БИТВА на Синіх Водах 1362 р. - князь Ольгерд (Альгірдас), 650-річчя

Звільнення Київщини від монголо-татар військами ВКЛ на чолі з князем Ольгердом

foto: bitva na sinih vodah 650 років тому литовсько-русинське військо в складі військових загонів з Литви, Полісся та північної Білорусі, яким командував великий князь Ольгерд [Альгірдас, Algirdas], завдало нищівної поразки військам Золотої Орди на березі р. Сині води (сучасна річка Синюха на Кіровоградщині), завдяки чому Київ та українські терени колишньої Русі було остаточно звільнено від монголо-татарського панування...

У 1362 році Полісся перебувало в складі Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського (ВКЛ), на чолі якого стояв великий князь Альгірдас або по-слов'янськи Ольгерд.

Старший син великого князя Гедиміна [Гядімінас, Gediminas] народився 1296 року. У віці 24 років стає князем Вітебським на Білорусі, у 1345 році за підтримки свого брата Кейстута [Кястутіс, Kęstutis] позбавляє влади у Вільнюсі Євнута [Яунутіс, Jaunutis] й стає новим великим князем ВКЛ.

"Брати Ольгерд і Кейстут перевершували інших вихованням, вдачею, статністю, уродженою лицарською мужністю й багатьма іншими шляхетними властивостями, тому вони більше за інших братів любили один одного" - вказує "Хроніка польська, литовська, жемайтіська та всієї Русі київської та московської" Матвія Стрийковського [Мацей Стрийковскі, Maciej Stryjkowski].

Улюбленою резиденцією князя був замок Мядінінкай поблизу Вільнюса. "Хроніка Биховця" подає свідчення сучасника-хрестоносця, що побував із посольством при дворі Ольгерда: "Князь має величний вигляд: його обличчя рум'яне, довгасте, ніс великий, очі блакитні й дуже виразні, брови густі, світлі, волосся і борода світлорусі з сивиною, чоло високе й лисе, зросту вище середнього, ані товстий, ані худорлявий, говорить голосом гучним, виразним і приємним, прекрасно їздить верхи, але ходить накульгуючи на праву ногу, тому зазвичай спирається на ціпок; по-німецьки розуміє дуже добре й може вільно розмовляти, проте завжди говорить із нами через перекладачів".

Політичні таланти князя літописець характеризує таким чином: "Сей Ольгерд дуже розумним був і багатьма мовами говорив, і перевищував саном і владою всіх, і стриманість мав велику, від усякої суєти відвертався, на потіхи, на ігри та подібне уваги не звертав, але дбав день і ніч про державу свою... Бо звичай Ольгерда такий, ніхто не знав його, куди думав раттю виступити, або збирає багато воїнства, як і самі ті військові чини і рать вся не знали куди йдуть: ні свої, ні чужі, ні гості прибульці: в таємниці все робив розумно, щоб не дійшло відомості в землю, на яку хотів йти раттю, і такою хитрістю забрав багато землі, взяв багато міст і країн, не стільки силою, скільки мудрістю воювавши".

Одружений на русинці з Твері, князь Ольгерд провадить дуже активну східну політику, зокрема 1357 року до складу ВКЛ входить усе Східне Полісся, включно з Черніговом, Новгородом-Сіверським та Брянськом.

 
Великий князь Альгірдас

При цьому південні поліські території, особливо Київщина, а також Поділля та інші українські терени Русі продовжують перебувати під ігом Золотої Орди.

Зокрема, в Києві, що в результаті перемоги литовських військ князя Гедиміна в битві на річці Ірпінь 1321 року вперше було звільнено з-під татарського панування, намісника ВКЛ, яким був князь Ольгимонт Гольшанський [Альгімантас, Algimantas Alšėniškis], від 1331 року змінює князь Федір-Гліб Іванович, котрий знову визнає себе васалом Золотої Орди.

Водночас з 1357 року монголо-татарська держава вступає в період міжусобиць, що позначається постійною зміною її правителів.

Великий князь Литви Ольгерд та його брат Кейстут, який опікується литовською політикою в Жемайтії, укладають мирну угоду з Німецьким Орденом (тевтонці), що дозволяє зосередити значні військові сили на південно-східних кордонах держави.

Битва на Синіх водах: напередодні

На початку осені 1362 року князь Ольгерд збирає велике військо у складі 20-25 тис. вояків, значну частину якого становлять власне литовські війська, а решту - русинські князівські дружини та шляхетське ополчення з усього Полісся та північних білоруських земель.

При цьому, як вказує у своїх дослідженнях старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Фелікс Шабульдо, цілком вірогідно, що це був уже не перший похід литовців на чолі з Ольгердом в Дике Поле - перший відбувся раніше до гирла Дону та Азова.

