), що відомі також як п'ятидесятники.<br />
<br />
4. Меморіал <a href="http://www.polissia.eu/2011/01/selo-bazar-memorial-geroyam-bazaru.html"><b>Героям битви під Базаром</b></a> 1921 р.<br />
<br />
5. Щебеневі кар'єрі, що популярні поміж альпіністами-аматорами, на Щебзаводі.<br />
<br />
6. <b>Малинська станція PS-45</b> Міжнародної системи сейсмічного моніторингу під егідою ООН.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8s7-LIm5Ishya_k_p2X1Ec7LxwKQrpHG9qy7E-y-gBoHy4eGVja-YrDZjE9_mLj8EOjA68zfUPeNhOGEMdCO-H3kt2LQrnjaPreqTYwJlAnK2sUQzgU4f4oeP_UyE0PmrZvxl_73P-1U/s1600/malin-vulici.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8s7-LIm5Ishya_k_p2X1Ec7LxwKQrpHG9qy7E-y-gBoHy4eGVja-YrDZjE9_mLj8EOjA68zfUPeNhOGEMdCO-H3kt2LQrnjaPreqTYwJlAnK2sUQzgU4f4oeP_UyE0PmrZvxl_73P-1U/s320/malin-vulici.jpg" title="Сучасні вулиці Малина" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Центральна вулиця Грушевського</span></i></div>
<br />
<b>ІСТОРІЯ МАЛИНА</b><br />
<br />
Вперше <b>Малин</b> згадується в історичних джерелах 891 року. Назва міста традиційно пов'язується з іменем князя Мала (Ніскиня) - володаря Древляні. <br />
<br />
Після завоювання Древляні князем Русі Олегом Віщим на древлянських землях 945 року вибухає відоме за "Повістю врем'яних літ" повстання проти князя київського Ігоря. <br />
<br />
Древляни вбивають князя Ігоря, що спричинює наступного року каральний похід на <a href="http://www.polissia.eu/2009/11/drevlyany-drevlyane-knyaz-mal.html">Древлянь</a> війська його вдови княгині Ольги. В ході війни древлянські війська розбито, їхню столицю Іскоростень (сучасний <a href="http://www.polissia.eu/2010/11/karta-korostenya-mista-mapa-goroda.html">Коростень</a>) та <b>місто Малин</b> зруйновано, древлянські землі остаточно приєднуються до Русі.<br />
<br />
Монголо-татарська навала зумовлює їхній подальший занепад, однак після входження Центрального <a href="http://www.polissia.eu/">Полісся</a> до складу Великого князівства Литовського <b>Малин</b> відроджується й фігурує в літописах 1445 року під час правління литовського князя Казимира Ягеллончика [Kazimieras Jogailaitis].<br />
<br />
Малиньский маєток належить руському шляхетському родові <a href="http://www.polissia.eu/2010/07/gadyach-dogovir-knyazivstvo-vigovskiy.html">Немиричів</a> гербу Кламри, з середини 16 ст. - руському роду Єльців гербу Леліва.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVTqAGUwZpoWoIP-4iV2BsuYxHxLCchZbX0mOgsP6phPnFGluaKES_qLMIAuWdo9hmmFWZThOf6uDAT5tpM1vCRKhImpkpLJNSDg03ARKvAt4ufQSzJ62lZhK1mt7Z2HqdK52Y6m4VMxc/s1600/kaplichka_Gyzicki-malin.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjVTqAGUwZpoWoIP-4iV2BsuYxHxLCchZbX0mOgsP6phPnFGluaKES_qLMIAuWdo9hmmFWZThOf6uDAT5tpM1vCRKhImpkpLJNSDg03ARKvAt4ufQSzJ62lZhK1mt7Z2HqdK52Y6m4VMxc/s320/kaplichka_Gyzicki-malin.jpg" title="Капличка роду Гіжицьких" width="210" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Капличка роду Гіжицьких</span></i></div>
<br />
Після Люблинської унії входить до складу Республіки Обох Народів, під час повстання Хмельницького місто зазнає руйнації, маєток Єльців спалено, <b>Малин</b> віднесено до складу козацького Київського полку. <br />
<br />
Під час Коліївщини 1768 року довкола Малина активно діє гайдамацький загін Бондаренка.<br />
<br />
На початку 18 століття <b>Малин</b> дістає Магдебурзьке право, після поділу Речі Посполитої входить до складу Російської імперії, з 1797 р. як містечко Радомишльського повіту Київської губернії.<br />
<br />
Наприкінці 18 століття, коли в місті проживає близько 400 осіб, <b>Малинський маєток</b> переходить у власність княгині Цецилії роду <a href="http://www.polissia.eu/2010/07/radzivill-mikolay-mikalojus-radvila.html">Радзивілл [Radvilos, Radziwiłłowie]</a>, яка будує <a href="http://www.polissia.eu/2010/11/malin-kostel-cerkva-malini-malyn.html">малинський костел Святої Анни.</a><br />
<br />
1824 року в Київському Верховному суді розглядається справа про непокору групи з 20 малинських селян княгині Радзивілл, що закінчується ухвалою про їхнє засудження. Активна діяльність княгині Цецилії Радзивілл [Cecylia Radziwiłł], зокрема будівництво першого в Малині костела, до того ж в оригінальному класично-грецькому стилі, щедра пожертва на спорудження храму в Радомишлі, викликає незадоволення поміж деякими представниками єврейської громади та православного духовенства, які тривалий час поширюють містом різноманітні чутки про її страшні злодійства в темних підземеллях храму.<br />
<br />
На середину 19 століття в Малині налічується близько тисячі мешканців, діє залізоливарний завод та два млини, проводиться щорічний ярмарок. Пізніше починає працювати шкіряний та винокурний завод, а 1873 року в місті засновується його найбільша гордість - паперова фабрика, що належить "Товариству Малинської паперової фабрики", створеному радомишльським купцем, підданим Австро-Угорщини на ім'я <b>Алоїзій Себер</b>.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXHDL56F-JvFU_ziSP3WdJC9qBOK_8sciM0Rpvsj6z9RFJ_J7Gy63hcQMHKJy4SFwBXo5kdLShj5mT6ddiCXYO8_gJ3jaeWUpcUcK1oNif5ypj7JKW_i8L9wgr5AOu81WUh_HBxoV9EBI/s1600/malin-drevnii.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="229" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXHDL56F-JvFU_ziSP3WdJC9qBOK_8sciM0Rpvsj6z9RFJ_J7Gy63hcQMHKJy4SFwBXo5kdLShj5mT6ddiCXYO8_gJ3jaeWUpcUcK1oNif5ypj7JKW_i8L9wgr5AOu81WUh_HBxoV9EBI/s320/malin-drevnii.jpg" title="Малин у 19 столітті" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Малин у 19 столітті</span></i></div>
<br />
Уже за кілька років <b>Малинська паперова фабрика</b> під керівництвом Алоїзія Себера починає випускати різноманітну продукцію, серед якої особливу популярність набуває папіросний папір. Як зазначає в своєму дослідженні "Развитие промышленности на Украине" А. Нестеренко, вироби Малинської паперової фабрики здобувають нагороди на профільних виставках в Австрії, Бельгії та Росії.<br />
<br />
Сировина для Малинської "папірки" видобувається по всьому Поліссі, де не бракує осики. Підприємство бурхливо розвивається й навіть провадить піар-компанії в центральній імперській пресі.<br />
<br />
На кінець 19 ст. в Малині проживає майже 3000 мешканців, з-поміж яких найбільше євреїв та українців, а також поляки, росіяни, німці, чехи, діють 3 синагоги, православна церква та католицький костьол. <br />
<br />
У цей час маєток поблизу міста, в урочищі <b>Гамарня</b>, купує дворянка Катерина Миклухо з козацького роду Миклух, мати всесвітньо відомого етнографа на ім'я <b>Микола Миклухо-Маклай</b>. Видатний мандрівник і дослідник папуасів Папуа-Нової Гвінеї (сьогодні Берег Миклухи-Маклая) неодноразово приїздить до Малина і сьогодні мешканці міста дуже пишаються цим фактом - саме в Малині стоїть єдиний пам'ятник ученому.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPlDfVunxsk51UdhqraqRYl0dCnkysZeGZV9r-Zy5zug0gAlXnBnxeq5jdVYiEf8Dq9vZ3md2_inJlLrsd0QNQVY6toYcAB21wOa-T0_olWdU5KkpbW83Y-BURhq7CODi2E1uwfwQx5DM/s1600/mikluho-maklay-mikola-foto-maklai.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgPlDfVunxsk51UdhqraqRYl0dCnkysZeGZV9r-Zy5zug0gAlXnBnxeq5jdVYiEf8Dq9vZ3md2_inJlLrsd0QNQVY6toYcAB21wOa-T0_olWdU5KkpbW83Y-BURhq7CODi2E1uwfwQx5DM/s1600/mikluho-maklay-mikola-foto-maklai.jpg" title="Головний малинчанин Миклухо Маклай" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Photo: Nicholas Miklouho-Maclay</span></i></div>
<br />
<b>Малин у ХХ-ХХІ столітті </b><br />
<br />
На початку 20 ст. в Малині прокладається залізниця, розвивається промисловість, діє одна з кількох на все Полісся школ для глухонімих дітей.<br />
<br />
Після проголошення УНР у Малині неодноразово змінюється влада, місто часто переходить із рук у руки. Радянські війська остаточно захоплюють Малин у квітні 1920 року. <br />
<br />
У роки Голодомору Малин зазнає великих людських втрат, нагадуванням про що служить <b>пам'ятник жертвам Голодомору</b>, встановлений у місті в районі вокзалу.<br />
<br />
Під час ІІ Світової війни в Малині гине понад 6000 осіб, зокрема фашиська влада знищує рештки єврейського населення міста. В лісах активно діють червоні та українські партизани (комуністичне підпілля Тараскіна та Сосніної, <a href="http://www.polissia.eu/2011/09/olevska-respublika-bulba-borovec-taras.html">Олевська республіка</a>, УПА-Північ). <br />
<br />
Напередодні свого відступу радянські урядники спалюють Малинську паперову фабрику, однак одразу після війни активно її відбудовують та розвивають у місті іншу промисловість.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFdEWSIztUjNcqQWpUWE8Ht5F-wLm9mHzUPnZsO9xAOTTNY5g4J26Ak_XiyYJj01BNJaLngLVRi-1vZt3GO9jKu6VM39PSHsoUnHUGEdjWSBOVZYqzDsVGuJM93baETVz_eNHWRuxUWWI/s1600/malin-chornobyl-chernobil_chaes.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFdEWSIztUjNcqQWpUWE8Ht5F-wLm9mHzUPnZsO9xAOTTNY5g4J26Ak_XiyYJj01BNJaLngLVRi-1vZt3GO9jKu6VM39PSHsoUnHUGEdjWSBOVZYqzDsVGuJM93baETVz_eNHWRuxUWWI/s320/malin-chornobyl-chernobil_chaes.jpg" title="Пам'ятник жертвам Чорнобиля у Малині" width="260" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Малин - 90 км від Чорнобиля...</span></i></div><p>
<br />
1986 року Малин зазнає потужного радіаційного удару внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте за вказівкою комуністичної адміністрації 1 травня учні малинських шкіл, включно з першочками, залишаються в місті й виводяться на демонстрацію з нагоди травневих свят.<br />
<br />
До сьогодні поруч із Меморіалом жертвам Чорнобиля в Малині, що офіційно визнаний постраждалим від аварії на ЧАЕС, висить старий дорожній знак, який нагадує, що звідси до Чорнобиля лише 90 кілометрів... <br />
<br />
Докладніше про історію Малина можна прочитати у виданні доктора історичних наук, колишнього міського Голови Володимира Студінського "<i><b>Малин. Малий енциклопедичний словник</b></i>" (2011 рік).</p><p>У 2022 році під час війни з Росією Малин серйозно постраждав від ракетних ударів загарбників, зокрема знищено було будівлю військомату на центральній площі міста.<br />
<br />
<a href="http://www.polissia.eu/2010/03/malin-karta-mista-mapa-malina-malyn.html"><b>Карта Малина</b></a><br />
<br />
Мапа центру м. Малин подає загальну схему його головних вулиць і площ. Див. також повномаштабну нову <a href="http://malin.co.ua/mapa-mista/" rel="nofollow" target="_blank">карту Малина</a>.<br />
<br />
</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXntOjvA-UxxgsEyDcVLRH4B1QC7YehBjjmciKz9VVs7rnhAnIX5kSk7zlIVbi1DanRkg_hNwNdDBsei6jR__kbXX7JZ17cNCU8bTvoZS5liBILV4FQo3dWQw_s6Wh88FYdGps7jg_ly0/s1600/karta-malina-malyn-mapa-mista.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="315" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXntOjvA-UxxgsEyDcVLRH4B1QC7YehBjjmciKz9VVs7rnhAnIX5kSk7zlIVbi1DanRkg_hNwNdDBsei6jR__kbXX7JZ17cNCU8bTvoZS5liBILV4FQo3dWQw_s6Wh88FYdGps7jg_ly0/s320/karta-malina-malyn-mapa-mista.jpg" title="Карта м. Малин" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<i><span style="font-size: x-small;">Карта центру Малина </span></i></div>
<br />
Використано фотоматеріали cайту Malin-zh.io.ua, Malin.at.ua, Malin.co.ua, http://nika_studio.io.ua <br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /> <span style="font-size: 80%;"><br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>город Малин</b> Житомирской области Украины: <b>путеводитель</b>, достопримечательности, <b>гостиницы Малина</b>, карта, <b>история г. Малин</b>.<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>Malyn (Malin) town in Zhytomyr oblast</b> of Ukraine, city guide to Malin, <b>Malyn hotels</b>, map, <b>PS-45 Malyn station</b>, touristic sites. <br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Malinas (Malynas) miestas, Žitomiro srityje Ukrainoje, <b>Malino viešbučiai</b>, restoranai, kaip pasiekti Maliną. <br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>горад Малін Жытомірскай вобласці</b> Украіны: даведнік, славутасці, <b>гасцініцы Маліна</b>, гісторыя г. Малін.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>Malin (Małyn) miasto na Ukrainie</b> w obwodzie żytomierskim, <b>atrakcje turystyczne Malina</b>, mapa, <b>hotel</b>, infrastruktura turystyczna.</span> <br />
<br />
<h3>
Тема: місто Малин Житомирської області, фото, путівник, історія Малина</h3>
Unknownnoreply@blogger.com7tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-70779982169940178472022-04-18T00:19:00.000+03:002022-04-28T11:44:30.032+03:00Битва під Оршею 1514: дата, князь Костянтин Острозький і Оршанська битва (Оршська)<a href="2013/09/bitva-pid-Orsheyu-data-1514.html"> <img align="left" alt="foto: bitva pid Orsheyu" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiAFm8ifpUOS6Yqi6x_I4ByN6Q4K4WXa5-pTY4Hdj27VrMZlzmQfcc26IxtNQToRG5mnR-vBWAtWW5cif2exwRFtsPu7u-hpNxBtuxfCfQrrgLl0P0vjgYSNxH7383iiSdw0Mh-97qtJ98/s320/bitva-orsha-1514.jpg" title="фото: битва під Оршею 1514 р." vspace="5" weight="230px" /></a> 8 вересня 2022 року виповнюється <b>508 років з часу перемоги у битві під Оршею</b>, в якій поліські хоругви ВКЛ у складі союзних литовсько-русинських та польських військ завдали нещадної поразки армії Московського князівства.<br />
<b><br />
</b> <b>Оршанська битва (Оршська)</b> забезпечила майже 40-річний період миру на східному фронті, що знаменував собою значний культурний розквіт на українських землях. Див. докладніше: <a href="/2013/09/bitva-pid-Orsheyu-data-1514.html">перемога під Оршею...</a><br />
<br />
<a name='more'></a>У 1512 році великий князь Московії Василій III без оголошення війни розпочинає чергову, вже 4 військову кампанію проти Великого князівства Литовського, Руського та Жямайтійського, що об'єднує в собі власне Литву, Жямайтію (західні литовські землі), Білорусь, Полісся та Поділля, частину центрально-українських земель та Смоленщину.<br />
<br />
На той час <a href="/2010/02/istoriya-ukraini-u-skladi-vkl-litvi.html" target="_blank">ВКЛ</a> є однією з найсильніших держав Європи, великий князь якої <i><b>Жигимонт Старий [Žygimantas Senasis, Zygmunt I Stary</b>]</i> є одночасно також і королем Польщі. <br />
У той же час війна з Московією ускладнила становище держави. На західному фронті, у Пруссії, великий магістр Німецького (Тевтонського) ордена Альбрехт Бранденбург-Ансбахський [Albrecht von Brandenburg-Ansbach] підіймає повстання, відмовляючись від васальної присяги литовському та польському правителеві. Магістра підтримує його дядько, імператор Німеччини Максиміліан I Габсбург [Maximilian I von Habsburg], що встановлює союзницькі відносини з московським князем, намагаючись створити широку коаліцію проти Литви та Польщі у складі Прусії, Лівонії, Московії, Данії, німецьких Бранденбурга й Саксонії, та навіть Молдови. <br />
<br />
Становище ВКЛ особливо ускладнилося, коли 30 липня 1514 року, після численних невдалих спроб московські війська нарешті займають Смоленськ. <br />
<br />
Звідси їм відкривається прямий шлях на Литву через Дніпровський коридор, який захищає <b><i>Оршанський замок</i></b> (Оршський замок, сучасна Могилівська область Білорусі), що його збудував іще найвидатніший правитель ВКЛ <b><a href="/2010/02/velike-knyazivstvo-zemli-vitovt.html" target="_blank">князь Вітаутас Великий</a></b> [Vytautas Dydisis, Вітовт].<br />
<br />
<b>Участники Оршанської битви</b><br />
<br />
Розвиваючи успіх, Василій ІІІ скеровую на Оршу головні сили московського війська на чолі з Михаїлом Булгаковим-Голицею та Іваном Челядіним. <br />
<br />
Великий князь ВКЛ Жигимонт Старий підводить своєї військо до містечка Борисова, звідки скеровує його до Орші. Литовсько-руським військом командує <b><i>великий гетьман ВКЛ, православний <a href="/2013/09/kostyantin-ostrozkiy.html" target="_blank">князь Костянтин Острозький</a>. </i></b><br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwGKqKYzliVuSF8QPxQWFqPmODVA4mFlrfytMCOgFedjp7Zv0fesuwA91XS9BUfqKcrhNdOAfZNJJq3lkey7wigSSDt5MvIkBuMxluap2V4byfn62otl_B4KMopW_bznaUWMMGcUOls90/s320/konstantinas-ostrogiskis.jpg" title="Гетьман ВКЛ Костянтин Острозький" width="221" /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Великий гетьман ВКЛ, князь Костянтин Острозький</span></i></div><br />
Достеменні дані щодо кількості військ сторін лишаються невизначеними, коливаючись від 80 тис. до 40 тис. вершників, сили литовського, руського та польського війська у 33 тис. вершників плюс 3 тис. піхоти, включаючи гвардію князя Острозького у складі волинських та подільських хоругв. <br />
<br />
<b>Хід Оршської битви</b><br />
<b><br />
</b> Литовська армія складається з власне литовських, білоруських, поліських, подільських, польських загонів, а також іноземних найманців. <br />
<br />
У ніч на 8 вересня війська ВКЛ наводять через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на діжках та переправляється на лівий берег річки. Причому здійснюється це в стилі спецоперації: згідно з "томіціанськими актами", під час переговорів війська Острозького "<i>залишили на цьому березі (Дніпра) біля входу на брід деяку кількість озброєних воїнів, які гарцювали і давали московитам себе розглянути, створюючи в них враження присутності армії, тоді як військо не залишалося на місці, а в іншому місці робило міст з човнів і колод, переправляючи на інший берег Дніпра військові машини і піхоту</i>".<br />
<br />
Рано-вранці московський воєвода Челяднін атакує військо гетьмана Острозького, намагаючись відрізати його від мостів, однак союзники відбивають ворожий напад. Гетьман Костянтин Острозький особисто очолює контратаки кінноти ВКЛ. <br />
<br />
Використовуючи суперечності між московськими воєводами Голіцею-Булгаковим та Челядніним, він нападає на них окремо, нівелюючи таким чином значну чисельну перевагу супротивника. <br />
<br />
Опівдні <b><i>армія ВКЛ</i></b> вдало здійснюють свій головний маневр, відомий ще з часів Вітаутаса Великого, посилений до того ж надзвичайно високим як на той час рівнем взаємодії різновидів військ.<br />
<br />
Литовсько-руська кіннота, якою командую <b><i>Юрій Радзивілл Геркулес</i></b> [Jurgis Radvila Heraklis] вдало організує вдаваний відступ і так само, як і хрестоносці в <a href="/2010/05/600-rokiv-yuviley-bitvi-zalgiris.html" target="_blank">битві при Грюнвальді</a>, московити потрапляють у пастку - підставляючись під залп замаскованої литовської артилерії, після чого їх із засідки атакує резервний загін.<br />
<br />
Під тиском війська Костянтина Острозького важка московська кіннота відступає на багнистий берег річки Кропивни поміж Оршею та Дубровною, де зазнає нищівної поразки, в результаті якої майже цілком знищується.<br />
<br />
Київський літопис констатує: "<i>Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву</i>".<br />
<br />
За даними хроніста Сигізмунда Герберштейна, у битві під Оршею загинуло 40 тисяч московських воїнів, однак реальна цифра вірогідно є суттєво меншою й становить близько 10 тис. осіб. Тим не менше, головні московські полководці Булгаков-Голиця та Челядин, 8 воєвод, 17 інших командирів та кілька тисяч вояків потрапляють у полон.<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="175" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgus1ivDyIVcPGCxa6ymNhNxUx4e7dlg8ZOqDo4RVbpb4bCHD0eDPlFhv0rfr_iB6hcHu1ck5zdVlpz8rfnD_OisCbrwtTY5NNsHhFk-6CkwPd-L2R2z9ZBR8z4SBA9WvheFUmy9TpalOw/s320/LDK-riteriai-kareiviai.jpg" width="320" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Армія ВКЛ</span></i></div><br />
Причому князь Василій III відмовляється пізніше їх викуповувати, заявивши, що вважає їх померлими. Челядін за кілька років помирає у Вільнюсі, а Булгаков-Голиця повертається на батьківщину тільки в 1552 році.<br />
<br />
Натомість переможця битви під Оршею гетьмана Костянтина Острозького чекала урочиста зустріч у столиці. <i><b>3 грудня 1514 р. Вільнюс вітає героя Оршанської битви,</b> </i>на честь якого в столиці була збудована навіть тріумфальна арка. Сучасники називають гетьмана русинським Сціпіоном, а посол Ватикану вказує, що "<i>князь Костянтин може бути названий найкращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви... в бою він не поступається хоробрістю Ромулу</i>".<br />
<br />
На честь перемоги князь Острозький будує у Вільнюсі також і два православних храми, зокрема й <b>церкву Святої Трійці</b>, богослужіння в якій і до сьогодні провадяться українською мовою. <br />
