Полісся: історія та карта, природа, туризм, фото і культура Полісся

Путівник та історія: місто Малин Житомирської області України

Поважний Малин - древнє місто князя Мала й один із центрів легендарної Древляні, батьківщина родини славетного дослідника папуасів Миклухи-Маклая.

Сьогодні місто Малин Житомирської області на річці Ірша знамените своєю єдиною в Україні Фабрикою банкнотного паперу Національного банку, де друкуються всі гривні та паспорти України. Більше про місто Малин...

ОЛЕВСЬК: довідкова інформація та путівник по місту, розклад руху поїздів та автобусів, "Олевська республіка".

Олевськ – класичне, дуже спокійне та принадне поліське місто на північному кордоні Житомирської області з Рівненською, центр Олевського району.


"Щоб дізнатись, як живе зараз правобережне Полісся, варто поглянути на Олевськ", кажуть обізнані люди й не помиляються. Олевськ сьогодні – це бідний край із багатою історією, це вічна краса річки Уборть та містика Камінного Села, це залізниця, що обслуговує 1 поїзд на день, церква і костьол на центральній площі, занедбана символіка та модерновий готель. Олевськ – це реальна поліська мова та кухня, типове провінційне диско й робочі борті. Справжнє, живе Полісся...

ІСТОРІЯ ОЛЕВСЬКА сягає прадавніх часів. Згідно з думкою більшості істориків, Олевськ заснував ще близько 977 року князь Олег Древлянський, давши йому своє ім'я (первісно місто звалося Олегськ, пізніше спрощено - Олевськ). Проте перша письмова згадка та можливий час заснування міста припадає на 1488 рік, коли Полісся було об'єднане під владою Великого князівства Литовського на чолі з Казимиром Ягелончиком [Kazimieras Jogailaitis, Kazimierz IV Jagielloczyk]...

Село Верхи на Волині: колишній Василіанський монастир

Село Верхи знаходяться в Камінь – Каширському районі на півночі Волинської області. В 17 ст. тут, посеред глухих лісів та непрохідних боліт, було засновано греко-католицький Василіанський монастир. Верхівські монахи в час вільний від молитов та роботи по господарству, варили знамените пиво. Сьогодні село Верхи славне своєю стародавньою дерев'яною православною церквою 1703 року спорудження...

Не так легко чітко визначити, географічну та адміністративну карту Полісся: де починається і де закінчується велике Українське Полісся...

Безумовно, головною ознакою Полісся є ліси, болота та поліщуки, але, на жаль, багато лісових масивів на сьогодні вже втрачено, етнічну ідентичність поліщуків розмито не лише в містах, а і в багатьох селах. Звісно, історичні кордони Полісся були більшими. Адже крім антропогенного впливу, протягом останніх століть на велике українське Полісся з півдня безжально та неухильно тисне ще більший український лісостеп…

Заньки - середнього поліського розміру село у Радомишльському районі Житомирської області, на дорозі від Радомишля до Потіївки. Село має населення понад дві сотні осіб, сільраду, якій підпорядковані кілька малих довколишніх сіл, працює один магазин, бібліотека, фельдшерський пункт, початкова школа. Правобережні поліські Заньки часто плутають з однойменним лівобережним селом Заньки у Ніжинському районі Чернігівської області, де народилася славетна акторка Марія Заньковецька.

Проте головними ознаками житомирських Заньок є пам'ятник загиблим у Другій світовій війні, на постаменті якого поставлено радянський танк ИС-2, та дуже мальовнича, дерев'яна православна церква, розфарбована в блакитний колір...

Заповідники та музеї Рівненської області України:

Рівненський природний заповідник - охоплює 4 ділянки у Сарненському районі (селище Чудель, урочище Дубки), Володимирецькому, Дубровицькому та Рокитнівському.

