ОЛИКА: смт Олика - замок Радзивіллів (Radvilos, Radziwiłłowie)

Історичні перлини Полісся: Олика на Волині

Родинне гніздо поліської гілки великого литовського роду князів Радзивіллів (Радивилів), один з найславетніших у часи Середньовіччя куточків Полісся – шляхетна Олика - перебуває сьогодні у вкрай занедбаному стані. Історія Олики та її найвизначніших пам'яток: замок Радзивіллів, Колегіата Св. Трійці в смт Олика Ківерцівського району...

Стародавня Олика (наголос на другому складі, раніше також Олича, Олица) була заснована в часи Київської Русі, коли на місці злиття річок Путилівки та Осенища люди з сусіднього містечка Чемерин заснували нове поселення, давши йому ім'я, вірогідно, від популярних місцевих промислів з виробництва лика.

Історія Олики

Перша згадка про містечко фіксується руським Іпатіївським літописом за 1149 рік. З 1199 року Олика перебуває у складі Галицько-Волинського князівства. У 40-х роках 14 століття Олика разом із більшістю поліських земель входить до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського (ВКЛ) на чолі з великим князем Альгірдасом [Ольгерд, Algirdas].

Першим документально підтвердженим володарем Олики був у 1433 році Ленько Зарубич – воєвода князя Федора Любартовича, сина останнього правителя об'єднаного Галицько-Волинського князівства, литовського князя Любарта [Любартас, Liubartas].

У 1450-1460 рр. литовський гетьман, воєвода Тракая і пізніше староста Луцька Петро Янович Монтигердович [Petras Jonaitis Mangirdaitis], також відомий як Петро Білий Мангірдайтіс (у польських джерелах - Piotr Montygerdowicz, у російських посол Петр Янович Белый) зводить в Олиці чудовий ренесансовий костел Св. Петра і Павла, що зберігся до сьогодні і є найдавнішим храмом Волині.

Фото: ІЦ Полісся

По смерті гетьмана Оликою кілька років володіли його син і донька, після яких Олика переходить у володіння онуки Петра Монтигердовича – Анни Кішки [Ганна, Anna Kiszka]. 1513 року Анна Кішка виходить заміж за маршалка Великого князівства Литовського Яна Радзивіла ІІ Бородатого [Йонас Радвіла, Jonas Radvila II, Jan Radziwiłł] – завдяки чому Олика на майже чотири століття стає головною резиденцією поліської гілки литовського роду Радзивіллів (Радвилів).

У їхньому шлюбі народжується найвизначніший представник поліських Радзивилів – засновник Олицького роду, канцлер Великого князівства Литовського Миколай Радзивілл Чорний [Mikalojus Radvila Juodasis, Mikołaj Radziwiłł Czarny].

Саме він 1547 року отримує з рук правителя Священної Римської імперії Карла V Габсбурга [Carlos I, Carolus V, Karl V] почесний титул князя на Олиці та Нясвіжі (Несвіжі).

У кінці 50-х років 16 століття Миколай Радзивілл Чорний приймає кальвінізм і перетворює малесенький Петропавлівський костел Олики, що й до сьогодні вміщує не більше 30 чоловік, на протестантський храм.

1564 року Миколай Радзивілл Чорний завершує будувати первісний Олицький замок. Перебуваючи на перетині важливих торгових шляхів, Олика надзвичайно швидко розвивається й 31 травня того ж року дістає Магдебурзьке право та герб міста у вигляді двох сплетених ріжків.

За рік, у травні 1565 року князь Олики та Несвіжа, який активно відстоював незалежність руських і литовських земель від польської корони, помирає у містечку Лукішкес поблизу Вільнюса.

1569 року, відповідно до умов Люблінської унії, Олика, що на той час мала близько 300 подвір'їв, разом з майже всім Поліссям (окрім сучасних білоруських теренів) переходить з-під влади ВКЛ до складу Королівства Польського.

У 1586 році сини Миколая Радзивілла Чорного засновують кілька ординацій (спадкових маєстатів), завдяки чому Олика в майбутньому залишається у володінні нащадків роду.

Володарем Олики з того року стає Станіслав Радзивілл [Stanisław Radziwiłł, Stanislovas Radvila], який повертається з протестантства назад до католицької традиції. Добре знаний як визначний поліглот, князь Олики здобуває титули маршалка ВКЛ й старости Жемайтії, у складі поліських загонів бере участь в боротьбі з Московським царством.