Добре знана в Європі також і <i><b>картина "Битва під Оршею"</b></i>, створена невідомим учасником цієї баталії, що зберігається сьогодні в Польщі. На полотні змальовано різні моменти битви, зокрема, гетьман ВКЛ Костянтин Острозький зображений тричі. <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img border="0" height="271" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFWovS6gbqauTFcQLDfiwlxVABQkz7AibbVqeqHgkA6Hn91g4_FGhfe3viyU68UVCo2Kf9Ruoa7unra-X7X3z9R4dy-pCly_SVPekfW8eghc1myP2SBu0OW-SqjEwC6gc15AJEBOChxTU/s320/Vilniaus-Trejybes-baznycia.jpg" width="320" /></div><div style="text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Українська церква Св. Трійці у Вільнюсі</span></i></div><br />
Проте, незважаючи на блискучий результат, перемога під Оршою, не була використана повною мірою. Гетьманові Костянтину Острозькому, який розраховував на мирне повернення Смоленська, не вдалося своєчасно зайняти місто, що повертається до складу ВКЛ лише в часи гетьмана Сагайдачного у 1611 р.<br />
<br />
Разом із тим, напади московітів на ВКЛ були зупинені, зірвався також і союз Московії з імператором Німеччини. Надважливе значення битви для Полісся наголошує зокрема "Волинський короткий літопис" , що подає поетичний опис Оршанської битви та прославляє князя, прирівнюючи "силу велику московську" до "раті татарської". <br />
<br />
Протягом 40 років після укладення перемир'я Москва не наважувалася нападати на білоруські та поліські землі ВКЛ, що зумовило значний культурний розквіт країни, зокрема й укладення Литовського статуту, що став другим після Руської правди конституційним актом на землях сучасної Білорусі та України.<br />
<i> <br />
© Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся</i><br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><iframe allowfullscreen="" frameborder="0" height="315" src="//www.youtube.com/embed/ObZFt4oRFUU" width="420"></iframe></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><i><span style="font-size: x-small;">Пісня про Оршу, білоруський гурт "Стары Ольса"</span></i></div><br />
ТЕКСТ ПІСНІ:<br />
<br />
У нядзельку параненьку / рана параненьку<br />
Ўзыйшло сонейка хмарненька / сонейка хмарненька<br />
<br />
Ўзыйшло сонейка над борам / сонейка над борам<br />
Па-над Селецкім таборам / Селецкім таборам<br />
<br />
А ў таборы трубы граюць / Трубы, трубы граюць<br />
Да ваярскай зазываюць / Рады зазываюць<br />
<br />
Сталі Раду адбываці / Раду адбываці<br />
Адкуль Воршу здабываці / Воршу здабываці<br />
<br />
А ці з поля, а ці з лесу / поля, а ці з лесу<br />
А ці з рэчкі невялічкі / рэчкі невялічкі<br />
<br />
А ні з поля, а ні з лесу / поля, а ні з лесу<br />
Толькі з рэчкі невялічкі / рэчкі невялічкі<br />
<br />
Сталі хлопцы пяцігорцы / хлопцы пяцігорцы<br />
Каля рэчкі на прыгорцы / рэчкі на прыгорцы<br />
<br />
Гучаць разам з самапалаў / разам з самапалаў<br />
З сямі/пятых ад запалаў / пятых ад запалаў<br />
<br />
Б'юць паўсоткаю з гарматаў / соткаю з гарматаў<br />
Б'юць з гарматаў ды заўзята / б'юць ды б'юць заўзята<br />
<br />
Масква стала наракаці / стала наракаці<br />
Места Воршу пакідаці / Воршу пакідаці<br />
<br />
Слава Воршы ўжо ня згорша / слава ўжо ня згорша<br />
Слаўся, слаўся пан Астрожскі / слаўся князь Астрожскі<br />
<h3>Тема: битва під Оршею дата 1514 рік, ювілей Оршанської битви, князь Костянтин Острозький</h3><div style="text-align: center;"><i>ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА </i></div><div style="text-align: center;"><i>до проекту Постанови Верховної Ради України "Про відзначення 500-ї річниці битви під Оршею"</i></div><i><br />
</i> <i>1. Обґрунтування необхідності ухвалення Постанови</i><br />
<i><br />
</i> <i>8 вересня 2014 року виповниться 500 років з часу перемоги об’єднаних військ Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та Королівства Польського над військом Московського царства у битві під Оршею .</i><br />
<i><br />
</i> <i>Ця битва є однією з найславетніших сторінок в історії українського, білоруського, литовського та польського народів, коли їхнє військо на чолі з українським князем Костянтином Івановичем Острозьким, на той час Гетьманом Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, розгромило військо московитів під Оршею на р. Кропивній. Битва під Оршею – це досвід спільних зусиль різних народів центральної Європи у боротьбі за свою свободу та незалежність.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське було однією із найбільших держав Європи. Власне, литовці становили меншість з-поміж населення держави. До складу князівства входили переважно білоруські й частково українські землі. Офіційною мовою князівства була руська мова, що містила елементи не тільки білоруських, але й українських говірок. У певному сенсі князівство продовжувало політичні й культурні традиції Київської Русі. Тому українське й білоруське населення, принаймні його еліта, сприймало Велике князівство Литовське як «свою державу».</i><br />
<i><br />
</i> <i>У період Середньовіччя Волинь стала осердям української аристократії. Саме тут зосереджувалися володіння знаних українських князівських родин. Після розпаду Київської Русі й пізнішої втрати Галицько-Волинської держави, саме вони виступили продовжувачами давньоруських політичних та культурних традицій. Серед найпотужніших була династія князів Острозьких. Князь Костянтин Острозький (1460-1530) уславився насамперед як полководець та адміністратор. “Діяльність Костянтина Івановича об’єктивно сприяла утвердженню ідеї, що Русь-Україна є землею, якою правлять свої суверени. На самому ж надгробку князя, котрий знаходився в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, його зобразили з короною. Так тоді зображували переважно королів”.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Наприкінці 1512 р. між Великим князівством Литовським та Московією спалахнула нова війна за білоруські та українські землі, яка тривала до 1522 року. Одним із визначальних епізодів цієї війни була битва під Оршею 8 вересня 1514 року.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Під час кампанії 1514 року Василь ІІІ захопив білоруський Смоленськ. У битві під Оршею московське військо хотіло узяти реванш за поразку від армії Великого князівства Литовського і Руського 1508 року. Однак раптовий марш "<a href="/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html" target="_blank">литвинів</a>" (так у джерелах називали тоді не тільки етнічних литовців, але й білорусів та українців) з Вільна під Оршу, змусив нападників відступити на лівий берег Дніпра.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Об'єднаним військом командував волинський князь Костянтин Острозький. Сподвижниками Костянтина у битві під Оршею були литовський князь Юрій Радзивіл "Геркулес" і поляки Януш Сверчовський та Войцех Самполинський.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Армія Великого князівства Литовського і Руського складалася із українських, білоруських, литовських, польських загонів та невеликої кількості європейських найманців – загалом тридцять п’ять тисяч чоловік. Половина цього війська припадала на Коронне військо, тобто Корону Польську. Крім етнічних поляків, у Коронному війську було чимало українців (галичан, волинян, холмщаків та подолян). Трохи менше становили "литвини" (етнічні литовці, білоруси, українці з Полісся, Київщини, Сіверщини). Було також небагато литовських татар і найманої сербської кінноти. Численність Московського війська, очоленого воєводою Іваном Челядніним, сягала 40 тисяч кінноти .</i><br />
<i><br />
</i> <i>Князь Острозький застосував новаторство у бойових діях при Орші, що стало предметом вивчення та наслідування його сучасниками. Він навмисне імітував відступ, завівши противника під залп своєї артилерії. Розгром московської армії під Оршею був тотальним. </i><br />
<i><br />
</i> <i>Було знищено чи втопилися в Кропивній та Дніпрі понад 30 тисяч московського війська, близько 8 тисяч солдатів було взято в полон.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Основну роль тут відіграли білорусько-українські війська. Військо московитів втратило понад дві третини особового складу, з 11 воєвод у полон потрапило шість, двоє загинуло і лише троє врятувалось втечею. У полон було взято 37 значних бояр, 2 тисячі дворян, захоплено багаті трофеї, у тім числі всі московські прапори. Серед трофеїв знайшли і тисячу кайданів, які Василь ІІІ приготував для вояків Великого князівства.</i><br />
<i><br />
</i> <i>3 грудня 1514 р. населення Вільна (сучасний Вільнюс) вітало Костянтина Острозького. На його честь було збудовано тріумфальну арку, через яку він на чолі свого війська в’їхав у столицю Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Звістка про Оршанську битву облетіла європейські країни. Були навіть спеціально видані чотири брошури латиною та німецькою мовою, в яких король Зигмунд І та нунцій Пізо розповідали про битву папі Леону X . </i><br />
<i><br />
</i> <i>Доброю пам’яткою про цю битву є картина "Битва під Оршею", намальована її учасником, учнем знаменитого художника Лукаса Кранаха Старшого. Цікаво, що на одному полотні він змалював різні моменти битви, і тому князь Острозький намальований там аж тричі. Ця картина є чи не найкращим баталістичним полотном доби Відродження і нині милує око глядачів у Національному музеї Польщі, що у Варшаві .</i><br />
<i><br />
</i> <i>У «Волинському короткому літописі» є поетичний опис Оршанської битви, в якому прославляється князь Острозький. Автор «силу велику московську» прирівнює до «раті татарської», таким чином наголошуючи на тому, що ця битва була своєрідним цивілізаційним конфліктом між «Європою» та «Азією». Оршанська битва збереглась і у фольклорі. До нас дійшла білоруська народна пісня «Ой, у неділю пораненько…», у якій оспівується ця битва. </i><br />
<i><br />
</i> <i>Князь Костянтин Острозький побудував на честь перемоги дві православні церкви у Вільні – Пресвятої Трійці та Свято-Микільську. До сьогодні збереглась церква Пресвятої Трійці – головний храм монастиря Василіанського чину. У богослужінні використовується українська мова.</i><br />
<i><br />
</i> <i>Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське обстояло свою незалежність. То була спільна перемога коаліційних сил народів, яка зупинила експансію Московського царства. Оршанська перемога протягом багатьох століть давала наснагу центральноєвропейським народам у боротьбі з іноземними загарбниками. Відзначення цієї перемоги має важливе значення для патріотичного виховання громадян України, збереження історичної правди і пам'яті про славне минуле та велич Української держави, формування почуття гордості за свій народ та утвердження України, як європейської держави. Відзначення битви під Оршею на загальнодержавному рівні дасть можливість українцям переосмислити власну історію, сприятиме налагодженню співпраці та розбудові добросусідських взаємин з європейськими країнами.</i><br />
<i><br />
</i> <i>2. Мета і завдання проекту Постанови</i><br />
<i>Проект Постанови передбачає належне відзначення 500-ї річниці битви під Оршею 8 вересня 1514 р., в якій взяли участь вихідці з різних українських земель.</i><br />
<i><br />
</i> <i>3. Загальна характеристика і основні положення проекту Постанови</i><br />
<i>Проектом Постанови, якою передбачено відзначення на державному рівні 500-річчя битви під Оршею, Кабінетові Міністрів України доручено підготовку та організацію низки заходів:</i><br />
<br />
<ul><li><i>організацію у вересні 2014 року на території Волинської та Рівненських областей урочистостей та культурно-мистецьких заходів з нагоди 500-ї річниці перемоги у битві під Оршею; організацію та проведення на базі Національного університету «Острозька академія» спільно з Інститутом історії України НАН України міжнародної наукової конференції, присвяченої історії битви під Оршею та участі у ній України;</i></li>
<li><i>проведення дослідницької роботи з вивчення подій битви під Оршею та битв, які провів Костянтин Острозький, підготовку і видання наукової та науково-популярної літератури, здійснення пошуків документів і матеріалів в архівосховищах Литви, Білорусі, Росії та Польщі;</i></li>
<li><i>здійснення заходів з вивчення і популяризації політичної та військової діяльності князя Костянтина Острозького, інших визначних воєначальників та учасників битви під Оршею, організацію тематичних виставок документів, книг, речових пам'яток, пов'язаних із подіями 1514 року;</i></li>
<li><i>проведення в навчальних закладах, закладах культури, військових частинах тематичних просвітницьких та інших заходів, присвячених перемозі у битві під Оршею;</i></li>
<li><i>організацію разом із Львівською, Волинською, Рівненською обласними державними адміністраціями та Львівською, Луцькою, Рівненською міськими радами музейної експозиції "Україна у битві під Оршею 1514 року і Литовсько-московській війні 1512-1522 рр." та облаштування приміщень для створення експозицій, присвячених перемозі українсько-білорусько-литовсько-польського війська у битві під Оршею.</i></li>
</ul><br />
<i><br />
</i> <i>Доручено також:</i><br />
<i>Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям – розробити заходи з відзначення 500-ї річниці участі українців у битві під Оршею та забезпечити їх реалізацію.</i><br />
<i>Міністерству закордонних справ України – вжити заходів щодо залучення до участі в урочистостях представників дипломатичного корпусу іноземних держав в Україні та української громадськості за кордоном.</i><br />
<i>Державному комітетові телебачення і радіомовлення України – забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації заходів з підготовки та відзначення 500-ї річниці перемоги у битві під Оршею, організувати разом з Інститутом історії України НАН України цикли тематичних теле- і радіопередач.</i><br />
<i>Київській міській державній адміністрації – розглянути питання про виділення місця для будівництва пам'ятника князю Костянтинові Острозькому.</i><br />
<i>Національному банку України – розглянути можливість карбування ювілейної монети з нагоди 500-ї річниці битви під Оршею.</i><br />
<i><br />
</i> <i>4. Стан нормативно-правової бази у вищезазначеній сфері правового регулювання</i><br />
<i>Реалізація положень Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 500-ї річниці битви під Оршею» після її прийняття не потребуватиме внесення змін до чинного законодавства України.</i><br />
<i><br />
</i> <i>5. Фінансово-економічне обґрунтування</i><br />
<i>Реалізація Постанови потребує виділення коштів у розмірі, який буде запропоновано оргкомітетом з відзначення на державному рівні 500-річчя битви під Оршею і передбачено у державному та місцевих бюджетах.</i><br />
<i><br />
</i> <i>6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків ухвалення проекту Постанови</i><br />
<i><br />
</i> <i>Ухвалення цієї Постанови уможливить проведення на належному організаційному рівні відзначення 500-ї річниці битви під Оршею, сприятиме збереженню історичної правди, пам’яті про славне минуле та велич українського народу, патріотичному вихованню громадян України, позитивному образові України та українців світі, а також сприятиме євроінтеграційному курсу України.</i><br />
<br />
<i>Народні депутати України: </i><i>О.І. Панькевич </i><i>(посвідчення № 207), </i><i>О.І. Осуховськиий </i><i>(посвідчення № 375)</i><br />
<br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><br />
<span style="font-size: 13px;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>битва под Оршей 1514 г.</b>, Оршская битва ВКЛ, князь Костянтин Острожский.</span><br />
<span style="font-size: 13px;">:: To get more information in English please ask or google for – <b>Battle of Orsha 1514</b>, Lithuanian - Muscovitie war, Kostyantyn Ostrozky </span><br />
<span style="font-size: 13px;">:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Oršos mūšis</b>, Lietuvos didysis etmonas Konstantinas Ostrogiškis.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>Бітва пад Оршай 1514</b>, Вайна Маскоўскай дзяржавы з Вялікім княствам Літоўскім, Канстанцін Іванавіч Астрожскі.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>Bitwa pod Orszą 1514</b>, wojna litewsko-moskiewska, hetman wielki litewski Konstanty Ostrogski.</span>Unknownnoreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-17072285842618130232022-04-16T11:45:00.000+03:002022-10-27T10:42:36.918+03:00КАРТА ЛУЦЬКА з вулицями: велика онлайн мапа м. Луцьк<b>Місто Луцьк Волинської обл. - детальна карта</b><br />
<br />
<a href="/2010/04/karta-lucka-mapa-mista-luck.html"> <img align="left" alt="foto: karta lucka goroda" border="0" height="180px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj1JEWgO4v0C3qPfFrN3YzV6kdRq4H6TYNDFf_Q8V_u7lyWSZMRyPUu4hdlaasqHnqtaNx9UDjz4PDp6_-BKI4CfoBMFqmka5CJTIdyy2Ed6P6SBmkzcD5d6JAV_6O1Xt_Rm5siYWbwIs4/s1600/misto+luck+karta+lucka+plan+goroda.jpg" title="фото: Луцьк карта" vspace="5" weight="250px" /></a>Нове поповнення в Каталозі карт Західного Полісся: детальна карта Луцька з усіма вулицями, в т.ч. карта околиць і центру міста Луцьк. Повна <b>мапа Луцька</b> наявна на сьогодні в зручному онлайн форматі.<br />
<br />
Безкоштовно <b>скачати карту Луцька з вулицями</b> або фрагменти певної частини міста можна з сайту розробника...<br />
<a name='more'></a><br />
Детальна <b>онлайна карта Луцька з усіма вулицями</b> подає повний план міста. Для збільшення зображення на мапі м. Луцьк можна використати масштабне збільшення або зменшення.<br />
<br />
Для того щоб <b>безплатно скачать карту Луцька з вулицями</b>, достатньо натиснути на посилання, що подане нижче:<br />
<div style="text-align: center;"><br />
</div><div style="text-align: center;"><a href="http://map.meta.ua/ua/lutsk/#zoom=14&lat=50.74739&lon=25.33976&base=B00" rel="nofollow" target="_blank"><b>КАРТА ЛУЦЬКА</b></a></div><br />
<span style="font-size: 80%;"><br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>детальная карта города Луцка</b> со всеми улицами, план-схема центра Луцка, <b> где бесплатно скачать карту г. Луцк</b> Волынской области Украины. <br />
:: To get more information in English please ask or google for – download for free a detailed online <b>map of Lutsk</b> (Luck) city in Volynska oblast of Ukraine..<br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <i>Lucko nemokama žemėlapis, <b>miestas Luckas</b> Voliunės srityje Ukrainoje</i>.<br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b> дэталёвая карта горада Луцка </b> з усімі вуліцамі, план-схема цэнтра Луцку, <b> дзе бясплатна спампаваць карту г. Луцк </b> Валынскай вобласці Украіны.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b> szczegółowa mapa miasta Łuck </b>, centrum Łucka na Wołyniu na Ukrainie.</span><br />
<h3>Тема: онлайн карта Луцька з вулицями</h3>Unknownnoreply@blogger.com0Луцьк, Україна50.75 25.335833350.6956945 25.2191038 50.8043055 25.452562800000003tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-20829384040911996042022-03-12T17:48:00.001+02:002022-11-07T15:47:36.881+02:00Київ-СУМИ маршрутки (Kyiv-Sumy minibus, Киев-Сумы)<b>Розклад руху маршруток і автобусів з центрального залізничного вокзалу Києва до Cум</b>.<br />
<br />
<a href="/2010/08/jd-vokzal-marshrutki-kiev-sumi.html"> <img align="left" alt="foto: jd vokzal kiev central" border="0" height="180px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8BMj41qQDdFnbGQffC6iHC-ZCFGc7OlOTZIFB7nlTmK9qCaEaUVUB2dxkMmH0qmC44ROxwurkJUfgtnKCa3-zAQosBxh0bSExzVQH5KjNOE-T0xhkFFnO7mUoEPmJXB25iWBqoPSGU-U2/s1600/jd-vokzal-kiev-foto-marshrutki.jpg" title="фото: залізничний вокзал київ" vspace="5" weight="250px" /></a>Найшвидше сполучення поміж Києвом і містом Суми здійснюють регулярні <b>маршрутки Київ-Суми та Суми-Київ</b>, що відправляються з центрального залізничного вокзалу столиці. <br />
Місце, де паркуються автобуси з Києва на Суми, знаходиться на автостанції "Київ" - біля залізничного вокзалу Києва внизу за рестораном швидкого харчування МакДональдс). <br />
<b>Розклад руху маршруток</b> <a href="/2010/08/jd-vokzal-marshrutki-kiev-sumi.html">Київ-Суми</a> та <a href="/2010/08/jd-vokzal-marshrutki-kiev-sumi.html">Суми-Київ</a>...<br />
<a name='more'></a><p><br />
Коли ходять маршрутки з Києва на Суми?<br />
<br />
<b>Час відправлення маршруток Київ - Суми</b>: щогодини з 5.00 до 23.00.<br />
<br />
Час руху автобусів з Сум на Київ: щогодини з 01.00 до 23.00.<br />
<br />
<b>Ціна квитків на маршрутку Київ-Суми</b> та Суми-Київ: від 70 гривень.<br />
<br />
Довідка та замовлення місць на автобус маршруту Київ-Суми та Суми-Київ: 380 50 4070 009. <br /></p><p><b>УВАГА: з початку воєнного стану сталий графік руху мікроавтобусів з Києва на Суми відсутній. Довідки про час відправлення маршруток - лише у диспетчера.