Краєзнавчі музеї Рівненщини
1. Рівненський обласний краєзнавчий музей
Адреса: м. Рівне, вулиця Драгоманова 19, телефон довідки: (0362)-26-7580. Працює щодня крім понеділка з 10 до 18 год.
У музеї представлено такі експозиції як "природа рідного краю", "перші поселення Рівненської області", "Рівненщина в період Київської Русі", "Волинський іконопис 13-19 ст.", "Рівне стародавнє", "Ремесла та промисли краю", "Битва під Берестечком 1651 р..".
Відділ у місті Сарни - історично-етнографічний музей, адреса в Сарнах вул. "Просвіти" 20,тел. (03655) 3-5397. Працює щодня крім неділі (!) та понеділка з 9 до 17 год.
Експозиції музею: "Народні промисли та ремесла", "Життя і побут селян-поліщуків Рівненщини".

2. Березнівський районний краєзнавчий музей
Місто Березне, вулиця Київська 8, телефон: (03653) 5-48-69. Працює щодня з 8 год. до 17.15, у п'ятницю до 16.00, обідня перерва з 13 до 14 год., субота та неділя (!!) вихідні. У музеї представлено експозиції з історії та етнографії Березнівського району.
3.Зарічненський районний краєзнавчий музей
Селище міського типу Зарічне, вулиця Фестивальна 1, тел. (03632) 3-01-32. Працює щодня з 9 год. до 19.0, обідня перерва з 13 до 14 год., субота та неділя (!!) вихідні.
4.Корецький районний краєзнавчий музей
Місто Корець, вулиця Київська, 45, тел. (03651)2-27-37. Працює щодня крім суботи (!) з 9 год. до 18 год. без обідньої перерви.
Експозиції музею: "850 років місту Корцю", "Стоянки первісних людей на Рівненщині", "Корець у часи Київської Русі", "Визначні пам’ятки архітектури Кореччини", "Історія замку князів Корецьких", Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир, "Народні промисли та фарфор-фаянсова мануфактура", "Соціально-економічний розвиток Корецького району в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.", "Кореччина у війнах та військових конфліктах", "Відомі вихідці з краю", "Учасники ліквідації аварії на ЧАЕС з Рівненщини",
5. Костопільський районний краєзнавчий музей
Місто Костопіль, вулиця Михайла Грушевського 16, телефон (0362) 2-2762. Працює щодня з 9 год. до 18 год., обідня перерва з 13 до 14 год., субота та неділя (!!) вихідні.
У музейних експозиціях представлено традиційний інтер'єр поліської хати, археологія та історія Костопільщини, виставка промислової продукції району.

Районні краєзнавчі музеї працюють також у Млинах та Радивилові.

Крім того, один державний історико-культурний заповідник працює в місті Острог, до складу якого входить Музей книги і друкарства, нумізматична виставка, літературно-меморіальний музей Миколи Островського в селі Вілія, а ще один державний історико-культурний заповідник – у місті Дубно на вулиці Замковій.

Державний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької Битви" (часто помилково зветься "Поле берестейської битви") знаходиться в селі Пляшева, Радивилівського району.

В області працюють також народний музей історії Рівненської української гімназії та літературно-меморіальний музей Уласа Самчука в селі Дермань Здолбунівського району.

У селі Бистричі, на батьківщині Тараса Бульби-Боровця, працює музей УПА "Поліська Січ", в експозиції якого представлено історичні матеріали про партизанську боротьбу на Поліссі та інші події Другої світової війни, а також оригінальну етнографічну колекцію, інтер'єр старої поліської кузні тощо.

---
To get more information in English please ask or google for – Rivne oblast' museums and nature reserves, Poliska Sich, Beresteiska bytva.
Чтобы получить информацию по-русски, ищите – заповедники и музеи Ровенской (Ровненской) области Украины, музей УПА "Полесская Сечь", музей битвы под Берестечком, достопримечательности в г. Сарны, Заречное, Корец, Острог, Радивилов.
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – rezerwaty przyrody oraz muzea obwodu rówieńskiego na Ukrainie, muzeum UPA, Bitwy pod Beresteczkiem.
Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Ukrainos Rivnės srities gamtinis draustinis ir muziejai, Ukrainos sukilėlių armijos UPA muziejus.
Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - запаведнікі і музеі Ривненской вобласці Украіны, музей УПА "Палеская Сеч", музей бітвы пад Берестечком, славутасці ў г. Сарны, Зарічнэ, Корец, Астрог, Радывылів.

