Анотація статті: "Ліси України", збереження лісових ресурсів, охорона мішаних, соснових, грабових та інших лісів.

АНОТАЦІЯ СТАТТІ "Що "болить" лісам Полісся?"

Тематика статті: лісові ресурси України та Полісся, діяльність УкрНДІЛГА, соснові та мішані ліси, проблеми лісового господарства в несприятливих екологічних умовах, розумна вирубка лісів та надмірне вирубування лісів, екологія та охорона лісу, захист від пожеж.

Майже 40 відсотків загального лісового фонду України зосереджено саме на території поліських областей. Але правда і те, що коли лісистість, здавалось би, суто степової Луганщини становить 10,6 відсотка, то "лісової" Чернігівщини - лише вдвічі більше (20,5 відсотка). Дещо вище цей показник на Житомирщині (32,6 відсотка), хоча до рекомендованого науковцями рівня (37 відсотків) і тут ще далеко. Тому можна не дивуватись, що останніми роками лісова тематика постійно перебуває у центрі уваги громадськості, а багато хто з поліщуків взагалі переконаний: у поліських лісів проблем не менше, ніж у закарпатських, бо у суперечці екології з економікою у нас, як правило, перемагає остання. Відтак і до оптимістичних звітів лісівників у пересічних громадян дедалі менше довіри, чим з вигодою для себе користуються деякі самозвані "екологи", які мають лише побіжне уявлення про ліс і лісові екосистеми. Між тим мало хто навіть із житомирян знає, що на околиці рідного міста розташована установа, працівники якої вже понад півсторіччя займаються науковим вивченням лісів регіону — Поліський філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. Висоцького (УкрНДІЛГА)...

Майстерня — не найкраще місце для життя...

Колектив науковців, очолюваний доктором сільськогосподарських наук, професором Володимиром Красновим, володіє на сьогодні безцінним досвідом тривалих наукових спостережень за поліськими лісами, що проводяться вже кількома поколіннями вчених. Навряд чи варто пояснювати, наскільки це важливо, адже, на відміну від звичних для нас сільськогосподарських культур, для досягнення продуктивного віку лісовим насадженням потрібні десятиріччя. А відтак ціна найменших похибок у нібито цілком логічних теоретичних припущеннях, запроваджуваних у лісову практику, є аж надто високою.

Так, наприклад, трапилось із колись популярною тезою "Природа - майстерня, а людина — працівник у ній", керуючись якою за радянських часів почали активно "удосконалювати" природу, забуваючи при цьому, що майстерня — далеко не найкраще місце для життя. Відтак створені на місці вирубаних лісів рукотворні лісові насадження (а саме вони становлять на сьогодні половину лісового фонду Полісся) у переважній більшості — монокультурні, тобто із одного виду дерев — сосни чи дуба, що різко знизило стійкість цих штучно створених екосистем до впливу природних факторів.

Внаслідок цього прагнення вирощувати більш цінні і продуктивні лісові культури обернулось не лише збільшенням витрат на догляд за лісом, підвищенням рівня його пожежонебезпечності, що наочно продемонстрував цьогорічний розгул вогняної стихії у рукотворних хвойних лісонасадженнях на Херсонщині, а й дедалі відчутнішими втратами від передчасної загибелі дерев.

До речі, саме науковцями Поліського філіалу УкрНДІЛГА свого часу було розроблено методичні рекомендації із запобігання поширення одного із найнебезпечніших захворювань соснових насаджень — кореневої губки сосни. Нині фахівці філіалу працюють над вирішенням не менш важливого і актуального завдання — встановленням причин загибелі дуба, від чого дедалі більше потерпають поліські ліси, та розробкою наукових рекомендацій, які дадуть змогу зупинити це лихо.

На сьогодні серед найбільш ймовірних причин науковці називають кліматичні зміни. Незвичні для умов Полісся тривалі літні засухи, що останнім часом стали щорічними, могли спровокувати збільшення закисного заліза і алюмінію у поверхневому шарі грунту, що призводить до ослаблення стійкості дубових насаджень, які внаслідок цього стають легкою жертвою різноманітних хвороб і шкідників.