На зустріч литовсько-русинському війську з Дикого поля вирушила монголо-татарська армія, на чолі якої стояли троє султанів Кримської, Перекопської и Ямбалуцької орд  - Качибей-Керей, Кутлубах та Дімейтер.

Точних даних про час та перебіг вирішальної для звільнення українських земель з-під татарського іга битви не збереглося. Однак історичні джерела вказують, що обидва війська стрілися восени 1362 року на переправі через Дніпро біля річки Сині води (сучасна Синюха) поблизу села Торговиці теперішньої Кіровоградської області.

Як вказує у своєму дослідженні кандидат історичних наук, начальник кафедри воєнної історії Національної академії оборони України Ігор Сокаль - "сильною стороною армії Великого князівства Литовського була наявність постійного кінного війська, служба в якому була обов’язковою для кожного феодала-землевласника. Багаті ж феодали повинні були озброїти за свій рахунок також кінний загін під власним прапором (корогвою). Тому ординці не змогли скористатися своєю перевагою — багаточисельною кіннотою, оскільки литовці мали як легку, так і важкоозброєну, по суті лицарську, кінноту. Причому литовці становили приблизно половину своїх кінних військ. Друга ж половина кіннотників і майже всі піхотинці — це були війська українських та білоруських удільних князів, які й керували своїми полками під час походів та боїв".

Битва на Синіх водах: перебіг

В умовах рівності військових сил Литовської й Татарської армій, долю битви вирішив воєнний талант князя Ольгерда, який застосував несподівану дня супротивника тактику.

Перед початком битви князь Ольгерд ділить усю свою армію на 6 загонів і розташовує її півколом по відношенню до ординців.

Битва на Синіх водах: схема

Татари йдуть в атаку своєю швидкісною кіннотою, що не знає рівних у степових битвах. Головна мета ординців - знищити центральні загони литовських і русинських воїнів, щоб зруйнувати бойове шикування й дезорганізувати армію супротивника.

Однак несподівано для татар військо Ольгерда розступається перед їхньою кіннотою - пропускаючи її вперед і при цьому нещадно обстрілюючи з обох боків.

Завдавши сильних втрат супротивнику, князь Ольгерд наказує розпочати контрнаступ.

У бій іде важка литовська кіннота. Загартовані у численних боях із "залізними" тевтонцями, литовські кіннотники продавлюють легку татарську кінноту, а піші загони армії Ольгерда намагаються її оточити.

Синьоводська битва 1362 р.

Ординці не витримують удару й тікають, литовсько-русинське військо переслідує їхні залишки. На полі битви під Синіми Водами гинуть усі троє ординських султанів.

Синьоводська битва: наслідки

Блискуча перемога Ольгерда знаменує собою остаточне звільнення всіх поліських земель включно з Києвом, Поділля та значної частини Наддніпрянщини з-під Ординського іга.

Завдяки цьому Полісся вдруге в своїй історії об'єднується в складі єдиного державного утворення на чолі з Великим князем Литви, Русі та Жемайтії Ольгердом.

Новим князем Києва стає син Ольгерда Володимир, а Велике князівство Литовське перетворюється на найбільшу державу Європи, влада якої поширюється на всі білоруські та більшу частину українських земель колишньої Русі, сягаючи Причорномор'я.

Водночас на Галичині стверджується влада Польської корони, а російські терени Русі залишаються під монголо-татарським ігом ще протягом більше ніж 100 років.

Князь Олгерд продовжує розбудову ВКЛ, активно залучаючи до державного управління як етнічну литовську, так і русинську шляхту. По всьому Поліссю зводяться нові церкви й відроджуються міста, з'являються поселенці - литвини. Будучи хрещеним язичником, князь Ольгерд провадить толерантну релігійну політику, зокрема відновлює православну митрополію Києва (Литовсько-Руська митрополія). Перебуваючи у союзницьких відносинах із Тверським князівством, ВКЛ підтримує його у конфліктах із Московським князівством, зокрема у 1368 та 1370 роках литовсько-русинська армія двічі здійснює невдалу облогу Кремля.

24 травня 1377 року князь Литви, Русі та Жемайтії Ольгерд помирає й, згідно з Хронікою Длугоша та Лівонською хронікою, стає останнім з великих володарів Європи, якого було спалено за древнім язичницьким ритуалом. Тіло князя Ольгерда було поховано на теренах сучасного села Турлоїшкес за 25 км на північ од Вільнюса.

Відзначення 650-річчя битви на Синіх водах

У 2012 році в Україні та Литві відбудеться низка заходів з відзначення ювілею одної з найбільш визначних військових компаній ВКЛ.

Зокрема, з ініціативи неурядової організації Travel & Trade International Club "Crystal Lotus" VZW за підтримки Посольства України в Литовській Республіці та Посольства Литви в Україні було зорганізовано міжнародний проект "650-річчя битви на Синіх водах" (www.bwb650.org), що об'єднує державні структури, наукові інституції, громадські організації, представників туристичної сфери України та Литви заради спільного відзначення цієї великої історичної події.

У програмних документах проекту зазначається, що "у культурно-історичному контексті ця битва мала епохальне значення для всієї Східної Європи. По кордонам новоприєднаних земель утворився так званий "Великий кордон" між Сходом і Заходом, який служив буферною зоною між двома цивілізаціями".

650-річчя битви на Синіх водах

У межах проекту "650-річчя битви на Синіх водах" провадяться наукові та студентські круглі столи й конференції, створюється віртуальний музей Синьоводської битви.

У травні 2012 г. у парку "Київська Русь" під Києвом має відбутися масштабний історичний фестиваль "Битва 14 століття", заплановане також проведення історичної реконструкції битви на річці Синюха в Кіровоградській області, зйомки документального фільму про битву на Синіх водах.

Також найближчим часом у Верховній Раді України має пройти розгляд постанови №9479 "Про відзначення 650-річчя визволення українських (руських) земель від іга Золотої Орди".

Книга Володимира Рутківського "Сині води"

Ще одною знаменною подією до 650-річчя битви на Синіх водах стало відзначення літературною премією "Книга року BBC 2011" дитячого твору у 2 томах "Сині води", яку написав український письменник з Одеси Володимир Рутківський.

© Використано фотоматеріали Міжнародного проекту "650-річчя битви на Синіх водах"

2011, Ігор Свірин, спеціально для ІЦ "Полісся"


:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – битва на Синих водах 1362, битва на Синюхе, князь ВКЛ Ольгерд (Альгирдас), Синеводская битва, литовско-русинское войско против татар.

:: To get more information in English please ask or google for – Battle of Blue Waters (Syni Vody) 1362, Lithuanian Grand Duke Algirdas, Lithuanian-Ruthenian army against tatars.
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Mėlynųjų Vandenų mūšis 1362 m. Ukrainoje, kunigaikštis Algirdas, lietuvių-rusėnų kariuomenė, Aukso orda ir LDK;
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - бітва на Сініх водах 1362, бітва на р. Сінюха, вялікі князь літоўскі Альгерд (Альгірдас), Сіневодская бітва, літоўска-русінскія войска супраць татараў.
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Bitwa nad Sinymi Wodami 1362 r. na Ukrainie, wielki książę litewski Olgerd (Algirdas).

Тема: битва на Синіх Водах 1362 р, князь Ольгерд

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



6 comments:

Анонім сказав...

Князь Ольгерд крутий а роман той нудний

Анонім сказав...

Генетические исследования показывают што генетически жители центральной и западной беларуси все те же ятвяги-столица новогрудок, дайнова- столица Лида, нальшаны-столица Гальшаны и так далее балты и самый близкий генетически этнос -летувисы и латыши.И разговаривают многие на беларусском языке на нем говорил и Ольгерд, Витовт, Мидоуг и Кейстут ,есть хроники в которых описано как Витовт ходил войной на предков Летувисов жемайтов и аукштайтов зато што они были на стороне германцев ссылка http://veras.jivebelarus.net/ Виктор Верас У истоков исторической правды

Анонім сказав...

Так почему же наши западно-беларуские имена (и народные, и князей) историки вдруг стали считать «жемойтскими»? Да только по той причине, что царизм нам навязывал ложные представления о том, что беларусы, дескать, - это «восточные славяне». И в этой лжи не было места для наших ятвягов – коренных и исконных жителей Гродненской, Брестской областей, запада Минской области и Белосточчины (столицей Ятвы был город Дарагичин – ныне Драгичин чуть западнее Бреста, впервые от нас передан Польше Сталиным в 1945 году). По версии царизма выходило, что ятвяги КАНУЛИ В ЛЕТУ, якобы бесследно исчезли, а их место в истории Литвы – было отдано жемойтам.
ссылка http://secret-r.net/publish.php?p=196

Анонім сказав...

Литовський Князь Альгірдас на чолі литовсько українського війська фактично ЗВІЛЬНИВ усю центральну Україну - це величезна битва в значчені. А де ті заходи ювілейні???? Щось не дуже чути................

Анонім сказав...

Отмечать на государственном уровне!! И обязательно памятник этому Великому Человеку--Альгирдасу!!!!!!

Іван Тичишин сказав...

Князь Альгірдас - це справжній герой, не тільки литовський, але й український і білоруський!

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия, Полесје. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, латиши Poļesje, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, греки Πολεσία, деякі євреї - פּאָלעסיע, вірмени Պոլեսիե, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2022 ІЦ Полісся