</b><br />
<img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHnkWOh7Nk8S0mZDAB_triGKxJGHKaUf6Fw-IRKT_rA8RUrulGHGekQvSJxTcs50QZbJXwpUZ_2oDrToZSnCgNQQ0OxMR6p-EZ-FksuemahpZS7BFN7IJLbSVqT7ohPcPzH-kNl5zCHx8/s1600/bullet_zirki.png" /><br />
<br />
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>маршрутки Киев-Сумы</b> и <b>Сумы-Киев</b>, отправление с центрального ж/д вокзала, когда идет <b>автобус до Сум</b>.<br />
:: To get more information in English please ask or google for – <b>minibuses from Kyiv to Sumy</b>.<br />
<br />
</p><h3>Тема: маршрутки, автобуси з вокзалу Київ - Суми</h3>ІЦ Полісся :: IC Polissyahttp://www.blogger.com/profile/15920704117274073350noreply@blogger.com31Суми, Сумська область, Україна50.8944056 34.810599250.7861296 34.5771397 51.002681599999995 35.0440587tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-5715680131245289682022-02-25T21:54:00.007+02:002022-02-26T00:01:54.093+02:00Полісся як і вся Україна в ці години борониться й вбиває кацапів!<h2 style="text-align: left;"><b> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjt9HZ5gOTA4v-tVq4yf1riYnJxixwQ3ZzTjdrED_gQEBUC69ZNzZTNP3JOjFAb9QkjXLv-2by5eOxruVswX8dNDDVifismlIpMA6wN78Ux8_2lLMvAbB4iFI13XBolgBMu5koBOT1kLQ0SR4kjAVMt6pqZMSOS979muaaB-Tzuh9ETTyISuLA-ZoxI=s595" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="309" data-original-width="595" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjt9HZ5gOTA4v-tVq4yf1riYnJxixwQ3ZzTjdrED_gQEBUC69ZNzZTNP3JOjFAb9QkjXLv-2by5eOxruVswX8dNDDVifismlIpMA6wN78Ux8_2lLMvAbB4iFI13XBolgBMu5koBOT1kLQ0SR4kjAVMt6pqZMSOS979muaaB-Tzuh9ETTyISuLA-ZoxI=s16000" /></a></div><br /></b></h2><h2 style="text-align: left;"><b>Полісся як і вся Україна воює, борониться й вбиває кацапів. Київщина, Чернігівщина, Сумщина й Житомирщина - горять ординці, всюди горять. Героям слава й смерть кожному окупантові! Москві кінець.</b></h2><b></b>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-56851063973374138082022-02-22T16:04:00.000+02:002023-02-22T16:05:36.478+02:00What are Litvins and where did they live?Litvins (lytvyns) and modern Poleshuks or Polesians, Lithuanians, Belarusians, and Ukrainians.
<a name='more'></a><h3 style="text-align: left;">
What are Litvins and where did they live?</h3><div class="flex flex-grow flex-col gap-3"><div class="min-h-[20px] flex flex-col items-start gap-4 whitespace-pre-wrap"><div class="markdown prose w-full break-words dark:prose-invert light"><p>The term "Litvins" historically referred to the Lithuanian-Baltic people among both western and eastern Slavs, imbuing the term with ethnic meaning. However, since 1345, after the inclusion and long stay of Polissya within the Grand Duchy of Lithuania (GDL), which later became the Polish-Lithuanian Commonwealth, this term also spread to the Polissyan Slavs who lived in these lands, acquiring the meaning of "citizenship" or subjection to the Lithuanian and later the Polish-Lithuanian state.</p><p><b>To put it simply, a Slav from Ovruch under the GDL:</b></p><ol><li>When at home, he usually referred to himself as a "Rusyn," feeling his belonging to the Russian people.</li><li>When he traveled to Bratslav in Podillia, which was also part of the GDL, he was called a "Polishchuk" or "Polishchuk," meaning a Rusyn from Polissya.</li><li>When he traveled to Tver, which was not part of the GDL, he called himself a "Litvin," meaning that he was a Rusyn from the Grand Duchy of Lithuania.</li><li>When he arrived in the Lithuanian capital of Vilnius, he could be called "Rusinas," meaning a Rusyn.</li></ol><h3 style="text-align: left;">Litvins in Ukraine </h3><p>Thus, during the Middle Ages, the names "Polishchuk" (informally among neighbors) and "Litvin" (among other Slavs who did not live in the GDL or far from Lithuania) or "Litvak" (Jew from the GDL) were affixed to the Slavs who lived in Polissya, which was part of the GDL at that time. This is why there are so many Ukrainian surnames such as Litvin, Litvynenko, Litvinchuk, Litovchenko, etc. - they began to be used not only for Baltic Lithuanians but also for Slavic inhabitants or immigrants from the GDL.</p><p>At the same time, the initial identification with the Lithuanian settlers in Polissya was also preserved for quite some time, especially in Chernihiv and Sivershchyna (more details can be found in the research of Professor K. Tyshchenko). Some Litvins from Polissya, who were descendants of ancient Baltic immigrants and lived in isolated areas, retained knowledge of the Lithuanian language until the 19th-20th centuries.</p><p>However, after the dissolution of the Grand Duchy of Lithuania, the term "Litvin" gradually disappears, transforming first into "Lithuanian Ruthenian" and later into "Belarusian".</p><p>In particular, in a publication from 1863, when Polissya was part of the Russian Empire, in the "Vestnik Yugo-Zapadnoy i Zapadnoy Rossii" edition, the problem of confusion of terms is characterized as follows: "Belarus is usually only referred to the Mogilev and Vitebsk provinces, and the rest is called Lithuania, ... in the Minsk province, Vilnius, and Grodno - the common people - Belarusians. Therefore, the word Lithuania should be given not to the entire Western region [of the Russian Empire], but only to the area where there is actually a solid mass of Lithuanian population" [page 76].</p><h3 style="text-align: left;">"Litvins" and "Lithuanians"</h3><p>Since the 1870s, the terms "Litvin" and "Lithuanian" with respect to Slavs (Belarusians and Ukrainians) have disappeared from official documents, statistics, and the like (see Professor P. Tereshkovich's study "Ethnic History of Belarus in the 19th and early 20th centuries").</p><p>As for Ukrainian lands, according to the "Parish Registers," in the mid-19th century, 40,233 Belarusians and 49,269 Lithuanians lived in the Volyn and Kyiv gubernias (all of Western and Central Polissya plus part of the Dnipro region), which respectively constituted 1.27% and 1.56% of the region's population (Lebedkin MO "On the tribal composition of the population of the Western region of the Russian Empire," St. Petersburg, 1861, pages 154-158).</p><p>At the beginning of the 20th century, the Russian language dictionary by Dal only records the term "Litvin" as outdated with respect to Lithuanians (with a quote from Pushkin's "Three sons of Budrys, like him, three Litvins"), while the Ukrainian language dictionary by Hrinchenko from 1909 gives two meanings of the word "Litvin" - 1) Lithuanian. 2) Belarusian.</p><p>Therefore, in a way, this ethnonym can be considered as an intermediate between self-names "Rusyn," "Rus," and "Belarusian"/"Ukrainian." This is particularly true for the Polissian Belarusians who played a more significant role in the life of the Grand Duchy of Lithuania and used this name much longer than the Ukrainians. In contrast, the definition of "Litvak" as a Jew from Lithuania was practically preserved until the end of the 20th century.</p><p>Today, the term "Litvin" in Ukrainian and Russian literary language is a historical ethnonym to refer to a Baltic-Lithuanian and/or a Ruthenian-Slavic subject of the Grand Duchy of Lithuania, but in border dialects, it is still sometimes used to refer to all Lithuanians and Belarusians.</p><p>In addition, some Ukrainian researchers (e.g. V. Gorlenko) identify the "Litvins" as a separate ethnographic group of Sivershchyna. In modern-day Belarus, alongside numerous pseudo-historical concepts such as the revival of the Yatviags, "Polish language," etc., the concept of "Litvinism" or "Adradzhenne" is spreading, which proclaims a separate "Litvinian nation," asserting that "Litvins" or "Litsviny" are not only an ancient name for the inhabitants of the western lands of the former Rus - modern-day Belarusians, but also that the princes of the Grand Duchy of Lithuania (GDL) - Algirdas (Olgerd), Kęstutis (Keystut), Vytautas (Vitovt), and others - were supposedly not Lithuanians but Slavs, Belarusian Litvins. This apparent contradiction regarding the non-Slavic sound of their names is explained either by the fact that the "real" Lithuania is not located on the territory of the Republic of Lithuania but is a modified form of the name of the Lutych tribe, "Lutva," or that the ancient Litvins are Slavicized Balts, and so on.</p><p>Therefore, in some Belarusian-language sources, especially in its alternative version known as "Tarashkevitsa," as well as in some Russian-language sources, one can find the terms "Litvin" and "Litvinskii" used to refer to the Belarusians of the western regions or to Belarusians in general and something Belarusian as a whole - from ancient times to the present. In this case, the Crimean Tatar word "Litvaniya" is often used to refer to Belarus itself.</p><p>In Polish literary language, the ancient name "litwiny" has been preserved to this day to denote both the ethnic Lithuanians themselves and the Litvins - the subjects of the former GDL, in the historical sense.</p><p>The Lithuanians themselves call themselves "lietuviai," and the eastern Slavs of the former GDL - "rusinai" (Rusyns), "rusai" (Rusyns, Russians), or "gudai" (only Belarusians), "litvakai" (only Jews), and rarely "litvinai" (Litvins).</p><p><i>© Igor Svirin, specially for IC Polissya</i></p></div></div></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-47754454729685340122022-01-10T12:08:00.000+02:002022-02-01T11:30:44.350+02:00ПОТІЇВКА (Potiivka) село: Іпатій Потій, історія Потіївки<b>Потіївка - історія села Радомишльського району</b><br />
<br />
<a href="http://www.polissya.eu/2011/02/potiivka-istoriya-ipatiy-potiy-sela.html"> <img align="left" alt="foto: ipatiy potiy" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJ_Q0mBC6Iy7kbwKU4iHdzx3O5KQmd3bD1h9MOK35EtlRM6OkR7IeCYqrGH62GC9C37EVvmGS1QGIKMzlKhTlPMDATgarRGnA5fWeMv3lTFbMAjPSzUrpiGtcgVa995hoL2J0WMw8zTVbs/s320/ipatiy-potiy-mitropolit.png" title="фото: митрополит Іпатій Потій " vspace="5" weight="230px" /></a> Колишня Вереміївка й київський митрополичий маєток, заснований близько 1584 року й названий на честь легендарного поліського богослова, <b>митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Греко-католицької церкви Іпатія Потія</b>. <br />
<br />
Історія Потіївщини 16-19 ст. від професора Леоніда Тимошенка охоплює також села Облітки, Моделів, <a href="http://www.polissya.eu/2011/04/gorbuliv-marusya-otamansha-sokolovska.html">Горбулів</a>, Свидя, <a href="http://www.polissya.eu/2011/02/potiivka-istoriya-ipatiy-potiy-sela.html">Видибор...</a><br />
<a name='more'></a><br />
<b>Іпатій Потій</b> (1541-1613), за походженням шляхтич з роду руських князів Рюриковичів і литовських князів Гедиміновичів (див. <a href="http://www.polissya.eu/2009/09/hto-taki-litvini-licvini-polischuki.html">литвини</a>), випускник Яггелонського університету, що перебував при дворі славетного поліського князя Миколая Радзивілла Чорного [<a href="http://www.polissya.eu/2010/07/radzivill-mikolay-mikalojus-radvila.html" target="new">Mikalojus Radvila Juodasis, Mikołaj Radziwiłł Czarny</a>], один із засновників Греко-католицької Церкви, з 1599 р. очільник уніатів - <b>митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.</b><br />
<br />
<b>Історія Потіївки</b> подається за книгою "Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVIІ-ХХ ст." професора Леоніда Тимошенка, одного з найавторитетніших сучасних фахівців з краєзнавства Центрального <a href="http://www.polissya.eu/">Полісся</a>.<br />
<b><br />
УВІЧНЕННЯ ПАМ'ЯТІ ПРО ІПАТІЯ ПОТІЯ В ПОЛІСЬКІЙ ТОПОНІМІЦІ</b><br />
(<i>походження назви села Потіївка</i>)<br />
<br />
Ім'я Іпатія Потія (1541 - 1613) нерозривно пов'язане з історією греко-католицької (уніатської) церкви. Цій визначній постаті українського релігійного та культурно-національного руху кінця 14 - початку 16 ст. присвячена чимала література. Писали про нього практично всі <b>історики української церкви</b> зазначеного періоду.<br />
<br />
Ось як, наприклад, характеризував Іпатія Потія, апостола унії, найвидатніший український історик М. Грушевський. В його оцінці <b>Іпатій Потій - організатор і політичний борець</b>, одинока літературна сила уніатів, полеміст, проповідник, <b>історик унії</b>, рятівник її від занепаду. Незважаючи на могутню підтримку папської курії, королівської влади, католицького клиру й польської аристократії, тільки завдяки великій енергії та здібностям І. Потія, його повній безоглядності і неперебірчивості в способах боротьби, Берестейська унія не залишилася в умовах загальної ворожнечі православного громадянства такою ж безуспішною справою, як унія Флорентійська (1). Дослідник цілком справедливо вважав І. Потія головним промоутером унійної програми та заходів руської ієрархії. Він їде до Риму для переведення унії, енергійно збирає прихильників і цілком природно, по смерті митрополита М. Рагози, <b>очолює уніатську церкву</b>. Іпатій Потій безоглядно поборював православну опозицію, закривав церковні маєтки, добивався від польського уряду всіляких заходів до репресій, чим викликав завзяту ненависть серед православних. Відповідав православним тим же, був до самої смерті невгамовним, непримиренним, безоглядним і прославлений за те уніатами як аскет і праведник (2).<br />
<br />
Пригадуються спеціальні праці про І. Потія О. Левицького, І. Савицького, К. Студинського, В. Щурата, Н. Трипільського та Й. Круковського, написані ще наприкінці минулого століття, а також деякі узагальнюючі публікації останнього часу. Перегляд цієї літератури призводить до невтішного в цілому висновку: ми <b>не маємо до цього часу ані повної біографії Іпатія Потія</b>, ані докладного аналізу його багатої літературної спадщини, ані дослідження його плідної, часом суперечливої, діяльності на ниві поступу уніатської церкви.<br />
<br />
До того ж <b>оцінка постаті Іпатія Потія часто залежала від конфесійних симпатій</b> того чи іншого автора. Дослідників і тепер стримує малодоступність джерельних матеріалів та їх розкиданість по книгозбірнях та архівосховищах різних країн. Не все опубліковано з його літературної спадщини та епістолярію, дещо втрачено. Багато ще належить знайти.<br />
<br />
Працюючи над історіографічною спадщиною 19 - початку 20т., нам удалось натрапити на здогад щодо <b>походження назви одного з найбільших сіл Київського Полісся - Потіївки</b> - від прізвища І. Потія.<br />
<br />
Село Потіївка, розташоване тепер на території Радомишльського району Житомирської області (до 1959 р. було районним центром), належало в минулому до Радомишльського повіту Київської губернії (відстань до Києва - 120 км). Здавалося, що цей регіон, який вважався суто православним, не повинен мати нічого спільного з історією уніатської церкви, тим більше з одним з її митрополитів початку 17 ст., коли (якщо вірити "<b>Історії міст і сіл України</b>"), ще й село не було засноване (3). До того ж Іпатій Потій народився на Берестейщині, а помер у Володимирі (Волинському). Проте пошуки автора, який зацікавився проблемою ще й тому, що село Потіївка є його батьківщиною, переконали в іншому. Першим відкриттям було те, що <b>місто Радомишль було в 18 ст. резиденцією уніатських митрополитів</b>.<br />
<br />
За деякими свідченнями, уніатські митрополити перебували тут уже після Андрусівського перемир'я 1667 р. (4)<br />
<br />
З 1746 по 1795 рр. в місті резидувала <b>консисторія уніатської церкви</b>, діяла <b>Василіянська духовна семинарія</b>. Тут помер уніатський митрополит <b>Лев Шептицький</b> (І778-І779). Ще й в 20-х рр. 20 ст., через сто років після ліквідації унії, в центрі міста зберігались руїни мурованого митрополичого собору, закладеного 1780 р. і недобудованого в зв'язку зі <b>знищенням царизмом уніатської церкви на Правобережжі</b> (5).<br />
<br />
Як установив дослідник історії церкви на Правобережжі О. П. Крижанівський, <b>1705 р. м. Радомишль та дев'ятнадцять навколишніх сіл належали уніатській митрополії</b> (6). 1774 р. на Волині та Київському Поліссі уніатському митрополитові належало 1740 дворів; у Радомишльському ключі, до якого входила і <b>Потіївка</b>, було 528 митрополичих дворів.<br />
<br />
Загалом <b>на Київщині в 80-х рр. 18 ст. діяло 29 уніатських деканатів</b>. Тут зосереджувались основні земельні володіння уніатської митрополії (7). Отже, приналежність краю (правобережної частини Київського Полісся) до сфери поширення уніатської церкви в 17-18 ст. не викликає сумніву.<br />
<br />
Гадку про те, що <b>ойконім Потіївка</b> утворений від антропоніма - прізвища Іпатія Потія, висловив ще в минулому столітті <b>краєзнавець Київщини Лаврентій Похилевич</b> (8), який також стверджував, що село спочатку називалось <b>Ложниці</b>, а потім вже було переіменоване "за прізвищем єпископа Іпатія Потія" (9). Версія Л.Похилевича повторена в польському "Словнику географічному" (10).<br />
<br />
Двоелементний топонімічний формант -ів-ка, конструктивні складові якого в сполученні з антропонімною основою, утворюють <b>дериват із значенням посесивності</b> (приналежності), дозволяє підтриматн попередню версію, тим більше що в досліджуваний період (16 - 17 ст.) формант -ів-ка як носій значення посесивності набув великої продуктивності та поширеності (11).<br />
<br />
Залишається лише безаперечно довести, що в основу назви села покладене <b>ім'я саме митрополита Іпатія Потія</b>, а це змушує нас розглянути насамперед проблему початків Потіївки.<br />
<br />
Як стверджують старожили Потіївки, спочатку село існувало на північний захід від сучасного, біля витоків <b>річки Шлямарка</b> (колись Осічка), в урочищі Веремійки і називалось <b>Вереміївка</b>. У документах 17-18 ст. цей топонім часто згадується паралельно з Потіївкою.<br />
<br />
Так, наприклад, у списку населених пунктів 17-18 ст., наведеного в "Описі документів Архіву західноруських уніатських митрополитів", згадані села, які належали до Радомишльського ключа уніатської митрополії, ототожнюються: "<b>Поцеевка (Потеевка) или Веремейка</b>" (12). Очевидно, Потіївка і Вереміївка існували в 17-18 ст. недалеко одне від одного (десь на відстані 1-3 км), пізніше вони злились в одне село.<br />
<br />
Старожили про це переказують так: оскільки церква в Вереміївці була розташована на болотистому місці і опустилась під землю, селяни залишили цю місцевість і переселились в Потіївку. На мапах XIX ст. Вереміївка вже не значиться. Напевно, історія із загадковим зникненням церкви є красивою легендою, яку не раз доводилось чути авторові в дитинстві, тільки в зв'язку з іншою місцевістю рідного краю.<br />
<br />
Л. Похилевич стверджує, що <b>село Потіївка</b> вже існувало на початку 17 ст., однак його припущення про перейменування містечка Ложниці на Потіївку <b>не знаходить підтвердження</b>. Процитуємо документ, на який посилається Л. Похилевич і який нам пощастило відшукати в збірці джерел, виданій 1873 р.: "<i>Там же от Потеевки, митрополичьего именія, в прошлом году господин Василій Тыша отнял земли над рекой Осечьею более чем на милю в поперек и на три мили вдоль, и на этой земле над речкою Завиною гг.Ельцы в Оробевичах... на половину местечко (напівмістечко - Л.Т.) Ложнице основали, к тому же господин Филипп Елец награбил рогатого скота 400 голов, в Оробевичах скот и пропал</i>" (13).<br />