Щит від радіоактивної загрози

Парадокс, але оспівані не одним поколінням поетів знамениті російські берези, на переконання фахівців-лісівників, свого часу... масово заселили пустоші, що залишились на місці знищених людиною набагато цінніших і продуктивніших з економічної точки зору лісів природного походження. Відтак покладатись на матінку-природу у справі відновлення одного із найбільших багатств Поліського краю, без раціонального використання якого нам не обійтись, теж не варто.

От лише вже маючи практичний досвід рукотворних монокультурних лісових масивів, наука на сьогодні рекомендує лісівникам найоптимальнішим чином поєднувати завдання отримання найбільш цінних видів деревини із використанням переваг, які гарантує більш висока стійкість штучно створених людиною різновидових лісових екосистем. До речі, в 30-х роках минулого століття вже була невдала спроба апробації цієї ідеї на основі вирощування кулісних змішаних дубово-соснових лісів, які не виправдали покладених на них сподівань. Натомість найраціональнішим методом як інтенсифікації отримання ділової деревини, так і створення високоцінних і екологічно стійких лісових насаджень в умовах Полісся стало створення соснових лісів із введенням у залежності від конкретних лісорослинних умов різної кількості берези, а на перезволожених ділянках — вільхи і ясена.

Ще одним багатообіцяючим напрямком, над розробкою рекомендацій по практичному втіленню якого активно працюють нині у Поліському філіалі УкрНДІЛГА, є створення різновікових лісових насаджень, а також відтворення на місцях суцільних вирубок лісу шляхом його регульованого природного відновлення. Нині це дещо затратніше від звичного методу масового висаджування одновікового посадкового матеріалу, але, як вже довів досвід Сарненського лісгоспу Рівненської області, ці затрати компенсуються суттєво вищою стійкістю таких насаджень до негативних природно-кліматичних факторів та суттєво швидшим відновленням і значно багатшим видовим розмаїттям складних екосистем, які ми звикли називати звичним словом "ліс".

Між тим, як не забувають нагадувати у Поліському філіалі УкрНДІЛГА, ліс — це не тільки і навіть не стільки великий масив дерев, скільки унікальний механізм співіснування різноманітних видів флори і фауни, захисту та поліпшення навколишнього середовища, який виконує важливі водо— і кліматорегулюючі функції, перешкоджає ерозії грунтів, служить джерелом поповнення атмосфери киснем. Крім того, в умовах українського Полісся ліс має на сьогодні ще одну вкрай важливу для всієї планети функцію — перешкоджає міграції продуктів радіоактивного забруднення, викинутих у довкілля під час Чорнобильської аварії.

Варто відзначити, що саме завдяки виконаним співробітниками тоді ще Поліської агролісомеліоративної науково-дослідної станції роботам лісівники отримали безцінні для них "Рекомендації по веденню лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення", а визнанням наукових заслуг колективу станції стала її реорганізація у Поліський філіал інституту. Розроблені згодом житомирськими науковцями "Методичні рекомендації з реабілітації лісів на територіях, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС" нині є документом, без якого годі уявити роботу поліських лісівників, які доглядають ліс, що став, називаючи речі своїми іменами, щитом України від радіоактивної загрози.

Світ, де все взаємопов'язано

Втім, не применшуючи важливості вкладу працівників Поліського філіалу УкрНДІЛГА у вирішенні практичних завдань лісової галузі, в тому числі щодо обумовлених чорнобильською тематикою робіт, все ж особливо важлива роль науки у розробці "лісової" стратегії на майбутнє. Її особливості директор філіалу Володимир Краснов формує по-науковому точно і, разом з тим, об'ємно: оптимальне вирішення об'єктивно існуючого протиріччя між забезпеченням дедалі зростаючого попиту на деревину, що викликає підвищення інтенсивності лісокористування, з одного боку, та життєвою необхідністю збереження і всебічного розширення середовищезахисних функцій лісу, з іншого боку.