Разом із великим українським Поліссям у складі Західного (Волинського), Центрального (Києво-Житомирського) та Східного (Лівобережного) Полісся в Україні подекуди окремо виділяються також і регіон Малого Полісся.

При цьому сам район Малого Полісся визначається у 3-х контекстах – як фізико-географічний регіон, історико-культурна територія та національний природний парк "Мале Полісся", утворений 2008 року указом Президента України Віктора Ющенка.
Так, у фізико-географічному контексті Малим Поліссям називають низинний лісистий і болотяний край на півночі Галичини та Поділля, що відділений від власне Полісся Волинською височиною. Це пояснюється тим, що низина Малого Полісся, що адміністративно належить до північних районів Львівської, Тернопільської, Хмельницької та крайнього півдня Рівненської області, характеризується досить своєрідними ґрунтами та значними покладами торфу...

Зокрема, грунти Малого Полісся, котре науково визначається як особливий фізико-географічний район Західноукраїнської провінції лісостепу, переважно, дернові й лучні, підзолисто-дернові та опідзолені, наявні також чорноземи.

Однак, незважаючи на свій ландшафт, західна частина Малого Полісся історично значно більшою мірою тяжіла до Галичини ( тож і зараз мешканці цих земель у складі Львівської та Тернопільської областей в абсолютній більшості ідентифікують себе як галичани), і лише північно-східна частина Малого Полісся – більшою мірою тяжіла до Волині.

Подібна культурна належність зберігається й до сьогодні, тому в культурно-історичному контексті Малим Поліссям частіше називаються виключно його східну частину, точніше – північну частину Хмельниччини та південну частину Рівненщини, яку подекуди визначають також назвами південно-східна Волинь або Велика (історична) Волинь.

Отже, на сьогодні західнополіська (волинська) етнографічна та мовна ідентичність певною мірою властива населенню Малого Полісся, зокрема у межах Острозького, Здолбунівського, Дубенського та Радивилівського району Рівненщини, а також району м. Нетішин, Славутського, Ізяславського, Білогірського, Старокостянтинівського, Шепетівського, Полонського, Теофіпольський, Красилівського району Хмельницької області.

І саме в цій частині Малого Полісся, на території в понад 25 га (Шепетівський, Ізяславський та Старокостянтинівський район Хмельницької обл.) 2008 року було створено національний природний парк "Мале Полісся". Межі парку пройшли на півночі долиною річки Горинь та Нетішинського водосховища, на північному заході – по річці Вілія, на сході – по Горині, на півдні – притоками Вілії та Горині.

Групові та індивідуальні екскурсії та поїздки в природний парк "Мале Полісся" вже зараз організовуються місцеві туроператори.
---
To get more information in English please ask or google for – Small Polesie of Ukraine: National Park "Male Polesie" in Khmelnytsky region, tours, travel, history.
Чтобы получить информацию по-русски, ищите – Малое Полесье Украины: национальный природный парк "Малое Полесье" в Хмельницкой области, экскурсии, путешествия, история; почвы Малого Полесья.
Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Ukrainos nacionalinis parkas "Mažoji Polesė" Chmelnyckio srityje, ekskursijos, kelionės, istorija, Polesės dirvožemis.
Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - Малое Палессе Украіны: нацыянальны прыродны парк "Малое Палессе" ў Хмяльніцкай вобласці, экскурсіі, вандроўкі, гісторыя; грунты Малога Палесся.
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Małe Polesie na Ukrainie: park narodowy "Małe Polesie" w regionie Chmielnickiem, wycieczki, podróże, historia.

Найстаріше дерево Полісся – занесений у Книгу рекордів України Юзефінський дуб віком 1000 років, відомий також як Дуб князя Ігоря або Ігорів дуб – росте неподалік від кордону з Білоруссю за 12 км. від православного жіночого монастиря Іверської ікони Божої Матері УПЦ Московського патріархату при дорозі в самому кінці села Глинне Рокитненського району Рівненської області.

Малі річки Полісся: опис, характеристика, походження назви. 
Малесенька притока Прип'яті річка Льва – вона ж Моства - в Рівненській області не лише дуже красива, але й особлива. Як розказує реферат, "води Льви насиченого червоно-темного кольору, немов би настояні на корінні дерев, повільно течуть сьогодні серед осок та ховаються в численних мальовничих заводях".

Зараз мало хто за межами області взагалі знає про її існування. А колись ця маленька річечка з такою величною назвою була мало не головною артерією людського руху серед лісів життя і міграцій людей.

Чому саме Льва? Скільки-небудь достовірної історичної версії назви річки наразі немає. Місцеві кажуть, що розкішне ім'я річки Льва пов'язане з якоюсь галицькою пані зі Львова, котра мала поблизу річку свій маєток. А вже лісова луна чи пісня перетворила назву міста Лева на річку: "Отамта річка, гдесь земля єсть пані зі Льва…". А чому друге ім'я їй Моства? Бо "Яка річка? Мо та Льва?".

Отакі байкі на Рівненщині розказують.

Путівник, походження назви міста:
Селище міського типу Чоповичі (Чоповичи, Chopovychi, Chopovichi, Czopoviczi) знаходиться на Центральному поліссі в Малинському районі Житомирщини. Розташоване містечко Чоповичі на мальовничому лівому березі річки Ірша (наголос на А) на відстані 25 км від Малина.

Назва села Чоповичі походить від його першого володаря – Гната Чопа, що належав та околичної руської шляхти ВКЛ й отримав ці землі у володіння відповідними документами Великих князів Литовських на межі 15 та 16 століть. У подальшому нащадки шляхтича зберегли ці землі в спадковому володінні за часів Речі Посполитої та Російської імперії.

На початку 20 століття населення Чопович сягало понад 6000 осіб, працював млин, ресторан, мануфактури та численні лавки. У 20 роки кількість чоповичан сягала 15 000 осіб, діяла українська та єврейська сільради. На жаль, у подальшому в ході радянських та фашистських репресій село втратило більшу частину населення, зокрема й свою родову шляхту. Також більшовиками було зруйновано великий чоловічий православний монастир Усікновення глави Іоанна Хрестителя. На сьогодні населення села Чоповичі (Чоповичи) становить біля 2,000 осіб.

У Чоповичах є гарна дерев'яна Свято-Троїцька церква, відновлено православні чоловічий монастир Казанської ікони Божої Матері і жіночий Св. митрополита київського Михаїла Московського патріархату, молочарня, меблева та швейна фабрики, нова модернова ЗНВК "Школа-сад" з бібліотекою та невеличким історико-краєзнавчим музеєм Чопович, пам’ятник жертвам Голодомору. Селище є залізничною станцією на маршруті поїздів Тетерів – Малин – Коростень. Невдовзі планується відкриття міні-готелю для туристів, що приїжджатимуть на головну атракцію Чопович – урочище та джерело Кип'яче.

Одразу після детективного, можна сказати ковбойського, затримання головного підозрюваного в справі доброї пам'яті Георгія Гонгадзе багато людей раптом зацікавилися селом Молочки Чуднівського району Житомирщини.
Повідомляємо: знамените відтепер село Молочки, де жив і переховувся цей Пукач, знаходиться фактично вже південніше Полісся, на південно-західному краї Житомирської області, майже на самому кордоні з Вінницькою. Деякі видання іменують його як селище міського типу Молочки (смт) - це неправильно. Головна ознака села Молочки - будь-де гарненька річка Тетерів. Власне, саме селище й розкидане по її берегах. Населення села Молочки - кілька сотень осіб, може десь 400 людей. У Молочках фактично одна головна вулиця, де стоїть сільрада, плюс кілька бічних провулків. Є гарний великий ставок, у якому місцеві непогано рибу ловлять, у тому числі й знайдений та затриманий колишній генерал СБУ Олексій Пукач. Також село Молочки має восьмирічну школу, де вчаться дітки з навколишніх поселень, і власну пошту, що цінно, продуктова лавка працює. Краєм села проходить траса з Любара на Козятин. Тож як хтось дуже хоче доїхати до Молочок - можна їхати машиною чи поїздом зі сходу до Козятина чи Бердичева, а з Заходу до Шепетівки чи Полонного/Любара - а вже від них виїжджати машиною по трасі P32 (на карті автошляхів України - автодорога регіонального значення Кременець — Біла Церква — Ржищів).
Але головне журналістам не поплутати та не заїхати в малесеньке село Молочки Ріпкінського району Чернігівщини - точніше навіть хутір Молочки - серед поля північніше дороги з Чернігова на Любеч. Там бо немає геть нічого цікавого, дай боже, як досі хоч чоловік 10 живе - тож хай би і Бен-Ладен там переховувався, і за 50 років би не знайшли! Загалом же, можна зробити висновок, що цей колишній генерал СБУ Олексій Пукач, яко типовий подолянин, хоч і мав розум не ховатися в рідному краї, але якнайближче до батьківщини він таки й оселився. Серед полів, що його й згубило. Очевидно, навіть у СБУ погано вчать українське краєзнавство - ще від часів татар і литовців аж до УПА і Червоних партизанів - мудрим людям добре відомо, де саме в Україні треба ховатися; якщо справді хочеш, аби тебе не знайшли. І село Молочки - це все-таки не там, занадто курортно.
А от жодної фотографії села Молочки немає, нажаль, але там дійсно гарно!
Твір на тему: "Ковбої на Поліссі", І. Свирин, липень 2009.

Велике село за 16 км. від райцентру Зарічне, центр сільради, поділяється на Велике Морочне та Мале Морочне, Королівщину. Інша вживана назва села - Морочно.

Село має прекрасну дерев'яну православну церкву Св. великомучениці Параскеви з дзвіницею, що була збудована без жодного цвяха, має унікальну композицію з двома баштами, увінчаними хрестами, що за своєю формою подібні більше на костел. Церква діяла навіть у часи СРСР, зараз належить Московському Патріархатові. Серед її цікавинок – великі як для глибокого Полісся дзвони, привезені з Росії, та величезний витканий рушник з характерним поліським візерунком. У селі також діє молитовний будинок християн-протестантів.

Пінські князі. Засноване Морочне (Морочно) у 16 столітті за часів Великого князівства Литовського, належало до родових земель князів Пінських. Назва пов'язана, вірогідно, із навколишніми болотами, що збивали людей із пантелику, морочили. Знамените своїми кушнірами й ткачами.

Серед найвідоміших мешканців Морочного сьогодні - досить молодий (біля 40 років) місцевий священик, настоятель Свято-Параскевської парафії УПЦ МП протоієрей Павло Дубінець, який очолює місцеву шкільну футбольну команду, допомагає в екскурсіях, має велику приватну бібліотеку та багато краєзнавчих матеріалів з історії Зарічненщини, а також вчитель фізики у місцевій школі Володимир Чуйко, який уже багато років поспіль непогано прогнозує селянам погоду.

Мешканцям села також помагає волонтерська асоціація PROGETTO MARSUPIO-ONLUS з Італії, зусиллями якої місцеві поліські дітки регулярно отримують подарунки на Різдво та Великдень, а влітку мають змогу відпочивати в італійських родинах.

На околиці селища - в урочищі Маяк - є пам'ятне місце розстрілу євреїв 1942 року. Зберіглися залишки колишніх маєтків Терлицького й Пашкевичів. Великий вітряк із села Морочного прикрашає експозицію Музею народної архітектури, етнографії та побуту в київському Пирогові. Навколишні ліси знамениті великою кількістю кабанів, на болотах багато ягід, поклади торфу.
У селі Морочному працює школа 1-3 ступенів, є сільський клуб і бібліотека, аптека на вулиці Центральній та лікарська амбулаторія, пошта, АЗС. Населення на 2009 рік – трохи більше 1 тисячі осіб.

У листопаді 2009 року сільська рада та мешканці Морочного відзначатимуть 490 річницю заснування села.
---
To get more information in English please ask or google for – wooden orthodox church in Morochne  (Morochno) village, Zarichne district, Rivne oblast.
Чтобы получить информацию по-русски, ищите – село Морочное Заричненского района Ривненской области, православный приход Святой Параскевы.
Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Moroczne (Moroczno) wieś na Polesiu Ukraińskim, rejon Zariczne obwodu rówieńskiego.