<br />
Документ, датований 1616 р., зазначений в люстраційних книгах Київського воєводства під 1617 р. Отже, йдеться про подію, яка відбулась 1615 р. Зміст документа засвідчує, що <b>містечко Ложниці було засноване недалеко від Потіївки</b>, яка вже в цей час існувала. Локалізувати містечко Ложниці поки що не вдалося, тим більше, що в польськомовному оригіналі документа воно значиться, як <b>Lomoice</b>.<br />
<br />
У згаданому "Описі документів Архіву західноруських уніатських митрополитів" нам удалося відшукати документ з найдавнішою (поки що) згадкою Потіївки. 7 вересня <b>1614 р.</b> намісник уніатського митрополита Й. Рутського В. Садковський вніс позовну скаргу до Київського міського суду на Василя Тишу-Биковського про захоплення ним митрополичого села Потіївки.<br />
<br />
У тексті документа вміщено важливе для нас свідчення: "<b>Потіївка</b> вже 30 років як була заселена і завжди належала митрополиту" (14). Отже, <b>село було засноване як митрополичий маєток 1584 р., за 12 років до Берестейської унії, і належало спочатку православним митрополитам, а з прийняттям М. Рагозою унії стало уніатським</b>. Якщо врахувати, що Іпатій Потій, другий уніатський митрополит, помер 1613 р., то цілком вірогідним виглядає найменування одного з найбільших митрополичих маєтків його іменем, що знайшло відображення в документі під 1614 р.<br />
<br />
Декілька документів першої половини 17 ст. уміщують інформацію про те, що села Потіївка та Вереміївка, як і деякі навколишні (<b>Облітки, Заньки, Буки</b>), належали до маєтків Києво-Печерського монастиря (15).<br />
<br />
Потіївка, разом з іншими населеними пунктами, могла бути в числі тих 50-ти сіл, які згадуються в описі монастирських маєтків під 1593 р. разом з містом Радомишлем (16). Відомо, що митрополит М. Рагоза після прийняття унії намагався заволодіти монастирем, користуючись наданими з цього приводу привілеями короля Жигимонта ІІІ . Однак власне <b>Києво-Печерський монастир з архимандритом Н. Туром на чолі тоді не підкорився уніатській митрополії</b>.<br />
<br />
Як уважає митрополит Євгеній (Болховітінов), М. Рагозі вдалося заволодіти найкращими монастирськими волостями та угіддями (17), в тому числі й землями Радомишльщини, багатими на ліс та інші природні ресурси. Після проголошення унії Київська митрополія перейшла, отже, під юрисдикцію уніатського митрополита. Проте Київ не став, як відомо, його резиденцією.<br />
<br />
Через спротив та <b>антиуніатські настрої козацтва</b> уніатські митрополити взагалі боялись з'являтися в Києві. Не був винятком у цьому плані й <b>Іпатій Потій</b>, який (згідно з відомими на сьогодні свідченнями) лише один раз побував у Києві. Поїздка стала можливою тільки після смерті князя К.Острозького і відбулася 1603 р. У Києві І. Потію вдалося домогтися кафедри Києво-Софіївського собору (18). Можливо, що по дорозі до Києва чи на зворотньому шляху він відвідав свій маєток у Потіївці.<br />
<br />
Про приналежність Потіївки та Вереміївки до митрополичих маєтків свідчить ціла низка джерел 17-18ст. 1617 р. у маєток Київської митрополії село Потіївку втікали селяни - піддані Я. Корчевського з села Корчеве (Бежеве) (19).<br />
<br />
1625 р. уніатський митрополит Й. Рутський видав хорунжому Федору Єльцю та судді Луці Вітковському доручення на ведення справи про наїзд Андрія Соколовського на митрополиче село Потіївку (20). Під 1633 р. документи знову фіксують утечу селян до маєтку Київської митрополії Потіївки, на цей раз - підданих Миколая Прежовського з с. Городище (21).<br />
<br />
1638 р., після смерті Й. Рутського, <b>київський православний митрополит Петро Могила</b> повернув село православній митрополії (22).<br />
<br />
1639 р. виник спір за межі між с. <b>Моделів</b>, яке належало Федору Тиші-Биковському, і митрополичими селами Потіївкою, Вереміївкою та <b>Облітки</b>. Піддані митрополита в кількості 1500 осіб зі зброєю напали на Моделів і пограбували селян (23).<br />
<br />
1646 р. монастирські селяни Києво-Печерського та Софіївського монастирів радомишльської округи (у тому числі й Потіївки) були пограбовані коронним стражником Самійлом Лащем (24).<br />
<br />
1648 р. <b>мешканці села Потіївка брали участь у селянських повстаннях краю</b>, викликаних початком Хмельниччини (<b>на Поліссі діяли в ту пору козацькі загони Гладкого та Голоти</b>, послані Б. Хмельницьким) (25) .<br />
<br />
Під 1651 р. с. Вереміївка згадується як маєток Київського Микільського монастиря (26). Очевидно, в роки Визвольної війни село залишалося православним, а після Андрусівського перемир'я (1667 р.) край знову потрапив під польське панування. Наприкінці 17 ст. (1692 р.) львівський єпископ Й. Шумлянський, який вів у цей час боротьбу за перехід Галичини на унію, вигнав з Вереміївки дворянина Юрія Олекшича, що заволодів селом на підставі королівського привілею (27).<br />
<br />
Вірогідно, <b>повернення Потіївки уніатській церкві відбулося наприкінці 17</b> ст., коли польський король секвестрував спочатку правобережні маєтки Києво-Печерського монастиря і передав їх львівському єпископові Й. Шумлянському. Після переходу Й. Шумлянського на унію його обширні маєтки з колишніх володінь Київської митрополії та Києво-Печерського монастиря стали власністю уніатської митрополії (28).<br />
<br />
Церква у Вереміївці була переведена на унії аж 1742 р. (29)<br />
<br />
1705 р. Й. Шумлянський віддав Вереміївку в трирічну оренду подільському чашникові Самійлові Шумлянському (30).<br />
<br />
1714 р. <b>уніатський митрополит Лев Кішка</b> укладає контракт з київським хорунжим Казимиром Стецьким на трирічну оренду "Потіївки, інакше Вереміївки" з навколишніми селами, які належать Київській митрополії і Києво-Печерській архимандрії (31). У серпні 1717 р. контракт поновлено ще на три роки (32).<br />
<br />
1722 р. власники с. Моделів знову порушували кордони Потіївки (33), 1726 р. інцидент повторився (34).<br />
<br />
Під 1729 р. <b>Потіївка</b> згадується як володіння адміністратора Київської уніатської митрополії єпископа Атанасія Шептицького (35).<br />
<br />
1747 р. управляючий Київською митрополією Флоріан Гребницький вступає у володіння маєтками, в тому числі й Потіївкою (36).<br />
<br />
1749 р. розглядалася справа про незаконне надання шляхетського титулу 120-ти селянам митрополичого села Потіївки (37). З 70-х рр. 18 ст. зберігся опис "майданного сараю", тобто поташні (дрібного промислового закладу з виробництва поташу - [карбонат натрія для скла]) з митрополичих володінь села Потіївки (38).<br />
<br />
Під 1795 р. згадується "митрополитанська Буда Потіївська" (39).<br />
<br />
<b>1795 р. після поділів Польщі та підпорядкування Правобережжя Росії </b>уніатська консисторія в Радомишлі була ліквідована. Проте <b>уніатські церкви проіснували в краю до 1839 р</b>., чому сприяв впливовий <b>декан Радомишля Гавриїл Сенькович</b>, перед тим член уніатської консисторії (40).<br />
<br />
Зберігся <b>опис Потіївської церкви з 1784 р.</b>, який засвідчує, що це була <b>церква Покрови Пресвятої Богородиці</b>, дерев'яна, з дзвіницею. Уже наприкінці 18 ст. було відомо, що вона дуже давня, проте час її побудови невідомий (41).<br />
<br />
Дослідник українських церков Київщини В. Щербаківський датував її зведення 18 ст., але точної дати не знав і він (42). Простояла ця церква до 1891 р., коли поруч неї збудували нову (43). Стару церкву, за свідченнями старожилів, розібрали і перевезли до сусіднього села <b>Нова Буда</b>, що належало до потіївського приходу.<br />
<br />
Згаданий нами <b>В. Щербаківський 1901 р. провів експедицію в Радомишльський повіт</b> для огляду та опису церков. Як і в інших районах Київщини, він застав там старі дерев'яні церкви, збудовані ще в 18 ст. Усі вони сули трибанні й мали надзвичайно гарні <b>різьблені іконостаси</b>.<br />
<br />
Дослідник знаходив у них <b>старі церковні книги</b> (Минеї, Псалтирі, Апостоли) із помітками на маргінесах <b>українською мовою</b>. У кожній церкві зберігались гарно упорядковані візити (польською мовою). Церкви мали багато старих килимів та вишиваних підризників. По всій Київщині, як уважає В. Щербаківський, <b>церкви були уніатського типу</b>, для яких був характерним насамперед високий мистецький рівень виконання різьблених іконостасів та образів.<br />
<br />
Траплялися навіть (як, наприклад, у сусідньому місті <b>Малин) скульптурні дерев'яні іконостаси</b>, в яких замість ікон ставилися дерев'яні фігури Ісуса Христа, Божої Матері, Святого Миколая та ін. Все це було виконано майстрами, які належали до малярських та різьбярських шкіл Правобережжя 17-18 ст. (44) Усе це було знищене, очевидно, в XIX - XX ст.<br />
<br />
М. Грушевський писав, що на українських землях, які наприкінці 18 ст. відійшли до складу Росії, царизм знищив унію і на місце старих традицій української церкви ввів нові, цілковито чужі їм "обрусительні" форми.<br />
<br />
<b>"Відновлена" православна церква перетворилась в знаряддя обрусіння та русифікації</b>. Казенна великоруська школа, церква і державність становили в ту пору більшу загрозу для українського життя, ніж навіть польська культура. У результаті <i>правобережні українські землі, що перейшли під владу Росії, надовго залишились відсталішими і забитішими, ніж будь-які інші українські області</i> (45).<br />
<br />
Отже, не підлягає сумніву, <b>що з кінця 16 ст. до 30-х рр. 19 ст. (з перервою близько півстоліття) церква поліського села Потіївка, як і навколишніх сіл, була уніатською, а село належало до маєтків уніатських митрополитів.</b><br />
<br />
Повертаючись до версії про походження назви села від прізвища Іпатія Потія, звертаємо увагу на те, що сучасна <b>назва села вимовляється з наголосом на другому складі: Потіївка</b>. Цікаво, що дехто з сучасних істориків церкви (як, наприклад, С. Сеник) подібно наголошує і прізвище митрополита: Потій, що, на думку академіка Я. Ісаєвича, відповідає власне українській традиції наголошування аналогічних прізвищ: Стеблій, Смолій, Палій і т.д. Варіант вимови прізвища з наголосом на першому складі (Потій) є результатом аналогії наголошування до польської акцентуаційної традиції (46). Звідси власне Пот<u>і</u>ївка, а не П<u>о</u>тіївка.<br />
<br />
<b>Михайло Грушевський</b> подає цікавий матеріал про те, як сформувалося прізвище Потій. Дід Іпатія (в миру Адама) писався Патей Тишкович, батько – Лев Патиєвич (Потеєвич), внук (тобто, митрополит) - Потей, (в польській формі - Pociej), що в українському мовленнєвому середовищі трансформувалось у Потій (47). До речі, в полемічному творі невідомого православного автора про Берестейський собор Іпатій Потій названий як "Потійко" (48).<br />
<br />
Цікаво, що неподалік Потіївки знаходиться <b>село Гута Потіївська</b>. Ще два сусідніх села - Стара Буда та Нова Буда - в ХІХ ст. також були Потіївськими (на карті Київської губернії, опублікованій в книзі І. Фундуклея, зазначено: "<b>Ст. Буда Потеевка</b>" та "<b>Нова Буда Потеевская</b>" (49). Проте необхідно зауважити, що це локативні назви, утворені за допомогою топоніма Потіївка, а не антропоніма Потій.<br />
<br />
До речі, на Київщині було ще два села з такою ж назвою. Це насамперед <b>село Потіївка колишнього Васильківського повіту</b> (тепер Білоцерківський район), яке існує і тепер. Село в минулому мало також церкву Покрови. 1798 р. у дворі якогось дворянина Рокашевського була збудована уніатська каплиця, що проіснувала до 1839 р. (50) Однак село знаходиться на березі струмків Насташка та <b>Поті</b>, від яких, можливо, походять назви сусіднього села Насташки та Потіївки. Хоча творення топонімів від гідронімів є найбільш продуктивним, незрозумілим залишається, проте, походження [j] в останній назві: Поті + j[?] + івка.<br />
<br />
Існувала колись <b>ще одна Потіївка</b> - поблизу м. Фастова. У ХІХ ст. - це невеликий хутір у кількох верстах рід міста, в минулому велике <b>село Потіїв</b>, якого вже давно немає: місто поглинуло його. Якихось більш-менш вірогідних даних про цю Потіївку та про походження назви розшукати поки що не вдалося.<br />
<br />
Підводячи підсумки цієї невеликої розвідки, можна стверджувати, що <b>поліське село Потіївка було засноване незадовго до проголошення Берестейської унії</b> (І596). Якогось безпосереднього свідчення про те, що в основу його назви було покладено прізвище Іпатія Потія, ми не маємо. Проте низка дотичних документальних свідчень дозволяє твердити саме про посєсивність топоніма Потіївка. Наявність ще трьох локативних назв, утворених за допомогою топоніма Потіївка – Гута Потіївська, Нова Буда Потіївська та Стара Буда Потіївка, які виникли в 17-18 ст. і належали до потіївського приходу, - дозволяє говорити про увічнення пам'яті про Іпатія Потія в поліській топоніміці.<br />
<br />
<i>1929 р. газета "Радянська Волинь" опублікувала замітку "З темного минулого на ясне майбутнє", в котрій повідомлялося про рішення зборів мешканців Потіївки, які ухвалили перейменувати село і район на Червоноармійське</i>, щоб "порвати з ганебним минулим району". У 1919-1923 рр. тут діяли загони ("банди"), які боролися з Червоною армією, що "заплямувало" минуле району, "та й <b>сама назва Потіївка походить від патріярха Потія</b>".<br />
<br />
З метою підготовки акції перейменування села і району було дано запит в архіви, який підтвердив походження назви села. У Житомирському обласному архіві зберігається довідка київського історика Івана Шабатіна, яка засвідчує, що Потіївка була заснована наприкінці 16 ст. як маєток Київського митрополита й у період 1599-1613 рр. була названа іменем Іпатія Потія. Невідомо також, чому акція не вдалася і село не було перейменоване. Можливо, цьому спротивились патріоти села та району, зокрема <b>Осецькі</b>, нащадки яких досі проживають у Потіївці та навколишніх селах. Звідси видно також, що проголошений більшовиками курс мав на меті знищення історичної пам'яті потіївців, без якої, звісно, не буває майбутнього.<br />
______________________________________<br />
1 Грушевський М. Історія української літератури. - Т.5. - Кн.2. -К., 1927. - С.380.<br />
2 Там само. - С.383.<br />
3 Перша писемна згадка про Потіївку датована цим виданням 1651 р. Див.: Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. - К., 1973. - С.604.<br />
4 Новицкий Ив. Украинскій варіант песни "Про ягничку" // Киевская Старина. - 1885. - Кн.УШ. - С.745.<br />
5 Інститут рукопису Центральної наукової бібліотеки ім.В.І.Вернадського НАН України (далі - ІР ЦНБ ВР). - Ф.Х. - Спр.11721. - Зош.1. - С.32.<br />
6 Крижанівський О.П. Церква у соціально-економічному розвитку Правобережної України (18 - перша половина 19 ст.) - К., 1991. - С.31.<br />
7 Там само. - С.18, 3І, 32.<br />
8 Похилевич Л. Сказанія о населенных местностях Кіевской губерніи нли статистическіе, историческіе и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, з пределах губерній находящихся. - К., 1864. - С.118.<br />
9 Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. Статпстическія и историческія заметки о всех населенных местностях в этнх уездах и с подробными картами их. - К., 1887. - С.213.<br />
10 <b>Slownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych Kraj</b><b>ó</b><b>w slowiańskich</b>. – T.8. – Warszawa, 1887. – S.879.<br />
11 Історія української мови: Лексика і фразеологія. - К., 1983. - С.646.<br />
12 <b>Описаніе документов Архива западнорусских уніатских митрополитов</b>. 1701-1839. - Т.ІІ. - Спб., 1907. - С.1422.<br />
І3 Кневские епархиальные ведомости. - 1873. - № 12. - С.356-363; Материалы для исторіи Кіевской митрополіи (Из Кіев. Еп. Ведомостей за 1873 г.) - К., 1873. - С.23.<br />
14 Описаніе документов Архива западнорусских уніатских митрополитов. 1470-1700. - Т.1. - Спб., 1897. - С.152.<br />
15 Там само. - С.279.<br />
16 Архив Юго-Западной России (далі - АЮЗР). - Ч.1. - Т.1.- С.91-107.<br />
17 Евгеній, митр. /Болховитинов/. Описаніе Кіевопечерской Лавры. - К., 1826. - С.22.<br />
18 Макарий, митр. /Булгаков/. Исторія Русской Церкви. - Т.Х. - Изд. 2-е. - Спб., 1900. - С.336, 390-391; Голубев С. Материалы для исторіи западнорусской церкви. - Вып.1. - К.,1891.-С.55.<br />
19 Селянський рух на Україні. 1569-1647. Зб. док-в і мат-в. - К.. 1993. - С.І61, 444.<br />
20 Описаніе документов Архива... - Т.1. - С.195.<br />
21 Селянський рух на Україні. - С.461.<br />
22 ІР ЦНБ ВР. - Ф.1. - Спр.8210 (<b>Радомишльський повіт Київської губернії</b>). - Л. 614, 690.<br />
23 Там само. - Л.580.<br />
24 Описаніе документов Архива... - Т.1. - С.278-279; Т.П. - С.429, 431, 106.<br />
25 АЮЗР. - Ч.3. - Т.ІУ. - С.630-631; Легкий В.И. Крестьянство Украины в начальный период Освободительной войны 1648-1654 годов. - Л., 1959. - С.70.<br />
26 Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. - 2-е вид. - Львів, 1990. - С.172, 194.<br />
27 ІР ЦНБ ВР. - Ф.1. - Спр. 8210. - Арк.264-265.<br />
28 Крижанівський О.П. Указ. праця. - С.29.<br />
29 АЮЗР. - Ч.1. - Т.IV. - С.449.<br />
30 Там само. - С.248; Описаніе документов Архива... - Т.ІІ. – С.15.<br />
31 Описаніе документов Архива… - Т.ІІ. – С.35.<br />
32 Там само. - С.39-40.<br />
33 Там само. - С.50.<br />
34 Там само. - С.57.<br />
35 Там само. - С.63.<br />
36 Там само. - С.107.<br />
37 Там само. – С.126, 130.<br />
38 Крижанівський О.П. Указ. праця. – С.53.<br />
39 Описаніе документов Архива... - Т.ІІ. - С.522.<br />
40 Похилевич Л. Сказанія о населенных местностях Кіевской губер¬ніи... - С.187.<br />
41 Там само. - С.119.<br />
42 Щербаківський В. Церковна архітектура // Записки ЧСВВ. - Рим. 1958. - Сер.ІІ, Сек.ІІ. - Т.Ш/ІХ/. - С.40.<br />
43 Памятная книжка Кіевской епархіи на 1910 г. - Киев-Одесса, 1910. - С.311.<br />
44 <b>Щербаківський В. Українські церкви Київщини</b> // Записки ЧСВВ. - Рим, 1958. - Т.Ш/ІХ/. - С.9-22.<br />
45 Див.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1990. - С.478; Очерк истории украинского народа. - К.,1990. - С.290.<br />
46 Див.: Історичний контекст, укладення Берестейської унії і перше поунійне покоління. – Львів, 1995. - С.149.<br />
47 Грушевський М. Історія української літератури. - Т.5. - Кн.2. - С.382.<br />
48 Monumenta confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis. – T.I-II. – Leopolis, 1895-1898. – P.780; Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (X - початок ХVII ст.). - К.,1988. - С.124.<br />
49 Фундуклей И. Статистическое описаніе Кіевской губерніи. - Ч.1-3. – Спб, 1852. – Додаток.<br />
50 Похилевич Л. Сказанія о населенных местностях Кіевской губерніи... - С.521.<br />
<br />
<span style="font-size: 80%;">:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – <b>история села Потиевка</b> Житомирской области, униатский митрополит Греко-католической церкви Украины <b>Ипатий Потий</b>, происхождение Потиевки.<br />
:: To get more information in English please ask or google for – history of <b>Potiyivka village</b> in Zhytomyr oblast, metropolitan archbishop of <b>Greek-Catholic Church Ipatiy Potiy</b>. <br />
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – <b>Potijivka</b> kaimas Žitomiro srityje, Ipatijus Potijus, <b>graikų apeigų Katalikų Bažnyčia</b>, uniatai Polesėje. <br />