Доречно відзначити, що така постановка питання знаходить повне розуміння і підтримку як на рівні керівництва лісовою галуззю, так і держави. Прикладом тут може служити затверджена урядом програма збільшення заліснених площ, яка фінансується як за рахунок Держбюджету, так і власних коштів держлісгоспів, отриманих від господарської діяльності. Проведена в цьому році всеукраїнська акція "Майбутнє лісу в твоїх руках" набула широкого суспільного резонансу, залучивши до посадки нових лісових насаджень мільйони небайдужих громадян України.

Між тим поштовхом до розробки і схвалення масштабної програми збільшення площ лісів стали рекомендації науковців, у тому числі поліських, щодо необхідності усунення дисбалансу вікової структури лісового фонду. Адже великі обсяги рубок у післявоєнний час призвели до різкого зниження частки стиглих деревостанів і збільшення питомої ваги молодих лісових насаджень. Нині вони вступили у фазу стиглих і пристигаючих, що вже у близькому майбутньому загрожує стабільності лісокористування, запобігти чому можна лише збільшенням частки нових насаджень. Причому виконати це завдання цілком реально за рахунок заліснення виснажених, ерозованих та інших малопридатних для ведення сільського господарства земель на Поліссі.

От лише проводити ці роботи, на глибоке переконання фахівців Поліського філіалу УкрНДІЛГА, слід з обов'язковим врахуванням вимог науки, щоб потім не довелось гірко шкодувати за змарнованими зусиллями і коштами, безпорадно спостерігаючи, як гинуть від примх погоди рукотворні ліси чи, в "кращому" випадку, як некомфортно живеться в них флорі і фауні. Бо, наприклад, далеко не на всіх пісках приживеться навіть невибаглива поліська сосна, тим часом як її екзотична родичка - сосна Веймутова, хоча і не може похвалитися добротною деревиною, але набагато "чіпкіша" до життя. Та й звичайна береза не даремно визнається фахівцями грунтоутворюючим видом. І навіть якщо завчасно не потурбуватись нібито про "дрібницю" — острівці "кормових" насаджень із високо-урожайного на жолуді червоного дуба та інших дерев і кущів у створених людиною лісах, то їх "заселення" звіриною не лише невиправдано затягнеться, а й відбуватиметься із значними пошкодженнями насаджень, запланованих для отримання ділової деревини. Адже в лісі все настільки пов'язане між собою тисячами ще до кінця незрозумілих навіть вченим взаємозв'язків, що втрата навіть одного непримітного на перший погляд виду загрожує ланцюговою реакцією непередбачуваних наслідків. Тому, якщо в окремих поліських лісгоспах запаси так званих стиглих насаджень на одиниці площі менші, ніж на пристигаючих деревостанах, то науковцям не потрібно ніяких ревізій і рейдів, щоб констатувати: причина — у "надмірностях" при проведенні прохідних і санітарних рубок, в ході яких горе;— "санітари" лісу інколи примудряються разом із хворими і низькорослими деревами "вибраковувати" частину найкращих насаджень.

Однак проблема в тому, що вже впродовж тривалого часу розмови про доцільність і навіть необхідність включення локально-практичних завдань, які виконуються науковцями Поліського філіалу УкрНДІЛГА на госпрозрахунковій основі на замовлення підприємств лісової галузі, до єдиної програми комплексних наукових досліджень поліських лісів, так і залишаються розмовами. Між тим нині державного фінансування лісової науки вистачає лише... на виплату зарплат. Та й то — у смішному (чи, точніше, образливому) розмірі. Зокрема минулого року середній розмір зарплат наукових працівників становив... 860 грн, що реально загрожує втратою створеної на базі Поліського філіалу УкрНДІЛГА унікальної наукової школи, яка на сьогодні тримається радше на ентузіазмі і відданості науці дослідників лісу, ніж на належній оцінці суспільством вкладу тих, чиїм розумом, талантом і небайдужістю приростати лісовим багатствам України.

Анотація статті з газети "Урядовий кур'єр" 2007.11.01, наведено за порталом Woodex.ua

ПОДІЛИТИСЯ :: Share |

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО: