КАРАЧУН: джерело та село Ворсівка Малинського району

Цілюще джерело та урочище Карачун с. Ворсівка

foto: karachun vorsivka Одне з найкращих природних джерел Малинського району Житомирської області розсташоване в урочищі Карачун біля села Ворсівка на березі річки Візня поміж містами Малин та Радомишль.

Засноване 1545 року в складі Великого князівства Литовського як село Житомирського замку...

У 1569 році, відповідно до умов Люблінської унії, Ворсівка переходить до польської Корони, що спричинює широке народне невдоволення.

Під час Хмельниччини Ворсівка стає важливим прикордонним містом, тут формується козацька канцелярія Війська Запорізького в складі 105 козаків-поліщуків на чолі якої стоїть сотник Київського полку Іван Кгузь (від давнього поліського слова "кгузь", що вживалося на позначення гудзика або вузла).

Внаслідок війни та Гайдамаччини на кінець 17 століття Ворсівка геть спустошується й втрачає майже всіх своїх мешканців.

У 1728 році в селі зводиться православна церква Св. Миколая, що пізніше була втрачена й відновлена наприкінці 19 ст. коштом поміщика Станіслава Білини.


1793 р. Ворсівка входить до складу Російської імперії. Протягом 19 ст. населення села зростає й на початок 20 століття перевищує 1000 мешканців.

Після проголошення УНР довкола села Ворсівка діють численні повстанські загони, зокрема отаманки Марусі Соколовської з села Горбулів.

Із встановленням Радянської влади в селі створюється колгосп, розгортаються більшовицькі репресії й населення Ворсівки неухильно зменшується. У роки Голодомору помирає понад 50 селян, з них на сьогодні встановлено імена 48 жертв.

З липня 1941 по грудень 1943 року Ворсівка окупована німецькими військами, довкола села діють червоні партизанські загони.

У 1968 року поблизу Ворсівки споруджується її найбільший об'єкт - Ворсівське водосховище. Село також добре знане своїм самодіяльним народним хором, що здобув популярність по всій області.


Упродовж століть мешканці Ворсівки зберігали пам'ять про козацьке минуле та волелюбні традиції свого краю. Свідченням того став референдум березня 1991 року, коли близько 2/3 ворсівчан проголосували проти збереження СРСР.

Сьогодні у Ворсівці проживає біля 300 людей. Ворсівській сільраді підпорядковуються також села Візня, Зибин, Королівка та Рудня-Городищанська. В селі діє школа, магазини, православна церква Св. Миколая, а також протестантська громада Євангельської церкви.

З-поміж головних принад села - цілюще джерело в урочищі Карачун, назва якого походить від слов'янського язичницького свята зимового сонцестояння (відоме як Корочун, друге ім'я Чорнобога, після прийняття християнства вживалося на Поліссі також і на означення Різдва). Карачунське джерела здавна вважається козацьким оберегом та має славу одного з найсмачніших і найкорисніших в усьому регіоні. На жаль, внаслідок посиленої експлуатації, з 2011 року карачунське джерело поволі всихає та замулюється.

Ще одне визначне місце Ворсівки - пам'ятник на честь козаків Ворсівської сотні Війська Запорізького.

Використано матеріали офіційного сайту Ворсівської сільради.


:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – целебный источник и вода в урочище Карачун вблизи г. Малин, Радомышль, село Ворсовка (Ворсивка, Орсов).
:: To get more information in English please ask or google for – Karachun spring in Vorsivka village nearby Malyn and Radomyshl towns of Ukraine.
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Karačun šaltinis, Vorsivka kaimas Ukrainoje.

:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - гаючая крыніца і вада ва ўрочышчы Карачун паблізу г. Малін, Радомышль, сяло Ворсівка.
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – źródło Karaczun,
wieś Worsówka na Ukrainie obwodu żytomierskiego.

Тема: джерело Карачун поблизу села Ворсівка

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



2 comments:

Анонім сказав...

карачун дуже смачна вода справді....... тилько не лищиться її вже скоро

Анонім сказав...

карачун смешно звучит

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия, Полесје. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, латиши Poļesje, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, греки Πολεσία, деякі євреї - פּאָלעסיע, вірмени Պոլեսիե, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2022 ІЦ Полісся