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - <b>гісторыя вёскі Потиевка</b> цэнтральнага Палесься, <b>уніяцкі мітрапаліт кіеўскі і ўсяе Русі Іпацій Пацей</b>.<br />
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – <b>Potyjówka wieś </b>w rejonie radomyskim obwodu żytomierskiego, <b>Hipacy Pociej, greckokatolicki metropolit</b> halicki i kijowski. </span> <br />
<h3>
Тема: історія Потіївки, митрополит Іпатій Потій</h3>
ІЦ Полісся :: IC Polissyahttp://www.blogger.com/profile/15920704117274073350noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-537666083497023241.post-73167019000266356172021-12-24T15:46:00.000+02:002022-02-01T11:30:22.322+02:00Історія, походження назв міст, сіл і річок Чернігівщини та Сіверщини<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on"><a href="http://www.polissia.eu/2007/03/pohodzhennja-nazv-sil-sivershhyny.html"> <img align="left" alt="foto: lytovski toponimi" border="0" height="150px" hspace="10" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZ7tJjoIaqpsK3jTYT6udkhxsKlc4nkrC_y6ZYMdlebPi18FpcCfRJKVxskiXop7penZLA_DmJ_gqoc8Bs-vW9Aoi3P_xfOsSSQjD8vTFZYc_SZrF00n2zxYHsYuQteykBDwfaG8Yu4dQ/s320/lytovski-toponimi.jpg" title="фото: литовські топоніми на Поліссі" vspace="5" weight="230px" /></a>Як дізнатися про походження назви свого села? <b>Дослідження доктора філологічних наук</b>, професора, шанованого студентами викладача, унікального поліглота та щиро відданого своїй справі фахівця, корінного поліщука з Глухова, завідувача Лінгвістичного музею Київського Національного Університету імені Шевченка <a href="http://www.polissia.eu/2007/03/pohodzhennja-nazv-sil-sivershhyny.html">Костянтина Миколайовича Тищенка...</a><br />
<a name='more'></a><b style="font-style: italic;"><br />
</b> <b style="font-style: italic;">Походження назви села "Х" - користуйтеся пошуком по сторінці, щоб знайти походження назви певного села (натисніть клавіші Ctrl та F)</b><br />
<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on"></div><b><br />
</b> <b>ЛИТВА НА СІВЕРЩИНІ</b><br />
<br />
Топонімічні свідчення. Частина І<br />
<br />
На перший погляд, гідно подиву, як мало лишилося в пам’яті народу спогадів про <span style="font-style: italic;">перебування українських земель у складі Литовської держави</span>. Вочевидь, наступні події польської доби, <span style="font-style: italic;">пов’язані з формуванням нової української державності</span>, цілком затерли ті давніші спогади. І тільки віками паплюжена й переслідувана українська мова зоставалася "німим" для людини пересічної, невтаємниченої, однак промовистим для фахівця свідком тих давніх життєдайних взаємин.<br />
<br />
<i><b>Наші запозичення з балтійських мов, передусім литовської, не просто численні: вони утворюють один з найколоритніших пластів української «лексичної ментальності», українського світосприйняття.</b></i> Літературна мова органічно ввібрала в себе такі мальовничі, барвисті слова балтійського походження, як: баюра, <i>блазень</i>, валандатися, верша, відлига, вовкулак(а),<b><i> гаразд (лит. geras «добре»)</i></b>, гилити, гомілка, грудка, гультяй, ґеґнути, <b><i>ґринджоли (лит. grįžulas</i></b> «дишло, поворотний круг»)[1], джиґун, джинджеруха, жабуриння, жлукто, жлуктати, жужмом, заграбастати, заклякнути, <b><i>зозуля</i></b>, кавкати, капшук, <b><i>карати, картати</i></b>, кельма, <b><i>кепсько</i></b>, кишіти, клиша, <b><i>клишоногий</i></b>, клумба, <b><i>клуня</i></b>, клякнути, ковінька, копа, лайба (як показав А.Непокупний — з фінського першоджерела), локшина, лупатий, мантачка, <b><i>мул</i></b>, мулкий, мурзатий, нетра, нурт, охляп, <b><i>пампушка, пастка, пелька,</i></b> перга, путря (лит. putra «простий суп з крупів», лтс. putra «каша»), путь-путь (до курей), <b><i>садиба, стодола,</i></b> скаба, скабка, <b><i>скирда</i></b> (скирта), суспиця, твань, <b><i>толока, трощити,</i></b> трям, шалапут, <b><i>шлунок</i></b>, шнипорити (нишпорити), шнипорка (нишпорка), <b><i>юшка</i></b> і десятки інших[2].<br />
<br />
Досі широко вживаними є такі діалектні українські<b><i> слова литовського походження, як бусол, бузько, жвір «грубий пісок», ме’шти «черевики»</i></b> — це в західних говірках. А в східних, зокрема сіверських, — бутліти, побутліти (про кожух — «зотліти, погнисти», від лит. pūti «гнисти»); гала’світи (у виразі «по галасвітах ходити» — від лит. galas "край, кінець" + укр. світ), ґиру’н «щербатий глечик» (лит. girūnas «хвалько»), пу’ня «невелика клуня, сарайчик», ру’пити «кортіти» (від лит. rūpėti «цікавитися, хотіти»), шамотіти (у виразі «не шамоти!» — від лит. šemeta «неспокійна людина»[3], шелюга, шуло «парканний стовп», яжук «їжак» — з типовим лит. наростком — пор. kižuk «лошатко, вередлива дитина», кнів'юк «чайченя», діал. жудюк «горобець», поросюк, сіврюк, численні українські прізвища на -ук, -юк. Серед українців дотепер поширені десятки <b><i>прізвищ литовського походження — Бутейки, Борейки, Войшвілло, Бурбело, Бутовичі, Нарбути, Гудовичі, Довнар-Запольський, Домонтовичі, Радивил(ов)и, Довгал(евич)і, Солтиси та інші.</i></b> <span id="fullpost"><br />
<br />
Така досі жива присутність в українській мові численних літуанізмів у різних галузях лексики незаперечно свідчить про вагомість литовсько-українських контактів за середньовіччя і — опосередковано — про історичний внесок литовців до формування українського етносу. Численні назви річок та інших водоймищ (гідроніми), а особливо — назви населених пунктів (ойконіми), урочищ — усі топоніми, литовське походження яких доведене і про які піде мова далі, — переконливо доповнюють загальну картину, показуючи те реальне географічне середовище, у якому литовсько-українська етнічна й мовна взаємодія розгорталася впродовж кількох століть.<br />
<br />
Про плідну обабічну спрямованість <i>українсько-литовських контактів</i> свідчать і численні українські запозичення в сучасній литовській мові, більшість з яких прийшла до неї безперечно за часів Великого князівства Литовського. Для прикладу досить згадати кілька найтиповіших з-поміж детально досліджених А.Непокупним, Ю.Лаучюте, Е.Гринавецкене та іншими: <b><i>akraicas - окраєць, akraičikas - окрайчик, anūkas - онук, anūkė - онука, čerenas - черінь, dieška - діжка, gagančius - каганчик, kazokas - kozak, kurapka - купірка, padalionis - подолянин, privietoti (XVI ст.) - привітати, striekà, striechà - стріха, trivoti - тривати, ulioti - гуляти, večerioti - вечеряти</i></b> тощо[4].<br />
<br />
Дослідники наголошують на тривалості слов’яно-литовських і зокрема українсько-литовських контактів. Це доводить і сама звукова форма збережених литовських запозичень. Так, коментуючи походження назв урочища Упла (с. Корюківка на Чернігівщині[5]) та лісу Упла (Зноб-Новгородський район Сумщини), відомий український літуаніст А.Непокупний відзначає їхню граничну близькість до литовського першоджерела — «зменшувальної форми типу лит. upelė від лит. upė «річка»[6]. Це ж стосується і назви <i><b>заснованої литовцями на Дніпрі нижче Кременчука фортеці Упск</b></i> (XVI ст.). Проте однокоренева назва урочища на Житомирщині — Вупло або назва р. Вопь містять на початку протетичне в-, а це вказує на значно давніший час їхнього вживання в слов’янському середовищі. Аналогічну думку висловили В. Топоров і О. Трубачов, пишучи про «різний час засвоєння слов’янами ... з одного боку, назви У-па, в якій припускається найпізніше знайомство (слов’ян) з цією балтійською формою, а з іншого боку — назв Вопь або Каспля, які були запозичені так рано, що встигли пройти довгий шлях власне слов’янської фонетичної еволюції»[7]. А. Непокупний доходить висновку, що «</span><span id="fullpost"><i>деякі балтійські гідроніми Українського Полісся (Упла) й Середньої Наддніпрянщини (Упськ) виразно говорять про пізнє засвоєння їх слов’янами. </i></span><span id="fullpost">Причому, пізній характер запозичень може бути пояснений не пізньою появою слов’ян, як-от у басейні Оки, а відносно пізньою появою балтів на цих територіях, зокрема в часи Великого князівства Литовського»[8].<br />
<br />
</span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span id="fullpost"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZ7tJjoIaqpsK3jTYT6udkhxsKlc4nkrC_y6ZYMdlebPi18FpcCfRJKVxskiXop7penZLA_DmJ_gqoc8Bs-vW9Aoi3P_xfOsSSQjD8vTFZYc_SZrF00n2zxYHsYuQteykBDwfaG8Yu4dQ/s1600/lytovski-toponimi.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="247" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhZ7tJjoIaqpsK3jTYT6udkhxsKlc4nkrC_y6ZYMdlebPi18FpcCfRJKVxskiXop7penZLA_DmJ_gqoc8Bs-vW9Aoi3P_xfOsSSQjD8vTFZYc_SZrF00n2zxYHsYuQteykBDwfaG8Yu4dQ/s320/lytovski-toponimi.jpg" width="320" /></a></span></div><span id="fullpost"><br />
Литовська дослідниця <a href="http://www.polissia.eu/2010/02/istoriya-pohodjennya-slova-i-nazvi.html" target="_blank">Юрате Лаучюте [Jūratė Laučiūtė]</a> також зазначає, що (при безперечній наявності закономірних історико-фонетичних відповідностей у питомих словах спільного походження в слов’янських та балтійських мовах) помітно ближчі за звучанням і значенням пари міжмовних відповідників мають бути пояснені не розвитком зі спільного джерела, а як прямі запозичення з литовської мови[9].<br />
<br />
<b><i>Литовсько-слов’янська етнічна межа в минулому</i></b><br />
<br />
В сучасній науці вважається, що литовсько-українська етнічна межа в часи Великого князівства Литовського (ВКЛ) могла існувати лише в Західному Поліссі (принаймні для Лівобережжя така проблема ще не ставилася). Значно краще, із зрозумілих причин, <i>досліджено литовсько-білоруську межу епохи ВКЛ</i>. Це питання докладно вивчили Ф. Нарбут, Ф. Якубовський, П. Климас, Г. Ловмянський, В. Голубович, Є. Охманський, М. Ґрінблат, П. Ґаучас та інші. У своїх дослідженнях вони використовували відомості про віровизнання населення, його матеріальну й духовну культуру, прізвища, археологічні, історичні і, зокрема, топонімічні матеріали. Відомо, що традиційно «власне Литва» включала (крім теперішньої Литви») майже всю теперішню Білорусь (крім Полоцька, Вітебська, Гомеля й Мозира з околицями), Підляшшя і північно-західну третину Стародубщини[10].<br />
<br />
Виявилося, що при встановленні <i><b>литовсько-білоруської етнічної межі</b></i> цінні дані постачає топоніміка. У цій галузі відомі праці К. Буґи, М. Фасмера, Я. Сафаревича, А. Непокупного, А. Ванаґаса, Н. Бірилло, В. Жучкевича та інших. Зосібна, <b>найхарактернішим для литовських назв давніх населених пунктів учені вважають наросток (суфікс) -ишки (лит. -iškė(s), -iškis, -iškiai)</b>. З’ясувалося, що він властивий ТІЛЬКИ литовським топонімам[11]. На мапі до статті П.Ґаучаса[12] назв сіл з цим наростком зазначено лише в Західній Білорусі близько 40 і ще 6 — на Сувалщині в Польщі. За нашими даними, в Україні такі назви збереглися тільки на Лівобережжі — Литвишки (2) Полтавської області, Тулушки Сумської області, зокрема — у північній Сумщині (колишній Сіверщині) — Клишки, Полошки, Обложки. З-поміж інших назв <i><b>з характерними литовськими наростками -ани, -ейки, -ейші, -ойці</b></i> на Чернігівщині представлені ще Білейки, (хутір) Шумейків, Шалойки (від лит. šalti, šalo «мерзнути», пор. Студене, Студенок).<br />
<br />
<b><i>Литовський наросток -ишки сусіди-білоруси іноді заміняють слов’янськими -ище, -ичі, іноді — -иха</i></b>[13]. Прикладів такого пристосування не бракує і в дослідженому нами районі: пор. Шатрище, Банищі, Баничі; Шапиха на Чернігівщині від лит. šapas «солома» — поруч з Шалойками й Білейками. Коли запозичений литовський топонім після зміни населенням своєї мови на слов’янську в якийсь момент починав сприйматися як нерозкладний, до нього могли додаватися ще й слов’янські афікси, як-от у назві села Гапишківка під Сосницею Чернігівської області.<br />
<br />
<b><i>Ойконіми "Литва", "Литовці", "Литвяни"</i></b> тощо виникли в різний час на околиці литовської етнічної території та в колишніх литвомовних островах[14]. На Лівобережжі вони можуть походити як від етноніма, так і від назви колишніх підданців Великого князівства Литовського.<br />
<br />
П. Ґаучас робить висновок, що там, де переважають назви зі слов’янськими коренями й литовськими наростками, засновниками відповідних поселень вочевидь були слов’яни, згодом літуанізовані (политовщені) в початковий період ВКЛ[15]. Для розглянутої нами території слушне зворотне твердження, бо <b>корені назв — литовські, а наростки часто вже пізніші, слов’янські.</b> При цьому «подібно до того, як слов’яни пристосовували фонетику балтійських назв до своєї фонетики, вони намагалися пристосувати й балтійський словотвір до свого словотвору, і за деякими слов’янськими формантами, що поєднані з балтійськими коренями, можна побачити <i>балтійський афікс</i>»[16].<br />
<br />
Як зазначає П. Ґаучас, «синтеза наявних історичних (археологічних, етнографічних) і лінгвістичних даних дає підстави вважати, що <b><i>до XIV ст. південно-східна межа поширення литовської мови стала стійкішою і змінювалася незначно аж до Люблінської унії</i></b> або й дещо пізніше. <i>Перехід з литовської мови на білоруську</i> в південно-східній частині литовської етнічної території, за словами М. Балінського, почався за Яна Казимира (друга пол. XVII ст.) після шведських (і козацьких. — К.Т.) воєн, які вкупі з подальшими стихійними лихами (голод, нова пошесть чуми) вигубили значну частину людності. Нові поселенці, прибулі з руської частини ВКЛ, сприяли зміні мови серед уцілілих місцевих жителів. Литовська етнічна територія з південного сходу почала скорочуватися»[17]. На користь цих міркувань свідчить те, що </span><b><i><span id="fullpost">в околицях м. </span><span id="fullpost">Ґ</span><span id="fullpost">родна ще в першій половині XIX сторіччя говорили по-литовському</span></i></b><span id="fullpost">, та й тепер тут по селах подекуди можна знайти старих дідів, які говорять литовською. Так само </span><span id="fullpost"><b>л</b></span><span id="fullpost"><b>итовською говорили понад усім Німаном, навколо Ошмян, Мінська, Свентян, Дісни, В’язині, Волколати</b>. На думку дослідників, </span><span id="fullpost"><i>литвомовні острови існували в XIV-XVI сторіччях і пізніше ще далі на південь і схід від сучасної литовської етнічної території</i>, з</span><span id="fullpost">окрема — на півдні Слонімського і Берестейського повітів. Помічено, що на теренах теперішньої Білорусі найсприятливіші умови для тривалого існування місцевого балтійського населення після прибуття слов’ян залишалися на вододілах річкових сточищ.<br />
<br />
Окрім литвомовних островів, у сусідніх слов’янських повітах за часів ВКЛ оселялися <b><i>литовські феодали</i></b>, які на XVI сторіччя становили там «дуже важливу меншину населення»[18]. Їхні поселення (<i>маєтки, фільварки, околиці</i>) здебільшого мали литовські назви, а після хрещення литовців там засновано католицькі парафії.<br />
<br />
<i><b>У добу ВКЛ Стародубщина й Чернігово-Сіверщина стали особливо привабливими теренами для осадників (переселенців) із власне Литви й Білорусі</b></i> — насамперед завдяки своїм природним ресурсам і рідкій залюдненості. Спочатку тут розвивалися переважно промисли (уходи), а пізніше — скотарство й хліборобство, головним знаряддям селянина було рало із залізним наконечником, а тягловою силою — коні. Відбувалися певні вдосконалення сільськогосподарської техніки — з’явилися вітряки й водяні млини, більші серпи, довші коси на саженному (двометровому) кіссі з промовистою назвою «литовки», а також литовські ціпи[19]. Таким чином, <i>залюднення нових територій Сіверщини супроводжувалося етномовними контактами й культурним обміном між різноетнічними групами населення.</i><br />
<br />
У XV сторіччі почастішали втечі українських селян від своїх панів, переважно із західних районів, де феодальний гніт був тяжчий. Зі свого боку, феодали східних місцевостей, потребуючи робочої сили, намагалися залучити у свої маєтки втікачів різними пільгами та обіцянками. Це робили й управителі маєтків ВКЛ, якому належали величезні земельні простори[20], господарське освоєння цих просторів тривало довгий час. У ньому брали участь тисячі й тисячі людей, помітну частку серед них становили <b>вихідці із Західного Полісся</b> й прилеглих теренів.<br />
<br />
За ілюстрацію до цих виявлених і досліджених істориками процесів, а також за незалежний доказ на користь їх може правити достережена нами <i>подібність цілих систем топонімів (топонімічних ландшафтів) Підляшшя, Західної Білорусі й Сувалщини до місцевих назв окремих районів Сіверщини.</i> Звичайно, ці аналогії є тільки частиною ширших топонімічних паралелей, які пов’язують слов’янський світ у широтному напрямку[21]. Проте не може бути випадковістю ні факт численних, до деталей, збігів топонімічних ландшафтів названих регіонів, ні <i>мішаний склад їх — і на заході, і на сході — з литовських та слов’янських назв</i> (див. табл.).<br />
<br />
Як відомо, за півтораста років процес литовського осадництва набув такого розмаху на Чернігівщині, зокрема Сіверщині, та в прилеглих «верхівських» князівствах по р. Оці, що <i>спричинив політичну кризу 1500 року</i> й перехід князівсько-феодальної верхівки цих земель разом з усією маєтністю й територією під владу Москви. Цією подією розпочалося<i><b> сторіччя</b></i> <b><i>литовсько-московських воєн</i></b> за втрачені землі.<br />
<br />
Проте литовський осадницький потік на Лівобережжя не вщухав. Він попрямував на південь від втрачених територій — у лісостеп і злився тут з потужним потоком осадників з Правобережжя. Перед цим часом <i>землі теперішньої Полтавщини, Переяславщини і далі до Десни й Сейму</i> через постійні наскоки татар і вибирання ясиру (бранців) практично збезлюдніли (до XVI ст.).<i> їхнє поновне освоєння з півночі й заходу стало можливим лише у висліді оборонних зусиль Речі Посполитої</i>: організації козацтва та степової сторожової служби, досвід якої був від початку XV сторіччя набутий на Правобережжі. <i>У зв’язку зі сказаним привертає увагу пасмо топонімів з коренем лите- на Полтавщині (Литвишки /2/, Литв’яки, Литвини) та безпосередньо на схід від неї (Литовки, Литвинівка, Литвинове), яке немовби оперізує пізнішу Гетьманщину з півдня; проте лише 2 села з наростками- ишки у назві могли бути етнічно литовськими. Інші назви, мабуть, вказують просто на підданців ВКЛ.</i><br />
<br />
Відомо, що в XVI сторіччі на Лівобережній Україні структура сільськогосподарського виробництва разюче відрізнялася від Галичини, де за сторіччя панщина виросла вшестеро, та Волині, де вона сягала 3 днів на тиждень. На сході у величезних латифундіях магнатів бракувало робочих рук. Тут оголошують «свободи» (звідси назва багатьох населених пунктів «Слобода») — пільги від панщини та повинностей на 10-20 років, і це приваблює втікачів з Правобережжя. Як пише Наталя Полонська-Василенко, «країна залюднюється з казковою швидкістю. Виростали сотні, тисячі нових сіл, містечок, міст. Проте проходили пільгові роки, і селяни мусили відбувати панщину та виконувати різні повинності. <i>Залюднення слобід почалося відразу після Люблінської унії</i>, а перші терміни слобід закінчувалися в 1580-их pp., і встановлення повинностей викликало обурення серед людей, які вже звикли до волі й неохоче приймали панщину, навіть тоді, коли вона була менш важка, ніж та, що була колись вдома. 1618 р., коли закінчилися пільгові роки в латифундіях князів Вишневецьких на Лівобережній Україні, майже половина селян подалася за кордон — до т. зв. Дикого поля»[22]. Сприяла цьому і тодішня слабкість Московської держави, яка по династичній кризі програла війну з Річчю Посполитою і щойно знову відступила їй Чернігово-Сіверщину.<br />