Фото: ІЦ Полісся

У ці роки в місті функціонує майже дві сотні вітряків і круподерка, Олика славиться своєю надзвичайно дорогою на той час цукровою горілкою та рибою з численних навколишніх ставів.

У 1593 році в Олиці засновуються шпиталь, а народжений того ж року в замку син Станіслава Радзивілла – Альбрехт Станіслав Радзивілл [Albrecht Stanisław Radziwiłł, Albertas Stanislovas Radvila] продовжує активну розбудову міста, започатковану його дідом.

Здобувши блискучу освіту у Вільнюсі, Альбрехт Станіслав Радзивілл у віці 28 років обіймає посаду Великого канцлера Литви, до сфери відповідальності якого належала вся зовнішня політика ВКЛ.

Протягом 1635-1640 років Альбрехт Станіслав Радзивілл за проектом італійських архітекторів Бенедетто Моллі [Benedetto Molly] та Джованні Маліверно [Giovanni Maliverno] зводить в Олиці її найбільшу перлину - Колегіальний костел Св. Трійці, що на загальну думку стає найгарнішим бароковим храмом не лише Полісся, а й всіх підвладних Польщі земель. Стіни костелу було оздоблено кількома різновидами мармуру та скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) польського майстра М. Ерленберга та різьбою у виконанні галицького скульптора М. Ампелі.

Фото: ІЦ Полісся

В середині 17 століття Олицька колегія (семінарія) стає філією Замойської академії, кілька професорів викладають у ній логіку, риторику, теологію, граматику та загальні основи інших наук, місто перетворюється на один з провідних наукових центрів Полісся – разом із білоруським Пінськом, де володар Олики також засновує єзуїтську колегію.

1640 р. Альбрехт Станіслав Радзивілл завершує реконструкцію Олицького замку – перетворюючи його на величний Олицький палац загальною площею в 2,7 гектари з 365 приміщеннями всередині. Внутрішнє подвір’я квадратного Олицького замку модернового на той час бастіонного типу з дозорними вежами й черепичним дахом по периметру було оточене 4 корпусами-палацами, що з’єднані між собою прибудовами й переходами, завдяки чому його навіть починають шанобливо називати "Волинський Версаль". Місто оточується валами та мурованими стінами.

Фото: ІЦ Полісся

Загальна площа поліських володінь Радзивиллів сягає 140 тисяч гектарів, князі регулярно влаштовували найграндіозніші в усій Східній Європі мисливські лови.

Потужний замок, оточений з трьох боків ровом, що мав на озброєнні до 200 гармат, витримує численні облоги, в т.ч. у ході Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657.

Більшість населення Олики виступає на боці уряду Республіки Обох Народів і завдяки могутнім стінам свого замку відбиває атаки козацьких загонів, хоча саме місто було спалено 1648 року та пізніше в 1651 році військами Івана Богуна.

Згідно з легендарною традицією, заслугу порятунку міста загалом та її єврейської громади зокрема приписують провідному тогочасному равіну ашкеназі на ім'я Давид Сегаль [David HaLevi Segal, דוד_הלוי_סגל].

По закінченні війни й смерті свого володаря, який не залишив дітей і був похований у Колегіаті, Олика, відповідно до угоди синів Миколая Радзвилла Чорного, переходить у володіння білоруської гілки роду Радзивіллів з містечка Несвіж (Нясвіж), який на той час був уже повністю полонізований.

1702 року Олику сильно спустошили шведські війська під час Північної війни, проте сам Олицький замок знову встояв і лишився непереможеним.

Наступний володар Олики Михаїл Казимир Радзивілл Рибонька [Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko] у 1737-1755 рр. суттєво перебудовує замок, добудовуючи третій поверх.

1784 року в місті будується її найвизначніша греко-католицька споруда – кам'яна Стрітенська церква оборонного типу, сьогодні православна. Населення міста сягає 1770 осіб.

Фото: ІЦ Полісся

Однак 1795 року, після остаточного падіння Речі Посполитої, Олика опиняється в складі Російської імперії, що знаменує собою поступовий, але неухильний занепад міста, яке до того ж 1803 року спустошує велика пожежа. Росіяни закривають в Олиці католицькі установи, ліквідовується місцевий монастир із колегіатою.