<br />
ЗВ’ЯЗОК ТОПОНІМІЧНИХ ЛАНДШАФТІВ ЗАХІДНОЇ БІЛОРУСІ, ПІДЛЯШІНЯ І СІВЕРЩИНИ<br />
<br />
Західні регіони.<br />
Теперішня Сіверщина й суміжні землі<br />
<br />
Західна Білорусь:<br />
м. Ошмяни — м. Сураж — м. В’язинь<br />
ур. Ошмань — м. Сураж Бр — с. В’язенка<br />
оз. Баторин — р. Дисна<br />
м. Батурин — р. Десна<br />
<br />
Сувалщина (Польща):<br />
Krutyñ — Strzelniki — Kaliszki<br />
с Крути (2), — Стрільники — с. Клишки<br />
Sumki — jez. Sumowo — Dunajek<br />
м. Суми — с. Дунаєць<br />
Szczebra — Ber≈niki<br />
с. Щёбри — с. Бендзики — с. Бёздрик<br />
<br />
Підляшшя (Польща):<br />
Sura≈ — Brañsk — Sejny — rz. Òoknia<br />
м. Сураж Бр — м. Брянськ[23] — р. Сейм — р. Локня - р. Локниця<br />
Guchow — Chopków — Òu≈ki<br />
м. Глухів — с. Холопків — с. Лужки<br />
Szóstka — Pooski<br />
м. Шостка — с. Полошки<br />
Biaopole — Jarosawiec — Krupe<br />
с Білопілля — с. Ярославёць — с. Крупець<br />
- Krupiec — rz. Sootwa - хут. Солотвин<br />
<br />
<b><i>Засади системного аналізу топонімів</i></b><br />
<br />
Серед українських топонімів (зокрема, гідронімів) литовського походження А.Непокупний виділяє назви, що походять від етнонімів (напр., р. Литовка), антропонімів (р. Любартиха) та апелятивів (р. Кудринка — від лит. kūdra «ставок»). <b><i>Для підвищення надійності етимологій</i></b> учений залучає додаткові відомості, зауважуючи, що часом досліджуваний топонім походить від литовського слова, яке може вживатися в тих-таки місцевих говірках; іноді ймовірність литовської етимології топоніма зростає внаслідок збереженості його словотвірної структури (як-от оз. Вангупов на Чернігівщині, від vang- «сіножать над річкою» + upė «річка»). При цьому слід брати до уваги <b>види слов’янізації балтійських назв</b> (за К-О. Фальком), до яких належать <i>флективна, словотворча, перекладна та народно-етимологічна адаптація топоніма</i>[24].<br />
<br />
Потреба в синтетичному огляді цілого топонімічного регіону, яким є Чернігово-Сіверщина, неминуче пов’язана з включенням до нього топонімів, досліджених з різною мірою повноти. Компенсувати цей недолік ми спробували якомога повнішим охопленням самого топонімічного матеріалу. Для цього зроблено суцільну вибірку потенційно неслов’янських (за коренями) назв Сіверщини і всіх прилеглих територій у широтному напрямку від Підляшшя до Курщини за даними топографічних карт з мірилом 1:200 000[25] (для Польщі — 1:500 000)[26]. І<b>з здобутого в такий спосіб масиву близько 1 тисячі назв понад 600 удалося розподілити між 78 етимологічними гніздами</b>, у межах кожного з яких топоніми для наочності були розміщені в єдиній базовій матриці за своєю географічною належністю до одного з 6 історичних регіонів: Польщі, Литви, Правобережної України (та Білорусі), Лівобережжя (поза Сіверщиною), самої Сіверщини (північна Сумщина до Десни й Сейму) або Росії (переважно Брянщина і Курщина). Схематичне географічне розміщення частини наведених у базовій матриці топонімів показано на мапі. <b><i>Усього в 78 етимологічних гніздах топонімів литовського походження (переважно часів ВКЛ) з Сіверщини представлено 76 топонімів</i></b>, які мають ще 149 відповідників на решті території Лівобережжя, 164 — на Правобережжі та в Білорусі, 45 у Польщі та 79 у Росії. <i>Першоджерелом цих п’яти сотень географічних назв виступають близько 170 литовських загальних і власних імен. </i>(З огляду на значний обсяг самої базової матриці топонімів вона не наведена, а нижче дано її спрощений семантичний опис.)<br />
<br />
Частину етимологій установили раніше дослідники, на праці яких далі є посилання. Частину пропонуємо вперше після застосування до топонімічного матеріалу системного підходу, що потребує певних коментарів[27].<br />
<br />
1. Базова<b><i> матриця топонімів</i></b> являє собою єдине системне зведення — класифікований масив потенційно неслов’янських за основою топонімів Чернігово-Сіверщини та прилеглих земель, послідовно інтерпретованих на литовському мовному матеріалі. Науковість самого такого підходу виправдана для даного регіону історичним фактом його тривалого перебування в складі ВКЛ.<br />
<br />
2. Окремі із запропонованих 78 етимологічних рядів включають гіпотетично пов’язані з ними топоніми, адже об’єктивно закони звукової еволюції в галузі топоніміки діють слабше, ніж у галузі апелятивної лексики — передусім через брак живого семантичного й контекстуального зв’язку, що дає більшу волю мовним ентропійним процесам, зокрема «народній етимології».<br />
<br />
3. Розгляньмо такі три реконструйовані словотвірні ряди («пасма») топонімів:<br />
<br />
</span><img alt="" border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhohXyztQlrBBa4fFRqi95jE8VZ_X65yy0JtAEAcor2dsNTKIXhmXQBaYGLkNNGhSKa4GXYc6gqEqQPmLnXH9uCmP8XhCGtisUdbb5HgPceDa8mGxpKF_gzb04Xt6wW-kNhyphenhyphenMUwHPvCr08/s200/lytovski+nazvy.jpg" /><span id="fullpost"><br />
<br />
Очевидно, що для апелятивної лексики такі ряди слів навряд чи відповідали б строгим вимогам морфемної спорідненості. Однак серед відібраних з топокарт методом суцільної вибірки усіх (бл. 1 тис.) потенційно неслов’янських за коренем назв взаємно ближчих формою не траплялось. Тому — саме в межах розглянутого масиву топонімів — запропоновані ланцюжки можуть претендувати на обґрунтованість формального поєднання.<br />
<br />
4. Звичайно, ця формальна подібність має відповідати (або принаймні не суперечити) іншим — зокрема семантичним і позамовним — даним. Для наведених трьох прикладів такими даними є: а) можливість поширення ведмедів (лит. lokys) за часів ВКЛ у зарослих лісом верхів’ях місцевих річок плюс аналогія з географічно близькою назвою с. Ведмеже; б) наявність традиції будувати в цих місцях оборонні або сигнальні<b><i> башти (лит. bokštas</i></b>) плюс аналогія з назвами «Перша Біловежа», «Друга Біловежа»; в) розміщення зазначених поселень у березових лісах або гаях (лит. beržas «береза») плюс аналогія з географічно близькою назвою с. Береза (під Глуховом) тощо.<br />
<br />
5. Картина ускладнюється при наявності формально близьких назв доведеного різного походження: у такому разі кожну з них ми прагнули простежити до її етимона. Наприклад, хут. Солотвин Сіверщини = лит. * с. Солотвин у Прикарпатті — імовірно, від назви солі, що там добували; Собич, Собичеве = лит. * Собіщиці, де був маєток Собєських; Гуди * Гудими, ані Литв’яки * Литвиненкове, адже перші компоненти цих пар — відетнонімні, тоді як другі — відантропонімні тощо.<br />
<br />
6. Водночас доводиться визнати, що за всієї нібито «нестрогості» об’єднання в один ряд «квазі-однокореневих» топонімів, вони все-таки поєднані в цілому такими ж звуковими еволюційними процесами, що й запозичена апелятивна лексика з іншомовним першоджерелом. Процес запозичення слова в різний час різними особами від різних осіб дає приблизне звукове відтворення іншомовного слова засобами своєї мови, чим запозичення істотно відрізняється від питомої, успадкованої лексики. Тут можна відзначити хіба що найзагальнішу тенденцію: <b><i>у запозиченнях голосні відтворюються менш точно, ніж приголосні</i></b> (хоча і приголосні, залежно від їхньої позиції у слові, далеко не завжди залишаються незміненими). Пор.: <b>скирта, скирда = stirta</b>, <b>гаразд = geras «добре»</b>, кепсько = пор. лтс. kępsis «ненажера»; не шамоти = šemeta; ґринджоли = grįžulas; <b>клуня = лит. kluonas</b>, лтс. kluons <b>мешти, бр. манты = megzti</b>; путря = putra; трям, трамок, отрама = atrama «підпора, опертя»; укр. рупати, рупити, бр. рупець, рупіць = rūpėti; укр. деготь, діготь, дьоготь (проте дав.-чес. dehet, слц. dent) = лит. degutas, лтс. d•guts, d•guots — до лит. dègti, лтс. degt «горіти» тощо.<br />
<br />
Запропонований далі текст є зразком застосування до зібраного мовного матеріалу методу <b><i>«лінгвістичної палеонтології»</i></b>: він являє собою спробу висвітлити реалії тодішнього життя осадників через значення віднайдених литовських слів-першоджерел — коренів і основ відповідних українських топонімів Чернігово-Сіверщини.<br />
<br />
<a href="http://www.langs.com.ua/publics/KM/Lytva/2-full.jpg" rel="nofollow" target="_blank">Карта</a><br />
<br />
ПРИМІТКИ:<br />
[1] Лаучюте Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках. — Ленинград, 1982. — СИ.<br />
[2] Там само.<br />
[3] Там само. — С. 136.<br />
[4] Див.: Непокупний А. П. Балтійські родичі слов’ян. — К., 1979; Лаучюте Ю. А. Зазнач, праця; Гринавецкене Е. Й. и др. Северозападные белорусские говоры литовского пограничья // Балто-славянский сборник. — Москва, 1972. — С.377-393.<br />
[5] Чн — Чернігівська область. Далі вживано ще такі скорочення: Вл — Волинська, Рв — Рівненська, Ж — Житомирська, Кв — Київська, Су — Сумська (окремо Сі — Сіверщина), По — Полтавська, Хк — Харківська, Ку — Курська, Бр — Брянська, Тн — Тернопільська, ІФ — Івано-Франківська, Лв — Львівська області; Бі — Білорусь.<br />
[6] Непокупний А. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелі // Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. — К., 1981. — С.80.<br />
[7] Топоров В. H., Трубачев О. Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. — Москва, 1962. — С.237. ‘ Непокупний А.П.<br />
[8] Зазнач, праця. — С.80.<br />
[9] Лаучюте Ю. А. Зазнач, праця. — С.101.<br />
[10] Nanke Cz., Piotrowicz L., Semkowicz W. May atlas historyczny. — Warszawa, 1979. — Mapa 8.<br />
[11] Safarewicz J. Rozmieszczenie nazw na -iszki na pograniczu slowiañsko-litewskim // Sprawozdania Polskiej Akademii Umiej•tno∂ci. — Kraków, 1947. — T. XХIII; Див. також Narbutt T. Oznaczenie granic Litwy wa∂ciwej od strony Slowiañszczyzny // Pomniejsze Pisma Historyczne. — Wilno, 1856.<br />
[12] Гаучас П. К вопросу о восточной и южной границах литовской этнической территории в Средневековье // Балто-славянские исследования: 1986. — Москва, 1988.<br />
[13] Там само. — С.196-197.<br />
[14] Там само. — С. 198.<br />
[15] Там само.<br />
[16] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелi. — С.67.<br />
[17] Гаучас П. Зазнач. праця. — С.195.<br />
[18] Ochmañski J. Biskupstwo Wileñske w ∂redniowieczu: Ustrój i uposa-≈enie. — Poznañ, 1972. — S.81 — 82.<br />
[19] Марченко M. I. Історія української культури. — К., 1961. — С.97-98; Грінченко Б. Словарь української мови. — К., 1908. — Т. 2. — С.363.<br />
[20] Історія Української РСР. — К., 1979. — Т. 1. — Кн. 2. — С. 112.<br />
[21] Див.: Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках; там само і бібліографія.<br />
[22] Енциклопедія українознавства: Загальна частина. — К., 1995. — T. 2. — С.438.<br />
[23] Саме пов’язаність з підляським Браньском і весь цей топонімічний контекст спростовують етимологію «Брянск = местн. н. из *Дьбряньскъ, ср. дебрь», наведену в словнику: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — Москва, 1964. — Т.1. — С.225.<br />
[24] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелi. — С.67.<br />
[25] Використано топографічні карти Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Полтавської областей (К., 1992), а також довідник «Українська УРСР: Адміністративно-територіальний поділ» (К., 1973).<br />
[26] Samochodowy atlas Polski. — Warszawa, 1976.<br />
[27] Див.: Lyberis A. Lietuvių-rusų kalbų žodynas. — Vilnius, 1971.<br />
<br />
Частина ІІ.<br />
<br />
<b>Про що говорять ці назви: </b>Литовський етимологічний коментар<br />
<br />
Ментальність осадництва, самосприйняття поселенців як мешканців самого краю, кінця «свого» географічного або етнічного середовища дійшла до нас у назвах Галишки, Голишки Білорусі, Галяво Полтавщини, (не виключено, що й с. Галицьке на Сумщині =*Галішкі ?), уроч. Галое на Гомельщині, — пор. досі живий у говірці с. Клишки вираз «по галасвітах ходити» (далеко, на краю світу) </span><b><span id="fullpost"><i>= galas (множина galai) - «кінець, край, межа»</i></span></b><span id="fullpost"><br />
Пор. також назви Замглай, Шумлай Чернігівської області: <b><i>= žemas «низький, низовинний»</i></b><br />
Якісь оселі виникали на перехресті доріг — розсоші — як-от с. Криски Чернігівської області; пор. м. Россошь на Орловщині. <i><b>= šónas «бік, сторона», kryžkelė «перехрестя доріг»</b></i><br />
Пересуваючись певними уторованими шляхами, тодішні литовські осадники часом якоюсь долинкою, яром відхилялися вбік: назва села Шалигіне говорить про таке самосприйняття, як і Шалагірьі Білорусі «Бічний Ліс» і вже згадане село Шумлай на Чернігівщині. <b><i>= šalìnis «бічний», šálintis «уникати»</i></b><br />
Цілком природні литовські назви сіл від кореня «бути, існувати» — на зразок укр. назв Селище, Старе Село: так названі Бутівка, Старобутівка і поблизька Кербутівка Чернігівської області: = <b><i>butas «оселя, помешкання», būtis «буття»</i></b><br />
<br />
А далі Карабутове на Сумщині. Пов’язаний цей корінь і з прізвищами давньої чернігівської шляхти — сотника Бутовича (під Седневом), хорунжого Нарбута, відомого з історії новгород-сіверського князя Корибута[1]. = kerti «відокремитися», keróti «розростися, розгалузитися», narinėti «шукати»<br />
<br />
У ті важкі часи люди нерідко жили бідно, як-от у передмісті Глухова — Веригіні (очевидно, назва пізніше адаптована): пор. Варгинишки Білорусі, Ворожба Сумської області (м., 2р., 2с.) і Воробжа на Курщині, а також пізнішу польську промовисту назву Biedaszki — двічі: на p. Dajna і W•gorapa (NB): = <b><i>vargti «бідувати», vargìngas «бідний, убогий»</i></b><br />
<br />
Траплялися і підупалі села — Обложки, пор. Облоги Сумської обл., пол. Obu≈e: = <b><i>ablūžti</i></b> «обломитися, підупасти»<br />
<br />
І вже цілком розвалені — Полошки, пор. Палуж Білорусі, пол. Poloski, Paaszki: = <b><i>palūžti «зруйнуватися»</i></b><br />
<br />
I зовсім маленькі хутори: Мажугівка на Чернігівщині: = <b><i>mažokas «малесенький»</i></b><br />
<br />
І окремі хатинки, хижки: Лушники на Сіверщині, Полтавщині: =<b><i> lūšna «хижа, хата»</i></b><br />
<br />
Aбо й курні хати — з тих давнезних курних хат, які автор іще застав на півночі Рівненщини й Волині, зокрема біля оз. Любомль: пор. Пиротчине, Пирново, Пирятин (5 з похідними).<br />
<b><i>= pirtis «лазня, клуня, місце для сушки льону»</i></b><br />
<br />
<b>Де ж розселялися осадники?<br />
</b><br />
На переважно низинному, часом заболоченому терені зручно було поставити нову оселю:<br />
- на сухому місці: Шустово (2), Шустовка на Курщині, Шустики у Білорусі, може — Шестовиця на Чернігівщині, пол. Szostka, Szostaki, написання яких для сіверської *Шустки очевидно вплинуло на пізніше прочитання його як Шостка (р. і м.). Сюди ж місцеве клишківсь;ке прізвисько Шустиха: = šūstis «сухе місце, купа, підвищення»[2]<br />
- на сухішому узвишші: Сутиски: = šūtis «купа, узвишшя»<br />
- на узвишші серед болота: хутір Солотвин під Клишками, Солотвин (3) на Житомирщині та Волині, Солотине Житомирської обл., пол. Solotwa і, може, Solokija: = sala «острів, село на узвишші серед боліт» + tvinti «розливатися»<br />
- на пагорбі (по-місцевому — бугрі): Губарі, Губарівщина на Чернігівщині, пор. прізвисько Губрії: = gūbrys, gūburys «пагорб»<br />
+ Гуков, Гуково, Гучин; = gugà «горбик»<br />
+ Кукшин, Кукшине (с. Землянка), Куковичі, може й Куклинці: = kúkštera «спина, гора»<br />
- на крутому пагорбі: Крути Чернігівсьої області (ті самі), Крутишине, Кручик Харківської області, пор. с. Груди на Чернігівщині: = krūtinė «груди», krantas - берег > [3]<br />
<br />
На відкритому ландшафті або почленованому рельєфі найчастіше осада закладалася біля води:<br />
- у долині річки, яка завжди могла дати додаткове харчування: Ловинь р. і с. на Чернігівщині; р. Ловра в с. Нарбутівка, пор. пол. Lowin, Lowinek i Lowcza (?) : = lóvys «корито, гирло»<br />
- біля ставка чи болотця: Кудрівка, Кударі, р. Кудрявець на Київщині, вул. <b><i>Кудрявський узвіз Києва</i></b> - = kūdra «ставок»<br />
- біля яру (по-місцевому — провалля) або біля перекату річки: р. </span><span id="fullpost">Рева</span><span id="fullpost"> Чернігівської обл., Ревушки Волинської обл.; пор. часте <i><b>прізвище в Глухові Рева: = rėva «перекат»</b></i><br />
- біля потоку, струмка: с. Нориця Чернігівської обл., Норинськ на Житомирщині, Понори, Понорниця Чернігівщини, пор. Понуровка Брянщини, Нара і Понора на Оці: = старолит. narà «потік», «біля потоку» Panaras, Panaru [4]<br />
- за болотом: численні Заболоття є, очевидно, кальками з початкової лит. назви Užubaliai (всупереч мовній реальності клишківське Заболоття вже пишеться на мапі як «Заболотне»): pala, bala - «болото»[6]<br />
<br />
Часом оселя виявлялася закладеною на грузькому місці:<br />
Дунаєць, Дунайка, Дунаеве, пор. Грузьке або Гатне: = dùn¸§js «болото, твань» або dunqjus «загата, гребля»<br />
+ Кези Чернігівщини — буквально «гниле», пор. у Глухові Гнилий став, вул. Гнилоставська; Хирів Львівської області = kėžti «гнисти, хиріти»<br />
+ Путивськ Чернігівщини, Путивль Сіверщини, Путинівка Волині, пол. Putnowce?; пор. діал. клишківське побутліти «зогнити, зопріти» (про кожух): = лит. pūti «гнисти», putlus «пухлий»<br />
+ сюди ж належать численні поселення з назвами, що починаються на мак-: на місцевості вони виявляються розміщеними на низьких, багнистих місцях — Макове під Шосткою, Максаки, Максим Чернігівської обл., Маковье у Білорусі, Маковичі на Волині, пол. Makowlany: = makóti «іти через болото», makasyti «місити бруд»<br />
+ також Макошине, Макишин Чернігівщини, пор. пол. Mąkoszyn. = makasynė «трясовиння»<br />
<br />
У сучасній литовській мові pajūris означає лише «морське узбережжя», «примор’я, надмор’я». Загальна назва баюра засвоєна українською мовою в часи, коли одним із значень цього слова було (а мабуть, і досі є в котромусь із живих литовських діалектів(?) також і «ковбаня, звичайна <i>калюжа</i>» (теж, до речі, літуанізм). У такому разі назва с. Баюри Сумщини є продовженням у топоніміці України українського загального іменника, хоч свого часу й запозиченого з литовської мови.<br />
Може, <b><i>численні річки Десни й зазнали пізнішого впливу від слов’янського десний «правий», проте сучасні історично-порівняльні дослідження невблаганно ведуть до визнання цієї назви літуанізмом[7]: = dysti «зростати, більшати»</i></b><br />
<br />
На головному водному шляху Чернігово-Сіверщини, на Довженковій зачарованій Десні були численні рибальські села: Жуклі, Жуклоти, Жукотки, Жуківки[8]; = žvejóti «рибалити», žvejoklė «рибалка»<br />
- були особливі рибні місця: с. Жавинка Чернігівщини, пор. діал. жавинка, білор. завынька; = žuvynė «рибне місце в затоці» [9]<br />
- рибу ловили зокрема і вершею: село Боршна, <i>м. Борзна Чернігівської області</i> споріднені назви: = varža «верша»<br />
<br />
Озера кишіли (теж литовське слово!) рибою, як-от: голованями: с. Шабалинів Чернігівської обл. =šapalas «головань», лящами (судаками): оз. Стеркове біля Новгорода-Сіверського, згадане під 1552 р. — приблизно тоді ж, коли й оз. Серково у Білорусі (1578 р.)[10] - = sterkas «судак».<br />
<br />
Чистотою води опікувалися жаби: численні озера й села з назвою Крупець — десяток назв на Сіверщині й Курщині, Брянщині, у Білорусі, Польщі й Литві: =старе слово krupis, krupė «жаба»<br />
<br />
За жабами доглядали лелеки: вже згадані назви озер Стеркове — можуть мати й цю етимологію. = starkus «лелека»[11] > До речі українське діалектне (правобережне)<i> бусол</i>, боцюн, боцян <i>«лелека»</i>, як і білоруське бусял, можуть мати литовську етимологію (від pūstis "хизуватися, бундючитися" (прим. - зрештою є й таке застаріле литовське слово як busilas).<br />
<br />
Гаї старих дерев понад сіверськими річками полюбляли дятли: давніша назва р. Рачинка в с Нарбутівка — Генавщина[12].: = genys «дятел»<br />
<br />
Про річкові вири [саме українське слово — теж літуанізм] нагадують назви Вир, Вири, Вирівка тощо:<b><i> = vyrius, virulys «вир».</i></b><br />
<br />
У наддеснянських діалектах розрізняють іще покол «вир під високим берегом» = pakalnis «під горбом».<br />
<br />
Придеснянські озера і урочища досі завдячують своїми назвами то литовському коневі: оз. Жиргань = žírgas «кінь», то литовському лошаткові: ур. Кізючеве Чернігівщини (с. Волинка) = kuinas, лошатко (?), то литовському голубові: оз. Коровель = karvelis «голуб»[13].<br />
<br />
Річки — притоки Десни — часом були й зовсім маленькі: р. Мена (і <b><i>місто Мена Чернігівської обл.,</i></b> село Мяна Білорусі), р. Менка у сточищі Оки, лит. = <b><i>menkas</i></b> «дрібний, слабенький»[14]<br />
<br />
Течуть, сочаться у рівному степу Лівобережжя тихі річки Слоут, Слот на Чернігівщині, Сула на Полтавщині, Білорусі; подібні назви є і в Росії — Сулоть, Сула на Оці; а в далекій польській, але теж з литовським субстратом Сувалщині є село SvXiszki. = sulà «березовий сік», sùltys "сік", sulóti «сочитися».<br />
<br />
Іноді це просто безіменна річечка: урочище - ліс Упла на Сіверщині, Чернігівщині; = upelė «річечка», <span style="font-weight: bold;">upė «річка» </span>>. До речі, на р. Упі (притоці Оки) стоїть Тула (по-литовському «колонія»); м. Упск на Дн;іпрі (1548 p.); також ур. Вупло на Житомирщині.<br />
Сухої пори деякі річечки пересихають: р. і с. Уздиця Сіверщини, пор. м. Узда Білорусі (біля витоку р. Німан). = uždžiuti «висохнути, вщухнути»<br />
<br />
«Струмок Рачинка... бере свій початок із підземних джерел біля села Жалківщина...», — пише В.Ткаченко[15]. = <span style="font-weight: bold;">šaltìnis «джерело, витік»</span>, від šaltis «[jkjl»<br />
Більш ніж імовірна пізніша народна етимологія «зрозумілішого» Жалківщина від попереднього *Шалтівщина, яке перестало бути зрозумілим; пор. типові для цього краю місцеві назви сіл - Студенок.<br />
Любили осадники й місця під лісом: численні Обірки на Чернігівщині, Рівненщині; Обурок Сіверщини, Уборок (3) Сіверщини, Білорусі; Уборки Чернігівщини, Брянщини. У Білорусі ця назва трапляється часом і у своїй вихідній литовській формі - Погірьі[16]. Очевидно, усі ці назви (замість очікуваних Підлісся, Підлісне) — скальковані з цього литовського прототипу. =<b><i> pagiriai «підлісся»</i></b>.<br />
<br />
Іноді селилися в прорідженому ліску або на перелозі: с. Ретик, пор. р. Реть, оз. Ретіж Сіверщини і на Оці: = retas «рідкий» або rėtis «проріджений», діалект. «переліг»[17]<br />
<br />
Тихі струмки й річки несли свої води через кленові гаї: р. Клевень — колишній державний кордон між Річчю Посполитою і Московською державою, теперішній кордон між Україною і Росією; ще одна р. Клевень Курської обл. РФ, р. Клева Білорусі і села Клевень Курщини, Клёвы Білорусі, с. Клевин Чернігівської області, Клевішча Білорусь, Клевецьк на Рівненщині, пол. Klewinowo, Klewianka = klevas «клен», klevynas «кленовий ліс».<br />
<br />
Часом береги річок були зарослі верболозом: село Шатрище Сіверщини (відоме своєю сірою керамікою) та інше Шатрище Житомирщини; Шатравине Сумської обл.: = šatryškis «лозове» від šatrai «лози, хмиз».<br />
<br />
Сховані в самій гущавині березового лісу під Клишками с. Бендзики або Бензики стають за цією ознакою свого розташування в один переконливий ряд з назвами Безиков, Бездрик і через білоруські Бердзікі й польські Beržniki сполучаються з л;итовською першоосновою — Bėržnykas; пор. Березину під Житомиром та р. Бярзвіну (Бере’зину) в Білорусі або с. Березу під Глуховом (батьківщина композитора Березовського чи його батьків) = <b><i>beržynė «березина» від beržas «береза».</i></b><br />
<br />
На час литовського дозаселення на Сіверщині було ще чимало давніх пралісів — пущ, а мешкати серед лісу мало в ті часи свої переваги: звичайною для лісового села є назва Гирине (2) Сіверщина, Сумська область = girià, girynas «суцільний лісовий масив»[18]. Гирьи Ку, очевидно, сюди ж Гірманка Чернігівщини, не кажучи вже про незліченні лісові села Литви (Giričiai, Girionys, Girininkai, Girnykai...) i особливо Білорусі (Пры/Гаеуцы, Погірьі, Гірвелі, Гірнутьі, Гіраньї, Права, Гіршічьі...). Це слово, до речі, входить до складу назви сучасного литовського спортклубу <b><i>«Жальґірис» = Žalgiris «красноліс, бір»</i></b>, перша частина якого несподівано з’являється в назві оточеного лісом сіверського села Сажалка, — сказати б «Хащове»: = žalgus «захаращений», * Sa-žalga, žalias «зелений».<br />
<br />
Тисячолітні гіллясті дуби, які подекуди були ще окрасою глухівських лісів на пам’яті наших батьків, здається, залишили такий слід хоча б у назві села Шакутівщина. = šakutė «гілка», šakotis «гіллясте дерево».<br />
<br />
Споконвіку хазяїном лісу був ведмідь — тож і не дивні численні річки Локні Сіверщини, Сумської області, Курщини, Локна на Оці і село Локня, далі с. Локниця Рівненщини, р. і с. Лохніца Білорусі, с. Лохня, дві річки й місто Лохвиця на Полтавщині, пол. Loknica і навіть полабське Loknica. Зрідка подибуємо і слов’янські аналоги — село Ведмеже Сумської обл., Медведовка (інакше в Топорова) Брянщини, — зрозуміло, що «ведмежих кутків» за Литви було куди більше, аніж у пізніші часи:</span><span id="fullpost"><i><b> l</b></i></span><span id="fullpost"><b><i>okys «ведмідь», lókiškas «ведмежий», lókininkas «ведмежатник».</i></b><br />
Звичайним «гостем з лісу» був вовк, з назвою якого пов’язано чимало топонімів у самій Литві (Vilkesa[19]), Польщі (Wilkaska Struga, Wilkesy), на Правобережжі (Вовчасова, р. Вовчасок Київської обл.), Чернігівщині (очевидно, Вільчики, Мокрі Велички), Сіверщині (оз. Овчес, Вовчас, може — с Велківка), на р. Оці (Волчас): = vilkas «вовк».<br />
<br />
Ліс давав не тільки дичину, а й такі поживні продукти, як гриби: с. Грибаневе на зах. Сіверщині: = grybynas, grybynė «грибне місце».<br />
<br />
Давнім способом підготовки землі під поле було випалювання ділянки лісу: пор. назву с. Дягова Чернігівської обл. (під м. Меною): = degioti «палити» (звідси ж і слово дьоготь).<br />
<br />
На берегах річок орали нивки під ячмінь: р. Мізинка, с Мізин (Мезин) Чернігівщини, Мезенівка Сумщини, пор. р. Мезинка, Мезынь, Мезинка, Мезенка, Мезино (2) — усі на р. Оці. (Чи не сюди ж згодом адаптовані Вяженка, Вязынь, Вязенка?): = miežìnis «ячмінний»[20].<br />
<br />
«Невелика частина поля, півостровом вклинена над струмком» - таке ускладнене значення має коротке литовське слово įvoda: пор. p. Ївотка, с. Ївот, а також Ивье та Ивенец Білорусі: = įvoda[21]<br />
<br />
А як не поле підходить до річки, то хоч лука над річкою: пор. р. Ушня (3), Ушиця, Ушивка Чернігівщини, Ушомир на Житомирщині:= užnaša «лука над річкою»<br />
<br />
Назву селища Баничі можна було б відтворити з литовської як Скотарське або Чабани: виявляється, ця назва має аналоги на Курщині — Банищи (2) та, очевидно, в Білорусі — Банюкі: = bandykštis «худоба», bandìšius «пастух, скотар».<br />
<br />
По селах ткали полотно не тільки для власного вжитку, а й на продаж: пор. с. Дробишів і Дробці Чернігівської обл.: = drobė «полотно».<br />
<br />
На Чернігівщині, на лівому, південному березі Десни, могло бути традиційне місце торгівлі (кримською?) сіллю: с. Друцьке Чернігівщини, пор. ст. Друцька Київщини, м. Друцк Білорусі і, нарешті, лит. місто Друскінінскай (Druskininkai): <b><i>= druskà «сіль».</i></b> (прим. можна згадати також і галицький Трускавець – прямий аналог Друскінінскай)<br />
<br />
Часто подибувані назви сіл Гудове, Гудівщина, Гуделі, Гуделяты, Гуделишки вказують на те, що заселені вони були білорусами, але назви свої дістали від сусідів-литовців: = gudas, gudė «білорус, білоруска»[22]<br />
<br />
Назви с. Дейнечине Сіверщини, Дейнеки, Дейнеківка Полтавщини пов’язані з прусською назвою ятвягів (пор. білор. назву польського с. Dojnowo / Дайнова — Ятвязь): = пруськ. Dainava «ятвяги»[23]<br />
<br />
Проте очевидно, що на Сіверщині й Полтавщині ці назви — вторинні, мабуть за прізвиськом котрогось із перших поселенців — Дайнеки. Дійшов сюди слабкий відгомін і самої ятвязької мови: Дрижина Гребля і Недриґайлів Полтавської області (як і пол. Dryga, Drygaly) вказують на вихідців із Західної Білорусі: = ятв. dryga «дрегович»[24]<br />
<br />
Мешканці сусідніх сіл примічали не тільки етнічну чи мовну належність сусідів — окрім Гудових, Дайнек, Дриґ пізніше з’явилися топоніми на зразок Хохловок, Ляховок, села Черкаські (тобто козацькі, від тат. сегіkesi «вояк») і Сорочинські (тобто «сарацинські»: пор. тодішню назву сорочинське пшоно «рис»).<br />
<br />
Часом мешканці села діставали від сусідів якесь прізвисько за характерною зовнішньою рисою їхньої ходи, побуту абощо. Так, назва с. Клишки — з чудово збереженим отим найхарактернішим литовським наростком –шки- пов’язана також з литовським запозиченням клиша «людина, що, йдучи, зачіпає ногою за ногу в кісточках»[25]: пор. с. Клишино Курщини, Кльішфічьі Білорусі і діал. білор. (Новогр.) клыпша «цибатий, цибань, люди на з довгими незграбними ногами»[26], а також пол. діал. ktysza знев. «нога», ktyszun «той, що незграбно ходить» і лит. с. Klišiai[27]: = <b><i>klìšis, -ė «клишоногий»</i></b>, klišinėti «тягтися, брести».<br />
<br />
Одне з урочищ під Нарбутівкою має назву Гаркалівщина[28], початковою формою якого могло бути лит. *Gargliškis «цибатий, той, що незграбно ходить великими кроками»: = пор. garglinti «незграбно йти (великими кроками)»<br />
<br />
Слід гадати, що мешканці с. Тулиголове (очевидно, заміжні жінки) за давнім звичаєм «закутували» голош, (етнографам добре відомий цей місцевий тип українського головного убору), пор. ще Тулушку під Конотопом, с. Тулію на Чернігівщині біля Дніпра і особливо с. Конюшки - Тулиголови Львівської обл. в Галичині: = tūloti «тулити, закутувати»<br />
<br />
Завершуючи цей огляд реалій життя населення Сіверщини XV століття через значення місцевих назв литовського походження, слід підкреслити ще одну характерну особливість цієї топоніміки. На користь трактування Сіверщини як реліктового периферійного регіону поширення литовських мовних впливів про мовляє, зокрема, і те, що </span><b><span id="fullpost"><i>деякі збережені тут і по сусідству місцеві назви не мають аналогів на інших теренах (тобто є унікальними), але задовільно пояснюються безпосередньо литовським мовним матеріалом.</i></span></b><span id="fullpost"><br />
Такий стан відповідає «правилу периферійних архаїзмів», згідно з яким на околиці ареалу слово часом живе справді дуже довго (ефект ретардації, тобто, вповільнення, затримки)[29].<br />
<br />
До вже наведених прикладів назв с. Грибаневе, Генавщина, Сажалка Сіверщини, Криски Чернігівщини можна додати ще назви р. Свеса, = šviesà «світло», = šviesùs «світлий», с. Месензівка під Нарбутівкою і с. Шапиха Чернігівської обл. = mėsìngas «м'ясний», = šapas «солома».<br />
<br />
<b>Литвини, жаґуни, джиґуни</b><br />
<br />
Такий докладний «хатній» характер литовського освоєння Сіверщини потребує певних пояснень. Як відомо, ще в дослов’янські часи, за даними археології та історії, <b><i>балтійська присутність у Наддесенні й на р. Оці, не кажучи вже про Білорусь, мала дуже давні корені і навіть зафіксована в літописах на початку слов’янської інфільтрації до цих країв (пор. згадки про племена голяді під 1053 і 1147 pp.</i></b>)[30]. Однією з численних мовних ілюстрацій до цього періоду може бути і <i>слово зегзиця «зозуля», вжите в Плачі сіверської княгині Ярославни «в Путивлі на заборолі» як сказано в «Слові о полку Ігореві».</i> Нащадки цієї назви — <b><i>зязюля і зозуля — живуть тільки в білоруській та українській мові</i></b>, усі ж інші слов’яни називають цього птаха інакше[31]. До предкової зегзиці, давньослов."зег'за" напрочуд близьке досі литовське дієслово žagsėti «гикати, мати гикавку», що дає підстави трактувати назву птаха як балтійське запозичення.<br />
<br />
У світлі цих та численних інших даних литовське осадництво в Наддесенні та Посеймщині в XIV-XV століттях виглядає як експансія підданців тоді ще молодої феодальної литовської держави. Про те, що <i><b>осадники з північного заходу були саме литвомовні, незаперечно свідчать сотні литовських топонімів тут і далі на схід, скупчених по долинах великих і малих річок</b></i> — найдавніших шляхів освоєння тодішнього лісового краю (див. мапу на с.161).<br />
<br />
І от уся ця територія з усіма своїми сотнями вже заселених литовськими осадниками сіл і слобід (з литовськими ж таки назвами) опиняється 1503 року волею місцевих православних феодалів у складі Московської держави. Зрозуміло, що нові умови сприяють слов’янізації населення, очевидно, швидшій на сході — на Курщині й Орловщині — і повільнішій на Сіверщині, де литовська мова цілком могла дотривати в острівних ареалах до поновного — через 115 років — приходу литовсько-польської держави.<br />
<br />
Прямих свідчень про етномовну ситуацію на землях, повернутих Москвою Великому князівству Литовському, і в тодішніх документах немає, проте вони містять деякі колоритні для історика подробиці. Так, про масштаби територіальних поступок Москви дає уявлення текст укладеного 1 грудня 1618 року Деулінського перемир’я, у якому серед іншого сказано: «Ми, ВЕЛИКОГО государя бояри і всього ВЕЛИКОГО Російського государства ВЕЛИКІ посли, за велінням ВЕЛИКОГО государя нашого, за порадою бояр і всього ВЕЛИКОГО Російського государства всяких чинів людей ПОСТУПИЛИСЯ городів Смоленська, Білої, Дорогобужа, Рославля, городища Монастирського, Чернігова, Стародуба, Попової Гори, Новгорода-Сіверського, Почепа, Трубчевська, Серпейська, Невелі, Себежу, Красного та волості Велізької з тим, що до тої волості віддавна потягло...» Москва зобов’язувалася «віддати ці городи з нарядом, з усякими гарматними запасами, з посадськими людьми і з повітовими з рільничими селянами, опріч гостей і торгових людей». А польсько-литовська сторожа погоджувалася московське «духовенство, воєвод, приказних і служилих людей відпустити до Московського государства з усім маєтком»[32].<br />
<br />
Про активність нового етапу освоєння «литовськими людьми» порубіжних земель стає відомо із запису про державну нараду 12 жовтня 1621 року в Кремлі: «Говорили великі государі про те, що... задори з литовського боку робляться многі: у Путивльському, Брянському... повітах литовські люди почали в государеву землю вступатися, остроги і слободи ставлять, селітру в Путивльському повіті в 70 місцях варять, будники попіл палять, рибу ловлять і звіра всякого б’ють, на прикордонних дворян і дітей боярських наїжджають, б’ють, грабують, з маєтків зганяють...»[33]<br />
<br />
Новоприєднані землі були поділені між Польщею і Великим князівством Литовським приблизно по лінії сучасного північного відтинку українсько-російського кордону: <b><i>Стародубщина і Смоленщина відійшла до Литви, а Чернігово-Сіверщина — до Польщі.</i></b> Хоч як дивно, короткий (всього 30-річний) період перебування Чернігово-Сіверщини в складі Речі Посполитої залишив досі помітний слід у топоніміці: пор. назви з неповноголоссям (м. Кролевець, с. Кроловець-Слобода (тепер — Кролевець-Слобідка) під Новгородом-Сіверським, ст. Блотница біля села з пізніше «підправленою» назвою Болотниця), іншими <b><i>типовими польськими рисами</i></b> (села Заязд, Згурівка, Гензерівка, Смоляж Чн, Свірж), пор. також с. Ляхівка, Ляшківка тощо. За той самий час чернігівська аристократія поповнилася численними польськими шляхетськими родами, місцева еліта литовського походження була прийнята до польських гербів[34], а Чернігів одержав герб з типово польським геральдичним символом «orze¬czarny ze krzy≈em zotym».<br />
<br />
Від 1648 року історія Чернігово-Сіверщини вже невіддільна від історії Лівобережної України, згодом — Гетьманщини і Малоросії. Проте ще «якихось» півтораста років тому на Полтавщині й півдні Чернігівщини називали литвинами «всіх жителів задесенських, які говорять білоруською говіркою», а Литвою звали землі «від Десни до Смоленської губернії та Білорусь», ще ж раніше — всі землі, підвладні ВКЛ, «<b><i>тому вся Україна в літописах названа Литвою, а жителі її — литовськими людьми</i></b>»[35]. Про те, що в XIX сторіччі на Лівобережжі литвинами називали власне білорусів, свідчить і словник Б. Грінченка, який, зокрема, перекладає литвинський тільки як «белорусский», і промовисті словникові ілюстрації того ж таки П. Білецького-Носенка: «Лихо нападе лицвина, коли не дзекне» — Помре литвин (білорус), як замість де не скаже дзе. І в іншому місці: «Закутати... У задесенців: закутаць»[36]. Старші люди в с. Клишки донедавна називали поблажливо білорусів дзяґунами, пояснюючи, що так їх звуть саме за «дзекання». Цікаво, що в світлі цього тепер географічно віддаленого від Литви факту стає зрозумілішою місцева назва литовської говірки далеко на заході — у ще тримовному на 1960-ті роки селі Lazūnai (Lazdūnai, Лаздуны) на Гродненщині: жаґунська мова (а її носії — жаґуни)[37]. Очевидно, ці назви вказують на типове литовське «жекання» місцевих селян: лит. ežeras «озеро», žvaigžde «звізда, зірка» тощо. Тоді чи не сюди ж належить і літуанізм укр. <b><i>джиґун</i></b>, білор. жыгун — у первісному значенні — «вістовий, учасник походу»[38].<br />
<br />
Скорочення литвомовного ареалу в XVI сторіччі відбувалося не лише на втрачених ВКЛ землях, але після Люблінської унії 1569 року — і в самому ВКЛ, на теренах теперішньої Білорусі. Перед тим слов’яномовні були лише її 4 периферійні райони (навколо Полоцька, Вітебська, Гомеля, Мозира), решта ж входили до «власне Литви». Порівняно швидке зникнення двомовності серед колишніх підданців ВКЛ — литвинів (не плутати з етнічними литовцями) — досі живить різні версії їхньої подальшої історичної долі. З усього сказаного виходило б, що середньовічні литвини — етнічно мішане литовсько-слов’янське населення ВКЛ — були реально двомовними, поки проживали в межах ВКЛ, а згодом зазнали слов’янізації. Більшість їхніх нащадків — це теперішні білоруси, для яких історична назва їхньої батьківщини — «також» Ли’тва, і які за нашої пам’яті ще раз змінили свою мову. Незначна частка нащадків литвинів входить тепер і до складу українського етносу (саме на Чернігово-Сіверщині), а інша частка — до російського (на Смоленщині й Західній Брянщині). Справді, за Ф.Карським, Смоленщина донедавна була територією поширення цілої діалектної групи білоруської мови, а на Стародубщині й досі розміщені «по суті не російські, а центрально-білоруські говірки»[39] — не випадково цю територію сучасні дослідники не включають до системи говірок російської мови[40]. Сама ж білоруська мова, на думку славістів, є перехідною від української до російської, з кожною з яких пов’язана то одними, то іншими своїми особливостями. Власне ж білоруські характерні ознаки нечисленні й виникли порівняно недавно, зокрема, вже згадане «цекання» відоме від XV-XVI storiç[41].<br />
<br />
<b>Межове діло про «литовські» поселення</b><br />
<br />
Після смерті польського короля Сиґізмунда у квітні 1632 року Москва сподівалася скористатися періодом міжкоролів’я для відвоювання втрачених земель, проте, як відомо, знову зазнала поразки і за Полянівським «Вічним миром» зреклася «навічно» всіх земель, втрачених за Деулінським перемир’ям. Однак делімітація нового кордону затяглася надовго, і взимку 1638 року до Варшави були знову послані московські посли. Серед інших справ на сеймі вони мали і «про межове діло оголосити», що затяглося поза посольським договором на довгий час через непоступливість і впертість королівських суддів. Як свідчать тогочасні документи московської сторони, з польського боку «на Путивльський рубіж присланий у межові судді біскуп київський, який у цій справі сам позивач і робить, що йому потрібно; в царської величності землі вступився неправдою, догоджаючи київським і чернігівським людям, які ті землі засіли»[42].<br />
<br />
На жаль, нам приступні лише такі опосередковані, хоч і вкрай важливі для теми, свідчення джерел. Проте показово, що, повернувшися з Варшави, посли у своєму звіті з рідкісною для московської дипломатії відвертістю «щодо межових справ відповіли, що ВСЯ ПРАВДА НА ПОЛЬСЬКІЙ СТОРОНІ»[43] (!). Очевидно, що в самому документі таки було сказано більше, адже коли цар зажадав від своїх воєвод висловити думки з цього приводу, то один з них — князь І. Ґоліцин — зробив це в такій формі: ,Литовські міста, села і слободи поставлені на государевій Путивльській землі — усього не запам’ятати; гріхом своїм я безпам’ятний, судження дати на таку велику державну справу за моїм малим розумом думка моя не осягне»[44].<br />
<br />
З викладеного якнайочевидніше випливає, по-перше, що попереднє литовське осадництво було-таки масовим явищем («усього не запам’ятати», «велика державна справа») і, по-друге, що в литовсько-польської сторони були якісь переконливі для Москви аргументи на користь саме литовської належності цілком певних населених пунктів (на це вказує початок фрази: ,JCompi... міста, села і слободи...»). Найприродніше припустити, що таким незборимим аргументом могла бути тодішня <b><i>литвомовність</i></b> принаймні старшої частини населення «литовських міст, сіл і слобід» — разом з їхніми віддавна вживаними і також литовськими назвами.<br />
<br />
Про тодішній обсяг значення виразів «Путивльська земля», «Новгород-Сіверський повіт» тощо вдалося дізнатися ще з одного документа 1643 року, коли до Польщі знову були виряджені посли в старих справах — про титул і розмежування путивльських земель. Зокрема, про межову справу посли домовилися так: спірні міста Гадяч і Сарський відходили до Польщі; за це поляки відступали Москві Охтирку, Недригайлів і ще кілька городищ, «місто Трубчевськ з повітом і волостями, а також село Крупець у повіті Новгорода-Сіверського (!) та інші села і «деревні»по лівій стороні річки Клевені, які вклинилися до Путивльського повіту»[45].<br />
<br />
На підставі цього документа можна впевнено твердити, що до 1643 року села навіть по лівому березі р. Клевені (тепер — у Курській області Росії) ще входили до прикордонного Новгород-Сіверського повіту Речі Посполитої, з якого й були тоді передані до Путивльського повіту Московської держави (див. мапу: с. Крупец на схід від Глухова). Крім того, з тексту однозначно випливає, що в той час від Новгорода-Сіверського до р. Клевені не існувало жодного іншого повітового центру (через малолюдність тодішніх Глухова, Кролевця і поготів Шостки), а державний кордон проходив між Новгород-Сіверським і Путивльським повітами.<br />
<br />
Напрошується питання — <b><i>чому саме Сіверщина стала справжнім форпостом середньовічного литовського осадництва на південному сході</i></b>? Шлях до можливої відповіді підказує конфігурація тодішнього Віденського воєводства — од Вільна майже до Гомеля, — воно простягається клином між князівствами Клецьким, Слуцьким і Київським з півдня — і Полоцьким, Вітебським та Мстиславським з північного сходу. Певно, цю форму та її географічну орієнтацію зумовили <b><i>зручні для пересування водні шляхи від теперішньої Литви на південний схід по річках Березині, Птичі, Свіслочі, Дручі.</i></b> Заданий у такий спосіб загальний напрям переселень на нові землі неминуче виводить після Гомеля на Новгород-Сіверський. Складається враження, що на території Білорусі цей литовський міграційний потік сприяв різкішому перепаду майбутніх мовних відмінностей між двома основними діалектами білоруської мови, досі роз’єднаними <b><i>хрестоматійно відомим Лідсько-Лоєвським пасмом ізголос, яке поділяє практично навпіл масив сучасних білоруських говірок</i></b>[46].<br />
<br />
Від самого початку перебування Чернігово-Сіверщини в складі ВКЛ видно <b><i>першорядну ролю Новгорода-Сіверського, якої надавала місту литовська держава</i></b>. Так, уже <i>1388 року Новгород-Сіверським князем є литовець </i></span><span id="fullpost"><i>Дмитрій Корибут (Dmitrijus, Koributo)</i>, після збройного виступу якого проти князя Вітаутаса (Вітовт, Vytautas) сюди призначено князем знову литовця Федора Любартовича (Fiodoras, Liubarto) 1392 p. 1407 року тут уже княжить Швітрі</span><span id="fullpost">ґайла (</span><span id="fullpost">Свидригайло, Švitrigaila), брат великого князя Йогайла (Яґайлo, Jogaila), який через рік тікає до Москви. <b><i>Новгород-Сіверський полк у складі війська Вітовта брав участь (цікава деталь: разом з загоном татарської кінноти) в Ґрюнвальдській (Жальгіріській) битві 1410 року проти тевтонців.</i></b> Очевидно, що Новгород-Сіверський був стратегічно важливим для Литви містом на середній Десні, яке прикривало з півночі основну водну артерію краю; він водночас лежав на найкоротшому шляху з литовської метрополії до далеких східних земель на Посеймщині (Курщина), де досі також збереглося чимало литовських топонімів (див. мапу). Саме тому, коли 1499 року Іван III «прийняв на службу» князів Можайського та Шем’ячича й оголосив через це війну Литві, то список перебраних Москвою міст відкриває Новгород-Сіверський[47]. Виняткова ж загущеність литовських ойконімів між Новгород-Сіверськом і Путивлем прямо вказує на давнє використання осадниками зручного водного шляху по р. Шостка та Єсмань, уздовж яких згодом проліг і ґрунтовий шлях між цими містами.<br />
<br />
<b>Хто ж дав ті литовські назви і коли то все було?</b><br />
<br />
Повну втрату історичної пам’яті про це в заклопотаного проблемами сучасності громадянства прекрасно відтворив В. Заїка в передмові до нової книжки В. Ткаченка. Випереджаючи розгубленість читача, він пише: «Історія роду Нарбутів зберігає і певні загадки. Наприклад, як могла опинитися на Глухівщині людина литовського походження?..»[48]. А однак цих «людей литовського походження» була тут у ті часи тьма тьмуща, і, судячи з численності назв поселень, становили вони тоді на Глухівщині чи не більшість населення. Тільки в самому Глухові не жили (хіба що на Веригині), бо після чуми 1348 року про місто майже 300 років немає відомостей.<br />
<br />
Та й були ці литовські події справді дуже давно: не «до війни», не «до революції», і не «до возз’єднання», і навіть ще задовго «до роз’єднання» з Москвою (1618 p.), — бо аж до першого з’єднання з нею півтисячі років тому. Зате тривали перед тим півтораста років, продовжуючи попередні етнічні процеси. На такому часовому відрізку побутова пам’ять — легенди, перекази (якщо вони вчасно не записані) — вгасає і в інших народів. <b><i>Справді, наші сучасники на Заході й Сході вже не пригадають вам перших вражень своїх предків про відкриття Америки чи початок Реформації</i></b> або про прихід до влади династії Сефевідів в Ірані (1501 p.). Проникати в ці історичні глибини — нормальне завдання вчених. А їхня громадська функція — нагадувати про з’ясоване й вивчене новому поколінню «свого» соціуму. Саме так у колективній свідомості й підтримується певна, знову ж таки, своя «соціокультурна таблиця» (А. Моль).<br />
<br />
І про кінець Візантії (1453 p.), і про війну двох троянд в Англії (1455-1485 pp.) сучасний громадянин України знає, звичайно, не з родинних переказів про предків-очевидців або учасників подій, а тому, що вчив це в школі, щось про це читав, може — бачив у кіно. Учасники потужних міграційних потоків з Литви й Білорусі на Сіверщину жили в ті самі часи і так само прагнули не втратити історичного шансу. Їм було ніколи, пізніші історичні події не давали вгору глянути, етноси перетоплювалися в казанах нових держав, — де ж тут місце для рефлексії?<br />
<br />
Згодом до книжок, правда, дещо просякло: якщо йдеться про<b><i> прізвище Нарбутів</i></b>, то, як виглядає, воно було ще 500 років тому в литовського посла до Москви Станіслава Нарбутовича[49]. Але чи ж хто поцікавився, чи є тут якийсь дальший зв’язок? </span><span id="fullpost"><b><i>Лише в найзагальніших рисах про литовський період говориться в школі.</i></b></span><span id="fullpost"> Малознані художні твори про нього (хіба що <b>«Свіччине весілля» Івана Кочерги</b>). Немає ще фільмів. А час квапить, бо останні Литвишки й Нарбутівки на очах зникають як перешкода для розквіту життя в інших місцях. Об’єктивно це й затирає ТУ історичну пам’ять (як нас довго вчили — «кляте минуле»), — заразом готуючи таку ж долю й собі.<br />
<br />
Живим втіленням і продовженням того минулого ще донедавна була незначна, але важлива соціальна меншина —<b><i> чернігівська спадкоємна аристократія з помітною часткою родів литовського походження:</i></b> Бутовичі, Гудими, Нарбути, Бублики, Велентії, Галецькі, Гудовичі, Домонтовичі, Єсимонтовичі, Круп’янські, Піроцькі, Понирки[50]. Як бачимо, ще якихось 80 років тому Г. Нарбут не сприймався як унікальна «людина литовського походження» на Глухівщині, і спадкоємність епох відчувалася реальніше. Чи справді загибель цих родів була неодмінною історичною умовою відомого дальшого «розквіту» цього краю — залишимо судити історії. Хочемо того чи ні, але вони ще уособлювали (за Шпенґлером) стадію інерції середньовічної литовської держави, — і таки були її персистентами.<br />
<br />
Серед глухівських прізвищ литовську етимологію мають Балдовські, не виключено, що мали Шапоріни й Бортнянські. Також і прізвище Хоботня, ймовірне, має литовське походження від kabatnia (chobotnia) - запруда, загата. У сільському побуті де-не-де балтійська стежка веде ще до Губріїв, Цьомок, Дейнек, напівзабутої сусідки Шустихи. Окрім прізвищ і прізвиськ старше покоління зберігає ще по селах останні мовні свідчення про свою колишню рідну мову[51]. Це вже, скажімо, стадія ретардації[52] або стагнації.<br />
<br />
Новим поколінням у спадок залишається топоніміка. Вагомий литовський релікт.<br />
<br />
<i>Час підбити підсумки.</i><br />
Обстежений значний пласт литовських назв водоймищ і населених пунктів Чернігово-Сіверщини у своєму звуковому й морфемному матеріалі виявляє характер пізніх запозичень і міг сформуватися переважно лише в межах ВКЛ внаслідок масового литовського осадництва на цих землях. Ні до, ні після перебування Чернігово-Сіверщини в складі ВКЛ (1355-1503 pp.) таких сприятливих для поширення литвомовного населення умов тут не було.<br />
</span><br />
<ol><span id="fullpost">
<li>Носіями осадництва були як литовські феодали та імениті міщани, нащадки яких становили помітну частку чернігівського дворянства ще на початку XX сторіччя, так і численні посполиті литовці, що, слід гадати, становили переважну або значну частину населення в селах і слободах з литовськими назвами. Окремі села закладали й білоруси на південь від основного ареалу теперішнього поширення їх.<br />
</li>
<li>Очевидно, саме цей масовий приплив литвомовних осадників до Сіверщини (та меншою мірою до Чернігівщини) і став справжньою причиною політичної кризи у ВКЛ 1499-1500 років, коли під приводом гонінь на віру місцеві православні князі (щоправда, скориставшись своїм офіційним юридичним правом), перейшли разом з усіма підданцями та землями під зверхництво Москви.<br />
</li>
<li>Після цього переходу неминучою стала слов’янізація місцевих нащадків литовських осадників. Так з його південного сходу почалася інволюція (скорочення) ареалу литовської мови — спочатку приблизно до меж теперішньої Литви та Білорусі (без чотирьох уже й раніше білоруськомовних територій навколо Полоцька, Вітебська, Мозиря і Гомеля), Підляшшя й Сувалщини, а згодом — до Литви в її сучасних межах. <b><i>Останні епізоди білорусизації литовців подекуди (зокрема, над верхнім Німаном) розтяглися на ціле XX сторіччя.</i></b><br />
</li>
<li>Хоч поступова українізація (прим.: коректніше "русинізація") населення колишніх сіл і слобід Чернігово-Сіверщини (а на півночі регіону — білорусизація їх) особливо прискорилася від XVII сторіччя, але навіть тепер, через 300 років, <b><i>місцеві українські говірки все ще зберігають локальні літуанізми в словнику, окремі прізвища і прізвиська литовського походження, а також елементи литовської сільської матеріальної культури</i></b> (часто разом з їхніми литовськими назвами).<br />
</li>
<li>У період литовсько-української двомовності цих земель (імовірно — до XVII, а може й до XVIII сторіччя) в разі, коли в молодшого покоління мовців виникала потреба виразити давні місцеві назви в новій мовній формі, певний час могли побутувати подвійні, двомовні топоніми на зразок наведених П. Ґаучасом Гірьі-Гаевцы або Дайнова-Ятвязь. <i>Так, цілком імовірна давня назва численних Обірків — Погіри, Заболоть — Ужбалі, а Студенків — Шалтішкі.</i> Проте в інших — і, як бачимо, численних — місцевостях цього не сталося, певно, внаслідок ретардації — вповільненого, затриманого перебігу зміни мови, довшого періоду співіснування двомовних і одномовних поколінь у сільській громаді.<br />
</li>
<li>Проте на певному новому якісному етапі слов’янізації населення <b><i>(після повного зникнення старшого покоління — носіїв литовської мови)</i></b> збережені литовські географічні назви втратили свій звичний зв’язок з апелятивною (загальною) лексикою у свідомості селян, які разом із засвоєнням нової — української або білоруської — мови перейшли до іншого ментально-культурного кола. Відтоді починається слов’янська адаптація цих назв, пов’язана з неминучим розмиванням первісної їх литовської морфемної структури та подальшою її деформацією. Сприймані вже як монолітне, нерозкладне ціле, окремі литовські топоніми дістають ще й слов’янський наросток, а основа їх зазнає дії «народної етимології» шляхом пристосування до осмисленішого, «зрозумілішого» слов’янського звучання. На тлі цих масових явищ лише поодинокі литовські назви збереглися практично без змін як релікти: <b><i>Шалойки... Клишки... Полошки.</i></b><br />
</li>
</span></ol><span id="fullpost">[1] Непокупний А. П. Балтійські родичі слов’ян. — С.52.<br />
[2] Невская Л. Г. Словарь балтийских географических апеллятивов // Балто-славянские исследования. 1986. — Москва, 1988. — С.366 -367.<br />
[3] Там само. — С.340.<br />
[4] Див. тут і далі: Lietuvos TSR upių ir ezerų vardynas. — Vilnius, 1963.<br />
[5] Топоров B. H. Baltica Подмосковья // Балто-славянский сборник. — М., 1972. — С.243.<br />
[6] Невская Л. Г. Зазнач. праця. — С.315.<br />
[7] Топоров В. Н. Балтийский элемент в гидронимии Поочья. I. // Балто-славянские исследования. 1986. — Москва, 1988. — С.175.<br />
[8] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелi. — С. 75-76.<br />
[9] Лаучюте Ю. А. Зазнач. праця. — С. 111.<br />
[10] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралeлi. — С.79.<br />
[11] Там само.<br />
[12] Ткаченко В. Нарбутівка і Нарбути. — Суми, 1988. — С.17.<br />
[13] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралeлi. — С.76.<br />
[14] Топоров В. Н. Балтийский элемент в гидронимии Поочья. І. — С.162.<br />
[15] Ткаченко В. Зазнач. праця. — С.10.<br />
[16] Гаучас П. Зазнач, праця. — С.203.<br />
[17] Лаучюте Ю. А. Зазнач. праця. — С.94. (Посилання на Непокупного A.P.)<br />
[18] Невская Л. Г. Зазнач. праця. — С.326.<br />
[19] Непокупний А. П. Балтійсько-українські взаємозв’язки і паралелі. — С.72.<br />
[20] Інакше див.: Топоров В. Н. Baltica Подмосковья. — С.167.<br />
[21] Невская Л. Г. Зазнач. праця. — С.332.<br />
[22] Gaučas P. Зазнач. праця. — С.197, 202.<br />
[23] Там само. — С.203.<br />
[24] Там само. — С.201.<br />
[25] Грінченко Б. Д. Словарь української мови. — К., 1908. — Т.2. — С.251<br />
[26] Лаучюте Ю. А. Зазнач. праця. — С.46.<br />
[27] Гаучас П. Зазнач. праця. — С.203.<br />
[28] Ткаченко В. Зазнач. праця. — С.16-17.<br />
[29] Судник Т. М. Lazūnai. Литовская, белорусская и польская фонологические системы // Балто-славянский сборник. — Москва, 1972. — С.20.<br />
[30] Седов В. В. Гидронимия голяди // Питання гідроніміки. — К., 1971. — С.135-136.<br />
[31] Общеславянский лингвистический атлас: Серия лексико-словообразовательная. — Москва, 1988. — Вып. 1. — Карта № 21.<br />
[32] Соловьев С. М. История России с древнейших времен. — Москва, 1961. — T. 5. — С.116.<br />
[33] Там само. — С.158.<br />
[34] Лукомский В. К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. — K., 1993. — С.ХХ.<br />
[35] Білецький-Носенко П. Словник української мови. — К., 1966. — С.210.<br />
[36] Там само. — С.114,145.<br />
[37] Судник Т. М. Зазнач. праця. — С.20-21.<br />
[38] Пор.: Лаучюте Ю. А. Зазнач. праця. — С.109-110.<br />
[39] Николаев С. Л. Следы особенностей восточнославянских племенных диалектов в современных великорусских говорах. 1. Кривичи // Балто-славянские исследования. 1986. — Москва, 1988. — С.120.<br />
[40] Энциклопедический словарь юного филолога / Сост. М. В. Панов. — M., 1984. — Карта перед С.65.<br />
[41] Lehr-Spawiñski T., Kuraszkiewicz W., Sawski F. Przeglåd i charak-terystykaj•zyków sowiañskich. — Warszawa, 1954. — S.110.<br />
[42] Соловьев C. M. Зазнач. праця. — Т. 5. — C.189-192.<br />
[43] Там само. — С.193.<br />
[44] Там само. — С.194.<br />
[45] Там само. — С.249.<br />
[46] Энциклопедический словарь юного филолога. — С.58.<br />
[47] Соловьев С. М. Зазнач. праця. — Т.5. — С. 249.<br />
[48] Ткаченко В. Зазнач. праця. — СЗ.<br />
[49] Соловьев С. М. Зазнач. праця. — Т.З. — С.118.<br />
[50] Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Зазнач. праця. — С.17-140.<br />
[51] Чудернацьке прізвисько «Лупа Грабуздов», дане Г. Нарбутом своєму сусідові, старосвітському хуторянинові Луці Гарбузову (Ткаченко В. Зазнач. праця. — С.32, 37), — насправді доводить, що Нарбути ще вживали литовську назву широколистої болотної трави —<i> grabūzdas</i> (Гринавецкене Е. Й. та ін. Зазнач. праця. — С.387), та й lūpa означає по-литовському — «губа».<br />
[52] Судник Т. М. Зазнач, праця. — С15.<br />
<br />
<i><a href="http://www.hotel-expert.ru/catalog_results_spb_400004.html?s=acs" target="new"></a>Примітки ІЦ Полісся. Докладніше про автора дослідження, Костянтина Миколайовича Тищенко, можна прочитати<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87" rel="nofollow" target="_blank"> тут</a>. </i><br />
</span></div>Unknownnoreply@blogger.com1