Під час французько-російської війни 1812 року останній прямий нащадок засновника Олицького роду Радзивіллів Домінік Ієронім Радзивілл [Dominik Hieronim Radziwiłł] був полковником наполеонівської армії й квартирував у себе польський кавалерійський полк, через що пізніше був позбавлений права на маєток. Росіяни перетворюють Олицький палац на шпиталь, яким він і зостається до 1837 року.

Наступного року завалюється будинок колегії, внаслідок відсутності торгівлі місто залишають багаті купці, натомість заселяє переважно малозаможнє єврейське населення, кількість якого сягає приблизно 50%.

Фото: ІЦ Полісся

Натомість замок поступово оживає, ним володіє російський граф Лев Вітгенштейн [Лев Витгенштейн], ад'ютант царя Російської імперії Александра І, який одружився на дочці Домініка Радзивілла Стефанії. До міста приїздить багато гостей з Росії, Східної та Західної Європи, в Олицькому замку влаштовуються пишні гуляння.

У 1856 році варшавське видання Tygodnik Ilustrowany так описує Олику: "чудові костел, замок і ратуша, біленька церква, повсюди охайні та прикрашені садками будиночки міщан, сріблясті поверхні спокійних ставків, горбки й звивисті річечки творять прегарний вид".

Фото: ІЦ Полісся

1870 року Олику спіткало велике лихо – згоріла міська ратуша з усім архівом, однак краса Олики все ще приваблює до неї численних гостей, серед яких був і відомий поліський митець Наполеон Орда з-під Пінська, який 1874 року пише найвідоміший малюнок Олицької Колегіати.

На кінець 19 ст. російський енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона подає такий опис Олики: "Містечко Волинської губернії Дубнівського повіту. Жителів 4882, дворів 505, 2 православні церкви, костел, 4 єврейських молитовних будинки, початкове училище і церковно-приходська школа, миловарня і красильня". Жодна синагога Олики до наших днів не зберіглася.

Разом із тим містечко поступово дрібніє, під час І Світової війни російські війська обдерають мідний дах з Колегіати, 1918 року Олика в складі Волинської землі входить до складу УНР, після падіння якої з 1920 року відходить до Польської Республіки в складі Волинського воєводства.

У цей час переважну більшість населення міста становлять євреї. Так, згідно з переписом 1923 р., в Олиці мешкало 2777 жителів, із них 2480 євреїв. У місті активно діють "Спілка дрібних купців", товариство "Тарбут", "Сіоністська організація".

Після падіння Польщі в 1939 році Олика входить до складу Української ССР.

Одразу після вступу до Олики Червоної армії комуністи спаплюжили родинну усипальницю Радзивіллів і пограбували всі багатства палацу, в якому знаходилася величезна бібліотека старовинних книг і рукописів, багаті колекції живопису, родинної зброї та посуду, кришталю й золотих годинників. Врятовано було лише кілька живописних полотен.

Ім'я командира Червоної армії, який віддавав накази про спалення бібліотеки Радзивіллів, досі не оприлюднене.

У кімнатах палацу розмістилася стайня. Останній ординатор Олики, сенатор Речі Посполитої Януш Францишек Радзивілл [Janusz Franciszek Radziwiłł] заарештований.

Фото: ІЦ Полісся

В роки ІІ Світової війни Олика зазнала геноциду свого населення. 1942 року фашистами було розстріляно 90% її мешканців, які були євреями. В живих у місті лишилося трохи більше 100 людей.

Радянські війська зайняли Олику 1944 р. Невдовзі з Колегіати було знято всі її дзвони та вивезено в невідомому напрямку. За свідченням місцевих краєзнавців, один із них зараз використовується в кафедральному Володимирському соборі Києва УПЦ Київського патріархату.

По війні в Олицькому замку розміщується Волинська обласна психіатрична лікарня №2, що й до сьогодні займає всі його приміщення.

Український уряд та Волинська обласна влада демонструють повну байдужість щодо долі своєї колишньої перлини. Вже в часи незалежної України Колегіату було двічі пограбовано, востаннє 2003 року, коли з костелу було вкрадено рештки старожитностей 16 століття.

Ставлення сьогоднішніх оличан, яких налічується близько 2 500, до власних скарбів подібне. Унікальний старовинний орган не так давно було розібрано на самогонні апарати. Більшість населення байдуже до історичної спадщини свого містечка, що увібрала в себе надбання литовської, польської, єврейської, білоруської, російської культури.

Фото: ІЦ Полісся

1997 року костел Св. Трійці повернуто Католицький церкві, яка силами близько 200 парафіян Олицької парафії за підтримки Луцької дієцезії намагається врятувати й потроху відновити храм, однак пожертвувань вірян не достатньо для реставрації цієї величезної споруди, що перебуває в жахливому стані (особливо це стосується її дзвіниці).

ЯК ДОЇХАТИ ДО ОЛИКИ?

З Луцька на Олику – траса Н22 на Рівне або пряма маршрутка на Олику (44 км).
З Рівного на Олику – траса Н22 на Луцьк або пряма маршрутка з Рівного (35 км).
З Києва (Чернігова), Житомира до Олики – по трасі Е-40 до Рівного, далі Н22 на Луцьк, відстань від Києва близько 350 км (5 годин дороги на авто).
Зі Львова в Олику – траса Е-40 на Рівне, далі Н22 на Луцьк.

Фото: журнал City Life (м. Луцьк)

В усіх маршрутах необхідно їхати дорогою Н-22 до повороту на Олику (з Луцька – до залізничної станції Олика), звідти 9 км. до власне містечка по бруківці останніх Радзивіллів…

На поїзді до Олики можна доїхати з Києва потягом №363 Київ-Ковель (відправлення 21.10, прибуття в Олику 5.42). Зі станції 9 км пішки або на попутній маршрутці з Луцька, що зупиняється в селі Дерно.

УВАГА: пряма дорога на Галичину Олика – Дубно через Млинів (25 км) станом на 2011 рік перебуває в дуже поганому стані, мало хто наважується нею користуватися. Телефон приватного таксиста в Дубно, який їздить по ній на "Жигулях" 097-514-3400 (інформація надана "Пікетажним клубом").

УВАГА: в Олиці немає жодного кафе та служби таксі. Єдиний заклад харчування "Хасім" працює лише з 16.00 та знаходиться в сусідньому селі Дідичі. Виїхати з містечка можна або маршруткою на Луцьк (10 гривень квиток), що ходять приблизно щогодини (рідше на Рівне), або замовивши таксі з Рівного (приблизно 270 гривень).

Фото: ІЦ Полісся

Збережені архітектурні пам'ятки Олики:

1. Олицький замок та палац 16-19 ст. – сьогодні психіатрична лікарня.
2. Колегіальний костел Св. Трійці 17 ст. – умовно діючий, служби правляться по великих святах. Всередині зберіглися 5 з 12 дерев'яних скульптур апостолів, підземна усипальниця Радзивиллів. Дзвіниця майже зруйнована.
3. Костьол Св. Петра і Павла 15 ст. – діючий.
4. Церква Стрітення Господнього 18 ст. в передмісті Залісоче – колишня греко-католицька, зараз діюча православна Московського патріархату.
5. Луцька брама – єдиний збережений фрагмент колишніх міських укріплень, зараз магазин.

Як потрапити до Олицького замку та Колегіати:

Вхід на територію замку, де розміщується психлікарня, вільний. Можна оглянути внутрішнє подвір'я та залишки бастіонів.

Ключі від Колегіати знаходяться в ксьондза, який живе на її території. В разі відсутності ксьондза, можна спробувати розшукати через сільраду пані Геню, яка має запасні ключі.

© 2011 р., Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся

Координати Олики на карті


:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – пгт Олыка Киверцевского района на Волыни, замок и дворец Радзивиллов (Радзивилы) в Олыке, Колегиата Олыки, Олыцкий (Олицкий) замок и бастионы, Волынская областная психбольница №2.
:: To get more information in English please ask or google for – Olyka town in Kivetsi district of Volyn oblast in Ukraine, Olyka Radvilos palace, Collegiate Church of the Holy Trinity, Radziwill notable landmark, castles of Grand Duchy of Lithuania, אוליקה.
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Olyka miestelis Voluinės srityje Polesėje Ukrainoje, Radvilų pilis, Radvilų rūmai, Olykos Kolegiata.
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - мястэчка Алыка ў Ківерцоўскім раёне Валынскай вобласці Украіны, замак і палац Радзівілаў (Радзівілы) у Алыцы, Калегіята Тройцы у Алыцы, Валынская абласная псіхлячэбніца № 2.
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Ołyka na Ukrainie (obwód wołyński), zamek Radziwiłłów i Kolegiata Świetej Trójcy, zdjęcia z Ołyki.

Тема: Олика - замок і колегіата Радзивиллів, історія

ПОДІЛИТИСЯ :: Share |

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО: